Все записи автора Sara

Рекламні технології та віртуальна економіка

Рекламні технології та віртуальна економіка
Рекламні технології та віртуальна економіка

 В умовах обмеженості природних ресурсів традиційна економіка  (промислове видобування і переробка корисних копалин, а також  виробництво напівфабрикатів і готової продукції) зазнає постійного  скорочення можливостей розвитку. Це позначається на кількості  зайнятих у промисловості, обсягах завантаження виробничих  потужностей, динаміці показників, які характеризують ефективність  вкладення коштів у традиційну промисловість. Як наслідок, зростає  актуальність розвитку віртуальної економіки, тобто економіки, що  функціонує у середовищі телекомунікаційних мереж і сучасних ІТ-технологій. Швидкі темпи розвитку інтернет-торгівлі, інтернет-банкінгу, інтернет-реклами тощо забезпечуються величезною кількістю суб’єктів віртуальної економіки, її глобалізацією, а також оптимальною логістикою бізнес-процесів. Адже відкриття, для прикладу, інтернет-магазину не потребує організації експедиторської служби, підготовкт торгових залів, навчання і утримання персоналу тощо. Достатньо відкрити сайт. Доставка товарів може здійснюватись поштою, а розрахунки – за допомогою автоматизованих платіжних систем. Тобто віртуальна економіка забезпечує максимальну зручність і раціональність як для суб’єктів, що створюють пропозицію, так і для суб’єктів, які виявляють попит на певні товари чи послуги.

Студенти Національного університету “Львівська політехніка” можуть обрати магістерські напрями “Віртуальна економіка та екоінноваційний трансфер” або “Екобрендинг і рекламні технології”. Така можливість доступна для студентів, що навчаються за напрямом “Економіка” та обрали спеціалізацію “Економіка довкілля та природних ресурсів”.

Особливе місце у віртуальній економіці займають рекламні технології. Загальновідомим є вислів «реклама – двигун торгівлі». У буквальному розумінні слова так і є. Реклама в Інтернеті є ресурсом, найважливішою функцією якого є інформування інтернет-користувача про певний товар чи послугу. Масштаби поширення інформації Інтернетом не йде в жодне порівняння із можливостями реклами через інші засоби комунікації, зокрема газети, телебачення, рекламні щити тощо. Тобто продуктивність реклами у віртуальному середовищі-поза конкуренцією.

Поєднання різних методі просування в інтернеті
Поєднання різних методі просування в інтернеті

Якщо ще 10 років тому експерти, аналізуючи тенденції економічного розвитку у світі, стверджували, що ріст віртуальної економіки характерний лише для високо розвинутих країн, де більшість населення зайняте у сфері нематеріального виробництва, то сьогодні для всього світу характерним є масове зростання зайнятості у сфері інтернет-торгівлі, інтернет-страхування, інтернет-банкінгу, інтернет-реклами тощо. Це є наслідком розвитку, так званих, креативних індустрій. Британський департамент культури, медіа та спорту визначив креативні індустрії як « …індустрії, які походять з індивідуальної креативності, вміння і таланту, і які мають потенціал до багатства і створення робочих місць через генерування та використання інтелектуальної власності…». ЮНЕСКО визначило креативні індустрії як індустрії, метою яких є «створення, виробництво і комерціалізація інформації творчого (креативного) змісту. Така інформація зазвичай захищена правом інтелектуальної власності і може набрати форми продукту чи послуги…».

Американський економіст Річард Флоріда, німецький філософ Теодо́р Лю́двіг Візенгрундт Адо́рно концептуально довели, що у суспільстві формується постійно зростаючий креативний клас – люди, які змінюють майбутнє. Членом креативного класу є кожен, хто здатен заробляти у віртуальному середовищі.

Пропоновані нові магістерські програми «Віртуальна економіка та екоінноваційний трансфер» і «Екобрендинг і рекламні технології» є прогресивним кроком до підготовки людей нової формації, особистостей, які приходять в університет не для нагромадження знань, а для розвитку своїх інтелектуальних можливостей, отримання впевненості у своєму майбутньому, досягненні незалежності в особистому кар’єрному розвитку.

Автор: Князь С.В., д.е.н., проф., Національний університет «Львівська політехніка».

ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО
ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
ЧИТАТИ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ ТОВАРОЗНАВСТВА У ЛЬВОВІ


Publisher: Team EPMPD  

Сучасний стан розвитку зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічні відносини із середини ХХ ст. розвиваються в рамках досягнення дипломатичних домовленостей між країнами світу й утворення ними політичних, військових та економічних союзів. У результаті цих процесів формуються тенденції до збільшення обсягу потоків вартості між країнами. Так, у кінці ХХ ст. загальний обсяг експорту у світі становив 3530 млрд дол. США.

ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО
ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
ЧИТАТИ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ ТОВАРОЗНАВСТВА У ЛЬВОВІ

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Сучасні тенденції зовнішньоекономічних відносин”

Згідно з даними СОТ [2] у 1991 році серед 10 найбільших країн-експортерів домінували США, друге і третє місце зайняли Німеччина та Японія (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Десять країн – найбільших імпортерів та експортерів, за даними СОТ*

 

Країни

Вартість експорту, млрд дол. США

Частка до загального значення у світі, %

Вартість імпорту, млрд дол. США

Частка до загального значення у світі, %

США

422

11,95

509

13,91

Німеччина

403

11,42

390

10,66

Японія

315

8,92

236

6,45

Франція

217

6,15

232

6,34

Сполучене королівство

185

5,24

210

5,74

Італія

169

4,79

183

5,00

Нідерланди

133

3,77

124

3,39

Канада

129

3,65

124

3,39

Бельгія-Люксембург

117

3,31

120

3,28

Гонконг

98

2,78

100

2,73

Разом

2188

61,98

2228

60,87

 

 

 

 

 

В цілому у світі

3530

100

3660

100

 

 

*Вартість імпорту перевищує вартість експорту, тому що в обсягах імпорту враховано транспортні та інші витрати на переміщення товарів.

 

Серед інших особливостей зовнішньоекономічної діяльності слід підкреслити, що значна частина світового експорту припадає саме на торгівлю між розвиненими країнами (у 1990 році – 66,1%), а в кінці ХХ ст. лідером з обсягу експорту довгий час залишалися США. На країни з розвиненою економікою, члени Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) припадала практично вся вага світового експорту (82% у 1990 р.), а на економічно нерозвинені країни – одна п’ята світового експорту. Відтак можна виділити центри світової торгівлі: країни Європи (члени ОЕСР) на чолі з Німеччиною, Північна Америка на чолі із США та Східна Азія на чолі з Японією (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Показники «триполяризації» світової торгівлі у кінці ХХ ст.,

у % до світового обсягу імпорту

 

Країни і регіони

1980 р.

 

1990 р.

 

Торгівля всередині групи країн окремого полюса

ОЕСР

28

33

Північна Америка

5,9

6,5

Східна Азія

6,1

9,5

Разом

40

49,2

Торгівля між полюсами

 

 

ОЕСР–Північна Америка

7,7

8

Східна Азія–Північна Америка

7,1

10,5

ОЕСР–Східна Азія

4,6

8,8

Разом

19,4

27,3

Решта

40,6

23,5

 

 

Таким чином, торгівля всередині «полюсів» більш розвинена, ніж за їх межами. Цим можна пояснити високий рівень життя у таких країнах, оскільки більшість благ, виготовлених окремим «полюсом», концентруються у його межах, тим самим сприяючи добробуту громадян. Слід також відзначити, що протягом 10 років з 1980 року така концентрація тільки поглиблювалась, що свідчить про можливе збільшення різниці у рівні життя у розвинених країнах та інших. Підставою для такого висновку було різке скорочення частки світового імпорту до економічно не розвинених країн світу.

За даними СОТ, у 2014 році [3] обсяг світового експорту та імпорту відповідно становив 18,300 та 18,410 млрд дол. США. Тобто порівняно з 1990 роком бачимо збільшення більше ніж у 5 разів. Проте у даному випадку слід також врахувати, що вартість долара протягом 13 років істотно знизилась, а отже, реальне зростання вартості експорту та імпорту значно менше.

Долар здешевшав протягом усієї історії американського капіталізму, починаючи з ХVIII ст., коли Сполученні Штати тільки стали державою. Історії відомий випадок, коли індіанці у ХVIII ст. продали тодішньому урядові США острів Манхеттен всього лише за 24 долари. А один із головних героїв роману С.Кінга «11/22/63» Ел Темплтон «мандрував» у часі назад у минуле, щоб придбати товари за тодішніми цінами і реалізувати їх за теперішніми. Тому визначення реальної динаміки вартості експортно-імпортних операцій за останні 13 років потребує аналізування динаміки вартості долара відносно інших, більш стійких, активів.

Якщо проаналізувати динаміку долара США відносно інших активів, то можна виявити, що найбільш істотно він подешевшав відносно золота. Так, за останні 13 років вартість золота зросла приблизно у 3,4 разу. Станом на 01.01.2013 р. вартість 1 тр. унції  золота становила 1244,08 дол. США, тоді як 01.01.1991 р. вона дорівнювала 366 дол. США. Отже, значення вартості експорту та імпорту у 1990 та 2014 роках будуть такими, як у

табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Значення вартості експорту та імпорту у 1990 та 2014 роках

 

Роки

Вартість експорту у тр. унціях золота

Вартість імпорту у тр. унціях золота

1990

9,645 трлн

10 трлн

2014

14,71 трлн

14,798 трлн

Зміна, %

+52,51

+47,98

 

 

Як бачимо, обчислення підтверджують припущення про те, що реальна вартість збільшення обсягу експорту та імпорту у 2014 р. порівняно з 1990 р. значно менша і становить приблизно 50%. Для глибших висновків проаналізуємо структуру експортно-імпортних операцій за регіонами. У    табл. 2.4 і 2.5 наведено значення цих показників для різних країн та регіонів.

Таблиця 2.4

Значення світового обсягу експорту та імпорту у країнах та регіонах

у 2014 році, у млрд дол. США

 

Країни і регіони

Експорт

Імпорт

Країни і регіони

Експорт

Імпорт

Північна Америка

2 418

3 195

Співдружність незалежних держав

779

574

США

1 580

2 329

Російська Федерація

523

343

Канада

458

474

Африка

602

628

Мексика

380

391

Південна Африка

96

126

Південна і Центральна Америка

736

773

Північна Африка

507

502

 

Продовження табл. 2.4

Бразилія

242

250

Експортери нафти

330

199

Інші країни регіону

494

523

Не експортери нафти

177

303

Європа

6 646

6 598

Середня Азія

1 347

779

Європейський Союз

6 076

6 004

Азія

6 288

6 341

Німеччина

1 453

1 189

Китай

2 209

1 950

Франція

580

681

Японія

715

833

Нідерланди

672

590

Індія

313

466

Велика Британія

542

655

Нові індустріальні країни

1 295

1 300

Італія

518

477

 

 

Таблиця 2.5

Структура експортно-імпортних операцій за регіонами, у % до загального значення

 

Регіони

Експорт

Імпорт

Північна Америка

13,21

17,35

Південна і Центральна Америка

4,02

12,65

Європа

36,32

4,19

Співдружність незалежних держав

4,26

3,12

Африка

2,86

3,41

Середня Азія

7,36

4,23

Азія

34,36

34,44

 

 

На рис. 2.1 наведено частку вартості експорту та імпорту деяких країн у світовому значенні цих показників та абсолютні значення обсягів експортно-імпортних операцій.

Частка вартості експорту та імпорту деяких країн у світовому значенні цих показників та абсолютні значення обсягів експортно-імпортних операцій.
Частка вартості експорту та імпорту деяких країн у світовому значенні цих показників та абсолютні значення обсягів експортно-імпортних операцій.

Як бачимо, можна виділити сім країн, обсяг експорту з яких є найбільшим. Слід зазначити, що серед них тільки Нідерланди не є країною з елітної групи G7. У цих країнах зосереджено 42,35% світового експорту та 44,85% світового імпорту. Отже, можна констатувати, що поляризація, яка спостерігається з 1980 року, протягом останніх 10 років тільки поглибилась. Серед інших важливих змін у структурі світового товарообігу можна відзначити те, що частка експортованої вартості з країн Азії збільшується. Це зростання відбувається завдяки швидким темпам розвитку економіки Китаю та деяких нових індустріальних країн. У майбутньому слід очікувати, що темпи розвитку економіки ЄС та Північної Америки можуть уповільнитись, оскільки дешевий експорт із Азії може завоювати ринки Європи та інших континентів.

У наступні 10–20 років (у період до 2020–2030 рр.) світова економіка може пережити кілька відчутних катаклізмів. Парниковий ефект спричинить танення льодовиків на полюсах, що зумовить зникнення з лиця землі частини розвинених міст і навіть окремих індустріальних країн. Це все може стати причиною нового «великого переселення народів» й істотно вплинути на зовнішньоекономічні зв’язки у світі. У 2003 році Пентагон замовив компанії Global Business Network дослідження, яке мало спрогнозувати ситуацію, за якої глобальне потепління не вдасться зупинити. За найгіршого сценарію, спеціалісти назвали те, що мільйони біженців ринуться через кордони розвинених країн, шукаючи порятунку. Уряди цих країн не зможуть контролювати ситуацію і це може призвести до заворушень та хаосу.

Серед інших проблем наступного десятиріччя є те, що приблизно через 10 років перестане діяти закон Мура, який пояснював темпи вдосконалення потужності комп’ютерів. Відтак нарощувати швидкодію кремнієвих процесорів можна буде тільки шляхом збільшення їх кількості, а це істотно вплине на вартість обчислювальної техніки. За прогнозами японського фізика Мічіо Кайку, після того, як закон Мура перестане діяти, може початися тривала економічна криза, доки людство знайде заміну кремнієвим процесорам.

Окрім названих викликів наступного десятиріччя, уже згаданий Мічіо Кайку зазначає, що досі не знайдено достатньо ефективного джерела енергії. Запаси нафти вичерпуються, на обсягах її видобутку уже активно позначається «прогноз Габерта» [4], згідно з яким, починаючи ще з 1970-х років, обсяги видобутку нафти у світі тільки скорочуватимуться. Це говорить про те, що з часом вартість добування «чорного золота» буде надто високою і стане не вигідною. Своєю чергою, за словами Мічіо Кайку, атомна енергія уже давно не є зацікавленням інвесторів, оскільки при експлуатації атомних електростанцій виникають відходи, які важко утилізувати, крім того залишається великий ризик екологічної катастрофи. Історія Чорнобильської АЕС змусила світ переглянути своє ставлення до атомної енергії.

Особливі надії при пошуку джерел енергії покладають на термоядерний синтез. Вже працює кілька лабораторних установок, здатних його здійснювати. Франція за підтримки США, Японії та інших країн розробляє проект експериментального ядерного реактора. А у США вже розробили пристрій для термоядерного синтезу NIF (National Ignition Facility). За словами директора проекту Едварда Мозеса, цей проект може вперше в історії створити реактор, здатний генерувати стільки енергії, скільки поглинати. Серед інших проектів більш амбітний та дорогий – магнітний синтез ITER. У ньому беруть участь усі країни Великої вісімки, а також Індія та багато європейських країн. Вага експериментальної конструкції становить близько 23 000 тонн. Проект надзвичайно дорогий, його вартість дорівнює 10 млрд дол. США. За словами Мічіо Кайку, його розробники планують досягти рівня беззбитковості не пізніше 2019 року. Проте одним із найскладніших та найамбітніших проектів є конструкція DEMO, запуск якої планується на 2033 рік. За очікуваннями науковців, вона здатна буде безперервно генерувати у 25 разів більше енергії, ніж використовуватиме.

Як бачимо, уже найближчим часом може бути знайдене джерело енергії, яке повністю змінить товарну структуру ринку технології у світі, що неодмінно вплине на розвиток зовнішньоекономічних відносин. Тому суперечка Генрі Форда і Томаса Едісона про те, яке джерело енергії – нафта чи електрика – буде лідирувати у майбутньому, вирішиться уже в найближчому майбутньому. Проте якщо сподівання на термоядерний синтез не виправдаються, то незабаром можна очікувати зростання дефіциту енергії, зумовленого тим, що потреба у ній зростає швидше, ніж обсяг її виробництва.

ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО
ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
ЧИТАТИ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ ТОВАРОЗНАВСТВА У ЛЬВОВІ

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Сучасні тенденції зовнішньоекономічних відносин”


Publisher: Team EPMPD  

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності у ХІХ – ХХ ст.

Починаючи з XVI ст. і аж до початку XX ст., у світі формується та розвивається велика колоніальна Британська імперія, найбільша держава, яка коли-небудь існувала у світі. Головним чинником її розвитку, як політичного, так і військового, було мореплавство. Флот Англії використовували не тільки для ведення війн, а й для розвитку торгівлі між західними та східними колоніями Британії. Тому розвиток зовнішньоекономічних зв’язків у XVI–XVIII ст. неодмінно був пов'язаний із Британською імперією.

ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО
ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
ЧИТАТИ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ ТОВАРОЗНАВСТВА У ЛЬВОВІ

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Історія розвитку зовнішньоекономічної діяльності ХХ ст.”

Незважаючи на вагому роль Британії у становленні сучасної системи зовнішньоекономічних зв’язків між країнами, перша відома фундаментальна праця, яка пояснювала принципи формування багатства окремих націй та інших суб’єктів, «Гроші і торгівля, взаємозв’язок між якими розглянутий з метою пропозицій щодо забезпечення грошима націй» Джона Ло (1671–1729) вийшла у Франції у XVІІ ст. Це дослідження було першою спробою визначити концепцію всезагальних господарських зв’язків на основі ринкових відносин. Так, за Джоном Ло, основою добробуцту країни визнавалась торгівля капіталом. «Система Ло» передбачала дерегуляцію економічних процесів будь-якого рівня з боку держави та розуміння будь-яких господарських відносин як потоків вартості. Очевидним є те, що ця концепція випереджала свій час і не могла бути реалізована в умовах XVІІ ст., а тому невдовзі зазнала краху. Однак можна говорити, що у другій половині XVІІ ст. будь-які господарські відносини починають розглядатись як предмет дослідження окремого наукового напряму. Ринковий характер цих відносин приймається як головний чинник їх реалізації.

Джон Ло
Джон Ло

Ідеї Ло не залишились поза увагою наступних поколінь учених. Так,       Р. Кантильон (1680–1734) публікує у 1755 році власне дослідження «Нарис про природу торгівлі», заснувавши течію фізіократів, які вважали, що земля є найвагомішим фактором нагромадження багатства, а вже наприкінці ХVIII ст. Адам Сміт (1723–1790) пише ключову у всій економічній теорії працю «Дослідження про природу і причини багатства народів», де вперше ґрунтовно описано ринковий механізм ціноутворення і на його основі визначено головні рушійні чинники нагромадження багатства окремими націями.

З критикою А. Сміта виступив Д. Рікардо (1772–1823), який характеризував будь-яке виробництво, як таке, що потребує витрат не тільки живої, а й матеріалізованої праці. Під першими вчений розумів витрати праці, пов’язані із виготовленням знарядь праці, а під другими – витрати праці на виробництво продукції. Тим самим радикальні ідеї А. Сміта було поставлено під сумнів з погляду витрат, які несуть виробники. Д. Рікардо заперечував ринкову природу механізму ціноутворення.

Подальший розвиток тлумачення економічних відносин здійснили такі вчені, як Т. Р. Мальтус, Д. Мілль, А. Маршалл, Е. фон Бем-Баверк,  І. Фішер та багато інших. Ці дослідники аналізували природу капіталу, його властивості та чинники, які сприяють його нагромадженню. Кожен із них формував власну концепцію сутності механізмів, які визначають поведінку цін та їх суб’єктів в умовах економічних відносин. Закладене ними теоретичне підґрунтя сприяло формуванню сучасного тлумачення економічних відносин, принципи яких використовувались для розуміння процесів і в умовах зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання.

Еволюція знань людини про природу економічних процесів відбувалась паралельно із технічним прогресом, темпи якого з року в рік постійно зростали. Ще у другій половині ХVII ст. був створений перший паровий поршневий двигун, а у ХVIIІ ст. світ побачив паровий двигун Джеймса Ватта. Наука освоїла закони електродинаміки, а у 1804 році Річард Тревітік запатентував паровоз. З того часу машини перманентно вдосконалюються, їхня енерговитратність зменшується, а продуктивність зростає. На тлі розвитку технологій виникали перші «симптоми» глобалізації, і зовнішньоекономічну діяльність почали розглядати як один із найважливіших елементів глобальної економічної системи.

Фрідріх Хайек, австрійський економіст, прихильник економічного лібералізму
Фрідріх Хайек, австрійський економіст, прихильник економічного лібералізму

На тлі досягнень техніки «нове дихання» дістає й економічна теорія. Так, Дж. М. Кейнс створив свою видатну концепцію взаємодії держави та господарських суб’єктів, яка проявляється у тому, що держава має втручатися у ринок тільки за певних умов. Кейнс вперше висунув тезу про необхідність обмеження впливу держави на бізнес. Своєю чергою, Ф. А. Хайек «пішов далі», вважаючи, що держава не повинна втручатися в економіку за жодних умов. Радикалізм Хайека довгий час не сприймали його колеги, думки вченого не знайшли підтримки в урядах країн з ринковою економікою. На озброєння була взята концепція Кейнса, саме вона мала допомогти відновити економіку після двох світових воєн у першій половині XX ст. Єдиною країною, яка сприйняла радикалізм австрійського вченого, була Британія в особі прем’єр-міністра М. Тетчер. І, як відомо, вплив Англії на світовій арені відтоді тільки посилився. Велика Британія відігравала провідну роль у глобальних зовнішньоекономічних відносинах. Хоча принципи Хайека уряд Британії впроваджував упродовж 1979–1990 рр. все ж не можна сказати, що концепція була реалізована повністю. Попри це, її застосування забезпечило Англії першість серед країн – лідерів економічного розвитку, зокрема у сфері експорту готової продукції і капіталу.

Геополітичні виклики ХХ ст. переорієнтували напрям розвитку зовнішньоекономічних відносин на більш мирний і дипломатичний. Світова громадськість усвідомила ризики та загрози, які несуть військові методи посилення політичного та економічного домінування. З середини ХХ ст. починають створюватись міжнародні організації. Мирна співпраця проголошується основою побудови будь-яких зовнішньоекономічних відносин, тож набуває загального поширення практика створення міжурядових організацій. Так, у 1945 р. утворено Організацію Об’єднаних Націй (ООН), метою започаткування якої декларовано збереження та підтримання миру у світі, а також розвиток співробітництва між її членами. У 60-70-х рр. створюється ряд інших організацій – Ліга арабських держав (ЛАД), Організація американських держав (ОАД), Організація африканської єдності (ОАЄ). Усі ці організації мали політичний характер, а тому впливали на розвиток зовнішньоекономічних відносин у світі. Крім того у середині ХХ ст. було створено військово-політичні союзи «Організація Північноатлантичного договору» (НАТО), «Західноєвропейський союз» та інші.

Штаб-квартира ООН
Штаб-квартира ООН

Посилення політичної та військової співпраці між країнами та формування тісних дипломатичних відносин між ними сприяло утворенню міжурядових організацій, які допомагають у міжнародній економічній співпраці. Так, ще у 1945 р. на міжнародній конференції в ООН була зроблена спроба заснувати світову організацію торгівлі. Підписали Гаванську хартію, проте результат був не зовсім успішний, оскільки проект не знайшов істотної підтримки. Але вже через два роки США запропонували створити Міжнародну торговельну організацію із статутом Гаванської хартії, було скасувано низку торговельних обмежень між країнами, що підтримали це нововведення. Відтоді аж до 1994 року велися складні переговори, у результаті яких було досягнуто остаточних домовленостей та утворено Світову організацію торгівлі.

У 1960 році в Багдаді створено організацію країн–експортерів нафти (ОПЕК), мета її заснування мала виключно економічний характер і мала на меті контролювати ціни на нафту. Починаючи з 1947 року, працює Міжнародний валютний фонд (МВФ), започаткований у 1944 році на Конференції ООН з валютно-фінансових питань. Сьогодні МВФ є одною із найвпливовіших світових фінансових організацій. Ще однією відомою організацією, що впливає на стан зовнішньоекономічних відносин, є Світовий банк (СБ), створений у 1944 році, на базі якого діють п’ять автономних організацій, які надають кредити у всьому світі. Це такі інституції, як Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР, створений у 1945 р.), Міжнародна асоціація розвитку (МАР, 1960 р.), Міжнародна фінансова корпорація (МФК, 1956 р.), Багатостороння агенція з гарантування інвестицій (БАГІ, 1988 р.) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС, 1966 р.).

Починаючи з 9 травня 1950 року, реалізується план здійснення економічної інтеграції серед ряду європейських країн. У результаті кількох етапів тривалих переговорів у лютому 1986 р. було підписано акт про створення Єдиного внутрішнього ринку до 1 січня 1993 р., а сам Європейський Союз (ЄС) був створений 7 лютого 1992 р., коли ряд європейських країн підписали Маастрихтський договір. З 2001 р. у ЄС діє єдина валюта – євро, а у 2004 році до Організації співдружності європейських держав увійшов ряд країн Східної Європи та Прибалтики.

ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО
ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
ЧИТАТИ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ ТОВАРОЗНАВСТВА У ЛЬВОВІ

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Історія розвитку зовнішньоекономічної діяльності ХХ ст.”


Publisher: Team EPMPD  

Історія розвитку зовнішньоекономічної діяльності до ХVIII ст.

Зовнішньоекономічна діяльність, починаючи з давніх-давен, вважалась одним із найвигідніших способів нагромадження багатства. Відмінності у локалізації різних виробів та ресурсів, культурна взаємодія народів і націй, бажання домінування, збагачення та поширення влади спричинили виникнення бартерних відносин. Торгівля була «мирним» способом нагромадження багатства, а тому розглядалась окремими націями як доцільний метод збагачення порівняно з війною, наслідки якої могли бути непередбачуваними.

ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО
ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
ЧИТАТИ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ ТОВАРОЗНАВСТВА У ЛЬВОВІ

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Історія розвитку зовнішньоеконоімчної діяльності”

Розвиток торговельних відносин сприяв зростанню рівня життя населення держав і окремих територій, які активно торгували з іншими спільнотами. Такі відносини забезпечували задоволення взаємних потреб громад різних національностей, землі і вміння яких були наділені різними можливостями та ресурсами. Тому процвітання держави часто залежало від того, наскільки вміло торгували її громадяни. Рівень розвитку торговельних відносин впливав не тільки на добробут громадян, а й на рівень їх інтелектуального розвитку. Держави із розвиненою торгівлею були також розвиненими і в інших сферах. Причому забезпеченість ресурсами не завжди відігравала вирішальну роль у економічному розвиткові. Так, могутня теократична держава Арабський халіфат не могла похвалитися родючими землями і сприятливими умовами для ведення скотарства чи інших ремесел. Проте це не заважало арабським купцям створити розвинену систему зовнішньоторговельних відносин, найдосконалішу та найприбутковішу у ті часи. Тому слід відзначити, що ще на початку нашої ери зовнішньоекономічні відносини активно розвивались і формували передумови економічного благополуччя окремих народів. Проте історія зовнішньоекономічних відносин є набагато давнішою. Цілком очевидно, що зовнішня торгівля існує відтоді, відколи сформувались держави. Тому, розглядаючи історію зовнішньоекономічних відносин, доцільно проаналізувати від найдавніших цивілізацій і до сьогодні.

трипільці_розвиток зовнішеьоеконоімчної діяльності

Найдавнішою цивілізацією з відомих історикам вважається трипільська цивілізація, яка виникла у 5400-их рр. до н.е. на берегах Дніпра і займала територію від Дунаю (землі сучасних Молдови та Румунії) до північно-східних кордонів сучасної України. Історики переконані, що трипільцями були кочівники із Середньої Азії, Карпат та Східної Європи, які шукали добрі умови для ведення сільського господарства. Назвати цю цивілізацію державою важко, проте у трипільців була чітка система територіально-адміністративного поділу, уся влада належала громадам на місцях, а ті, своєю чергою, співпрацювали одна з одною, обмінюючись виробами, знаннями та вміннями. Трипільці мали настільки високорозвинену культуру ведення господарства, що вирощували набагато більше, ніж могли спожити, тому багато продукції експортували на схід і на південний захід. Отже, можна констатувати, що вже у ІV тис. до н.е. розвинена система зовнішньоекономічної діяльності допомагала трипільській цивілізації швидко розвиватись і проіснувати аж до 2500 р. до н.е.

трипільці_розвиток зовнішеьоеконоімчної діяльності_2

Точні причини зникнення трипільців як окремої спільноти досі невідомі. Найімовірніша версія – мирна трипільська цивілізація загинула під ударами войовничих східних народів. Тож мирні відносини як основа збагачення перестали бути актуальними на землях Східної Європи.

Після загибелі трипільської цивілізації центр розвитку науки і торгівлі перемістився до Древнього Єгипту. Точна дата виникнення цієї цивілізації досі не відома, проте більшість істориків схиляється до думки, що йдеться про Х-VI тисячоліття до н. е. Древні єгиптяни навчилися використовувати природні можливості для вирощування сільськогосподарських культур та розвитку скотарства і ремесел. Головною причиною виникнення цивілізації у майже не придатному для цього місці (північно-східна Сахара) вважається те, що єгиптяни «усвідомили» себе як народ, відмінний від інших. Б. Прус у своїй книзі «Фараон» писав, що завдяки «бронзовому» кольору шкіри єгиптяни вважали себе нащадками сонця, а завдяки своїй мові та вмінню передавати її за допомогою символів – носіями «божественної мудрості», доступної тільки їм. Можна провести паралель із сучасністю, коли заперечується домінуюча роль мови у формуванні національної свідомості.

Древній Єгипет
Древній Єгипет

У Древньому Єгипті була розвинена система зовнішньоекономічних відносин як між окремими землевласниками, так і з іншими державами. Багатство уже не існувало виключно у речовій формі. Завдяки розвиненій математиці древні єгиптяни використовували систему боргових відносин між окремими суб’єктами, причому фараон не був наділений особливими привілеями у фінансових питаннях, він міг бути таким же боржником, як і інші єгиптяни. Відомий приклад: фараон Рамзес ХІІ був боржником фінікійських купців та багатих єгипетських жреців, наділених великими земельними ділянками. Оскільки Фінікія на той час (близбко 1066 р. до н.е.) була незалежною державою, то можна констатувати, що зовнішньоекономічна діяльність набула набагато складнішої форми і уже могла розглядатись як міграція капіталу між країнами у вигляді боргових зобов’язань.

Військовим та політичним конкурентом Древнього Єгипту у боротьбі за домінування у Середній Азії була Ассирія. Держава, заснована у Месопотамії у ІІ-І тис. до н.е., стала одним із найбільш впливових державних утворень у Межиріччі (сучасний Ірак). Ассирійці були семітами, які мігрували з Азії та торгували з Вавилонією, обмінюючи фініки на спеції та оливкову олію. Не надто вигідне розташування для розвитку сільського господарства, а також постійні війни спричинили те, що ассирійці поступово асимілювалися з іншими народами, а їхня держава загинула, проіснувавши майже тисячу років.

Починаючи з 1800 р. до н.е., Вавилонія перебрала на себе першість у зовнішньоторговельних відносинах у Межиріччі. Проте занепад Древнього Єгипту та розвиток інших цивілізацій на Сході Азії – Древнього Китаю та Індії, а також становлення та процвітання егейської цивілізації на півдні Європи, спричинили занепад зовнішньоекономічної діяльності Вавилону. З 539 р. до н.е. Вавилон перебував під владою Персії і як повноцінне державне утворення остаточно зник зі сторінок історії.

Незважаючи на власну могутність, Перська імперія не відзначалась особливими темпами розвитку економічних відносин. Перси поводились на підкорених землях як грабіжники, руйнуючи культуру пригноблених народів та знищуючи науку. Незважаючи на свої розміри, Перська держава через централізовану владу та значні розбіжності в етнічних відмінностях народів, які проживали на її території, не могла створити вигідних умов для розвитку економіки. Зовнішньоекономічні відносини переживали значний занепад.

Древній Китай
Древній Китай

Натомість у Східній Азії – у Древньому Китаї – сформувався цілком новий тип цивілізації, винахідливий та енергійний народ якої сприяв розвиткові науки та економіки. Хоча перші згадки про неї датовані ІІІ-ІІ тис. до н.е., по-справжньому великими темпами розвитку Китай відзначився саме у 500-их рр. до н.е., коли засновник династії Суй об’єднав більшість китайських провінцій у єдину державу. Саме у цей період розвивається торгівля всередині країни, що сприяє розвиткові зовнішньоекономічної діяльності. Китайські купці експортували шовк та нефритові вироби до країн Європи та Індії. Проте централізація влади та недопущення імператором будь-яких проявів сепаратизму обмежували фінансову свободу окремих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у Древньому Китаї. Тому економічний розвиток тут був значно повільнішим, ніж у Європі, де уже відчувався економічний і культурний вплив древніх греків.

Перші ознаки широких зовнішньоекономічних зв’язків древніх греків з іншими народами з’явились ще у V ст. до н.е. Були знайдені артефакти, які свідчили про торгівлю греків та скіфів після того, як останні прикочували у північне Причорномор’я. Проте особливої могутності егейська цивілізація набула під час правління Александра Македонського, який за 13 років свого пануванння поширив давньогрецьку культуру від берегів Нілу до Гангу. Хоча новоутворена імперія проіснувала недовго, вона сприяла поширенню торговельних відносин греків від Єгипту до східних рубежів Азії. Особливо відчутним вплив грецьких купців був у північному Причорномор’ї, де нащадки Еллади збудували власні колонії і вели жваву торгівлю зі скіфами та іншими народами, що проживали у регіоні.

У період з 300-их рр. до н.е. до 450 р. н.е. важко визначити центр розвитку зовнішньоекономічних відносин. Саме тоді виникає та розвивається антична культура, відбувається становлення Римської імперії. Тому цілком можливо, що таким центром можна розглядати Рим, проте з цим важко погодитись, оскільки на той час у світі вже багато держав активно взаємодіяли між собою у сфері економічних відносин, однак римляни не були учасниками торгівлі, вони її лише контролювали.

Наступний етап розвитку зовнішньоекономічної діяльності між державами припадає саме на 600-700 рр. н.е., коли на півночі Африки виникає впливова держава Арабський Халіфат, купці якої вперше проголошують принцип вільної торгівлі – без будь-яких обмежень з боку держави. Саме арабським купцям сучасна цивілізація завдячує способом запису чисел та тим, що нам відомі такі ігри, як шахи, нарди та багато інших, саме цими досягненнями східних мудреців свого часу торгували арабські купці у Європі. Арабський халіфат у різних своїх формах проіснував аж до ХІІІ ст. н.е., врешті-решт розвалившись під ударами східних племен: сельджуків і монголо-татар.

Цими подіями завершимо процес аналізування зовнішньоекономічних відносин у стародавньому світі. Враховуючи вищенаведене, відзначимо, що розвиток економіки регіону не залежить від його належності до окремої держави, що правителі завжди прагнули контролювати розвиток зовнішньоекономічної діяльності, зокрема торгівлі, та не допускати фінансової свободи для окремих суб’єктів. Крім цього розвиток зовнішньоекономічної діяльності між окремими регіонами сприяє їхньому економічному розвиткові та взаємному збагаченню, що веде до політичної і навіть військової незалежності. А також є одним із головних каталізаторів виникнення та руйнування цивілізацій і держав.

У Середньовіччі, коли зовнішньоекономічні зв’язки між народами набули нових форм, відбувається зміна політичної карти Європи і світу. Виникають нові держави, а «старі» руйнуються. Однією із таких держав була Західна Римська імперія. Побудована у ній система економічних відносин не була досконалою і характеризувалась значною централізацією та контролем з боку влади. Це і стало однією із причин її фінансового занепаду та повної руйнації у 476 році н.е.

Натомість Візантія, Східна Римська імперія, із більш продуманою системою економічних відносин між провінціями, успадкованою від арабських та грецьких купців, довгий час залишалась однією із наймогутніших держав у світі. Фінансове благополуччя Візантії сприяло поширенню нею свого впливу на землі Центральної та Східної Європи. Відомі зв’язки візантійських імператорів з антами (прародичами українців, за М. Грушевським[1]), які зводились до того, що племена антів вели війни з політичними опонентами Візантії за її кошти. Такі відомості датуються V ст. н.е. А уже в ІX ст. н.е. арабські історики стверджували, що на берегах Дніпра виникає Київська Русь з центром у Києві, яка зразу ж перетворюється на головного ворога візантійських імператорів. Незважаючи на постійні війни, руські купці у мирний час торгують з Візантією та грецькими колоніями, активно сприяючи економічному розвиткові своєї держави. Крім цього жвава торгівля відбувається з Хозарським каганатом, країнами Кавказу, Волзькою Болгарією, Німеччиною, Польщею, Чехією, Угорщиною. Через територію Київської Русі проходять головні торговельні шляхи із заходу на схід та із півдня на північ. Київ стає головним центром торгівлі у Східній Європі, а Русь – одним із найактивніших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у Європі.

Київська Русь
Київська Русь

Тому можна констатувати, що у ранньому Середньовіччі (до ХІІІ ст.) головними центрами розвитку зовнішньоекономічних відносин були Київ та Константинополь. Київ – завдяки своєму вигідному територіальному розташуванню, а Константинополь – завдяки тому, що був науковим та культурним центром Візантії, яка підтримувала тісні зв’язки зі Сходом та Заходом.

Збагачення окремих правителів, підконтрольних центральній владі, у Візантії та Русі спричинило децентралізацію влади. А імператор, як і князь, втратив свій колишній вплив на підлеглих. У підсумку дві великі держави розвалились через сепаратизм в окремих провінціях та набіги східних кочівників. Київська Русь припинила своє існування як незалежне державне утворення після наступу монголо-татар у ХІІІ ст., а Візантія остаточно зникла з історичної арени у ХV ст., опираючись туркам-сельджукам більше як 100 років. Відтак Київ втратив своє економічне значення, проте Стамбул, що став столицею нової могутньої держави, Оттоманської імперії, зумів зберегти свою визначну роль у розвиткові зовнішньоекономічних відносин між Сходом та Заходом.

У ХV ст. геополітична арена світу була набагато складнішою. Корінні зміни відбулись не тільки на політичній карті, а й у науці, мистецтві та торгівлі. Економічна гегемонія почала розглядатись монархами як головна передумова військово-політичного домінування. Розвиток мореплавства та мануфактурних відносин сприяв всебічному процвітанню торгівлі між країнами Західної Європи та Азії. Відкриття Америки Колумбом ще більше сприяло докорінним змінам у структурі розподілу капіталу, головним способам збільшення якого у ті часи вважали контроль над ресурсами: золотом, спеціями, шовком тощо.

Марко Поло
Марко Поло

Ще у другій половині ХІІІ ст. Марко Поло відкрив східний шлях до Китаю по суші, а у ХV ст. Васко да Гама – морський шлях до Індії. Європейці були вражені досягненнями східних цивілізацій. Відтак торгівля з народами Східної Азії почала активно розвиватись, змінюючи політичні акценти у Західній Європі. Морські країни Венеція, Англія, Іспанія та Голландія стають новими зовнішньоекономічними центрами, куди «стікаються багатства народів світу».

 

 


*Князь Святослав Володимирович – д-р екон. наук, доцент, завідувач кафедри екологічної політики та менеджменту природоохоронної діяльності Національного університету «Львівська політехніка».

Федорчак Олексій Євгенович аспірант кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка».

Глущенко Максим Михайлович – здобувач Львівського банківського інституту Університету банківської справи Національного банку України.

ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО
ЧИТАТИ ПРО ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
ЧИТАТИ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ ТОВАРОЗНАВСТВА У ЛЬВОВІ

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Історія розвитку зовнішньоеконоімчної діяльності”


Publisher: Team EPMPD