Банківське обслуговування зовнішньоекономічної діяльності: інфраструктурне забезпечення_pca.com.ua

Банківське обслуговування зовнішньоекономічної діяльності: норми міжнародного права

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Банківське обслуговування зовнішньоекономічної діяльності норми міжнародного права”

Міжнародне право є системою права, яка істотно відрізняється від національних систем права: в цій системі немає вищої влади, якій би були підпорядковані усі суб’єкти національного або міжнародного права, немає законодавчих, виконавчих і судових органів. Міжнародне право відрізняється за своєю соціальною сутністю, суб'єктами, способом утворення норм, об’єктами регулювання, способом функціонування від національного права. Міжнародне право за соціальною сутністю має загальнодемократичний характер, оскільки його норми створюються шляхом узгодження волі суб’єктів міжнародного права і не залежать від соціальної сутності держав [5; 36].

Національний банк України, ВАТ “Укрексімпбанк” та інші вітчизняні банки, які здійснюють банківське обслуговування зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності є суб’єктами міжнародних фінансів, з огляду на це зобов’язані враховувати концептуальні основи міжнародного права.

Норми міжнародного права, як і національного права, є юридично обов'язковими. Вони поділяються на диспозитивні (норми, від яких суб’єкти міжнародного права можуть відступати за взаємною згодою) та імперативні. Вперше положення про імперативні міжнародно-правові норми були зафіксовані у Віденській конвенції про права міжнародних договорів у 1969 р. Для забезпечення реалізації норм міжнародного права існують санкції. Міжнародне право передбачає застосування санкцій самими державами індивідуально або колективно, а також міжнародними організаціями [5; 6; 36].

Норми міжнародного права існують в різних міжнародно-правових джерелах. До них належать:

  • загальні принципи права;
  • міжнародні конвенції;
  • міжнародні звичаї;
  • судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з міжнародного права.

Існують деякі проблеми, що стосуються ефективного застосування норм міжнародного права, зокрема [5; 36]:

  • міжнародні угоди поділяються за рівнем ефективної дії залежно від державного органу (президент, уряд, державні відомства тощо), від імені якого виходила воля з приводу дії угоди;
  • сфера дії міжнародних норм може бути обмеженою залежно від регіону, в якому визнано її дію
  • ефективність дії міжнародних норм, на які можуть посилатись суб'єкти міжнародної фінансової діяльності, може бути обмеженою їх різним статусом відносно системи внутрішнього права різних держав: так у Нідерландах, Бельгії, Люксембурзі міжнародний договір має виключне верховенство над національним правом в цілому, включаючи конституцію. В інших державах, наприклад, у Франції, Іспанії, Швейцарії, Португалії, Греції, Болгарії, Кіпрі, Хорватії, Словенії визнається верховенство міжнародних договорів тільки відносно національних законів. У Німеччині, Австрії, Данії, Фінляндії, Угорщині, США, Італії, Швеції, Великій Британії, Турції, Норвегії, Ісландії, Ліхтенштейні, Сан-Маріно, Румунії, Албанії, Польщі, Литві міжнародні договори мають силу національного закону. В Австрії, Швеції, Данії, Ірландії, Німеччині та Греції при реалізації відносно важливих для держави міжнародних договорів компетентні органи держави мають право на трансформацію міжнародного договору в національну систему права за допомогою нормативного акту, тобто міжнародний договір в таких випадках підпорядкований національному законодавству;
  • ефективність дії міжнародних норм може бути зниженою в результаті наявності певних обмежень щодо їх застосування, які обумовлюються окремою державою
  • у нормах права окремих країн існують обмеження на участь національних судових органів у справах міжнародного характеру.

Суб’єкти міжнародних фінансів зобов’язані визнавати міжнародні правові акти і міжнародні традиції через об’єктивність їх виникнення. Розглянемо для прикладу об’єктивність положень Банку міжнародних розрахунків. Так, Банк міжнародних розрахунків – перший міждержавний банк, який координує діяльність національних банків. Його створено невдовзі після першої світової війни центральними банками Великої Британії, Франції, Італії, Німеччини, Бельгії, Японії і група американських банків на чолі з банком Моргана. Головним завданням БМР було полегшити розрахунки з репатріаційних платежів Німеччини і військових боргів. Його функцією було також сприяння співробітництву центральних банків і розрахункам між ними. Свою головну функцію координатора центральних банків провідних країн БМР зберіг до сьогодні. Найважливіші положення БМР, які стосуються діяльності комерційних банків на міжнародному ринку з’явились у зів’язку із виникненням проблем функціонування Бретон-Вудської валютної системи. Нагадаємо, що одним з принципових положень, яке лягло в основу функціонування Бретон-Вудської системи було усунення валютних і торговельних обмежень у русі міжнародних активів. Проте країнам, які займали другорядну роль у світовій фінансовій системі цю вимогу було невигідно дотримувати, оскільки впроваджуючи обмеження вони гальмували відплив офіційних резервів з країни і захищали національних виробників від іноземних конкурентів, що сприяло прискоренню розвитку їх національних економік. Варто зазначити, що і країни з сильними валютами (Франція, Англія, Німеччина) при значному відпливі офіційних резервів вдавались до валютних обмежень. Активізація валютних операцій європейськими банками зумовила необхідність створення системи міжнародного контролю за операціями на міжнародному фінансовому ринку, що суперечило Бретон-Вудській системі.

Важливу роль у вирішенні проблеми відіграв саме Банк міжнародних розрахунків, який 1965р. за дорученням центральних банків країн-засновників почав здійснювати нагляд за операціями на фінансових ринках. Результати нагляду вилились в уніфікацію національних правил бухгалтерського обліку і звітності. На базі цього банку в 1974 р. було створено Наглядовий комітет, який у 1975 р. підготував Базельський конкордат. У ньому сформульовано принципи здійснення контролю за банківськими установами за кордоном. У 80-х роках цю угоду було доповнено. Головними положеннями Базельського конкордату є те, що усі без виключень банківські установи за кордоном підлягають контролю, як мінімум, з боку одного центрального банку. Предметом контролю визначено рівень ліквідності активів банку і рівень ризику здійснюваних операцій. За ініціативою і за сприянням Наглядового комітету 1988 р. було укладено, а з 1989 р. почала діяти Базельська домовленість, підписана дванадцятьма промислово розвинутими країнами, яка передбачала усунення розбіжності у формулюванні окремих понять, з метою зниження банківських ризиків, пов’язаних з міжнародною діяльністю. Зокрема, власним капіталом названо сукупність коштів засновників і резервів, сальдо скритих резервів, інших резервів, які можуть бути використані на покриття боргів і змішаних фінансово-боргових інструментів. При цьому обсяг коштів засновників і резервів має становити 50 % від загального обсягу власних коштів. Ризикові активи визначено як усі банківські активи, у тому числі позабалансові. Домовленість передбачала також класифікацію усіх активів відносно рівня кредитного ризику. З 1991 р. власний капітал кожної банківської установи повинен був становити як мінімум 8 % від активів.

Таким чином, правовою основою банківського обслуговування зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності організацій є засновницькі документи суб’єктів ЗЕД, законодавство України і міжнародні правові акти. Дотримання суб’єктами ЗЕД норм національного і міжнародного права, зокрема банківськими установами є передумовою безпечного і ефективного здійснення розрахункових, кредитних та інших операцій. Важливими міжнародними правовими актами, якими керуються банківські установи в процесі обслуговування зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності організацій є: Конвенція про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, № 3315 від 7.06.1930р., Конвенція, що має на меті вирішення деяких колізій законів про чеки, від 19.03.31р., Женевська конвенція “Одноманітний закон про чеки”, від 19.03.31р., Уніфіковані правила по інкасо, № 322, від 1.01.79р., Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, №500, від 1.01.1993р.,Конвенція ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви, від 11.12.1995р. та інші.

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Банківське обслуговування зовнішньоекономічної діяльності норми міжнародного права”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>