Нічого цікавоМоже бутиНормальноДобреДуже цікаво (2 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...Loading...
Кількість переглядів: 547

Історія розвитку товарознавства у Львові

У Галичині після її входження у склад Австро-Угорської імперії (1772 р.) відбулися певні освітні реформи, зокрема відкрито народні школи (однокласні парафіяльні – з навчанням рідною мовою, трикласні – з німецькою і польською мовами навчання, чотирикласні – з навчанням німецькою мовою), а середні школи при монаших орденах перетворено в державні гімназії з німецькою мовою навчання. В руслі цих процесів у 1811 р. австрійське Міністерство освіти прийняло рішення відкрити Реальну школу у Львові, яка стала праматір’ю Львівської політехніки. Ця школа мала надавати техніко-господарську та торговельну освіту.

У 19 столітті виникла природна потреба у підготовці інженерів і фахівців у сфері комерційної діяльності. Це пов’язано із стрімким розвитком промисловості і міжнародної торгівлі на фоні виникнення валютної системи «золотий стандарт», яка остаточно сформувалась у другій половині 19 ст. і певною мірою проіснувала майже до середини 20 ст. у Європі, США і частково в Азії. У цей період у світі активізувався розвиток домашніх господарств, фабрик, міжнародних компаній, посередницьких організацій, бірж, що вимагало великої кількості кваліфікованих фахівців, які б могли виконувати комерційні операції, маючи при цьому знання економічного, правового і технічного (інженерного) характеру. Про запит ринку на фахівців у сфері торгівлі свідчить те, що у 19 ст. у США було 233 комерційні школи, Німеччині – понад 250 (52 вищі комерційні школи, 6 середніх і 193 нижчих), Австро-Угорщині – близько 240, Франції 11 – (7 вищих комерційних школи і 4 середніх), Італії – 18, з них 3 – вищі.

Корняка_Львів_Просвіта

Читати про Екскурсія на хлібзавод: студенти товарознавці Львівської політехніки відвідали хлібзавод №2

Враховуючи актуальність підготовки фахівців для сфери торгівлі, у 1825 р. Реальну школу реорганізовано у Підготовчу школу технічних і комерційних спеціальностей. З 1835-1836 рр. у складі Підготовчої школи технічних і комерційних спеціальностей став працювати торговельний відділ, і вона одержала назву Реальної торговельної академії. У 1844 р. Реальна торговельна академія перетворена у Технічну академію. У 1853 р. від Технічної академії частково відокремився торговельний відділ, з якого в подальшому почалася історія Львівської комерційної академії (за поданням Міністерства віросповідань та освіти у 1899 р. на основі цього відокремленого торговельного відділу відкрито державну Вищу торговельну школу у Львові. У 1902 р. Вища торговельна школа стала називатися Торговельною академією. У 1922 р. Торговельну академію було реорганізовано у Вищу школу закордонної торгівлі, а у 1936 р. знову в академію. У 1877 р. Технічній академії присвоєно назву «Політехнічна школа», в її складі у 1889-1890 рр. для підготовки кваліфікованих спеціалістів торговельного відділу відкрито доцентуру суспільної економіки, пов'язану з торговельним і вексельним правом. Невдовзі (1891 р.) у Політехнічній школі створено кафедру зоології, ботаніки і товарознавства. На початку 30-х років XX ст. вона називалась кафедрою ботаніки і товарознавства і входила до складу хімічного факультету. У Політехнічній школі товарознавство мало кілька основних векторів розвитку: право, фармація, продовольчі товари, нафта і нафтопродукти. Така специфіка розвитку товарознавства пов’язана з низкою об’єктивних обставин. По перше, концепція освіти в Австро-Угорській імперії передбачала, що знання основ комерційної діяльності є невід’ємною компонентою освіти як такої. Опираючись на Віденську систему міжнародних відносин, яка сформувалась у 1815 р., а також процеси активізування підприємництва, постійно зростала необхідність підвищення правової підготовки фахівців у сфері товарознавства і комерційної діяльності, що передбачало введення у навчальні плани таких дисциплін, як комерційне і промислове право. По друге, професори Політехнічної школи, які були залучені до підготовки товарознавців і фахівців у сфері комерційної діяльності, були правниками, фармацевтами, хіміками і ботаніками. Так, завідувачем кафедри зоології, ботаніки і товарознавства став професор Євстахій (Остап) Волощак ((1835–1918 рр.), випускник правничого факультету Будапештського університету, а також факультету ботаніки і лікарської справи Віденського університету. Євстахій Волощак у Відні працював адвокатом, а також здобував науковий ступінь доктора наук. Окрім Євстахія Волощака, в цей період відомими товарознавцями Політехніки були також:

  • доктор філософії Мєчіслав Дунін-Вонсовіч ((1849-1913 рр.) випускник фармацевтичного відділення Університету (м. Фрайбург), науковий співробітник Страсбурзького інституту фармакогнозії (1867–1877), асистент кафедр хімії Львівського (1877–1879) та Фрайбурзького (1879–1880) університетів, керівник курсу фармакогнозії Львівського університету (1880–1891), за сумісництвом доцент кафедри товарознавства Львівської політехніки);
  • доктор права В.Пілят (кваліфікований лектор, який викладав торговельне і вексельне право);

Можливо Ви також зацікавитесь “Рідкісноземельні метали (РЗМ)”

Про полімерні матеріали читайте за посиланням

Роман Залозецький (хімік-технолог, надзвичайний професор Політехніки, іспитований професор Академії торговельної у Львові, професор Віденської політехніки. Він був першим головою Українського технічного товариства (1913 р.), послом до Галицького сейму, представником французьких і англійських нафтових компаній у Галичині, почесним британським консулом у Львові, радником Міністерства громадських робіт у Відні.)

Незважаючи на те, що у 19 і на початку 20 ст. у Львові було два вищих державних навчальних заклади, які готували фахівців у сфері комерційної діяльності (Політехнічна школа і Вища торговельна школа), все ж в умовах австрійської, а пізніше польської окупації ці закади не задовольняли усіх потреб українського населення Галичини у підготовці дипломованих фахівців. Як наслідок, за громадськими ініціативами створювались навчальні заклади, які були орієнтовані на українців. Так, у період 1891-1939 рр. у Львові функціонували:

  • торговельно-адміністративні навчальні заклади (Державний адміністративно-торговельний чоловічий ліцей, Державна адміністративна торговельна школа, Приватна адміністративна торговельна школа);
  • торговельно-економічні і купецькі державні навчальні заклади (Державна торговельна академія, Державна чоловіча торговельна школа, Державна жіноча торговельна школа, Державна торговельно-економічна школа, Торговельний ліцей, Торговельне відділення державної професійної жіночої школи, Державна чоловіча купецька гімназія, Державна жіноча купецька гімназія,);
  • торговельні і купецькі приватні навчальні заклади (Торговельна школа Товариства торговельної школи у Львові, Приватна торговельна школа в м. Львові, Приватна однорічна купецька школа, Приватна трьохкласна торговельна школа, Приватно-торговельний ліцей Товариства торговельної школи, Приватна трьохрічна торговельна школа Товариства «Просвіта» у Львові), Приватна торговельна школа купецької конгрегації у Львові, Приватна купецька гімназія З. Ольшевського; Приватна купецька жіноча школа М. Хрістофа, Торговельна школа єврейського товариства торговельної школи у Львові, Єврейський торговельний ліцей.

Серед вищеназваних навчальних закладів окремо слід виділити Торговельну школу Товариства «Просвіта» у Львові. Ініціатором її створення і першим директором упродовж 1911-1915 рр. був професор Львівської політехніки Роман Залозецький. Торговельна школа Товариства «Просвіта» у Львові почала працювати з 1 жовтня 1911 р. за адресою вул. Корнякта, 1. Фінансували Торговельну школу товариства «Сільський господар», «Народна торгівля», «Краєвий союз кредиторів», «Дністер», «Народна Гостинниця», «Труд», «Достава», «Руська Каса», «Народний дім», «Каса Задаткова» тощо. Упродовж 1915-1917 рр. директором школи став Амброзій Березовський, 1917-1934 рр. – Денис Коренець, з 1935 р. – Осип Скрентович.

Амброзій Березовський – випускник 1906 р. Торговельної академії у Відні, упродовж 1904-1906 рр. звичайний слухач правничого факультету у Відні. У Відні працював діловодчим експортером фірми «М.Пасічник». У 1906 р. у Відні заснував і очолив промислово-торговельне підприємство «Титан», яке функціонувало у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Протягом 1908-1912 рр. керував фабрикою St.Kathareim в Стирмі і був основним представником цієї фабрики у Відні. У 1912-1913 рр. У Торговельній школі Товариства «Просвіта» у Львові викладав купецькі рахунки, німецьку мову, торговельну географію і каліграфію.

Денис Коренець – випускник Стрийської гімназії 1893 р., у 1897 р. закінчив філософський факультет Львівського університету. Викладав історію у гімназіях Перемишля, Коросна, у філії Української Академічної гімназії у Львові. Був сеньйором українського кооперативного руху і піонером кооперативного шкільництва. Він заснував Вищі кооперативні курси для абітурієнтів українських гімназій під патронатом товариства «Рідна школа», туристичне товариство «Плай», відділення «Українбанку» у Миколаєві. Денис Коренець був головою Крайового Союзу господарсько-торговельних спілок, засновником і головою Центросоюзу, головою товариства «Рідна школа», членом Головного відділу товариства «Просвіта». Залишив багато праць на історичну, економічну та освітню тематики. Регулярно друкувався у «Господарсько-кооперативному часописі», «Кооперативній Республіці», «Ділі», "Новому часі", «Краківських вістях». Вцілівши при першій більшовицькій окупації у 1939-1941 рр., у 1944 р. виїхав на еміграцію. У Торговельній школі Товариства «Просвіта» у Львові викладав кооперацію.

Осип Скрентович – професор, випускник Торговельної академії у Львові. Упродовж 1906-1907 рр. відробляв торговельну практику у товаристві з обмеженою відповідальністю «Дністер» у Львові, з 1907 р. до 1909 р. на фабриці будівельного промислу професора Львівської політехніки Івана Левицького, а протягом 2009-2011 рр. у Крайовому ревізійному союзі у Львові. До того, як став директором школи, працював її викладачем і головним бухгалтером. Викладав бухгалтерію.

У Торговельній школі Товариства «Просвіта» у Львові викладали товарознавство, науки про торгівлю і векселі, купецькі рахунки, бухгалтерію, кореспондентські і конторові праці, кооперацію, географію, стенографію, каліграфію, філософію, руську, польську і німецьку мови. Згодом з’явились ще такі предмети, як устрій держав, книговодство, торговельна географія, торговельні і промислові закони, суспільна економія, політична арифметика, англійська мова.

У різні роки у Торговельній школі викладало 115 викладачів, зокрема: доктор Осип Скрентович, доктор Михайло Рудницький, доктор Юліан Гірняк, дипломат Григорій Микитей, доктор Микола Чайковський, доктор Михайло Волошин, інженер Юліан Павликовський, відомий український історик Іван Крип’якевич, письменник Іван Петрушевич, професор Омелян Терлецький, інженер і секретар Скарбової палати Львова Петро Сосонко, доктор права і суддя апеляційного суду Роман Чайковський, суддя Станіслав Старосольський, прокурент крайового банку Гіларій Чапельський, доктор О.Павенський, інженер Л.Савойка тощо. Більшість із цих осіб мали по дві-три університетські освіти, які в основному здобували у Львові і Відні.

            Торговельна школа Товариства «Просвіта» у Львові проіснувала до Другої світової війни. Упродовж 1911-1939 рр. її випускниками стали майже 1500 осіб, зокрема Микола Левицький, Іван Ворона, Григорій Салевич, Микола Саєвич, Іван Карпів, Іван Керницький, Євген Пришляк, Кирило Стефаник, Євген Князь, Роман Князь, Володимир Мота, Іван Олексин тощо. Ці і багато інших випускників Торговельної школи Товариства «Просвіта» у Львові мали схожу долю – продовжували навчання в університетах Львова та Європи, були активними членами УПА, СС, УГА, перебували у Радянських таборах. Багато хто з них емігрував у Німеччину, Великобританію, США, Канаду, Австралію.

 

            Після встановлення в Західній Україні радянської влади усі українські заклади освіти, які існували при національних товариствах, перестали існувати. Щодо Академії зовнішньої торгівлі, то її реорганізовано в Інститут радянської торгівлі. З 1945 р. у Львові почали функціонувати два вищі торговельні навчальні заклади. З Харкова переведено Український радянський інститут кооперативної торгівлі. Цей вищий навчальний заклад був одним із чотирьох інститутів ім. М.Туган-Барановського, що під назвою «Торговельно-товарознавчий інститут» діяв у Києві, потім в Одесі, а з 1944 р. – у Харкові. У 1947 р. шляхом об’єднання Львівського інституту радянської торгівлі та Інституту радянської кооперативної торгівлі було створено Львівський торговельно-економічний інститут, який спеціалізувався на підготовці фахівців для системи кооперації — бухгалтерів, економістів, товарознавців.

            Після Другої світової війни окрім Львівського торговельно-економічного інституту у вищих навчальних закладах Львова вузькопрофільних товарознавців готували також у Поліграфічному (товарознавство поліграфічної продукції) та Лісотехнічному (товарознавство деревини) інститутах. Функціонували також Торговельно-кулінарна школа, а також Технікум радянської торгівлі. Щодо Львівської політехніки, то у 1944 р. з хіміко-технологічного факультету виділився харчовий факультет, на якому читались дисципліни, пов’язані з товарознавством продовольчих товарів. Цей факультет проіснував всього три роки.

           У 2014 р. Національним університетом «Львівська політехніка» відновлено підготовку товарознавців. На базі кафедри екологічної політики та менеджменту природоохоронної діяльності ліцензовано напрям підготовки «Товарознавство і торговельне підприємництво». Базуючись на товарознавчих традиціях Політехніки, що були закладені у кінці ХІХ – другій половині ХХ століть розвиток цього напряму підготовки сфокусовано на необхідності підготовки фахівців, які на основі чинних державних і міжнародних стандартів якості спроможні проводити експертизу товарів, оцінити їх екологічність, безпечність використання, а також приймати аргументовані раціональні рішення у сфері маркетингу, логістики, документарних відносин.

Автор статті: доктор економічних наук, професор Князь Святослав Володимирович.


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>