Все записи автора Sara

Механізм фінансового забезпечення підприємства: сутність і види

Для забезпечення адекватності та аргументованості обрання оптимальних варіантів фінансового забезпечення суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності механізми фінансового забезпечення потребують типологізації. Типологізація важлива з огляду на необхідність своєчасного узгодження  фінансових потреб та інтересів суб’єктів торговельного підприємництва напередодні укладання зовнішньоекономічних контрактів.

Читати про Товарознавство
Читати про Навчання на товарознавця (напрям ‘Товарознавство і торговельне підприємництво’ (Нова назва напряму ‘Підприємництво, торгівля і біржова діяльність’)
Читати про Рекламні технології та віртуальна економіка

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Види механізмів фінансової підтримки суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності”

У табл. 2.9 наведено запропоновану класифікацію конкретних механізмів фінансового забезпечення підприємства суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудовану за результатами проведених досліджень.

Кожен з наведених у табл. 2.9 конкретних механізмів фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва зовнішньоекономічної діяльності може застосовуватись як окремо, так і в комбінації з іншими. Їх поєднання відбувається здебільшого під час реалізації довгострокових, великих проектів, до яких залучено багато учасників, що мають різні фінансові потреби, інтереси і можливості їх реалізації. Розвиток теоретико-методологічних і методичних положень щодо формування і використання механізмів фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності дозволить економічно обґрунтовано ухвалювати рішення щодо обрання способів задоволення їх фінансових потреб, уникати ризиків, пов’язаних із участю у реалізації міжнародних проектів.

Розглянемо сутність механізмів фінансового забезпечення у розрізі ознак класифікації.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на кредитуванні, має певні переваги як для позичальників, так і для кредиторів. Перевагами для позичальників є: можливість отримання доступу до ресурсів з мінімальними

Таблиця 2.9

Класифікація конкретних механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Класифікаційні ознаки

Види механізмів

За змістом

Механізми фінансового забезпечення підприємства, що базуються на:

·  кредитуванні

·  інвестуванні;

·  наданні гарантій;

·  факторингу;

·  форфейтингу.

За видами зовнішньоекономічних операцій

Механізми фінансового забезпечення підприємства реалізації:

·   зовнішньоторговельних операцій;

·   лізингових операцій;

·   операцій з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і досвідом;

·   операцій з торгівлі інженерно-технічними послугами;

·   консалтингових операцій.

За способами реалізації фінансових потреб та інтересів

Механізми фінансового забезпечення підприємства, що базуються на застосуванні:

·   документарного акредитива;

·   негоціації документів за експортним акредитивом;

·   передекспортного фінансування;

·   інкасо;

·   постімпортного фінансування;

·   авансового платежу;

·   відкритого рахунка;

·   банківського переказу тощо

За складністю побудови

·   прості механізми фінансового забезпечення підприємства;

·   складні механізми фінансового забезпечення підприємства.

 

загрозами втрати контролю над власним капіталом; фінансова безпека при здійсненні трансакцій завдяки контролю і технічному супроводу банком-позичальником усіх розрахунків; поінформованість позичальника про фактори, які можуть вплинути на ефективність кредитного проекту і розмір відсоткової ставки. Перевагами для кредитора є: можливість отримання прибутку від кредитного проекту у вигляді відсотків за кредит без додаткових зобов’язань і ризиків[1], які беруть на себе інвестори і реципієнти; безпека надання позичальнику коштів у тимчасове користування завдяки укладанню договору застави і гарантії.

Ухвалення суб’єктами торговельного підприємництва адекватних рішень щодо застосування кредитування як механізму фінансового забезпечення підприємства потребує врахування того, що взаємні зобов’язання позичальника і кредитора перетворюють їх на компоненти певного тимчасового спільного утворення, економічна та організаційна ефективність якого істотно залежить від узгодження вибору і реалізації фінансових рішень. Для забезпечення такого узгодження не зайвим буде розгляд кредитування через призму теорії множин і топологічних просторів (рис. 2.29).

Взаємодію компонентів механізму фінансового забезпечення підприємства, що базується на кредитуванні, можна пояснити аксіомою перетину

Згідно з наведеною аксіомою при укладанні кредитного договору суб’єкти господарювання мають спільний фінансовий інтерес, який полягає у  своєчасності і повноті задоволення фінансових потреб позичальника, а також своєчасності і повноті виконання ним взятих перед кредитором зобов’язань. З часу дії кредитного договору множини елементів позичальника і кредитора утворюють  певний топологічний простір (P,K), у якому Х є підмножиною, на яку P,K здійснює топологію

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на застосуванні передекспортного фінансування, – це кредитування клієнтів для забезпечення виробництва і подальшого експорту товарів, обладнання та комплектувальних. У даному разі кошти виділяють під експортний контракт, укладений між українським експортером – клієнтом банку та його іноземним контрагентом. Виторг від продажу є джерелом погашення кредиту (рис. 2.38) [129].У першому з наведених випадків відношення між множинами I та R можна записати таким виразом:  у другому –  Нижче наведемо топології для механізмів, представлених на рис. 2.31 і 2.32.

У даному разі економіко-організаційна сутність цієї топології полягає у локалізації тих компонентів механізму фінансового забезпечення підприємства, критеріальні значення яких характеризують його ефективність.

Оскільки позичальник і кредитор розширюють свій топологічний простір на гаранта, то з позиції аксіоми перетину взаємодію компонентів вищенаведеного механізму можна записати так:

Гарантії як механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва дають гарантові можливість заробітку у формі комісійної винагороди, яка лежить у площині  Гарант, який, певною мірою, є посередником між принципалом і бенефіціаром, дістає доступ до інформації про проект, особливості управління ним, що дозволяє запозичувати досвід управління проектами й уникати у майбутньому проектних ризиків. Перевагою для гарантів є також те, що вони отримують контроль над активами позичальників під час дії кредитного договору і до повного погашення кредиту.

Перевагами для принципала є збільшення ймовірності отримання кредитних ресурсів і підвищення іміджу. Своєю чергою, бенефіціар є найбільш зацікавленою особою у механізмі фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки, надаючи кредит, він відчужує ресурси, якими володіє і розпоряджається, беручи на себе ризик їх несвоєчасного повернення. Ризик полягає також у тому, що бенефіціар зазвичай надає кредити не з власних, а із залучених коштів, за якими також є зобов’язання. Як наслідок, несвоєчасне повернення коштів принципалом впливає на здатність бенефіціара своєчасно розрахуватися за зобов’язаннями. Таким чином, гарантія як форма фінансової підтримки суб’єкта торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності дозволяє бенефіціару зменшити ймовірність втрати ліквідності, платоспроможності і зниження рентабельності через некредитоспроможність позичальника.

Механізми фінансового забезпечення підприємства, які базуються на інвестуванні, можуть мати кілька різновидів залежно від наслідків інвестування (поглинання реципієнта, отримання контролю над його капіталом, участь у капіталі реципієнта) і надання гарантій реципієнтам щодо виконання інвесторами взятих на себе зобов’язань. Гарантії можуть виникати і з приводу часткового фінансування потреб реципієнтів завдяки отриманню ними банківських кредитів. Проведені на основі положень теорії множин дослідження вказують на те, що інвестування, наслідком якого є поглинання реципієнта, адекватно можна продемонструвати на основі аксіоми виключення (рис. 2.31). Своєю чергою, інвестування, наслідком якого є отримання контролю над капіталом реципієнта, найточніше відображає аксіома відносного доповнення (рис. 2.32).

Якщо механізми, наведені на рис. 2.31 і 2.32, супроводжуються відносинами надання гарантій за фінансовими зобов’язаннями реципієнтів або інвесторів, то характер зв’язків між їх учасниками адекватно демонструють аксіоми включення і перетину (для механізму, наслідком якого є поглинання реципієнта (рис. 2.33)), а також перетину і відносного доповнення (для механізму, наслідком якого є отримання контролю над капіталом реципієнта (рис. 2.34)).

У формалізованому вигляді характерною особливістю співвідношень між I, R та G є що вказує на колективну фінансову відповідальність суб’єктів, які беруть участь у механізмі фінансового забезпечення підприємства, тобто множини I, R та G утворюють певні топологічні простори:

Під час застосування механізму фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який базується на інвестуванні, переваги для інвесторів полягають у можливості контролювати: ефективність використання вкладених коштів; бізнес-процеси, які відбуваються в середовищі реципієнта; а також взяти на себе відповідальність за інвестиційні ризики, які є керованими; ухвалити рішення про продаж частки в капіталі-реципієнта, зміну плану реалізації інвестиційного проекту або про його припинення.

Для реципієнта перевагами механізму фінансового забезпечення підприємства, який базується на інвестуванні, є можливість отримання: необхідних коштів для реалізації певних проектів без надання майна у заставу або пошуку гарантів; нових технологій, ліцензій, інформації типу ноу-хау. Перевагою є також те, що реципієнт завдяки новому інвестору може розширити коло бізнес-партнерів і нових ринків.

Щодо факторингу і форфейтингу як механізмів фінансового забезпечення підприємства суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, то для власника дебіторських рахунків перевагою є оптимізація заборгованості, прискорення доступу до вільних коштів, позбавлення від ризику несплати боржником рахунків. Своєю чергою, для факторингової компанії або форфейтера переваги полягають у можливості отримання прибутку від набутих прав, а також контролю над активами боржника. За теорією множин графічні моделі для механізмів фінансового забезпечення підприємств, які базуються на факторингу або форфейтингу, ідентичні (рис. 2.35). Основу відношень між множинами E, V і F становить аксіома перетину, тобто

Механізми фінансового забезпечення підприємства реалізації зовнішньоторговельних операцій відрізняються один від одного видами таких операцій. До них належать: експортно-імпортні операції, реекспортні та реімпортні операції, операції зустрічної торгівлі, операції натурального обміну, операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем (комерційна компенсація, зустрічні закупівлі, авансові закупівлі, угоди типу «офсет» або «світч»), викуп застарілої продукції, поставки на комплектацію, операції з давальницькою сировиною (толинг)), операції зустрічної торгівлі у рамках промислового співробітництва (прості і складні комплектаційні угоди, виробниче кооперування, франчайзинг товарів та послуг, організаційні форми здійснення зовнішньоторговельних операцій (торги, біржі, аукціони)), орендні операції, операції з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і досвідом, операції з торгівлі інженерно-технічними послугами, консалтингові операції, операції з технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами промислової продукції.

Зазначені види зовнішньоторговельних операцій можуть мати фінансову підтримку на основі механізму кредитування, інвестування, надання гарантій, факторингу і форфейтингу залежно від характеру фінансових потреб та інтересів суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За способами реалізації фінансових потреб та інтересів ці види зовнішньоторговельних операцій реалізовуються на засадах використання документарного акредитива, негоціації, передекспортного або постекспортного фінансування, інкасо, постімпортного фінансування, авансового платежу, відкритого рахунка, банківського переказу.

Документарний акредитив є всесвітньо визнаною та найбільш захищеною формою міжнародних розрахунків. Якщо суб’єкт торговельного підприємництва імпортує товари чи послуги, то документарний акредитив дозволяє захиститися у разі непоставки товарної продукції або невиконання інших умов, передбачених акредитивом, завдяки тому, що акредитив є зобов'язанням банку-емітента здійснити платіж лише у разі дотримання усіх умов акредитива.

На рис. 2.36 наведено загальну схему розрахунків за документарним акредитивом.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на використанні документарного акредитива, має такі переваги для імпортера: здійснення платежу тільки після виконання експортером усіх зобов'язань щодо поставки товарної продукції та подання документів за акредитивом; контроль належного оформлення та своєчасності подання експортером документів, передбачених умовами акредитива; можливість додаткового оформлення документів, необхідних імпортерові для отримання товару та його розмитнення; можливість контролю строків та розкладу поставки товару.

Використовуючи умовні позначення, наведені на рис. 2.35, розглянемо механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що базується на використанні документарного акредитива як метричний простір. Для цього згрупуємо вершини і ланки представленого на рис. 2.36 графу у дві множини:  і  

За таких умов об’єднання множин  є простором, який включає підмножини . З кожною із цих підмножин є впорядкована пара ,  Ці пари задовольняють такі умови:

Розгляд механізмів фінансового забезпечення підприємства суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності на зразок топологічного простору як сукупності множин, які визначають його змістові характеристики, дозволяє оптимізувати умови застосування цих механізмів, зокрема в частині уникнення дублювання операцій під час комбінування двох і більше механізмів, які відрізняються умовами фінансової підтримки.

Негоціація документів за експортним акредитивом – банківська послуга, яка надається з метою фінансової підтримки вітчизняних експортерів та оптимізації розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Скориставшись послугою з негоціації, експортер отримує виторг достроково, після відвантаження товарної продукції та подання документів за акредитивом до банку, тобто раніше, ніж це передбачають умови відстрочення платежу за контрактом. Наявність експортного акредитива і договору щодо проведення негоціації дозволяє зараховувати кошти експортерові вже наступного робочого дня після подання документів за акредитивом.

На рис. 2.37 наведено загальну схему здійснення негоціації документів за експортним акредитивом.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, який базується на застосуванні негоціації, має такі переваги для експортерів: отримання фінансування без застави; помірна вартість послуги, яка встановлюється на рівні чинних відсоткових ставок за кредитами без стягнення додаткових комісій, притаманних кредитним операціям; здійснення фінансування у валюті контракту; спрощення процедури закриття валютного контролю завдяки отриманню експортної виручки у повній сумі за документами за акредитивом; прискорення обігу коштів та поліпшення показників ліквідності суб’єкта торговельного підприємництва; надаючи відстрочення платежу, експортер може розраховувати на певні поступки з боку партнера, наприклад, збільшення ціни, перегляд умов поставки тощо.

За топологією і теорією множин механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який базується на застосуванні негоціації, матиме такий вигляд:

Для експортера перевагою при застосуванні цього механізму є те, що експортер отримує кошти за відвантажений товар ще до того, як платіжні документи банк експортера передав до банку імпортера. Своєю чергою, перевага для банку експортера полягає у можливості отримання прибутку у вигляді відсоткової ставки за наданий експортеру кредит.

Формалізований за допомогою інструментарію теорії множин механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який базується на застосуванні передекспортного фінансування, матиме такий вигляд:

Інкасо – це передавання банками документів згідно з інструкціями експортера з метою отримання платежу. Документи видає банк імпортера проти платежу або акцепту.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, який базується на застосуванні інкасо, має такі переваги для експортерів та імпортерів:

−        більш захищений метод платежу порівняно з банківським переказом при низькій вартості послуг банку;

−        підпорядкованість міжнародним правилам з інкасо URC 522, які публікуються Міжнародною торговою палатою у Парижі;

−        захищеність від ризику непоставки. Імпортер не сплачує за товар, доки не отримає документи, які дають йому право власності;

−        документи за інкасо не передають імпортерові, доки він не здійснить платіж або акцептує тратту.

Топологічний простір механізму фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який базується на застосуванні інкасо, опишемо аксіоматичними положеннями теорії множин.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, який базується на постімпортному фінансуванні, має такі переваги для імпортерів:

−        оперативне узгодження умов фінансування з іноземним банком;

−        здійснення імпортером платежу за поставлений товар через обумовлений період часу;

−        економія імпортером власних обігових коштів;

−        мінімізація ризиків завдяки використанню акредитивної форми розрахунків;

−        використання імпортером дешевших кредитних ресурсів провідних іноземних банків;

−        зміцнення іміджу імпортера перед експортером як платоспроможного контрагента, який володіє тонкощами організації міжнародних розрахунків.

Механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що базується на застосуванні постімпортного фінансування, у вигляді топологічного простору запишемо так:

Аванс – це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань за контрактом. Авансові платежі зазвичай становлять 10-30% суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару. Коливання відсотка авансу (від вартості контракту):

10-15% – аванс є завдатком та формою забезпечення зобов’язання за контрактом, визнаним імпортером;

30-50% – аванс призначений для виконання спеціального замовлення імпортера або поповнення обігового капіталу експортера;

100% – за контрактом з відомим та тривалим партнером; на підставі міжурядових угод.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, який базується на використанні авансів, має такі переваги для експортерів:

−        захищеність від ризику відмови імпортером від плати вже відвантаженого товару;

−        отримання у розпорядження вільних коштів;

−        уникнення використання банківського кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Недоліки для експортера:

−        експортери змушені пристосовуватись до інтересів імпортерів при оплаті товарних поставок;

−        експортери переважно працюють з посередниками, які зазвичай не мають достатніх власних ресурсів для 100% попередньої оплати;

−        ця форма передбачає надання імпортерові значних фактичних знижок.

Схему розрахунків з використанням 100% авансового платежу наведено на рис. 2.41.

Формалізований за допомогою теорії множин топологічний простір механізму фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що базується на застосуванні 100% авансового платежу, запишемо так:

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на застосуванні відкритого рахунку передбачає відвантаження експортером товару покупцеві без попередньої оплати, але разом з товаром надсилає відповідні товарні документи, які покупець зобов'язаний оплатити у строки, обумовлені контрактом. При цьому продавець відкриває на покупця рахунок, в дебеті якого позначається сума заборгованості [15].

Як стверджують В. Козик, Л. Панкова, Я. Карп’як, О. Григор’єв і            А. Босак, для імпортера розрахунки за відкритим рахунком є: найбільш вигідною формою платежу, оскільки він  здійснює платіж лише по отриманні товару, тобто нема ризику оплати непоставленого або некондиційного товару; найпростішою та найдешевшою формою розрахунків, відносно простою за виконанням. Своєю чергою, для експортерів платіж на відкритий рахунок є: найпростішою і найдешевшою формою розрахунків, оскільки вона передбачає надання продавцем товаророзпорядчих документів безпосередньо покупцю, обминаючи банк; найризиковішою формою розрахунків, тому що оплата товару здійснюється після того, як всі права на нього перейшли до покупця разом із товаророзпорядчими документами і немає фінансових документів, які б примусили його оплатити товар [56].

За топологією і теорією множин механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який базується на застосуванні відкритого рахунка, матиме такий вигляд:

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на застосуванні банківського переказу, передбачає переказ грошей юридичними або фізичними особами одна одній через кредитні установи чи підприємства зв’язку. Здійснюється на підставі платіжного доручення шляхом переказу грошей з банківського рахунка платника на рахунок одержувача, а також безпосереднім внесенням готівки переказовідправником для вручення грошей переказоодержувачеві [55, с. 319].

Банки беруть участь у цій формі розрахунків з часу надання банкові імпортера відповідного доручення на оплату зовнішньоторговельного контракту. Банки не відповідають за постачання товару, передавання документів, а також сам платіж до надання платіжного доручення. Банк імпортера, прийнявши платіжне доручення від клієнта-імпортера, надсилає від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера у спосіб, зазначений у дорученні клієнта (телеграф, пошта, СВІФТ). Оплата товару у формі банківського переказу може здійснюватися: до відправлення товару у вигляді авансу; після одержання товару як оплата боргу; комбінацією цих способів [56; 81]. На рис. 2.43 наведено схему розрахунків за допомогою банківського переказу [6].

Застосовуючи банківський переказ як спосіб реалізації фінансових потреб та інтересів суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності у найбільш вигідному становищі перебувають банки, які обслуговують цих суб’єктів. Банки не відповідають за постачання товару, передавання документів, а також сам платіж до надання платіжного доручення. Тому вони несуть мінімальну відповідальність і отримують мінімальний розмір комісії. Банківський переказ може здійснюватись телеграфом або поштою. Перевагою телеграфного переказу є висока швидкість отримання коштів і низький ризик зміни валютного курсу, тому що купівля валюти для платежу та переказу відбувається практично одночасно. Крім того, ефективність телеграфного переказу полягає ще й у тому, що за час руху не нараховують відсотки на капітал, як при поштовому переказі. Розрізняють банківський переказ з авансовим платежем та банківський переказ з платежем проти поставки товару. Перший вигідний для експортера, а другий – для імпортера [81, с. 229–233].

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на застосуванні банківського переказу, у вигляді топологічного простору запишемо так:

Вищенаведені механізми можуть використовуватись окремо або у комбінації один з одним. Поєднання двох і більше механізмів в одну цілісну схему супроводжується як виникненням можливостей оптимізації витрат коштів і часу та зменшенням рівня трансакційних ризиків, так і зростанням відповідальності осіб, які ухвалюють фінансові рішення щодо узгодження потреб та інтересів суб’єктів торговельного підприємництва з урахуванням великої кількості факторів, які впливають на застосування цієї комбінованої схеми. Опис механізмів фінансового забезпечення підприємства через призму топологічних просторів за допомогою аксіом теорії множин дозволить оптимізувати їх розвиток у напрямі зниження трансакційних витрат, витрат часу, а також підвищення рівня фінансово-економічної безпеки суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

 


[1] Кредитор, на відміну від інвестора, несе ризик у межах обсягу наданого кредиту, що обумовлено кредитним договором. Своєю чергою, ризики інвестора значно ширші, вони пов’язані із ймовірністю втрати власності, виникненням загрози неліквідності, неплатоспроможності, позбавленням прав на користування і розпорядження майном. 


Publisher: Team EPMPD  

Механізми фінансової підтримки

За Великим тлумачним словником сучасної української мови термін «механізм» означає:

1) пристрій, що передає або перетворює рух;

2) внутрішня будова, система чого-небудь;

3) сукупність станів і процесів, з яких складається певне фізичне, хімічне та інше явище [13, с. 523].

Судячи із значень, яких може набувати цей термін, його сутнісними ознаками є наявність певної будови і взаємодії її складових елементів. Взаємодія можлива тоді, коли є хоча б два елементи. Утворення з двох взаємодіючих елементів є найпростішим механізмом.

Читати про Товарознавство
Читати про Навчання на товарознавця (напрям ‘Товарознавство і торговельне підприємництво’ (Нова назва напряму ‘Підприємництво, торгівля і біржова діяльність’)
Читати про Рекламні технології та віртуальна економіка

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Механізми фінансової підтримки”

Термін «механізм» використовується у різних сферах людської діяльності. Характерною особливістю його застосування в економіці та менеджменті є те, що ідентифікування його суті, складових елементів і особливостей їх взаємодії передбачає застосування методу абстрагування, а також урахування численних груп факторів, які впливають на його формування і використання. Абстрагування (від лат. abstractio – віддалення) – метод наукового пізнання, що полягає в мисленому виділенні суттєвих, найістотніших рис, зв’язків, властивостей предмета. За його допомогою формується ідеальний образ реальності. Наукова абстракція підпорядкована певним вимогам: по-перше, треба знати, від чого ми абстрагуємось; по-друге, визначити, до якої межі можна коректно абстрагуватися; по-третє, треба мати на увазі, що інтервал абстрагування, у якому створюється ідеальний об’єкт для теорії, залежить лише від об’єктивних умов. Процес абстрагування є складним, двоступеневим: спочатку відокремлюються суттєве від несуттєвого, загальне від одиничного, важливе від неважливого, а потім установлюється незалежність або слабка залежність об’єкта пізнання від певних факторів для того, щоб відвернутися від них [111].

Механізм фінансової підтримки суб’єкта торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності належить до абстрактних об’єктів. З позиції фізико-механічного підходу він є невідчутним об’єктом, який неможливо ідентифікувати у часі і просторі. Формування такого механізму відбувається унаслідок його ідеалізації та узагальнення. Американський філософ Ч.Пірс ще у ХІХ столітті довів, що розкрити сутність абстрактних об’єктів легше інтуїтивно на основі застосування конкретних прикладів, ніж раціонально за допомогою діалектики [20]. Попри це слід визнати, що інтуїтивний підхід прийнятний для пізнання нових, не відомих раніше явищ на ранньому етапі їх дослідження. Крім того, застосування інтуїції для аналізу абстрактних об’єктів є недоцільним, якщо ці об’єкти створені конкретними особами або групами осіб для досягнення індивідуальних, колективних чи суспільних цілей. Механізми фінансової підтримки суб’єктів торговельного підприємництва у зовнішньоекономічній діяльності хоча і є абстрактними об’єктами, що не позбавлені суб’єктивізму, проте їх формування є результатом об’єктивних потреб суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що зумовлені дією об’єктивних економічних законів.

Враховуючи вищезазначене, ідентифікувати сутність механізму фінансової підтримки суб’єкта торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності необхідно через призму його призначення, складові елементи і порядок їх взаємодії. На основі методу контент-аналізу,, як інструменту абстрагування можемо встановити, що досліджуваний механізм фінансової підтримки відрізняється від інших аналогічних механізмів тим, що формується виключно для суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Ці суб’єкти є одним із елементів даного механізму, який характеризує його специфіку, сферу застосування і визначає вибір та умови використання інструментів фінансової підтримки.

Оскільки суб’єкти торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності є однією з ключових ознак досліджуваного об’єкта, то розглянемо їх роль у механізмі фінансової підтримки. У попередньому параграфі зазначалось, що ця група суб’єктів має потребу у фінансових ресурсах і в гарантіях фінансових установ для реалізації зовнішньоекономічних операцій. Отже, суб’єкти торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть виконувати роль тих, хто має фінансові потреби, або тих, хто ці потреби задовольняє. Їхня взаємодія базується на виникненні певних фінансових інтересів, спосіб реалізації яких залежить від правових умов, ринкової кон’юнктури, місця конкретного суб’єкта на ринку. Суб’єкти торговельного підприємництва часто виконують різні ролі під час виконання господарських операцій. За однієї ринкової кон’юнктури вони можуть бути донорами інвестиційних ресурсів, а за інших умов – реципієнтами. Крім того, ті суб’єкти, які глибоко диверсифікують грошові потоки і бізнес-партнерів, часто паралельно опиняються в ролі як інвесторів, так і реципієнтів. З огляду на це, доходимо висновку, що під впливом цілей суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, які формуються на основі їх фінансових потреб та інтересів, створюються конкретні способи фінансової підтримки (рис. 2.28).

Кожен суб’єкт торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності з метою уникнення фінансових, управлінських та інших ризиків паралельно використовує кілька альтернативних способів реалізації встановлених цілей. Базуючись на аксіомі об’єднання множин, це можна формалізувати таким виразом:

Судячи з вищенаведеного запису,  має декомпозиційну будову, що потребує від суб’єктів перманентного аналізу узгодженості фінансових потреб та інтересів із способами їх реалізації. У даному разі способи реалізації цілей суб’єктів ототожнюються із документарними операціями у формі:

–           документарного акредитива (всесвітньо визнана та найбільш захищена форма міжнародних розрахунків. Якщо підприємство імпортує товари чи послуги, то документарний акредитив дозволяє захиститися від ризику платежу у разі непоставки продукції або невиконання інших умов, передбачених акредитивом, завдяки тому, що акредитив є зобов'язанням банку-емітента здійснити платіж лише у разі дотримання усіх умов акредитива);

–           негоціації документів за експортним акредитивом (банківська послуга, яка надається з метою фінансової підтримки вітчизняних експортерів  та оптимізації розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Скориставшись послугою з негоціації, експортер отримує виручку достроково після відвантаження продукції та подання документів за акредитивом в банку, раніше, ніж це передбачають умови відстрочення платежу за контрактом. Наявність експортного акредитива і договору про проведення негоціації дозволяє зараховувати кошти експортеру вже наступного робочого дня після дня подання документів за акредитивом);

–           передекспортного фінансування (передекспортне фінансування полягає у наданні експортерові кредиту для виробництва чи придбання товару, що експортується, або у випуску за його наказом непокритих зобов’язань (акредитив, гарантія) [115];

–           постекспортного фінансування (фінансування, що надається під заставу майнових прав вимоги за експортним контрактом (в обмін на документи, що підтверджують відвантаження товарів) на короткий проміжок часу між поставкою та оплатою товару покупцем. Обсяг фінансування залежить насамперед, від рейтингу покупця та може становити від 50% до 90% вартості відвантажених товарів) [128];

–           інкасо (передавання банками документів згідно з інструкціями експортера з метою отримання платежу. Документи видаються банком імпортером проти платежу або акцепту);

–           постімпортного фінансування (фінансування імпортних контрактів шляхом відкриття безвідкличного документарного підтвердженого непокритого акредитива. Згідно з умовами постімпортного фінансування іноземний банк здійснює платіж на користь експортера після відвантаження продукції та надає імпортеру відстрочення платежу);

–           авансового платежу (грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань за контрактом);

–           відкритого рахунка (форма розрахунково-кредитних відносин між продавцем і покупцем, коли продавець відвантажує товар покупцеві без попередньої оплати, але разом з товаром надсилає відповідні товарні документи, за якими покупець зобов'язаний сплатити у строки, обумовлені контрактом. При цьому продавець відкриває на покупця рахунок, у дебеті якого позначається сума заборгованості) [15];

–           банківського переказу (просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) з визначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми. Банківський переказ здійснюється у безготівковій формі на підставі платіжних доручень, що адресуються одним банком іншому (іноді з використанням банківських чеків або інших платіжних документів). Але комерційні або товаросупровідні документи (рахунки-фактури, транспортні та інші документи спрямовуються при цій формі розрахунків від експортера імпортеру прямо, минаючи банки). Банк виконує тільки платіжні доручення іноземних банків чи оплачує відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки з грошовими (контрактними) зобов’язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов’язаннями вітчизняних імпортерів) [2].

Вказані форми реалізації цілей суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватись шляхом використання різних видів платежів (розрахунки готівкою або негайний платіж; розрахунки з платежами на виплат або у кредит; комбінований платіж; кредит з опціоном негайного платежу), а також із застосуванням альтернативних засобів розрахунків (розрахунки за допомогою векселів і чеків).

Серед способів реалізації цілей суб’єктів торговельного підприємництва зовнішньоекономічної діяльності окреме місце посідають банківські гарантії (додатковий інструмент забезпечення фінансових інтересів сторін договірних відносин. Банківська гарантія – грошове зобов’язання банку перед бенефіціаром сплатити йому кошти у разі невиконання принципалом своїх зобов’язань), а також факторингові (процес перевідступлення факторинговій компанії (банку) неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур та векселів), що виникають між контрагентами у процесі реалізації товарів та послуг на умовах комерційного кредиту у поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування [81, с. 270]) і форфейтингові (метод забезпечення середньострокового фінансування експортних операцій, який передбачає продаж боргових зобов’язань та вимог за зовнішньоекономічними контрактами якому-небудь кредитному інституту (форфейтеру) при наданні достатнього забезпечення [56, с. 274]) операції, використання яких істотно розширює варіативність механізмів фінансової підтримки суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На рис. 2.28 наведено базовий механізм фінансової підтримки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Його названо базовим, оскільки компоненти виділено лише в загальному вигляді без конкретизації переліку суб’єктів зовнішньоекономічних операцій, їх фінансових потреб та інтересів, цілей і способів реалізації. Побудову конкретних механізмів фінансової підтримки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності необхідно здійснювати у розрізі реалізовуваних ними зовнішньоекономічних операцій (зовнішньоторговельних, орендних, операцій з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і досвідом, операцій з торгівлі інженерно-технічними послугами, консалтингових операцій, операцій з технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами машинобудівної і приладобудівної продукції) із урахуванням умов зовнішньоекономічних контрактів конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх ролі у цих контрактах (експортер чи імпортер).

 


*Князь Святослав Володимирович – д-р екон. наук, доцент, завідувач кафедри екологічної політики та менеджменту природоохоронної діяльності Національного університету «Львівська політехніка».

Берко Андрій Юліанович – канд. техн. наук, доцент, доцент кафедри загальної екології та екоінформаційних систем Національного університету «Львівська політехніка».

Глущенко Максим Михайлович – здобувач Львівського банківського інституту Університету банківської справи Національного банку України.

Читати про Товарознавство
Читати про Навчання за напрямом Товарознавство і торговельне підприємництво (Нова назва напряму ‘Підприємництво, торгівля і біржова діяльність’)
Читати про Рекламні технології та віртуальна економіка

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Механізми фінансової підтримки”


Publisher: Team EPMPD  

Класифікація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

В умовах глобалізації економіки, коли посилюється роль комунікації, інформації та інновацій, незаперечним фактом є те, що зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів торговельного підприємництва потребує постійного вдосконалення, а також диверсифікації і диференціації форм її фінансової підтримки. Вітчизняні і зарубіжні науковці приділяють досить багато уваги проблемам розвитку зовнішньоекономічної діяльності, проте критичний аналіз наукової літератури показав, що питання фінансової підтримки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності висвітлено не на належному рівні.

Читати про Товарознавство
Читати про Навчання на товарознавця (напрям ‘Товарознавство і торговельне підприємництво’ (Нова назва напряму ‘Підприємництво, торгівля і біржова діяльність’)
Читати про Рекламні технології та віртуальна економіка

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Типологізація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з позиції їх фінансових потреб”

Передусім на теоретичному рівні дослідження проблема полягає у відсутності адекватної класифікації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з погляду їх фінансових потреб. Побудова такої класифікації є відправною позицією для удосконалення діючих і формування нових механізмів фінансової підтримки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Класифікація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з позиції їх фінансових потреб передбачає застосування нормативного, поведінкового, процесного і системного науково-методичних підходів. Необхідність нормативного підходу викликана тим, що у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» наведено чітке означення поняття «суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності» (сторони, які перебувають у договірних відносинах з приводу купівлі-продажу товарів, надання послуг, здійснення інвестицій тощо) і наведено їх перелік:

–        фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

–        юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), у тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

–        об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

–        структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності України, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

–        спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

З позиції поведінкового і процесного науково-методичного підходу        О. Гребельник класифікує суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за рівнями:

1) мікрорівень (рівень фізичних і юридичних суб'єктів господарювання) – підприємства, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги;

2) мезорівень (рівень національних, галузевих і регіональних об'єднань) – міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин (Міністерство економіки України, Національний банк, Антимонопольний комітет, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Торгово-промислова палата України тощо);

3) макрорівень (рівень держави) – уряд та парламент країни;

4) метарівень (рівень становлення зовнішньоекономічних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції). Особливо це стосується співпраці органів управління на стадії створення і розвитку інтеграційних об'єднань;

5) мегарівень (рівень міжнародних об'єднань, організацій). Це передусім Генеральна угода з торгівлі і тарифів (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Рада митного співробітництва тощо.

За дієздатністю суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності поділяються на фізичних та юридичних осіб. До фізичних осіб належать підприємці, наймані працівники, туристи, тобто ті, хто безпосередньо бере участь у здійсненні такого виду діяльності. До юридичних осіб належать підприємства різних організаційно-правових форм, корпорації, асоціації тощо [12; 21; 23; 27].

За способом привласнення результатів діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності можна згрупувати таким чином: держава в особі не тільки державних органів регулювання, а й міждержавних та міжнародних організацій; власники, тобто безпосередні засновники підприємств, та наймані працівники, які працюють за контрактами зовнішньоекономічної діяльності [21; 27; 95].

Істотний внесок у класифікацію суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснили також В. Козик, Л. Панкова, Я. Карп’як, О. Григор’єв,    А. Босак, Л. Стровський, які конкретизували суб’єктів зовнішньоекономічних операцій з позиції виконуваних ними комерційних операцій [56; 81]: суб’єкти, які реалізовують зовнішньоторговельні операції (експортно-імпортні, реекспортні та реімпортні, операції зустрічної торгівлі, операції натурального обміну, операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем, викуп застарілої продукції, поставки на комплектацію, операції на давальницькій сировині, операції зустрічної торгівлі у рамках промислового співробітництва, організаційні форми здійснення зовнішньоторговельних операцій); суб’єкти, які реалізовують орендні операції; суб’єкти, які реалізовують операції з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і досвідом; суб’єкти, які реалізовують операції з торгівлі інженерно-технічними послугами; суб’єкти, які реалізовують консалтингові операції; суб’єкти, які реалізовують операції з технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами машинно-технічної продукції.

А.Кредісов серед організаційних форм торгово-посередницьких операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності виділяє торговельні (суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є торговельними підприємствами, найчастіше проводять операції за свій кошт і від свого імені. До них належать торговельні доми, експортні та імпортні фірми, підприємства оптової і роздрібної торгівлі, дистриб’юторські стокові компанії), комісійні (це представники продавців або покупців, відповідальні за своєчасність постачання товарів, їх транспортування, документальне оформлення і технічне обслуговування виконання угоди, страхування), агентські (це компанії, які тривалий час підтримують тісний контакт із принципалами. Вони поділяються на експортних і імпортних агентів), брокерські (це великі компанії, які мають постійні зв’язки з великими банками, що дозволяє їм фінансувати експортні та імпортні угоди під заставу товару) підприємства, а також фактори (торговельні посередники, котрі виконують широке коло посередницьких обов’язків від імені експортера: експортують продукцію, фінансують експортні операції, виплачують аванси виробникам, кредитують імпортерів, страхують торговельні операції) [148].

За ознакою належності капіталу і контролю за ним Г.Дроздова поділяє суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на національних (підприємства, капітал яких належить підприємцям України), іноземних (підприємства, капітал яких належить іноземним підприємцям) і змішаних (підприємства, капітал яких належить як вітчизняним, так і іноземним підприємцям) [45]. За обсягом реалізовуваних зовнішньоекономічних операцій вона виділяє також великих, середніх і малих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності [45].

Окрім вищенаведених класифікаційних ознак і видів зовнішньоекономічної діяльності за ознакою виконуваної ролі у сфері зовнішньоекономічної діяльності виділяємо також суб’єктів, які виконують роль контролерів і регулювальників зовнішньоекономічної діяльності, суб’єктів, які виконують роль підприємців і суб’єктів, які виконують судову роль. До першої групи належать органи державного управління, які згідно з чинним законодавством встановлюють правила провадження зовнішньоекономічної діяльності, контролюють хід їх виконання, а також ухвалюють і реалізовують регулювальні рішення, якими впливають на явища і тенденції, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності країни. До них належить, зокрема, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. У його структурі створено департамент зовнішньоекономічної діяльності, до складу якого входять два керівники підрозділи – управління зовнішньоекономічної політики й управління регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Перший включає відділ політики та інструментів розвитку зовнішньої торгівлі, відділ митно-тарифної та нетарифної політики, відділ розвитку експорту товарів та послуг, відділ прогнозування та моніторингу зовнішньої торгівлі. Своєю чергою, другий підрозділ об’єднує відділ нетарифного регулювання, відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності і відділ державного регулювання зовнішньоекономічних операцій. Окрім Міністерства економічного розвитку і торгівлі України роль контролера, регулювальника виконують також Міністерство закордонних справ, Національний банк, Міністерство доходів і зборів України (Міністерство є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України).

До суб’єктів, які виконують судову роль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, належать державні і третейські суди. Оскільки законодавчі акти щодо міжнародної торгівлі мають суттєві відмінності у різних країнах, то суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності для розв’язання спорів здебільшого звертаються до міжнародних організацій, які розв’язують конфлікти, керуючись положеннями міжнародного права. Так, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) виробила типові правила доарбітражного врегулювання спорів і реалізації самого арбітражу: Правила про арбітраж     1976 року, Правила про доарбітражне врегулювання спорів 1980 року. Типовий закон про арбітраж 1985 року. Важливою основою формування і реалізації судових рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності є також Конвенція ООН 1958 року про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яка регламентує порядок взаємодії державних і третейських судів у питаннях розв’язання конфліктів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Застосування системного підходу до класифікації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності передбачає ідентифікування ознак, які слугуватимуть виявленню спільного і відмінного у їхніх фінансових потребах та інтересах. У широкому розумінні терміни «інтерес» та «потреба» практично не відрізняються.

Так, у Тлумачному словнику сучасної української мови під інтересом розуміються:

1) увага до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимсь, чимось;

2) вага значення;

3) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; прагнення потреби;

4) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмсь прагненням, потребам [13, c. 401].

Своєю чергою, термін «потреба» має такі значення:

1) необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. Необхідність або бажання робити щось, діяти певним чином;

2) те, без чого не можна обійтись; вимоги, які необхідно задовольнити;

3) умови, необхідні для когось, чогось [13, c. 905].

Незважаючи на схожість цих двох термінів, між ними є певна різниця, важлива для ідентифікування видів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Більш очевидною ця різниця є тоді, коли порівнювати між собою фінансові потреби з фінансовими інтересами. Так, підприємці як основні суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності залежно від характеру виконуваних ними операцій можуть мати виключно дві фінансові потреби – потребу у фінансових ресурсах і потребу у гарантіях фінансових установ для реалізації тих чи інших зовнішньоекономічних операцій. Фінансові потреби мають об’єктивний характер, оскільки їх виникнення базується на такому факторі об’єктивної дійсності, як фінансові зобов’язання, що випливають з умов зовнішньоекономічних контрактів, а також чинного законодавства, зокрема у тій частині, яка зобов’язує до сплати певних податків і платежів у встановлені терміни. Своєю чергою, дослідження показали, що інтереси підприємців як суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності значною мірою є суб’єктивними. Джерелом суб’єктивізму є утилітарний підхід до виявлення економічної корисності ухвалених рішень. Базуючись на індивідуальних баченнях, переконаннях, власному досвіді та індивідуальній поінформованості, підприємці самостійно ухвалюють рішення про власну вигоду: якого розміру і в які терміни вона має бути отримана. Як наслідок, залежно від того, яку вигоду бачить підприємець від реалізації тієї чи іншої операції, він виступає у сфері зовнішньоекономічної діяльності як інвестор або реципієнт, кредитор або позичальник, продавець або покупець. Тобто вигода, зумовлена перспективами реалізації певної операції, спонукає вибір ролі підприємця як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. Отже, фінансові потреби базуються на фінансових інтересах суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Суб’єктивні рішення підприємців, які керуються певними фінансовими інтересами, лягають в основу зовнішньоекономічних контрактів, у підсумку виникають об’єктивні фінансові потреби, які суб’єкт змушений виконати в конкретні, обумовлені контрактом і правовими актами терміни.

Таким чином, узагальнення критичного огляду науково-літературних джерел [12; 21; 23; 27; 45; 56; 73; 81; 82; 92; 95; 102; 145; 148] і власні теоретичні дослідження дозволили розвинути класифікацію суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності:

1. За рівнями:

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мікрорівня;

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мезорівня;

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності макрорівня;

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності метарівня;

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мегарівня.

2. За дієздатністю:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є фізичними особами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності – юридичні особи.

3. За способом привласнення результатів зовнішньоекономічної діяльності:

–  держава в особі органів державного управління, а також як член міждержавних та міжнародних організацій;

–  власники, тобто безпосередні засновники підприємств, та наймані працівники, які працюють за контрактами зовнішньоекономічної діяльності.

4. За виконуваними комерційними операціями:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують зовнішньоторговельні операції;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують орендні операції;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують операції з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і досвідом;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують операції з торгівлі інженерно-технічними послугами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують консалтингові операції;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують операції з технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами машинно-технічної продукції.

5. За організаційними формами торгово-посередницьких операцій:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є торговельними підприємствами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є комісійними підприємствами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є агентськими підприємствами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є брокерськими підприємствами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є фекторами.

6. За ознакою належності капіталу і контролю:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, формування і контроль за капіталом яких відбувається в Україні;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, формування і контроль за капіталом яких відбувається поза межами України;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, формування і контроль за капіталом яких відбувається на змішаній основі.

7. За виконуваною роллю у сфері зовнішньоекономічної діяльності:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль контролерів і регулювальників зовнішньоекономічної діяльності;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль суду у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль підприємців.

8. За змістом фінансових інтересів:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль інвесторів або реципієнтів;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль кредиторів або позичальників;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль продавців або покупців.

9. За характером фінансових потреб:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які мають потребу у фінансових ресурсах;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які мають потребу у гарантіях фінансових установ для реалізації зовнішньоекономічних операцій.

Запропонована класифікація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності із урахуванням їх фінансових потреб необхідна для ідентифікування раціональних шляхів удосконалення діючих і вироблення нових механізмів фінансової підтримки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. На відміну від вже створеної, запропонована класифікація базується на принципі декомпозиції і виключення подвійного віднесення суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності до певних груп.

 


*Князь Святослав Володимирович – д-р екон. наук, доцент, завідувач кафедри екологічної політики та менеджменту природоохоронної діяльності Національного університету «Львівська політехніка».

Другов Олексій Олександрович –  д-р екон. наук, професор, заступник директора Львівського банківського інституту Університету банківської справи Національного банку України

Глущенко Максим Михайлович – здобувач Львівського банківського інституту Університету банківської справи Національного банку України.

Читати про Товарознавство
Читати про Навчання за напрямом Товарознавство і торговельне підприємництво (Нова назва напряму ‘Підприємництво, торгівля і біржова діяльність’)
Читати про Рекламні технології та віртуальна економіка

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Класифікація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності”


Publisher: Team EPMPD  

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в Україні

У 1991 році Україна здобула незалежність, що знаменувало новий етап розвитку зовнішньоекономічної діяльності в її історії. Початок даного періоду знаменує перехід до ринкових відносин і розвиток незалежних зовнішньоекономічних відносин із закордонними партнерами. Проте залежність від економіки Росії та недостатній рівень політичної волі з боку українських лідерів унеможливили повноцінну трансформацію економіки з централізовано-керованої до ринкової.

ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО
ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
ЧИТАТИ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ ТОВАРОЗНАВСТВА У ЛЬВОВІ

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Розвиток ЗЕД в Україні”

Ці обставини відобразились на динаміці макроекономічних показників. Так, протягом 1990−2002 рр. відбувається істотнее зниження обсягу ВВП, постійне зростання якого відновлюється лише у 2003 році (рис. 2.2).

Динаміка ВВП України протягом 1987−2008 рр., млн дол. США
Динаміка ВВП України протягом 1987−2008 рр., млн дол. США

*Примітки: сформовано на основі даних Світового банку

Як бачимо з рис. 2.2, динаміка ВВП України була вкрай нестабільною, проте останнім часом спостерігається помітне зростання, яке почалося у 2002 році і триває досі.

Цілком можливо, що стрімке зростання ВВП могло сприятливим чином вплинути на обсяги експорту та імпорту. Як бачимо з рис. 2.3, динаміка обсягу експортно-імпортних операцій корелюється з динамікою ВВП, що свідчить про позитивні для національної економіки тенденції, пов’язані з удосконаленням зовнішньоекономічної співпраці із закордонними партнерами.

Динаміка обсягу експорту та імпорту за період 1987−2008 рр., млн дол. США
Динаміка обсягу експорту та імпорту за період 1987−2008 рр., млн дол. США

*Джерело: Державна служба статистики України

 

Зростання вартості експортно-імпортних операцій свідчить про те, що українська економіка протягом аналізованого періоду переживає значне зростання, проте спостерігалися і негативні тенденції. Так, протягом 2006−2008 рр. обсяг імпорту переважав над обсягом експорту, що свідчить про втрату конкурентних позицій вітчизняними виробниками, та низький рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції порівняно із закордонною.

На тлі економічного зростання відбулась інтеграція України у міжнародні економічні організації. Протягом 1945−1954 рр. Україна стала членом ООН (Організації Об’єднаних Націй), ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), ЮНЕСКО (Організації об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури). Після здобуття незалежності протягом 1991−1997 рр. Україна здобула право на членство у таких організаціях, як ОБСЄ (Організація безпеки і співробітництва в Європі), ОЧЕС (Організація Чорноморського економічного співробітництва), Рада Європи, ЦЄІ (Центральноєвропейська ініціатива) та ГУАМ (Організація за демократію та економічний розвиток). У 2005 році Україна увійшла до складу СДВ (Співдружності демократичного вибору). Безумовно, найважливішою з позиції розвитку зовнішньоекономічних відносин була інтеграція України до Світової організації торгівлі (СОТ) у 2008 р. Враховуючи стрімке зростання вартості експорту та імпорту з 2002 р., є підстави стверджувати, що інтеграція у міжнародні політичні та економічні організації сприятливим чином вплинула на динаміку цих показників.

Континентальна структура українського експорту вказує на те, що більшість вітчизняних експортних товарів зосереджені в Європі (рис. 2.4). Серед країн Європи, які є зовнішньоекономічними партнерами, слід виокремити деякі країни СНД та країни ЄС. Так, за даними Державного комітету статистики України, найбільша частка українського експорту зосереджена у країнах СНД − близько 51,45%, що у грошовому еквіваленті становить 37040,5 млн дол. США.

Структура експорту України протягом 1996−2008 рр., млн дол. США
Структура експорту України протягом 1996−2008 рр., млн дол. США
]

*Джерело: Державна служба статистики України

Частка українського експорту, що реалізовувався у країнах ЄС протягом 1996−2008 рр., становить 31,3%. Для більш докладнішого аналізу розглянемо динаміку даної структури протягом 1996−2008 рр. (рис. 2.5).

Динаміка частки вартості експорту України до країн СНД у загальній величині експорту України (%), а також динаміка абсолютного значення цього показника
Динаміка частки вартості експорту України до країн СНД у загальній величині експорту України (%), а також динаміка абсолютного значення цього показника

*Джерело: Державна служба статистики України

Частка вартості експорту до країн СНД у загальному обсязі експорту України зменшилась протягом досліджуваного періоду на 50,06%, що свідчить про переорієнтацію національного товаровиробника на ринки інших країн. Підтвердженням цього є й інша тенденція, що спостерігається при аналізуванні динаміки вартості експорту до країн СНД у грошовому еквіваленті. Так, з 2002 року зменшення частки експорту до країн СНД супроводжувалось скороченням обсягу імпорту з цих країн. Після 2002 року обсяг експорту у грошовому еквіваленті до країн СНД у структурі загальнонаціонального експорту і далі зменшувався, що свідчить про те, що причиною значного зростання обсягу експорту з України у 2002−2008 рр. (рис. 2.5) служило те, що вітчизняні товаровиробники активно «підкорювали» нові ринки за межами СНД.

Подальший аналіз динаміки структури обсягу експорту з України протягом 1996−2008 рр. (рис. 2.6), показує, що новими ринками для українського виробника стали ринки країн Європи, Азії та Америки.

Як бачимо, зростання частки експорту до країн Європи, Азії та Америки супроводжувалось зростанням його обсягу у грошовому еквіваленті, що підтверджує тезу про те, що національні виробники протягом 2002−2008 рр. освоювали ринки країн, що не входять до СНД. Головним зовнішньоекономічним партнером України у цьому напрямі була Європа.

Динаміка частки вартості експорту з України до країн Європи, Азії та Америки у загальній величині експорту з України (%), протягом 1996−2008 рр.
Динаміка частки вартості експорту з України до країн Європи, Азії та Америки у загальній величині експорту з України (%), протягом 1996−2008 рр.

*Джерело: Державна служба статистики України

 

Протягом досліджуваного періоду з 1996 до 2008 року зросла вартість імпорту. Так, за даними Державної служби статистики України, протягом аналізованого періоду часу обсяг імпорту до України зріс на 389,17%, тобто майже у чотири рази. Крім того, обсяг імпорту переважав над обсягом експорту, починаючи з 2006 року (рис. 2.7). У 2004 році спостерігалось найбільше значення торгового сальдо протягом аналізованого періоду і дорівнювало 6,918 млрд дол. США. Найгірше, з позицій розвитку вітчизняної економіки, значення цього показника було у 2008 році.

Аналізування структури імпорту протягом 1996−2008 рр. показало, що частка імпортних товарів з країн СНД є найбільшою, проте вагомими є частки імпортної продукції з країн Європи, Азії та Америки (рис. 2.8). Як бачимо з рис. 2.8., частка імпортних товарів з Європи найбільша після частки країн СНД. Так, за даними Державної служби статистики України, частка імпорту з країн Європи у загальному значенні протягом 1996−2008 рр. становила 35,23%. Якщо проаналізувати динаміку структури вітчизняного імпорту, то можна відзначити, що вона корелюється із динамікою експорту. Це свідчить про те, що українські зовнішньоекономічні відносини протягом досліджуваного періоду розвивались поступово на основі взаємовигідної співпраці з іншими країнами.

Динаміка обсягу імпорту та торгового сальдо для України протягом
Динаміка обсягу імпорту та торгового сальдо для України протягом

*Джерело: Державна служба статистики України

Структура вітчизняного імпорту протягом 1996−2008 рр., млн дол. США
Структура вітчизняного імпорту протягом 1996−2008 рр., млн дол. США

*Джерело: Державна служба статистики України

Аналізування динаміки обсягу експорту та імпорту, а також структури експортно-імпортної діяльності за географічною ознакою, показало, що протягом досліджуваного періоду відбувалось зростання обсягу експорту та імпорту, а також змінилася структура експортно-імпортних операцій. Починаючи з 2002 року, національні виробники почали активно освоювати ринки Європи, Азії та Америки. Паралельно із зростанням експорту до країн цих континентів відбулося збільшення обсягу імпорту з них. Крім цього, з 2006 року спостерігається від’ємне торговельне сальдо. Щоб визначити, наскільки значними є отримані результати, слід оцінити деякі наведені показники у структурі ВВП порівняно з даними інших країн. Так, на рис. 2.9 показана динаміка частки експорту та імпорту у ВВП України.

Динаміка частки обсягу експорту та імпорту у ВВП України, %
Динаміка частки обсягу експорту та імпорту у ВВП України, %

*Джерело: Світовий банк

Як бачимо з рис. 2.9, частки експорту та імпорту у ВВП України корелюються, а також зростають протягом періоду з 1991 по 2002 рр., та зменшуються у період з 2003 до 2008 року. Протягом років незалежності частка експортно-імпортних операцій у ВВП України помітно зросла порівняно із радянською добою, а здобуття незалежності сприятливо вплинуло на розвиток зовнішньоекономічних відносин.

Якщо порівняти макроекономічні показники розвитку зовнішньоекономічних відносин з показниками інших країн СНД, наприклад, Російської Федерацієї (РФ), то можна помітити, що розвиток зовнішньо-торговельних відносин у цій країні відбувався протягом періоду з 1989 по 2008 рр. не такими швидкими темпами, як в Україні (рис. 2.10).

Динаміка частки експорту та імпорту для РФ у ВВП (%) та динаміка ВВП у грошовому еквіваленті (млрд дол. США)
Динаміка частки експорту та імпорту для РФ у ВВП (%) та динаміка ВВП у грошовому еквіваленті (млрд дол. США)

*Джерело: Світовий банк

Як бачимо з рис. 2.10, незважаючи на помітне зростання ВВП, частка експортно-імпортних операцій у ВВП відчутно не зросла протягом періоду з 1989 по 2008 рр. Проте торговельне сальдо РФ порівняно з сальдо України протягом досліджуваного періоду завжди було додатним. Якщо проаналізувати динаміку експорту та імпорту Білорусії, то можна підсумувати, що зростання вартості таких операцій протягом досліджуваного періоду було характерне і для неї. Так, у 2008 році приріст вартості експорту в Україні дорівнював 34, 92%, РФ – 32,63%, а в Білорусії – 34, 88%, Казахстані – 43,91% , Азербайджані – 42,64%. На рис. 2.11 показано приріст вартості експорту та імпорту для економік наведених країн протягом 2005−2008 рр.

Україна − не єдина країна з переліку аналізованих, у яких протягом 2006−2008 рр. спостерігалось від’ємне торговельне сальдо. До таких країн також можна віднести Грузію та Білорусь, що бачимо з табл. 2.6.

Таким чином, враховуючи наведені порівняльні показники зовнішньоекономічної діяльності для України та деяких інших країн, маємо підстави стверджувати, що Україна значно поступається таким державам, як Азербайджан, Казахстан, а за деякими показниками і Російській Федерації. Окрім цього слід зазначити, що для Грузії та Білорусії також характерне від’ємне торговельне сальдо.

Приріст вартості експорту та імпорту в Україні, РФ, Білорусії, Азербайджані, Казахстані та Грузії протягом 2005−2008 рр., %
Приріст вартості експорту та імпорту в Україні, РФ, Білорусії, Азербайджані, Казахстані та Грузії протягом 2005−2008 рр., %

*Джерело: Світовий банк

Умовні позначення:

а) – приріст вартості експорту (%) для досліджуваних країн;

б) – приріст обсягу імпорту (%) для досліджуваних країн.

 

Таблиця 2.6

Значення торговельного сальдо для аналізованих країн протягом

2005−2008 рр., % до обсягу експорту відповідної країни*

 

Роки

РФ

Україна

Білорусь

Азербайджан

Казахстан

Грузія

2005

63,66

3,20

1,95

-6,37

18,87

-35,28

2006

60,60

-6,29

-6,92

20,86

23,91

-54,03

2007

40,02

-12,45

-10,49

34,38

19,07

-61,28

2008

41,85

-16,89

-12,85

46,43

38,03

-76,02

 

 

*Джерело: Світовий банк

 

Найбільше зростання демонструє Азербайджан, темп зростання обсягу експорту у якому є найбільшим для досліджуваних шести країн протягом аналізованого періоду.

Аналізування динаміки зростання економіки України за останні 5 років показало, що національна економіка протягом останніх 5 років перебуває у стагнації. ВВП України скоротилось у 2013 р. порівняно з 2008 р. на 2,591 млрд дол. США, або на 1,4%. Проте, порівняно із 2012 роком ВВП зріс на 827,18 млн. дол. США або на 0,46%. Так, на рис. 2.12 зображено динаміку темпів приросту ВВП України протягом 2000−2013 рр.

Динаміка темпів приросту ВВП України протягом 2000 − 2013 рр., %
Динаміка темпів приросту ВВП України протягом 2000 − 2013 рр., %

*Джерело: сформовано на основі даних про ВВП України, наданих Світовим банком

Як бачимо з рис. 2.12, протягом 2009 р. відбулося найбільше зменшення ВВП України порівняно із попереднім роком. Однією із його причин вважають світову економічну кризу 2008 року. Динаміка ВВП у 2009 р. для багатьох країн була вкрай негативною порівняно 2008 р., зокрема для аналізованих шести країн значення цього показника було від’ємним (рис. 2.13).

Приріст ВВП деяких досліджуваних країн у 2009р. порівняно з 2008р., %
Приріст ВВП деяких досліджуваних країн у 2009р. порівняно з 2008р., %

*Джерело: сформовано на основі даних Державної служби статистики України

Як бачимо з рис. 2.13, наслідки світової економічної кризи 2008 року для України були найбільш відчутними. Відтак протягом останніх 5 років економічне зростання, характерне для періоду з 2002 до 2008 року, припинилось, і економіка України увійшла у рецесію, яка триває і досі.

Аналізування динаміки торговельного сальдо протягом останніх 5 років тільки підтверджує, що цей період навряд чи можна назвати успішним для розвитку зовнішньоекономічних відносин (рис. 2.14).

Динаміка торговельного сальдо України протягом
Динаміка торговельного сальдо України протягом

*Джерело: сформовано на основі даних Державної служби статистики України

Як бачимо з рис. 2.15, торговельне сальдо України протягом останніх 5 років було від’ємним. Економічних передумов для таких результатів, очевидно, не було, оскільки торговельне сальдо деяких інших досліджуваних країн відновило зростання і залишалось додатним навіть після світової кризи 2008 р. (табл. 2.7).

Як бачимо з табл. 2.7, в Україні спостерігається найбільш негативна тенденція щодо торговельного сальдо протягом 2005−2013 рр. Уповільнення темпів зростання ВВП та збільшення темпів зростання від’ємного значення торговельного сальдо дають підстави стверджувати, що вітчизняна економіка може зіткнутися із значними труднощами у 2015 р.

Окрім названих несприятливих для вітчизняної економіки тенденцій слід також зазначити, що обсяги експорту та імпорту протягом останніх 5 років зростали із незначною корекцією протягом 2011−2013 рр. (рис. 2.16). Проте у довгостроковій перспективі темпи зростання обсягів експорту та імпорту протягом досліджуваного періоду скоротились.

Таблиця 2.7

Динаміка торговельного сальдо протягом 2005−2013 рр., млн дол. США*

 

Роки

РФ

Білорусь

Азербайджан

Казахстан

Грузія

Україна

2005

104613,75

341,60

-518,36

5920,99

-852,07

1291,80

2006

125993,90

-1492,10

2861,33

10333,97

-1535,16

-2884,50

2007

112060,61

-2817,80

7686,08

10598,12

-2233,91

-7263,60

2008

153406,64

-4652,30

14807,25

30425,72

-3226,40

-13294,70

2009

90978,69

-5608,00

8901,76

12204,02

-1575,80

-1312,60

2010

123146,48

-7500,10

13855,77

23951,89

-1523,15

-3025,30

2011

162563,86

-1208,90

15452,88

40440,85

-1987,86

-6657,00

2012

148023,01

2834,00

13874,39

32283,28

-2034,04

-9024,20

2013

123205,32

-2429,10

11262,27

29135,93

-1161,73

-6438,80

 

*Джерело: Державна служба статистики України

Динаміка обсягів експорту та імпорту протягом 2000−2013 рр., млн дол. США
Динаміка обсягів експорту та імпорту протягом 2000−2013 рр., млн дол. США

*Джерело: Державна служба статистики України

Структура експорту з України протягом 2009−2013 рр. за географічною ознакою, млн дол. США
Структура експорту з України протягом 2009−2013 рр. за географічною ознакою, млн дол. США

Окрім наведених вище змін, структура українського експорту також відчутно змінилась. Так, частка країн Азії зросла унаслідок послаблення співпраці з країнами Європи та Америки. Частка країн СНД залишилась майже незмінною порівнянно з попереднім часовим періодом і становила 35,65%. Крім того, частка країн ЄС залишається високою і становить 95,5% загального експорту з України до Європи.

Структура українського імпорту протягом 2009−2013 рр. також відчутно не змінилася (рис. 2.17) порівняно із періодом з 1996 по 2008 рр. Так, частки країн Європи та Азії залишаються домінуючими. Частка імпорту з країн СНД є високою і дорівнює 39,73% від загального обсягу імпорту України. Обсяг імпорту з країн ЄС становить 131,12 млрд. дол. і дорівнює 34,35% від загального обсягу імпорту протягом 2009−2013 рр.

Протягом 1996−2013 рр., частка послуг у структурі експорту з України практично не змінилась і становить 16-19%. Ця тенденція не є сприятливою для України, оскільки виробництво та експорт послуг є пріоритетним завданням для країни на шляху трансформації її економіки з централізовано-керованої у ринкову. Одним із найвагоміших чинників економічного зростання є інвестиції. Отже, на тлі зменшення ВВП та показників зовнішньоекономічної діяльності інвестиції можуть відіграти роль каталізатора для вітчизняної економіки, сприяючи її піднесенню та виходу із рецесії. З цього погляду аналізування обсягу інвестицій в Україну протягом останніх 5 років є необхідним джерелом відомостей про динаміку зовнішньоторговельних відносин України із закордонними партнерами у перспективі.

Структура імпорту до України за географічною ознакою протягом 2009−2013 рр., млн дол. США
Структура імпорту до України за географічною ознакою протягом 2009−2013 рр., млн дол. США

*Джерело: Державна служба статистики України

Динаміка прямих інвестицій в економіку України протягом 2009−2013 рр. є зростаючою, проте темпи приросту, обчислені порівняно з кожним попереднім роком, зменшуються, що свідчить про ймовірне скорочення обсягів прямих інвестицій в економіку України у майбутньому (рис. 2.18).

Упродовж 2007 та 2005 років темпи приросту прямих інвестицій в економіку України були найбільшими. Найменше їх значення спостерігалось протягом 2006 та 2013 років. Ці тенденції є негативними для економіки України і свідчать про ймовірне зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки у наступних роках.

За підсумками ІІІ кварталу 2014 року обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України становив 48 522,6 млн дол. США, що на 14,2% менше за аналогічний показник 2013 р. Порівняння тенденцій щоквартального зростання прямих іноземних інвестицій у 2012−2014 рр. наведено на рис. 2.19.

Динаміка прямих іноземних інвестицій в економіку України, млн дол. США, та темпи приросту даного показника протягом 2000−2013 рр., у %
Динаміка прямих іноземних інвестицій в економіку України, млн дол. США, та темпи приросту даного показника протягом 2000−2013 рр., у %

*Джерело: Державна служба статистики України

Умовні позначення: а) динаміка обсягу прямих інвестицій в економіку України протягом 2000−2013 рр., млн. дол. США;  б) динаміка темпів приросту обсягу прямих інвестицій протягом 2000−2013 рр., у %.

Як бачимо з рис. 2.19, щоквартальна динаміка обсягу прямих іноземних інвестицій у 2014 році порівняно з аналогічним показником 2012 та 2013 років є спадною, тож на кінець 2014 року очікується значне зниження обсягу прямих інвестицій порівняно із попередніми роками.

Щоквартальна динаміка обсягу прямих інвестицій в економіку України протягом 2012−2014 рр., млн дол. США
Щоквартальна динаміка обсягу прямих інвестицій в економіку України протягом 2012−2014 рр., млн дол. США

*Джерело: Державна служба статистики України

Для докладного аналізування динаміки обсяги прямих інвестицій в Україну за останні 5 років слід дослідити їх структуру за географічною ознакою. Так, частка прямих іноземних інвестицій у 2013 році з Кіпру істотно перевищувала аналогічні показники для інших країн (рис. 2.20).

Структура прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2013 р. з 5 країн, млн дол. США
Структура прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2013 р. з 5 країн, млн дол. США

Домінування прямих інвестицій з Кіпру не є унікальним явищем для української економіки. Тіньові схеми відмивання капіталу, пов’язані із виведенням його на Кіпр, характерні для вітчизняних бізнесменів. Проте у цілому протягом 2009−2014 рр. відбулось істотне зростання частки прямих інвестицій із-за кордону (рис. 2.21), що порівняно із динамікою їх обсягу (рис. 2.18 «а») дає можливість стверджувати, що протягом даного періоду обсяг прямих інвестицій з Кіпру в Україну значно збільшився.

Динаміка частки прямих іноземних інвестицій з трьох країн − лідерів за даним показником протягом 2009−2014 рр., %
Динаміка частки прямих іноземних інвестицій з трьох країн − лідерів за даним показником протягом 2009−2014 рр., %

Ідентифіковані негативні тенденції в економіці України можуть спричинити істотне зменшення активності вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Так, одним з індикаторів, який відповідає припущенню про те, що українська економіка перебуває у глибокій рецесії, є показник припливу капіталу за портфельними інвестиціями, який публікує Світовий банк. Для України динаміка цього показника є вкрай негативною (рис. 2.21).

Отже, протягом 2005−2013 рр. спостерігається відплив капіталу за портфельними інвестиціями з України. Найсприятливіше для вітчизняної економіки значення цього показника спостерігалось у 2009 р. (чистий приплив капіталу − 1,533 млрд дол. США), найгірше − у 2013 р. (чистий відплив капіталу − 8,787 млрд дол. США). Динаміку цього показника для періоду 2005−2013 рр. наведено на рис. 2.21. Як бачимо з рис. 2.22, обсяг портфельних інвестицій в економіку України не досягав обсягу портфельних інвестицій з України протягом майже всього періоду з 2005 до 2013 року. Значення цього показника було додатним тільки у 2008 та 2009 роках.

Чистий приплив капіталу за портфельними інвестиціями в економіку України у 2005−2013 рр., млн дол. США
Чистий приплив капіталу за портфельними інвестиціями в економіку України у 2005−2013 рр., млн дол. США

*Джерело: Світовий банк

Примітка: чистий приплив капіталу за портфельними інвестиціями – це надходження портфельних інвестицій в Україну за мінусом портфельних інвестицій, інвестованих в інші країни світу з України

Якщо порівняти отримані значення даного індикатора із аналогічними значеннями для деяких інших країн, то можна відзначити, що його динаміка для цих країн є значно більш сприятливою з позицій економічного зростання. У табл. 2.8 та на рис. 2.23 наведено значення обсягів припливу капіталу за портфельними інвестиціями для України, РФ, Казахстану, Азербайджану, Грузії, Білорусії та Польщі. На підставі цієї інформації доходимо висновку про те, що від’ємне сальдо за даним показником спостерігається не тільки для України, а й для Польщі, Азербайджану, Грузії та Білорусії. Тобто інвестиційний клімат у даному географічному регіоні не надто сприятливий, що може негативно відобразитися на розвиткові зовнішньоекономічних відносин України в майбутньому.

Таблиця 2.8

Обсягу припливу капіталу за портфельними інвестиціями для України, РФ, Казахстану, Азербайджану, Грузії, Білорусії та Польщі, млн дол. США*

Роки

Україна

Польща

РФ

Казахстан

Азербайджан

Грузія

Білорусія

2005

-2757,00

-12586,00

11442,53

3952,71

-30,50

-15,48

41,50

2006

-3583,00

2943,00

-16485,74

4501,36

12,05

-140,25

26,40

2007

-5753,00

6227,00

-4856,52

4583,09

26,43

-21,05

38,80

2008

1280,00

2365,00

35690,82

9377,51

347,39

-623,19

-5,30

2009

1533,00

-14754,00

1882,40

-3093,05

138,80

-10,54

-18,80

2010

-4342,00

-25538,00

1495,24

-8470,27

138,75

-250,49

-1185,60

2011

-1569,00

-16744,00

15277,39

12868,15

316,91

-133,41

-854,10

2012

-4689,00

-20311,00

-17031,07

17387,90

-268,11

-848,35

191,00

2013

-8787,00

-473,00

11011,50

5962,28

-718,51

36,46

59,10

*Джерело: Світовий банк

У кінці 2013 року в Україні розпочалась революція, яка викликала зосереджену увагу з боку світових засобів масової інформації. Унаслідок цих подій відбувається переформатування керівництва країни.

Чистий приплив капіталу за портфельними інвестиціями для України, РФ, Казахстану, Азербайджану, Грузії, Білорусії та Польщі протягом 2005−2013 рр., млн дол. США
Чистий приплив капіталу за портфельними інвестиціями для України, РФ, Казахстану, Азербайджану, Грузії, Білорусії та Польщі протягом 2005−2013 рр., млн дол. США

*Джерело: Світовий банк

Унаслідок цього стратегічний вектор орієнтації України змінюється й остаточно зупиняється на інтеграції в європейські міжнародні інститути. Гострим критиком таких перетворень виступила Російська Федерація, яка тривалий час не визнавала революції в Україні та вжила всіх заходів, щоб обмежити євроінтеграцію України до ЄС та НАТО.

Ці події вплинули на зовнішньоекономічні відносини та вітчизняну економіку. З одного боку, спричинена революцією політична нестабільність зумовила зниження інвестиційного та індустріального потенціалу України, відтак рецесія, яка спостерігалась у попередні роки, ще більше поглибилась. З другого боку, унаслідок військових дій російських військ Україна втратила Крим та частину Донецької і Луганської областей. Бойові дії на території України відбуваються, починаючи з другої половини 2014 року, і тривають досі. Ці обставини вкрай негативно впливають на стан економіки та зовнішньоекономічних відносин. Враховуючи значне погіршення макроекономічних показників у 2011−2013 рр. та наведені вище обставини, можна стверджувати, що українська економіка вже у 2015 році може виявитись неплатоспроможною. Ще у лютому 2014 року Standart&Poors знизило рейтинг України «CCC», погіршивши прогноз зростання вітчизняної економіки від «стабільного» до «негативного». Moody’s також негативно оцінив конкурентоспроможність української економіки у 2015 році.

Дестабілізація української економіки відбувається на тлі девальвації вітчизняної валюти. Станом на 16.01.2015 р. валютний курс гривні щодо долара США становив 15,83, тоді як 01.07.2007 р. він дорівнював 4,66. Особливо значна девальвація національної валюти відбулась протягом періоду з січня 2013 р. по січень 2014 р. і становила близько 50%. Нестабільність валютного курсу негативно вплинула на зовнішньоекономічні відносини України із закордонними партнерами. Так, якщо проаналізувати обсяги експорту та імпорту у 2014 р. протягом періоду з січня по жовтень, то можна відзначити, що обсяги зовнішньої торгівлі скоротились приблизно на 10%   (рис. 2.24).

Динаміка обсягів експорту та імпорту товарів протягом січня − жовтня у 2011−2014 рр., млн дол. США
Динаміка обсягів експорту та імпорту товарів протягом січня − жовтня у 2011−2014 рр., млн дол. США

*Джерело: Державна служба статистики України

Як бачимо з рис. 2.24, незважаючи на зменшення обсягу зовнішньої торгівлі товарами, все ж вперше з 2006 року спостерігається позитивна динаміка, пов’язана із додатним торговельним сальдо. Зменшення обсягу імпорту може бути пов’язане із скороченням обсягу внутрішнього споживання в Україні, спричиненого зниженням купівельної спроможності гривні.

Для докладнішого аналізування динаміки обсягів експортно-імпортних операцій розглянемо структуру експорту та імпорту товарів за географічною ознакою. Так, протягом січня − жовтня 2014 року РФ залишалась головним торговельним партнером України (рис. 2.25).

Як бачимо з рис. 2.25, частка РФ у структурі зовнішньоторговельних операцій України є найбільшою. Крім цього, сальдо зовнішньоторговельних операцій України з РФ залишається від’ємним і становить 2409,077 млн дол. США. Проте, якщо проаналізувати динаміку значення торговельного сальдо України з РФ., неможна не помітити спадної тенденції (рис. 2.26).

Структура обсягів експорту та імпорту протягом січня − жовтня 2014 р. для 5 країн − найбільших торговельних партнерів України, млн дол. США
Структура обсягів експорту та імпорту протягом січня − жовтня 2014 р. для 5 країн − найбільших торговельних партнерів України, млн дол. США

*Джерело: Державна служба статистики України

Примітки:

а) структура імпорту в Україну у січні − жовтні 2014 р.;

б) структура експорту з України у січні − жовтні 2014 р.

Динаміка торговельного сальдо України і РФ протягом січня – жовтня 2011-2014 рр., тис. дол. США
Динаміка торговельного сальдо України і РФ протягом січня – жовтня 2011-2014 рр., тис. дол. США

Як бачимо з рис. 2.26, цей показник значно знизився у 2013 році. Крім того, ця тенденція не змінилась і у 2014 р. Динаміка торговельного сальдо України та РФ свідчить про те, що Російська Федерація уже не розглядається вітчизняними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності пріоритетним довгостроковим зовнішньоекономічним партнером.

Незважаючи на несприятливі для української економіки тенденції, все ж 21 березня 2014 року була підписана перша частина Угоди про Асоціацію України з Європейським Союзом. Згідно із домовленістю найближчим часом планується ввести безвізовий режим України із країнами − членами ЄС, а також створення зони вільної торгівлі. Відтак за умови повного виконання сторонами домовленостей очікується значне посилення зовнішньоторговельної співпраці України з Європейським Союзом.

Окрім названих подій, важливим для розвитку зовнішньоекономічних відносин в Україні було також те, що Рада ЄС тимчасово скасувала ввізні мита для українських експортерів. Ця преференція почала діяти з 23 квітня 2014 р. та зумовила додатне зовнішньоторговельне сальдо вперше з 2006 року.

Як бачимо з рис. 2.27, динаміка обсягів експорту та імпорту протягом 2014 року була стабільною без значних флуктуацій. Протягом березня − серпня обсяг експорту з України переважав над обсягом імпорту. Тож станом на кінець жовтня сальдо торговельних операцій стало додатним і становило      712 млн дол. США.

Динаміка обсягів експорту та імпорту у 2014 р., тис. дол. США
Динаміка обсягів експорту та імпорту у 2014 р., тис. дол. США

*Джерело: Державна служба статистики України

Таким чином, підписання Угоди про Асоціацію з ЄС сприяло розвиткові зовнішньоторговельних відносин та економіки. Проте низка дестабілізуючих чинників, такі, як бойові дії на Сході України та непослідовність керівництва держави у проведенні податкової та адміністративної реформ, спричинила девальвацію національної валюти та зростання цін.

Майбутній розвиток економіки України залежатиме не тільки від економічних факторів, а й від військово-політичної ситуації. Якщо бойові дії на Сході України припиняться, це може відновити довіру міжнародних інвесторів до України, що сприятливо позначиться на її економіці. Крім того, український уряд запланував низку реформ, від результату здійснення яких в основному залежатиме майбутнє зовнішньоекономічних відносин. Враховуючи позитивні для вітчизняної економіки тенденції 2014 року, можна дійти висновку, що за умови політичної та військової стабілізації ймовірність відновлення економічного зростання України є високою.

 


*Князь Святослав Володимирович – д-р екон. наук, доцент, завідувач кафедри екологічної політики та менеджменту природоохоронної діяльності Національного університету «Львівська політехніка».

Федорчак Олексій Євгенович аспірант кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка».

Глущенко Максим Михайлович – здобувач Львівського банківського інституту Університету банківської справи Національного банку України

 

ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО
ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
ЧИТАТИ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ ТОВАРОЗНАВСТВА У ЛЬВОВІ

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Розвиток ЗЕД в Україні”


Publisher: Team EPMPD