Етапи вдосконалення інформаційного забезпечення субєктів інвестиційної діяльності

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “етапи вдосконалення системи інфорамційного забезпечення субєктів інвестиційної діяльності”

В умовах активізування процесів автоматизації, глобалізації засобів кабельного і супутникового зв’язку, диверсифікації джерел отримання інформації та її видів, удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності не може розглядатись як разова акція. Усі елементи системи інформаційного забезпечення потребують безперервного моніторингу з метою своєчасного виявлення потреби в їх оновленні або заміні. Характерними особливостями процесу удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності є те, що реалізація конкретних заходів не повинна позначатись на регулярності функціонування системи. Крім того, заходи повинні бути націлені як на покращання зручності користування системою інформаційного забезпечення, так і на підвищення якості виконання операцій, зокрема щодо обробки і передачі інформації.

         Проведені дослідження показали, що серед етапів удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності слід виділяти:

·                   ідентифікацію напрямів удосконалення системи інформаційного забезпечення;

·                   визначення тих напрямів удосконалення, які є причинними і наслідковими;

·                   конкретизація заходів щодо удосконалення інформаційного забезпечення у розрізі ідентифікованих напрямів;

·                   матеріально-технічне забезпечення реалізації визначених заходів;

·                   становлення часових обмежень щодо реалізації розроблених заходів;

·                   підбір команди фахівців, які реалізовуватимуть заходи із удосконалення інформаційного забезпечення;

·                   реалізація розроблених заходів.

Ідентифікація напрямів удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності полягає у визначенні стратегічно важливих пріоритетів подальшого розвитку системи. Напрями удосконалення системи інформаційного забезпечення є узагальненим формулюванням параметрів, яких очікують її користувачі. Ідентифікація напрямів удосконалення інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності є наслідком виявлення ознак морального зносу системи чи окремих її елементів, а також незручності (непрактичності) використання її ресурсів. Виявлення вказаних ознак має місце внаслідок ефективного застосування різних форм і методів контролювання системи інформаційного забезпечення, а також внаслідок факту виявлення проблем з акумулювання, обробки, зберігання і передачі інформації.

Момент ідентифікації не слід ототожнювати з моментом розв’язання виявлених проблем, про те його слід вважати початком конструктивного реагування системного адміністратора на недоліки системи. Ідентифікування напрямі удосконалення системи супроводжується встановленням причин виникнення проблем, факторів, які їх зумовили, вимірюванням тісноти зв’язку виділених факторів із виявленим станом системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності, отриманням інформації від користувачів і розробників інформаційного забезпечення про очікувані параметри системи, а також інформації із зовнішніх джерел про можливості задоволення потреб користувачів системи.

На етапі ідентифікації напрямів удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності здійснюють їх дослідження на предмет відповідності цілям системи, принципам формування інформаційного забезпечення, вимогам користувачів, сучасним тенденціям.

Для реалізації наступних етапів удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності слід виділити з числа ідентифікованих напрямів причинні і наслідкові. Причинними слід вважати ті напрями удосконалення системи, які створюють передумови для проведення подальших змін. Так, з числа виділених у попередньому параграфі напрямів удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності причинним слід вважати напрям із підвищення рівня інформаційної освіти суб’єктів інвестиційної діяльності, оскільки без їх відповідної підготовки користувачі інформаційного забезпечення не здатні практично використати засоби автоматизації операцій і отримати доступ до зовнішніх джерел інформації. Своєю чергою розробники заходів із удосконалення інформаційного забезпечення також потребують певної перепідготовки для отримання нових знань про продукти, технології, які з’явились на ринку, а також для розширення кругозору про споживчі запити користувачів інформаційного забезпечення.

Покращення рівня інформаційної освіти суб’єктів інформаційної діяльності слід здійснювати шляхом заохочення працівників до відвідування тематичних навчальних семінарів, конференцій, проходження програм підвищення кваліфікації, створення мотивів до саморозвитку інформаційної освіти, впровадження системи атестації працівників тощо.

Щодо наслідкових, то під ними слід розуміти ті напрями удосконалення інформаційного забезпечення, реалізація яких без створення певних передумов є неможливою або дуже неефективною. При удосконаленні системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності за допомогою реалізації заходів у виділених вище напрямах наслідковими слід вважати: автоматизацію процесу акумулювання, обробки, зберігання і передачі інформації; розширення інформаційної бази та розробку стратегії запобігання банкрутству ВГС в умовах часткової інформаційної невизначеності результатів його діяльності.

Наступним етапом є конкретизація заходів удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності у розрізі ідентифікованих напрямів. Під заходами слід розуміти сукупність робіт, які необхідно виконати для удосконалення системи. Вище розглядались заходи щодо удосконалення системи інформаційного забезпечення шляхом покращення інформаційної освіти суб’єктів інвестиційної діяльності. Зупинимось на заходах, які стосуються двох інших напрямів.

У процесі автоматизації операцій щодо отримання, обробки і передачі інформації заходи щодо автоматизації документообігу і формування баз даних реалізовуються паралельно. До них належать:

·                   створення проекту моделі управління підприємством з позиції руху інформаційних потоків, із виділенням автоматизованих робочих місць і взаємозв’язків між ними;

·                   формування класифікатора інформації та її кодування (класифікатори – це систематизовані переліки найменувань однорідних об’єктів за окремими видами економічної інформації з присвоєними їм кодами. Особливістю кодування інформації є те, що коди мають відображати її структуру, ідентифікувати об’єкти й описувати зв’язки між ними. Основне завдання кодування – забезпечення ідентифікації елементів множин, що класифікуються, та їхніх класифікаційних ознак) [99, с.41];

·                   створення електронних носіїв інформації та інші.

В умовах застосування персональних комп’ютерів і створення на їх основі автоматизованих робочих місць управлінського персоналу впроваджується нова людино-машинна діалогова форма управління, що ґрунтується на таких принципах: автоматизація документування господарських процесів і явищ; організування файлової системи автоматизованих робочих місць; чергування сеансів активного ділового режиму «користувач-ПЕОМ» й автоматичного режиму при формуванні вихідних документів [99, с.41].

Щодо заходів, які стосуються розширення інформаційної бази суб’єктів інвестиційної діяльності та розробки стратегії запобігання банкрутству ВГС в умовах часткової інформаційної невизначеності результатів його діяльності, то їх конкретизація передбачає врахування технічних параметрів системи, інформаційних потреб користувачів системи, обсягу витрат коштів і часу на розширення інформаційної бази.

До конкретних заходів, які слід реалізувати у даному напрямі, слід віднести:

·                   формування нових джерел інформації;

·                   розширення та уточнення використовуваного класифікатора інформації;

·                   посилення ретельності обробки інформації з метою уточнення змісту результатів обробленої інформації і об’єктивності форм її представлення;

·                   формування і встановлення програмного забезпечення щодо моніторингу показників, які характеризують рівень загрози виникнення повної або часткової невизначеності результатів інвестиційної діяльності підприємств.

Наступним етапом удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності є матеріально-технічне забезпечення реалізації розроблених заходів. Важливими завданнями матеріально-технічного забезпечення є [83, с. 209; 15]: безперебійне, комплектне постачання ВГС матеріалами та іншими предметами; організування належного зберігання матеріалів, яка забезпечує їх збереженість без зниження якості і ліквідацію втрат; всемірна економія матеріальних ресурсів, раціональне використання і зниження затрат на матеріально-технічне постачання тощо.

Виконання вказаних завдань суттєво впливає на ефективність реалізації розроблених заходів, а також на результативність управлінських рішень інвесторів. З огляду на те, що заходи з удосконалення системи інформаційного забезпечення належать до різних вищеописаних напрямів, то в процесі матеріально-технічного забезпечення даного процесу використовується досить широкий перелік матеріалів і технічних засобів. Для зручності їх формування і використання, як правило, матеріали і технічні засоби класифікують на групи, підгрупи, види тощо. Сформувавши ретельний план матеріально-технічного забезпечення процесу реалізації заходів із удосконалення системи його узгоджують із планом фінансових ресурсів і готують первинну документацію для придбання необхідних матеріалів і технічних засобів. Одним з важливих елементів матеріально-технічного забезпечення процесу удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності є налагодження ефективної системи контролювання прийому ВГС матеріальних і технічних засобів і їх використання відповідно до встановлених часових параметрів. Завданням функції контролювання на даному етапі є відстежити кількісні і якісні параметри матеріальних і технічних засобів, які зараховуються на баланс замовника.

Наступним етапом удосконалення системи інформаційного забезпечення є встановлення часових обмежень щодо реалізації розроблених заходів. Поширених методом планування витрат часу для реалізації проектів є метод мережевих граф. За формою представлення мережеві графи будуються у вигляді інформаційно-динамічної моделі. Функціональне призначення цієї моделі полягає у формуванні оптимального плану витрат часу на створення і реалізації різноманітних проектів. Для забезпечення прикладного значення графу необхідним є дотримуватись правил його побудови і методики обчислення параметрів графу. Результатом розрахунку є визначення оптимального, з позиції витрат часу, шляху виконання проектних робіт та виявлення резервів витрат часу для реалізації ключових для проекту подій (результати виконаних робіт).

         Відповідно до теорії граф, одним із перших етапів побудови графу є формування переліку подій і робіт, які необхідно виконати для реалізації запланованого. Наступним етапом є побудова мережевого графу, розподіл подій графу за рангами та перевірка правильності його побудови. На підставі застосування загальновідомих правил побудови графів, що добре описані у спеціалізованій літературі, а також сформованому переліку подій і робіт будують граф.

Нумерацію подій, як правило, здійснюють шляхом креслення дуг (відрізків, які відображають послідовність виконання робіт), оскільки в результаті цього можливим є розподілити події за рангами, тобто групами подій, що сформовані за ознакою однакового максимального числа дуг шляхів, що з’єднують дану подію з нульовою [112; 130].

При побудові мережевого графу слід дотримуватись таких правил: граф має лише одну вхідну і одну вихідну подію; окрім завершальної, граф немає подій, з яких не виходить жодної дуги (роботи); окрім початкової події нульового рангу, граф немає подій, яким не передує жодна інша подія; граф немає замкнутих шляхів, які з’єднують певні події з ними ж; усі з наведених подій пов'язані між собою не більше ніж однією дугою (роботою).

         Одним із етапів побудови графу є визначення його параметрів, зокрема: критичного шляху досягнення проектної мети, у даному випадку реалізації заходів щодо удосконалення системи інформаційного забезпечення; розроблення і реалізація системи; розрахунок резервів часу, які існують у побудованому графі.

         Побудований граф є сукупністю подій і виконаних робіт, які пов’язані послідовністю настання подій і виконання робіт, характеризуються витратами часу. Критичним називають шлях, який є сукупністю найбільш тривалих у часі робіт, що пов’язують вихідну подію із завершальною. Властивості критичного шляху, а також можливості, які відкриваються в результаті використання цих властивостей, значною мірою визначають ефективність мережевих графів [130, с. 65]. Визначення критичного шляху відбувається з метою конкретизації ключових подій і видів робіт, від яких залежить своєчасність і повнота реалізації проекту (розроблених заходів).

         У процесі визначення критичного шляху виявляють також інші завершені шляхи від вихідної до завершальної події. Їх визначення відбувається з метою виявлення подій і робіт, які мають резерв часу на їх виконання (період часу, на який виконання певних робіт може бути відкладеним без порушення запланованих термінах виконання проекту загалом). Критичний шлях резерву часу не має. Для обчислення параметрів часу побудованого графу використовують інформацію про ранні і пізні терміни завершення подій, як правило, отримують на підставі використання ретроспективних даних, досвіду виконання аналогічних робіт у минулому, шляхом введення нормативів на виконання робіт і реалізацію подій або шляхом проведення експертного опитування [112; 130].

Окрім резервів часу подій розраховують також резерви часу робіт [130]: повний резерв часу роботи; частина повного резерву часу роботи, на яку можна збільшити термін роботи, не змінивши при цьому пізній термін її початкової події (може бути використаний на збільшення терміну виконання даної та наступних подій); частина повного резерву часу роботи, на яку можна збільшити термін її виконання, не змінивши при цьому ранній термін її початкової події (може бути використаний на збільшення терміну виконання даної та попередніх робіт без зміни резерву часу наступних робіт); незалежний резерв часу роботи, який є частиною повного резерву часу цієї роботи, яка визначається за умов, що попередні роботи завершуються в пізні терміни, а всі наступні розпочинаються в ранні терміни (може бути використаний для збільшення терміну виконання лише даної роботи).

Завершальним етапом аналізу часових параметрів реалізації фінансових проектів є аналіз рівня напруженості  терміну робіт, значення повного резерву часу яких не дорівнює нулю. Для розрахунку використовують формулу [130; 15]

де Rn (i,j) – термін виконання робіт максимального шляху, який містить роботу (i,j);

      tkp – термін виконання робіт критичного шляху;

* – сума термінів виконання тих робіт максимального шляху, відповідного роботі (i,j), які співпадають з роботами критичного шляху.

          Коефіцієнт напруженості К (i,j) приймає значення від 0 до 1. Чим більша його величина, тим важче своєчасно виконати дану роботу [74; 112; 130].

Одним із важливих етапів удосконалення системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності є підбір команди фахівців, які реалізовуватимуть розроблені заходи. Термін «команда» визначається як невелика група людей з доповнюючими один одного навиками, які працюють разом для досягнення спільної мети заради якої вони зібрались разом, з колективною відповідальністю. Командна робота потрібна, щоб обмінюватись інформацією та ідеями і координувати зусилля. Командна робота в організації задовольняє важливу людську потребу у відчутті своєї цінності. Крім того, вона сприяє навчанню, соціальній компетентності, відчуттю власної значимості і самоконтролю, а також соціально-психологічному добробуту. Управління командами і командною роботою є важливим для успішного управління організацією в цілому. Команди – це конкурентний інструмент і блок для створення конкурентних переваг. Формування команди – це послідовні дії (визначення завдань, планування заходів із їх розв’язання, реалізація розроблених заходів, відслідковування досягнень і оцінка результатів), розроблені для покращення роботи і підвищення її результативності. Щоб формувати у командах позитивну синергію вчені рекомендують управляти командами шляхом підвищення зацікавленості працівників і стимулювання команд до самоуправління [44, с.557].

Проведені дослідження показали, що така команда може бути сформованою як тимчасово діюча робоча група, або постійно діючий підрозділ організації. Ознайомлення із матеріалами діючих ВГС показало, що у будь-якому випадку склад учасників цієї команди формується як з працівників підприємства, так і з фахівців, які залучаються зі сторони, для виконання конкретних робіт на договірних умовах. Однією з характерних особливостей формування команди фахівців, які реалізовуватимуть заходи із удосконалення системи інформаційного забезпечення є те, що команда починає формуватись на етапі ідентифікації напрямі удосконалення системи і завершує формуватись перед етапом реалізації розроблених заходів. Тобто, членами даної команди є розробники напрямів і заходів удосконалення системи і реалізатори цих заходів. У залежності від рівня складності робіт, які слід виконати для покращання системи, керівники команди можуть залучати зовнішніх консультантів, призначенням яких є виявити слабкі сторони системи інформаційного забезпечення і сформувати рекомендації щодо їх усунення.

Діяльність зовнішніх управлінських консультантів базується на застосуванні спеціальних методів. Методи управлінського консультування – це способи виявлення, аналізу та розв’язання управлінських проблем підприємств-замовників. Методи управлінського консультування поділяють на традиційні нетрадиційні. Традиційним вважають метод ревізії системи управління підприємства-замовника. Його сутність полягає у все сторонньому аналізі стану ВГС на підставі отримання та обробки інформації методом усного та письмово опитування працівників підприємства, спостереження, організування запитів, ознайомлення із документацією тощо. Застосування цього методу передбачає співставлення інформації з різних джерел, встановлення її правдивості, виділення управлінських проблем, встановлення причин їх виникнення, розробку заходів з їх розв’язання, із врахуванням стратегічних і тактичних пріоритетів підприємства-замовника. Нетрадиційними методами управлінського консультування вважають [31]:

·        метод дерева цілей (сутність методу полягає у тому, що консультанти отримують інформацію про визначені організацією пріоритети, аналізують послідовність і повноту виконання поточних завдань із їх досягнення. Консультанти розроблять рекомендації керівникам ВГС – замовника у вигляді сукупності завдань, черговість виконання яких залежить від їх актуальності і сприятливості  внутрішнього і зовнішнього середовища організації);

·        метод оцінкової решітки (сутність методу полягає у тому, що консультанти використовуючи табличну форму відображення управлінської інформації, встановлюють залежності між значеннями показників економічного розвитку підприємства-замовника і факторами, які на них впливають. Головними ефектами, які досягаються в результаті застосування цього методу є стандартизація управлінської інформації, покращання системи моніторингу на підприємстві, концентрація управлінських зусиль на реалізацію пріоритетів організації. Цей метод може використовуватись і для ідентифікації типу процесів, що протікають в організації, і їх стану для вибору одного із перевірених на практиці алгоритмів розв’язання управлінських проблем);

·        метод контент-аналізу (сутність методу полягає у тому, що консультанти виявляють управлінські проблеми і аналізують причини їх виникнення шляхом системного дослідження змісту управлінської інформації. Застосування цього методу дозволяє із загального масиву управлінської інформації вибрати ту, яка відображає фактичні пріоритети підприємства-замовника, а також виявити прямі і непрямі фактори, які зумовили виникнення управлінських проблем);

·        метод граф-проблем (сутність методу полягає у тому, що консультанти виявлені зв’язки між проблемами ВГС – замовника і їх причинами відображають у знаковій формі шляхом побудови графічних моделей. Цей метод використовують у тому разі, коли характер виявлених проблем вимагає їх негайного розв’язання. Графічна форма представлення консультантами причинно-наслідкових зв’язків досліджених проблем сприяє швидкому усвідомленню керівниками причин управлінських проблем і зменшує витрати часу на ухвалення рішень щодо їх усунення) тощо.

Останнім етапом удосконалення системи інформаційного забезпечення є виконання розроблених заходів. Очікуваним результатом даного етапу є формування так званої експертної системи, тобто комп’ютерної системи, в якій наочно представлені знання експертів, яка використовуючи ці знання здійснює логічний висновок з метою вирішення конкретних проблем. Це система, яка взаємодіє із своїм користувачем на зрозумілій йому професійній мові, яка пояснює і обґрунтовує свої дії і має засоби накопичення і зміни знань [84, с.274].

 

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “етапи вдосконалення системи інфорамційного забезпечення субєктів інвестиційної діяльності”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>