Функціонально-факторний аналіз бізнес-систем

Скачати реферат “Функціонально-факторний аналіз бізнес-систем”

         Узагальнення огляду літературних джерел [1; 4; 9; 11; 18; 22; 29; 38; 41; 44; 50; 55; 59; 73; 77; 136] і матеріалів електротехнічних підприємств (ВАТ «Лтава», ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури», ВАТ «Енергетичний завод «Енергетик»», ВАТ «Елекон», ЗАТ «Харківський завод електромонтажних виробів № 1», ВАТ «Донбаскабель», ВАТ «Запорізький кабельний завод», ЗАТ «Харківський електрощитовий завод», ЗАТ «Манометр-Харків», ЗАТ «Запоріжелектрод», ВАТ «Електромотор», ВАТ «Український графіт», ВАТ «Промавтоматика» тощо) дозволило розробити методичні положення із застосування ФФА бізнес-систем. Одним з основних аспектів запропонованих рекомендацій є класифікування об’єктів ФФА на загальні і конкретні (рис. 2.2).

У якості об’єктів ФФА розглядаються функції бізнес-систем. До загальних об’єктів ФФА належать ті функції, які можуть виконуватись тільки бізнес-системою загалом, а не її складовими елементами. Так, незважаючи на те, що у структурі бізнес-системи може бути локальна бізнес-підсистема управління фінансовою діяльністю організації виконувати самостійно функцію забезпечення стабільного фінансово-економічного стану бізнес-системи вона не може. Причина полягає у тому, що реалізація цієї функції по-перше, є наслідком цілеспрямованої діяльності керівників вищого рівня управління бізнес-системою, по друге, досягнення стабільного фінансово-економічного стану бізнес-системи залежить від результативності діяльності усіх локальних-бізнес-підсистемі організації і раціональності взаємозв’язків між ними.

Щодо конкретних об’єктів ФФА, то до них належать функції, які виконують локальні бізнес-підсистеми. Вибір аналітиками конкретного об’єкту ФФА необхідно здійснювати за результатами аналізування чинників, які вплинули на стан загального об’єкта ФФА. Логічним продовженням оцінювання ідентифікованого конкретного об’єкта ФФА є узагальнення результатів дослідження і формулювання рекомендацій щодо покращання стану загального об’єкта ФФА.

На. рис. 2.3. наведено графічну модель застосування ФФА для дослідження бізнес-систем. Як бачимо, ключові етапи запропонованих методичних положень базуються на аналізуванні факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ бізнес-системи. В теорії економічного аналізу і менеджменту є досить велика кількість авторських підходів з дослідження цих факторів, проте їх критичний аналіз дозволив дійти висновку, що найбільш універсальним є підхід викладено у економічній енциклопедії під редакцією професора С.Мочерного (табл. 2.2 і рис. 2.4).

У відповідності до цього підходу до внутрішніх факторів належать система цілей, організаційна структура управління, виробничі та управлінські технології, ресурси бізнес-системи тощо. Своєю чергою, серед зовнішніх факторів виділено: профспілки, бізнес-партнерів, споживачів готової продукції, стан національної економіки тощо.

Доцільно зауважити, що перелік цих факторів є характерним для будь-якої бізнес-системи, проте в залежності від наявних джерел інформації, досвіду аналітиків у застосуванні різноманітних методів акумулювання і обробки інформації наведені фактори можуть деталізуватись і уточнюватись. Виконання цього завдання доцільно здійснювати у розрізі виконуваних конкретною бізнес-системою функцій.

Як видно, з рис. 2.4 розробники методу оцінки факторів внутрішнього і зовнішнього середовища організації передбачили розподіл факторів зовнішнього середовища на фактори прямої і опосередкованої дії. На підставі обробки отриманої інформації аналітик може приступати до розгляду альтернативних варіантів обмеження дії негативних факторів і стимулювання дії позитивних факторів. Ухвалення остаточного рішення вимагає врахування ризику, пов’язаного з його реалізацією.

Таблиця 2.2

Фактори внутрішнього і зовнішнього середовища бізнес-системи [99]

Фактори внутрішнього середовища

 

Фактори зовнішнього середовища

Система цілей

Профспілки

Організаційна структура управління

Бізнес-партнери

Виробничі та управлінські технології

Споживачі готової продукції

Ресурси бізнес-системи, зокрема:

матеріальні, фінансові, інформаційні, інтелектуальні та інші тощо

Органи державної влади

Правове забезпечення діяльності бізнес-системи

Стан національної економіки

Рівень конкуренції тощо

 

         Використання розроблених методичних положень із застосування ФФА бізнес-систем доцільно розглянути на прикладі конкретного підприємства. Базуючись на ідентифікуванні ознак бізнес-систем в середовищі вітчизняних електротехнічних підприємств в якості об’єкта дослідження доцільно обрати ВАТ «Іскра». Опрацювання експертної інформації на предмет ідентифікування пріоритетного загального об’єкта ФФА виявлено, що за даними 2008 р. таким об’єктом є фінансово-економічний стан бізнес-системи ВАТ «Іскра». Більшість експертів наголосили на тому, що в умовах економічної кризи фактори зовнішнього середовища негативно впливають на фінансовий стан підприємства, на результативність використання його активів, що вимагає пошуку внутрішніх резервів покращання фінансово-економічного стану організації.

На сьогодні інформаційну базу оцінювання фінансово-економічного стану бізнес-систем складає система показників, які розраховані на основі діючої статистичної і фінансової звітностей. Ознайомлення із матеріалами електротехнічних підприємств показало, що керівники залишають за собою право вибору тих аналітичних показників, які, з їх позиції, дають достатньо повне уявлення про стан і результативність функціонування бізнес-системи. Дослідження показали, що в умовах директивної економіки методи і техніка аналітичних розрахунків на рівні бізнес-системи базувалася на ідеї планового господарювання. При цьому основний акцент робився на облік, контроль і аналіз за схемою «план-факт». Протягом багатьох десятиліть у нашій країні оцінювання діяльності бізнес-системи здійснювалось за допомогою так званих основних показників – виручки від реалізації, прибутку і собівартості. Загальний принцип такого оцінювання – більше високоякісної продукції з найменшими витратами – був основним принципом систематичного контролювання та аналізування діяльності бізнес-системи. Таким чином, в умовах директивної економіки оцінювання діяльності бізнес-системи фактично зводилося до виявлення внутрішньовиробничих показників (обсяг товарної продукції, чисельність, фонд заробітної плати, собівартість тощо), по суті, перетворюючись на техніко-економічний аналіз.

В умовах трансформації національної економіки оцінювання діяльності бізнес-системи проводиться за трьома блоками [1, с. 39-40]:

– фінансовий аналіз – аналіз у системі фінансового менеджменту, результати якого загальнодоступні;

– внутрішньофірмовий аналіз – аналіз у загальній системі управлінського обліку і фінансового менеджменту, результати якого мають обмежений доступ навіть всередині бізнес-системи;

– техніко-економічний аналіз – аналіз у системі управління бізнес-системи, результати якого представляють інтерес насамперед для лінійних керівників і не призначені для зовнішніх користувачів.

Проаналізувавши вищенаведене, зазначимо основні відмінності оцінювання діяльності бізнес-системи в умовах директивної економіки та за ринкових умов:

– в умовах ринку на перший план виходить питання підвищення ефективності виробництва у поєднанні з питаннями поліпшення використання техніки, технології та управління виробництвом, економії матеріальних і трудових ресурсів. Тому техніко-економічний аналіз в ринкових умовах набуває особливого значення, оскільки дозволяє оцінити результати роботи бізнес-системи і прогнозувати підвищення ефективності її роботи на перспективу. В його межах проводять аналіз організаційної структури бізнес-системи, системи управлінського контролю, внутрішньофірмових транспортних потоків, організації праці, організації системи ресурсного забезпечення бізнес-підсистем бізнес-системи, рівня науково-технічного прогресу, якості торговельного обслуговування і т .п.

 – на відміну від директивної економіки, в умовах ринку аналіз фінансових аспектів діяльності бізнес-системи займає ключове місце, оскільки управління фінансами є серцевиною системи управління. Результати виробничої діяльності бізнес-системи насамперед відображаються у фінансовій звітності. Оцінювання діяльності бізнес-системи неможливе без аналізу її фінансово-економічного стану. Тому особливістю оцінювання діяльності бізнес-системи в умовах ринкової економіки є, крім внутрішньовиробничих показників, що визначаються під час проведення внутрішньофірмового аналізу (елемент директивної економіки), ще й відносні, які розраховуються на основі фінансової звітності бізнес-системи, тобто показники ліквідності, платоспроможності, рентабельності, ділової активності.

Проведене дослідження показало, що останнім часом питанню оцінювання діяльності бізнес-системи приділяється велика увага. Цією проблемою займаються такі вітчизняні та зарубіжні дослідники, як Шеремет А., Сайфулін Р. Негашев Е., Абрютіна М., Ананькіна С., Артеменко В., Баканов М., Балабанов І., Барнгольц С., Беллендир М., Белобородова В., Бухалков М., Вакуленко Т., Горбунова Л., Грачев А., Данілочкіна Н., Донцова Л., Герасименко Г., Герасимова В., Ефимова О., Карлін Т., Клейнер Г., Ковальов А., Ковальов А., Ковальов В., Ковбасюк М., Крейніна М., Лозовский Л., Маркарьян Є., Мінаєв Є., Нікіфорова Н., Ніколаєва С., Патров В., Панагушин В., Півнів P., Райзберг Б., Родіонова В., Савицька Г., Стародубцева Е., Стоянова Е., Стоянов Е., Стражев В., Уткін Є., Федотова М., Фоміна Л., Хеддервік Д., Хелферт Е. та інші [1, 2, 5, 6, 8, 10, 14, 15, 17, 32, 33, 40, 41, 54, 56, 59, 67, 69, 72, 73, 75, 76, 77, 79, 86, 99, 109, 114, 130, 132, 135, 142, 152, 153, 155, 160, 161, 67, 168, 169, 170, 71, 172, 176, 177, 178, 179, 180].

 Аналіз їх наукових досліджень дозволив зробити висновок про те, що всі вони є прихильниками школи мультиваріантних аналітиків. Суть цього підходу полягає в наступному: діяльність бізнес-системи необхідно оцінювати в двох напрямах – з погляду її економічного стану і з позицій ефективності її поточної діяльності. Причиною цього розподілу служить той факт, що між результатами функціонування бізнес-системи та її фінансово-економічним станом існує стійкий, тісний взаємозв’язок.

З метою дослідження та аналізу показників оцінювання діяльності бізнес-системи варто згрупувати їх в три групи (рис. 2.5):

1. Група 1 – показники економічного стану бізнес-системи;

2. Група 2 – показники ділової активності бізнес-системи;

3. Група 3 – показники рентабельності бізнес-системи.

Це в свою чергу зумовлює основні напрями вибору показників оцінювання діяльності бізнес-системи, що наводяться в даній дисертаційній роботі. Позаяк діяльність бізнес-системи багатоаспектна, виникає проблема вибору цих показників. Коротко охарактеризуємо можливості застосування основних показників кожного з блоків, відображених на рис. 2.5.

Показники фінансової стійкості є «відправним пунктом» у проведенні аналізу поточної діяльності, оскільки перш, ніж приступати до оцінки результатів роботи бізнес-системи, необхідно мати загальне уявлення про рівень її фінансової надійності, щоб у ході аналізу ефективності, з’ясувати причини стану справ, що склалися. Тому оцінювання діяльності бізнес-системи доцільно починати з розрахунку цих показників фінансової стійкості.

Показники фінансової стійкості функціонування бізнес-системи розширюють загальне уявлення про її фінансові можливості, оскільки вони дозволяють оцінити склад джерел фінансування і динаміку співвідношення між ними.

Щодо показників ділової активності бізнес-системи, то їх перелік є дуже широким. Багато авторів мають власні позиції щодо переліку і способів їх розрахунку. Як показують дані табл. 2.3, не дивлячись на простоту завдання кількісного оцінювання ділової активності бізнес-системи, єдиного загальновизнаного підходу до побудови відповідних алгоритмів на сьогоднішній день немає.

Таблиця 2.3

Система показників фінансової стійкості функціонування бізнес-системи

Автори

Система показників

Вакуленко Т.,

Фоміна Л.

[32]

Коефіцієнт автономії;

коефіцієнт позикового капіталу;

мультиплікатор власного капіталу;

коефіцієнт фінансової залежності;

коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності; 

коефіцієнт покриття відсотків;

коефіцієнт забезпеченості довгострокових інвестицій;

коефіцієнт структури довгострокових вкладень;

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами;

коефіцієнт маневрування

Артеменко В.,

Беллендир М.

[9]

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами;

коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними засобами;

коефіцієнт маневрування власним капіталом;

індекс постійного активу;

коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів;

коефіцієнт зносу;

коефіцієнт реальної вартості майна; коефіцієнт автономії;

коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів

Мінаєв Є.,

Панагушин В.

[119]

Коефіцієнт автономії;

коефіцієнт позикового капіталу;

мультиплікатор власного капіталу;

коефіцієнт фінансової залежності;

коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності; 

коефіцієнт покриття відсотків;

коефіцієнт забезпеченості довгострокових інвестицій;

коефіцієнт структури довгострокових вкладень;

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами;

коефіцієнт маневрування,

коефіцієнт інвестування

Донцова Л.,

Нікіфорова Н.

[55]

Надлишок або нестача джерел засобів для формування запасів;

коефіцієнт капіталізації;

коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування;

коефіцієнт фінансової незалежності;

Продовження табл. 2.3

 

коефіцієнт фінансування;

коефіцієнт фінансової стійкості

Шеремет А.,

Сайфулін Р.

[179]

Відповідність або невідповідність (надлишок або дефіцит) різних джерел засобів для формування запасів і витрат;

коефіцієнт автономії;

коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів;

коефіцієнт співвідношення мобільних і іммобілізованих засобів;

коефіцієнт маневрування;

коефіцієнт забезпеченості власними засобами;

коефіцієнт майна виробничого призначення;

коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів;

коефіцієнт короткострокової заборгованості;

коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат; 

коефіцієнт кредиторської заборгованості і інших пасивів.

Ковальов В.

[79]

Коефіцієнт концентрації власного капіталу;

коефіцієнт фінансової залежності;

коефіцієнт маневрування власним капіталом;

коефіцієнт структури довгострокових вкладень;

коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів;

коефіцієнт співвідношення власних і залучених засобів.

Шеремет А.,

Негашев Е.

[178]

Абсолютні:

чисті активи; реальний власний капітал; надлишок або нестача джерел засобів для формування запасів.

Відносні:

коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, коефіцієнт майна виробничого призначення; коефіцієнт автономії; коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів; коефіцієнт накопичення власного капіталу; коефіцієнт використання власного капіталу на соціальні цілі; коефіцієнт співвідношення короткострокових пасивів і перманентного капіталу; коефіцієнт маневрування; коефіцієнт автономії джерел формування запасів; коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами; коефіцієнт забезпеченості власними засобами

 

Показники, що входять до різних методик аналізу, можуть істотно варіювати як у кількісному відношенні, так і за методами розрахунку. Такий «різнобій», хоча він, природно, не носить критичного характеру, властивий багатьом західним керівникам і навчальним посібникам з фінансового аналізу і менеджменту.

Основними причинами відсутності єдиного підходу є:

 – цілком природна наявність пріоритетів до вибору тих або інших показників;

– різне ставлення до необхідності і доцільності спільного розгляду джерел засобів і активів бізнес-системи.

Зазначені причини не є значущими з позиції кількості показників, проте досить істотні за своїм змістом. Суть їх полягає в тому, що при оцінюванні бізнес-системи доцільно:

1) орієнтуватися тільки на джерела фінансування (власні засоби і довгострокові пасиви), тоді всі показники стійкості бізнес-системи будуватимуться виключно за даними пасиву балансу (такий підхід досить поширений на Заході), або:

2) враховувати при цьому структуру і стан активів, розглядаючи стійкість з позиції довгострокової перспективи.

Ми підтримуємо думку Ковальова В. і Волкової О. про те, що оцінювання за допомогою коефіцієнтів, розрахованих за пасивом балансу, «…навряд чи буде повною, – важливо не тільки те, звідки залучені засоби, але і куди вони вкладені, яка структура вкладень з позицій довгострокової перспективи…» [76, с. 234]. Тому ми вважаємо, що для отримання повної і достовірної оцінки стану фінансової стійкості необхідно орієнтуватися на джерела фінансування (пасиви бізнес-системи), на дані про структуру, види і стан необоротних і оборотних активів і на відмінність у трактуванні ролі короткострокових джерел фінансового характеру.

У найбільш загальному випадку можливі три варіанти, коли для розрахунків використовуються дані про:

 1) всі джерела;

2) довгострокові джерела;

 3) джерела фінансового характеру.                                        

У першому випадку в оцінюванні враховують усі статті пасиву балансу; у другому випадку обмежуються власними і позиковими довгостроковими джерелами фінансування; у третьому випадку аналізу піддаються власний капітал бізнес-системи та  її довгострокові і короткострокові банківські кредити і позики. Залежно від того, який варіант використовується в розрахунках, змінюється значення окремих показників (наприклад, частка власного капіталу в сумі джерел). На нашу думку, доцільнішою буде перша позиція, оскільки вона максимально точно відображає взаємодію бізнес-системи з її контрагентами (постачальниками, бюджетом, працівниками), тобто дозволяє отримати якнайповніший аналіз діяльності бізнес-системи.

Результати проведеного дослідження показників другої групи говорять про те, що дані показники найчастіше ототожнюються з показниками ефективності використання основних, оборотних і фінансових ресурсів бізнес-системи (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Система показників ефективності використання оборотних коштів і фінансових ресурсів бізнес-системи

Автори

Система показників

Вакуленко Т., Фоміна Л. [32]

Оборотність активів;

оборотність запасів;

фондовіддача;

оборотність дебіторської заборгованості;

час повернення дебіторської заборгованості;

середній вік запасів (або коефіцієнт оборотності запасів в днях);

операційний цикл (або середній термін обороту запасів);

оборотність готової продукції;

оборотність оборотного капіталу (або коефіцієнт оборотності мобільних засобів);

оборотність власного капіталу; 

оборотність загальної заборгованості (або оборотність кредиторської заборгованості);

оборотність залученого фінансового капіталу заборгованості по кредитах) (або кількість оборотів залученого (банківського капіталу))

Артеменко В., БеллендирМ. [9]

 

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів;

тривалість одного обороту оборотних коштів;

оборотність дебіторської заборгованості;

період погашення дебіторської заборгованості;

частка дебіторської заборгованості в загальному;

частка сумнівної заборгованості у складі дебіторської заборгованості;

тривалість оборотності виробничих запасів;

тривалість оборотності готової продукції

Шеремет А., Сайфулін Р. [179];

Негашев Е. [124];

Шеремет  А. Негашев Е. [176]

 

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу;

коефіцієнт оборотності мобільних засобів;

коефіцієнт оборотності запасів і витрат;

коефіцієнт оборотності готової продукції;

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

середній термін обороту дебіторської заборгованості;

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

середній термін обороту кредиторської заборгованості;

фондовіддача основних засобів і інших необоротних активів;

коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Ефімова О. [58]

 

Коефіцієнт оборотності активів;

коефіцієнт оборотності поточних активів;

тривалість обороту активів;

тривалість обороту поточних активів;

оборотність (тривалість зберігання) запасів

Продовження табл. 2.4

 

період обороту запасів;

оборотність (тривалість зберігання) готової продукції;

тривалість знаходження засобів в розрахунках (період погашення дебіторської заборгованості);

середній термін дебіторської заборгованості

Мінаев Є., Панагушин В. [119]

Коефіцієнт оборотності оборотних активів;

тривалість обороту оборотних активів;

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

тривалість обороту дебіторської заборгованості;

оборотність товарно-матеріальних запасів;

тривалість обороту;   термін зберігання запасів;

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

тривалість обороту кредиторської заборгованості;

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості постачальникам;

тривалість обороту кредиторської заборгованості постачальникам;

Донцова Л., Нікіфорова Н. [55]

 

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу;

коефіцієнт оборотності оборотних коштів;

коефіцієнт віддачі нематеріальних активів; фондовіддача;

коефіцієнт віддачі власного капіталу;

коефіцієнт оборотності матеріальних засобів;

коефіцієнт оборотності грошових коштів;

коефіцієнт оборотності засобів в розрахунках;

термін оборотності засобів в розрахунках;

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

термін оборотності кредиторської заборгованості;

період погашення заборгованості постачальникам;

період зберігання виробничих запасів

тривалість знаходження в авансах постачальникам;

тривалість процесу виробництва;

тривалість зберігання готової продукції на складі.

 

Як свідчать дані табл. 2.4, практично всі науковці-економісти особливу увагу приділяють показникам оборотності активів бізнес-системи (оборотних і необоротних засобів). На нашу думку, це цілком виправдано: стійкість роботи бізнес-системи значною мірою залежить від доцільності і правильності вкладення ресурсів в активи, а останні є досить динамічними за своєю природою. В процесі функціонування бізнес-системи величина і структура активів зазнають постійних змін. Тому необхідне докладне оцінювання оборотності активів бізнес-системи. Проте деякі економісти, зокрема Мінаєв Є., Панагушин В. [119], Артеменко В. і Беллендир М. [9], Ефімова О. [58] в своїх працях обмежуються вивченням лише ефективності використання оборотних коштів бізнес-системи.

Щодо показників третьої групи, то на сьогодні відомо безліч показників рентабельності залежно від того, з якої позиції аналітики намагаються оцінити ефективність фінансово-господарської діяльності (табл. 2.5). Тому вибір оцінювального коефіцієнта залежить від того, який показник ефекту використовується в розрахунках.

Не випадково у світовій аналітичній практиці відомі різні інтерпретації показників прибутку, але єдиного універсального коефіцієнта ефективності не існує. Як показник прибутку можуть враховуватись: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), валовий прибуток, чистий прибуток. Сторонніх користувачів інформації (інвесторів, кредиторів) у проведенні оцінювання поточної діяльності бізнес-системи насамперед цікавить питання інвестиційної привабливості даної бізнес-системи, тому як ефект найчастіше використовують показник чистого прибутку.

Таблиця 2.5

Система показників рентабельності

Автори

Система показників

Артеменко  В.,   Белендир М. [9]

Рентабельність активів (майна);

рентабельність поточних активів;

 рентабельність інвестицій;

рентабельність власного капіталу;

рентабельність основної діяльності;

рентабельність виробництва (фондів);

 рентабельність реалізованої продукції;

рентабельність об’єму продажів

Минаев Є., Панагушин В. [119]

Рентабельність активів;

рентабельність власного капіталу;

рентабельність продажів

Шеремет А., Сайфулін Р. [176]; Негашев Е. [124]; Шеремет А. Негашев Е. [178]

Рентабельність продажів;

рентабельність всього капіталу фірми;

рентабельність основних засобів і інших необоротних активів;

рентабельність власного капіталу;

рентабельність перманентного капіталу.

Савіцька Г. [144]

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат);

рентабельність продажів;

рентабельність (прибутковість) капіталу;

рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений в цілому по бізнес-системі;

рентабельність окремих видів продукції

Прикін Б. [138]

Коефіцієнти рентабельності капіталу:

рентабельність всіх активів по балансовому прибутку;

рентабельність всіх активів по чистому прибутку;

рентабельність власного капіталу по балансовому прибутку;

рентабельність власного капіталу по чистому прибутку;

Продовження табл. 2.5

 

рентабельність інвестицій;

рентабельність постійного капіталу;

рентабельність функціонуючого капіталу; 

Коефіцієнти рентабельності продаж:

коефіцієнт рентабельності всіх операцій по балансовому прибутку;

коефіцієнт рентабельності всіх операцій по чистому прибутку;

коефіцієнт рентабельності основної діяльності;

показник чистого доходу

Вакуленко Т., Фоміна Л.

[32]

Рентабельність активів (коефіцієнт економічної рентабельності);

рентабельність власного капіталу (коефіцієнт фінансової рентабельності);

рентабельність реалізації (коефіцієнт комерційної рентабельності);

рентабельність поточних витрат;

рентабельність інвестованого (використовуваного) капіталу;

рентабельність інвестицій

Донцова Л., Никіфорова Н.

[55]

рентабельність продажів;

загальна рентабельність звітного року;

рентабельність власного капіталу;

економічна рентабельність;

рентабельність основної діяльності;

рентабельність перманентного капіталу;

коефіцієнт стійкості економічного зростання;

період окупності власного капіталу

Ковальов В. [74]

Рентабельність авансованого капіталу;

рентабельність власного капіталу

Маркарьян Є., Герасименко  Г.

[117]

 

Рентабельність реалізованої продукції;

рентабельність товарного випуску окремих видів продукції;

рентабельність виробничих фондів;

рентабельність всього майна;

рентабельність власних засобів;

 рентабельність вкладень (інвестицій);

рентабельність цінних паперів

Данілочкіна Н. [53]

Рентабельність власних засобів;

рентабельність власних і довгострокових позикових засобів;

коефіцієнт рентабельності діяльності

Ковальов В., Волкова О.

[79]

Показники оцінки рентабельності інвестицій (капіталу):

коефіцієнт генерування доходів;

рентабельність (прибутковість) сукупного капіталу;

рентабельність (прибутковість) власного капіталу;

рентабельність (прибутковість) власного звичайного капіталу;

рентабельність інвестицій;

Показники оцінки рентабельності продаж: 

рентабельність всієї продукції загалом; 

рентабельність окремих видів продукції

Ефімова О. [58]

рентабельність сукупних активів; рентабельність поточних активів;

рентабельність інвестицій;

рентабельність власного капіталу;

рентабельність позикового капіталу;

рентабельність сукупних вкладень;

рентабельність продаж (продукції)

 

Ковальов В. і Волкова О. відзначають, що існують два підходи до оцінювання економічної ефективності – ресурсний і витратний. У загальному вигляді показник економічної ефективності (EFF) визначається за формулою [74, с.275]:

EFF= EF/RC,

де EF – величина економічного ефекту;

RC – величина ресурсів (вартісна оцінка капіталу, матеріальних ресурсів у різній класифікації тощо) або витрат.

Таким чином, два види базового показника зумовлюють два напрями вибору показників рентабельності:

1) показники оцінки ефективності використання бізнес-системою капіталу:

а) необоротних засобів;

б) власного капіталу і перманентного капіталу;

2) показники визначення рівня рентабельності реалізованої продукції (рентабельність продаж).

Вищевикладене свідчить про те, що, незважаючи на групування показників оцінювання діяльності бізнес-системи за трьома групами, існують різні точки зору на їх суть, методику оцінювання рівня того чи іншого показника, а це, в свою чергу, робить неможливим застосування єдиної методики оцінювання функціонування бізнес-системи і проведення порівняльного аналізу.

 

2.3. Функціонально-факторне аналізування конкретних функцій бізнес-систем як потенційних резервів підвищення рівня розвитку бізнес-систем

 

 

 

Проведені нами дослідження дозволяють стверджувати, що виконання бізнес-системою будь-якої загальної функції (див. рис. 2.2) можна покращити за рахунок виявлення резервів, які містяться у конкретних функціях. Їх виявлення доцільне на засадах застосування ФФА. Розглянемо цю можливість на прикладні дослідження бізнес-системи ВАТ «Іскра». З метою оцінювання фінансово-економічного стану бізнес-системи ВАТ „Іскра” нами були розраховані відповідні показники за період 2005–2007 рр. Проведені розрахунки дозволяють зробити певні висновки. У табл. 2.6. наведено результати обчислення показників фінансової стійкості і ділової активності бізнес-системи ВАТ „Іскра”.

Таблиця 2.6

Показники платоспроможності та ліквідності бізнес-системи

ВАТ „Іскра”

Показники

2005 р.

2006 р.

2007 р.

1.1 Величина власних оборотних коштів

61,6

1549,3

1802,3

1.2.Коефіцієнт поточної ліквідності

1

1,1

1,13

1.3.Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,6

0,6

0,72

1.4.Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,32

0,35

0,29

1.5.Коефіцієнт незалежності

0,62

0,53

0,57

1.6.Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів

 

0,6

 

0,51

 

0,53

1.7.Коефіцієнт співвідношення мобільних і іммобілізованих засобів

 

0,7

 

0,55

 

0,58

1.8.Коефіцієнт маневрування

0,003

0,07

0,073

1.9.Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами

 

1

 

0,17

 

0,26

1.10.Коефіцієнт автономії формування запасів і витрат

 

0,05

 

0,07

 

0,08

 

Аналізування зміни абсолютної величини власних оборотних коштів бізнес-системи ВАТ „Іскра” показує, що в 2006–2007 рр. в порівнянні з 2005 р. відбулося їх зростання в 25 і 29 разів. Це свідчить про те, що бізнес-система, починаючи з 2006 р., вийшла з кризового стану і, зберігаючи позитивну тенденцію, нарощує власні оборотні кошти та відновлює свою загальну ліквідність.

На сьогодні не існує певних орієнтирів щодо оптимальної величини власних оборотних коштів або бажаної тієї чи іншої динаміки, тому робити висновки про реальний стан справ бізнес-системи лише за цим показником було б не коректно. Більш глибокий аналіз діяльності бізнес-системи можна провести за допомогою динамічного аналізу показників ліквідності ВАТ ”Іскра” за 2005–2007 рр.

Доповнивши вищенаведені на рис. 2.6. дані результатами аналітичної табл. 2.7, матимемо низку висновків. Величина коефіцієнт абсолютної ліквідності можна назвати стабільною протягом трьох років і в межах оптимального значення. Це свідчить про здатність бізнес-системи погасити свої термінові поточні зобов’язання.

Таблиця 2.7

Відхилення значень коефіцієнтів ліквідності бізнес-системи ВАТ «Іскра»

від допустимих значень

Показники

Допустимі значення показників

значення

Фактичні значення

2005 р.

2006 р.

2007 р.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,2-0,5

0,32

0,35

0,29

Коефіцієнт

швидкої ліквідності

>0,7

0,6

0,6

0,72

Коефіцієнт поточної ліквідності

від 1 до 2

 

1

1,1

1,13

 

Оптимальною величиною коефіцієнта швидкої ліквідності в економічній літературі рекомендується його значення – 0,7 і більше. Таким чином, для визнання бізнес-системи платоспроможною необхідно, щоб така бізнес-система в перспективі могла погасити не менше 70% короткострокових зобов’язань за рахунок готівки й очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи і надані послуги. Бізнес-система ВАТ «Іскра» у 2007 р. досягла рекомендованого значення даного показника, що свідчить про поступове покращання її рівня платоспроможності.

Варто також відзначити позитивну тенденцію росту коефіцієнта поточної ліквідності в цій бізнес-системі. Для того, щоб значення цього показника принаймні відповідало нормативним значенням, бізнес-системі необхідно мати в своїх пасивах довгострокові позикові джерела, фонди і резерви, що складають не менше 40% від величини оборотних коштів. Проте, зазвичай, довгострокові позики або повністю відсутні в пасивах балансів українських бізнес-систем, або їх величина дуже мала в порівнянні з іншими групами активів. В бізнес-системі ВАТ „Іскра” вони відсутні взагалі. Крім того, в світовій практиці рекомендоване значення коефіцієнта поточної ліквідності прийняте для оцінки інвестиційної привабливості бізнес-системи на рівні 2-ох.

Для встановлення оптимального значення коефіцієнта поточної ліквідності для досліджуваної бізнес-системи, треба враховувати наступне: для її нормального безперебійного функціонування необхідно щонайменше покрити свої потреби в запасах і грошових коштах. При цьому треба мати на увазі те, що для проведення розрахунку «достатнього» значення цього показника необхідно орієнтуватися не на фактичні величини матеріальних оборотних активів і грошових коштів, а на об’єктивні мінімальні потреби бізнес-системи в названих ресурсах.

Оскільки за цим показником оцінюється перспективна платоспроможність бізнес-системи, тому так чи інакше збільшення показника доцільно розцінювати як симптом наявності надмірних запасів оборотних коштів. Це також означає зниження ризику неплатоспроможності бізнес-системи, і навпаки.

Проаналізувавши в комплексі величини коефіцієнтів ліквідності і динаміку їх зміни можна зробити висновок, що в бізнес-системі ВАТ „Іскра” протягом 2005-2007 рр. спостерігається позитивна тенденція зі стабілізації її платоспроможності.

Наступним важливим показником фінансово-економічного стану бізнес-системи є розрахунок коефіцієнта незалежності. Проаналізувавши його величину протягом 2005–2007 рр., спостерігаємо нестабільність зміни його значення (0,62; 0,53; 0,57).

Щодо оптимального значення коефіцієнта незалежності, варто зазначити, що в економічній літературі чіткого обмеження не існує. Вважається, що чим вищою є частка власного капіталу, тим більше шансів у бізнес-системи впоратися з непередбачуваними обставинами на ринку. Тим часом мінімальне («порогове») значення цього показника деякими економістами, зокрема, Маркарьян Е., Герасименко Г. [117, с.98], Данілочкіна Н. [82, с. 197], Мінаєв Е., Панагушин В. [119, с. 125]) оцінюється на рівні 0,5. На думку фахівців, таке значення показника дає підстави вважати, що всі зобов’язання бізнес-системи можуть бути покриті її власними засобами. Дуже низьке його значення свідчить про те, що бізнес-система не має довіри у кредиторів або просто нераціонально використовує власні засоби там, де можна було б обмежитися позиковими [82, с. 197].

У більшості країн світу вважають фінансово незалежною бізнес-систему з питомою вагою власного капіталу в загальній його величині у розмірі від 30 % (критична межа) до 70 %. Встановлення критичної межі на рівні 30 % досить умовне. Якщо в певний момент кредитори подадуть всі борги до стягнення, то бізнес-система зможе їх погасити, реалізувавши 30% свого майна, сформованого за рахунок власних джерел, навіть якщо частина майна, що залишилася, опиниться з якихось причин неліквідною.

Варто зазначити, що в бізнес-системі ВАТ «Іскра» значення коефіцієнта незалежності жодного року не знижувалося до мінімального «порогового» значення, тобто ця бізнес-система є достатньо незалежною від ринкової ситуації в Україні.

Аналізуючи коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів, необхідно пам’ятати, що позитивно на нього впливають наступні чинники: висока оборотність; стабільний попит на продукцію; налагоджені канали постачання і збуту; низький рівень постійних витрат тощо.

Крім цього, зазначимо, що робити певні висновки про міру стійкості бізнес-системи лише на основі вищезгадуваного коефіцієнта, не варто. Такі висновки, на нашу думку, можна робити, аналізуючи коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів у комплексі з коефіцієнтом співвідношення мобільних і іммобілізованих засобів. Останній, у свою чергу, виступатиме його своєрідним обмежувачем.

Питанню розрахунку та аналізу коефіцієнта співвідношення мобільних і іммобілізованих засобів (Км/і) практично не приділяється увага. Проте, проведені дослідження показали, що цей показник є своєрідним обмежувачем і дозволяє зробити максимально точний, відповідний реальній дійсності висновок про рівень фінансово-економічної стійкості бізнес-системи. З огляду на це, розрахунок коефіцієнта співвідношення мобільних і іммобілізованих засобів є не менш важливим для оцінювання та отримання достовірних висновків про міру ефективності діяльності бізнес-системи. Бізнес-система ВАТ „Іскра” протягом 2005–2007 рр. не залежала від зовнішніх джерел фінансування і була здатною, ліквідувавши свої активи, повністю погасити кредиторську заборгованість.

Досліджуючи величину коефіцієнта маневрування, варто зауважити, що підвищення його рівня завжди позитивно характеризує бізнес-систему. Власні засоби бізнес-системи мобільні. Велика частина їх вкладена не в основні засоби та інші необоротні активи, а в оборотні кошти. Дуже низьке значення коефіцієнта маневрування власними засобами бізнес-системи свідчить про те, що всі вони «заморожені» в основних фондах, тобто мають низьку мобільність. Дуже високе значення показника може свідчити про марнотратство і використання дорогих власних засобів, нераціональну політику використання комерційного кредиту. Отже, значення коефіцієнта маневрування має бути достатньо високим і бажане його зростання, але в тих межах, які відповідають конкретній структурі майна бізнес-системи. Якщо коефіцієнт збільшується не за рахунок зменшення вартості основних засобів, а завдяки випереджаючому зростанню власних джерел у порівнянні із збільшенням основних засобів, тоді збільшення коефіцієнта справді свідчить про підвищення стійкості бізнес-системи. Щодо визначення оптимальної величини даного показника, то для визнання бізнес-системи незалежною від зовнішніх джерел кредитування, необхідно, щоб у загальному обсязі пасивів власний капітал займав частку, не менше 50%. Це означає, що керівники бізнес-системи мають дотримуватись паритетного принципу вкладення власних засобів в активи мобільного та іммобілізованого характеру, що забезпечить достатню ліквідність балансу.

Як свідчать дані рис. 2.6, в бізнес-системі ВАТ «Іскра» ситуація інша. Значення коефіцієнта було низьким протягом всього аналізованого періоду.

Дослідження динаміки коефіцієнта маневрування показало, що ВАТ «Іскра» не може вільно оперувати власними засобами, оскільки значення розрахованих показників значно нижчі за нормальне обмеження. Це вказує на деяке зниження ефективності діяльності бізнес-системи.

Наступним показником, що визначає фінансово-економічний стан бізнес-системи, є коефіцієнт забезпечення запасів і витрат власними джерелами. Нормальне значення цього коефіцієнта має перебувати у межах від 0,6 до 0,8, проте якщо даний показник значно перевищує одиницю, це вказує про зниження ефективності використання фінансових ресурсів.

Нормальна величина коефіцієнта забезпечення запасів і витрат власними оборотними коштами визначається достатністю власних джерел фінансових ресурсів для покриття мінімально необхідного розміру запасів і витрат. Проте, це виправдано лише за умови стабільного ринку і добре налагоджених ринкових зв’язків. Проведені дослідження показали, що коефіцієнт забезпечення запасів і витрат власними джерелами має бути обмежений значеннями коефіцієнта автономії джерел формування запасів (Кадж) для того, щоб бізнес-система не опинилася на межі банкрутства. Нормальне обмеження для коефіцієнта забезпечення запасів і витрат власними джерелами наступне: Кзаб > Кадж.

Співвідношення цих двох коефіцієнтів і відповідність першого (Кзаб) нормативному значенню можна показати на нижченаведеному графіку (рис.2.8).

Дні графіка показують, що значення коефіцієнта автономії джерел формування запасів і витрат з року в рік зростає, але разом з тим не порушує нормального співвідношення з коефіцієнтом забезпечення запасів і витрат власними джерелами. Таке зростання відображає тенденцію до зниження залежності бізнес-системи від позикових джерел фінансування бізнес-системи ВАТ «Іскра» і тому оцінюється позитивно.

Щодо коефіцієнта забезпечення запасів власними джерелами, то варто зауважити, що цей показник відповідав нормі лише в 2005 р., у наступні роки його значення значно знизилось. Це означає, що у бізнес-системі ВАТ «Іскра» не вистачає власних оборотних коштів для формування запасів. Це також підтверджується низьким значенням коефіцієнта автономії джерел формування запасів і витрат.

Узагальнюючи результати аналізу першого блоку показників і враховуючи обмеження для них, з погляду платоспроможності і стійкості бізнес-систему ВАТ «Іскра» можна визнати як бізнес-систему, що відносно стабільно функціонує. Це дозволяє їй мінімально залежати від зовнішніх джерел фінансування.

Для кількісної оцінки ділового потенціалу бізнес-системи, як уже зазначалось, пропонуємо використати систему показників рівня кваліфікації і стану кадрів бізнес-системи, а також система показників якості продукції. Проаналізувавши фактичні дані бізнес-системи ВАТ ”Іскра”, отримано наступні результати:

– чисельність персоналу – у 2007 р. цей абсолютний показник є найменшим. Порівнюючи його значення з 2006 р., спостерігаємо зменшення кількості працюючих на 113 осіб. Робити висновки про негативні чи позитивні наслідки такого коливання чисельності персоналу не варто, оскільки цей показник необхідно розглядати лише в комплексі з коефіцієнтом стабільності колективу;

– коефіцієнт стабільності колективу – для його розрахунку насамперед розраховуємо коефіцієнт плинності працюючих, який в 2005–2007 рр. у бізнес-системі ВАТ „Іскра” відповідно становив – 0,27, 0,23, 0,11. Значення коефіцієнта стабільності (0,73, 0,77, 0,89) виявились нижчими від «допустимого» (0,95-0,93), хоча позитивною є тенденція його росту. Крім того, у 2007 р. його значення максимально наблизилось до оптимального.

Характеризуючи показники якості, зауважимо, що загалом у бізнес-системі ВАТ «Іскра» досить високий рівень якості продукції.

Зокрема, коефіцієнт оновлення у 2005–2007 рр. відповідно становив – 9,8, 5,09, 5,09. Не зважаючи на його зниження у 2006 р. в порівнянні з 2005 р., немає підстав говорити про негативні тенденції. У ВАТ «Іскра» питома вага нової продукції в її загальному обсязі не змінювалась протягом двох років. Це свідчить про те, що бізнес-система знайшла рівновагу між оновленням старої та виготовленням нової продукції.

Щодо коефіцієнта експортизації, то в аналізі його значень помітне збільшення частки експорту в загальному обсязі продукції, що випускається. Іноземні покупці задоволені якістю продукції ВАТ «Іскра», оскільки вона відповідає технічним умовам замовлень, про що свідчить значення коефіцієнта рекламації, яке є мінімально стабільним протягом 2005–2007 рр.. Крім того, ВАТ «Іскра» має ексклюзивний договір із компанією «Філіпз» на виготовлення та постачання, так званого, «чорного скла». Усе це в сукупності сприяє підвищенню конкурентоспроможності бізнес-системи та позитивній репутації ВАТ «Іскра» не лише на вітчизняному ринку електролампової продукції, а й закордоном.

Вище зазначалось про необхідність зарахування до системи показників ефективності діяльності бізнес-системи коефіцієнта стійкості економічного зростання, який часто використовується зарубіжними спеціалістами. Оскільки оптимальних значень цього показника в економічній літературі не існує, то можна лише логічно відзначити, що незначне зростання цього коефіцієнта у 2007 р. у порівнянні з іншими роками є позитивним (рис. 2.9).

Дані рис. 2.9 свідчать про підвищення економічної стійкості бізнес-системи ВАТ «Іскра».

Одним з найважливіших чинників економічного зростання є покращання бізнес-системи основними фондами й повніше їх використання. З огляду на це, розрахуємо показник майнового стану бізнес-системи – частку активної складової основних фондів. Зростання цього показника в динаміці зазвичай розцінюється як сприятлива тенденція. Але, оскільки розрахунок можна виконувати як за первинною, так і за залишковою вартістю, то проводячи зіставлення, необхідно чітко визначитись, який алгоритм був використаний в обчисленні показника. Відзначимо також, що в розрахунках можуть використовуватися як медіанні, так і середні показники. Дослідження показали, що, не дивлячись на простоту формули обчислення, необхідно уважно проводити розрахунок цього коефіцієнта, аби, порівнюючи оцінку ефективності роботи бізнес-системи, зробити максимально реальні висновки.

Проаналізувавши динаміку цього коефіцієнта за три роки функціонування бізнес-системи ВАТ «Іскра», можна стверджувати, що частка активної частини основних фондів в загальному обсязі активів, що безпосередньо беруть участь у виробничий-технологічному процесі, є відносно стабільною та однаковою (рис. 2.10).

Щодо коефіцієнта зносу, то його значення залежний від обраної методики розрахунку амортизаційних відрахувань. Він не відображає фактичного стану зношення основних засобів, так само як і коефіцієнт придатності не дає точної оцінки їх поточного стану. Але, не дивлячись на всю умовність показника зношення основних засобів, він має певне аналітичне значення. Так, за умови використання методу рівномірної амортизації значення коефіцієнта зносу більш, ніж на 50%, вважається небажаним. Враховуючи особливості електролампового виробництва в Україні, наперед відомо, що на більшості українських бізнес-систем значення коефіцієнтів зношення і придатності будуть далекі від «нормальних», що підтверджується розрахунком цих показників навіть на передовій бізнес-системі ВАТ «Іскра»

Наприклад, протягом 2004–2006 рр. величина коефіцієнта зношення основних фондів істотно не змінювалась і дорівнювала 60% (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Динаміка коефіцієнтів зношення та придатності основних фондів

ВАТ «Іскра» протягом 2005–2007 рр.

Показники

2005 р.

2006 р.

2007 р.

Коефіцієнт зношення

0,7

0,6

0,6

Коефіцієнт придатності

0,3

0,4

0,4

 

Не зважаючи на те, що вирішального інформаційного значення для оцінювання ефективності роботи бізнес-системи коефіцієнти зношення і придатності не мають, проте ці показники необхідно розглядати у якості уточнюючих до інших показників оцінювання діяльності бізнес-системи. Це ж можна сказати і про два інших показники стану та руху основних засобів бізнес-системи: коефіцієнт оновлення (Кон) і коефіцієнт вибуття (Квиб) (рис.2.11).

Ці показники можуть бути обчислені лише умовно, оскільки в додатку до бухгалтерського балансу наводяться дані про всі основні засоби, що надійшли (вибули), причому необов’язково нові. Проаналізувавши коефіцієнт оновлення на ВАТ «Іскра», помітно, що порівняно з 2005 р. чи 2007 р. у 2006 р. його значення зросло на 0,18. Це свідчить, що в 2006 р. у бізнес-системі було проведено низку заходів з оновлення основних засобів.

Основним показником ефективності використання основних засобів бізнес-системи є коефіцієнт фондовіддачі основних засобів і інших необоротних активів. У його розрахунку необхідно брати до уваги методику формування початкових даних. Найчастіше використовують балансові оцінки. Проте, як відомо, звітність періодично змінюється. В минулі роки показник фондовіддачі зазвичай розраховували, використовуючи первинну вартість основних засобів, тепер все частіше враховують залишкову вартість.

Розрахувавши цей показник у бізнес-системі ВАТ «Іскра», помітне його невелике зростання з року в рік, що доцільно розцінювати як позитивну тенденцію (рис. 2.12).

Наступним кроком є аналіз ефективності використання трудових ресурсів, тобто розрахунок показника продуктивності праці (рис. 2.13).

Як свідчать дані діаграми 2.12, у бізнес-системі ВАТ «Іскра» показник продуктивності праці в 2005 та 2007 рр. був однаковий і становив – 1,4, а це, в свою чергу, в порівнянні з 2006 р. більше на 0,2. Звичайно ріст продуктивності праці позитивне явище. В досліджуваній бізнес-системі ми ж спостерігаємо її коливання, хоча і незначне.

Разом з тим, аналіз продуктивності необхідно обов’язково доповнити аналізом зміни середньої заробітної плати. Тільки порівнявши темпи зміни продуктивності праці і середньої заробітної плати, можна зробити коректні висновки щодо ефективності використання трудових ресурсів. Величину середньої заробітної плати в бізнес-системі ВАТ «Іскра» протягом 2005-2007 рр. наведено на рис. 2.14.

Як видно з діаграм 2.13, 2.14, зростання середньої заробітної плати на ВАТ „Іскра” відбувається поступово, а в зміні продуктивності праці така тенденція не спостерігається.

Як вже зазначалось, в оцінюванні ділової активності бізнес-системи важливим аспектом є розрахунок та аналізування показників оборотності оборотних і фінансових ресурсів

Зовнішнє фінансування є дорогим і має певні обмеження. Власні джерела збільшення капіталу також обмежені насамперед здатністю отримання необхідного прибутку. Таким чином, ефективно управляючи поточними активами, бізнес-система має можливість меншою мірою залежати від зовнішніх джерел отримання грошових коштів і підвищити свою ліквідність.

У табл. 2.9. наведено значення показників оборотності оборотних і фінансових ресурсів бізнес-системи протягом 2005–2007 рр.

Дослідження динаміки коефіцієнта оборотності мобільних засобів показало, що якщо в 2005 р. вони здійснювали 4,09 обороти, то в 2006 р. їх оборотність дещо сповільнилась. Проте у 2007 р. оборотність знову прискорилась. Прискорення оборотності оборотних коштів у 2005 р. і 2007 р. зумовило економію суспільно необхідного часу і вивільнення засобів з обороту. Це дозволяло бізнес-системі обійтися меншою сумою оборотних коштів для забезпечення випуску і реалізації продукції або при тому ж обсязі оборотних коштів збільшити кількість та поліпшити якість продукції.

Таблиця 2.9

Значення показників оборотності оборотних і фінансових ресурсів

ВАТ «Іскра» у 2005–2007 рр.

 

Показники

2005 р.

2006 р.

2007 р.

1. Оборотність мобільних засобів

4,09

3,98

4,33

2. Оборотність запасів

7,46

6,18

6,18

3. Оборотність готової продукції

37,79

28,78

24,79

4. Оборотність дебіторської заборгованості

12,66

16,01

16,60

5. Загальна оборотність капіталу

1,54

1,35

1,51

6. Оборотність власного капіталу

2,47

2,34

2,62

7. Оборотність кредиторської заборгованості

15,25

16,33

5,30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загально відомо, що зростання коефіцієнта оборотності мобільних засобів характеризується позитивно, якщо поєднується із зростанням коефіцієнта оборотності запасів, і негативно, якщо коефіцієнт оборотності запасів зменшується. Таким чином, очевидним є взаємозв’язок загального показника оборотності оборотних коштів з показником оборотності запасів, що свідчить про те, що найточнішу оцінку ділової активності бізнес-системи можна отримати лише за умови системного розгляду відповідних показників.

Аналіз оборотності товарно-матеріальних цінностей показав, що:

– оборотність виробничих запасів сповільнилась на 1,28 обороту. Це вказує на існування проблем у сфері заготівлі запасів бізнес-системи, зокрема: збільшились витрати на збереження і переміщення запасів; збільшились витрати, пов’язані з ризиком втрат із-за старіння і псування, розкрадань і безконтрольного використання; зросли суми сплачуваних податків). Сповільнення оборотності запасів вказує на відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва. Чим вищий цей показник, тим менше затоварювання, тим швидше можна погашати борги;

– у розрахунку оборотності готової продукції спочатку необхідно з’ясувати, чи немає продукції, що тривалий час зберігається на складі, не відвантажуваної через низьку якість, товарний вигляд, відсутність попиту.

Оборотність готової продукції у 2007 р. в порівнянні з 2005 р. сповільнилась на 13 оборотів на рік. Наведені дані свідчать про зниження попиту на продукцію бізнес-системи ВАТ „Іскра”, що потребує вирішення низки проблем збуту. Підвищення ділового потенціалу бізнес-системи і кваліфікаційного рівня її управлінського персоналу (насамперед збувальників, маркетологів) приведе до збільшення значення коефіцієнта оборотності готової продукції.

Загалом аналіз оборотності товарно-матеріальних цінностей свідчить, що в бізнес-системі існують проблеми з формуванням запасів та реалізацією готової продукції.

Аналіз оборотності дебіторської заборгованості за три роки діяльності ВАТ «Іскра» показав, що коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості збільшився. Це свідчить про зменшення обсягу кредиту, що надається (оскільки зростання дебіторської заборгованості зумовлене неплатоспроможністю споживачів).

Оборотність кредиторської заборгованості у 2006 р. порівняно із 2005 р. прискорилась на 1 оборот, а це означає збільшення швидкості оплати заборгованості бізнес-системою. Але у 2007 р. цей показник різко знизився в порівнянні з 2006 р. – оборотність кредиторської заборгованості сповільнилася утричі, що свідчить про збільшення кредиторської заборгованості і робить бізнес-систему залежнішою від кредиторів. Хоча, чим повільніше бізнес-система оплачує кредиторську заборгованість, тим довше вона користується безпроцентним кредитом від постачальників, а тому низька оборотність кредиторської заборгованості їй вигідна; проте занадто низькі значення цього показника можуть підірвати репутацію бізнес-системи як надійного позичальника, крім того, за невчасну сплату кредиторської заборгованості можуть стягуватися пені, штрафи тощо.

Стійкість фінансового положення аналізованої бізнес-системи та її ділову активність характеризує співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості. За стабільної економіки, якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, це розцінюється як результат нарощування обороту і не вважається тривожним сигналом. Проте в Україні, в умовах інфляції, така політика може бути небезпечною. За допомогою співвідношення показників оборотності кредиторської і дебіторської заборгованості можна знайти наочне підтвердження основному правилу платоспроможності: кредитувати інші бізнес-системи на тих же умовах, на яких бізнес-система сама отримує кредити. Таким чином, можна простежити взаємозв’язок показників платоспроможності і ділової активності.

Щодо загальної оборотності капіталу, то протягом аналізованого періоду цей показник залишається більш-менш стабільним. Це вказує на ефективність використання економічного потенціалу бізнес-системи. Лише в 2006 р. загальна оборотність капіталу дещо сповільнилася.

Якщо аналізувати коефіцієнт оборотності власного капіталу, то необхідно враховувати те, що різке його зростання означає підвищення рівня продажу, яке значною мірою має забезпечуватися кредитами і, отже, знижувати частку власників у загальному капіталі бізнес-системи. Істотне зниження коефіцієнта відображає тенденцію до бездіяльності частини власних коштів. В аналізі цього показника в бізнес-системі ВАТ «Іскра» можна помітити відносну стабільність його значення протягом 2005–2007 рр. А це засвідчує ефективне використання власного капіталу бізнес-системою.

Дослідивши динаміку показників оборотності ВАТ «Іскра», можна зробити наступні висновки: основні фонди, власні засоби, оборотні активи у 2006 р. стали використовуватися ефективніше, що позначилося на платоспроможності бізнес-системи.

Варто зазначити, що у бізнес-системи є прогалини, зокрема: в питаннях формування запасів; в роботі маркетингової бізнес-підсистеми; в ціновій політиці. Керівникам ВАТ «Іскра необхідно розширити коло споживачів, більше уваги приділяти контролю за станом розрахунків з покупцями, використовувати систему знижок у разі довгострокової оплати, стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості.

У 2007 р. фінансове становище ВАТ «Іскра» дещо покращилось, виконується основний принцип успішної фінансової політики, прискорилась оборотність кредиторської заборгованості при одночасному уповільненні оборотності дебіторської заборгованості, що теж відразу позначилося на платоспроможності бізнес-системи і на результатах її діяльності.

Дослідження динаміки показників ділової активності конкретно для бізнес-системи ВАТ „Іскра” показали, що коефіцієнти, включені нами в систему показників ділової активності, дозволяють з різних сторін оцінити ефективність використання ресурсів бізнес-системи, а, отже, провести глибоке і всебічне оцінювання результатів її діяльності. Основними показниками оцінювання ефективності поточної діяльності бізнес-системи є показники рентабельності.

У табл. 2.10 наведено показники рентабельності бізнес-системи ВАТ «Іскра».

Таблиця 2.10

Рентабельність бізнес-системи ВАТ «Іскра» протягом 2005–2007 рр.

Показники

2005 р.

2006 р.

2007 р.

1. Рентабельність активів

0

0,08

0,23

2. Фондорентабельність

0

0,06

0,18

3. Чиста рентабельність власного капіталу

0

0,11

0,30

4. Рентабельність  перманентного капіталу

0

0,52

0,37

5. Рентабельність продаж

0,15

0,28

0,37

 

Загалом аналізуючи наведені показники рентабельності (рис. 2.15), доходимо висновку, що на ВАТ «Іскра» простежується позитивна тенденція росту практично за всіма показниками рентабельності, що свідчить про підвищення ефективності функціонування даної бізнес-системи і досягнення нею мети – максимізація прибутку і мінімізація витрат.

 

Примітки: 1. Рентабельність активів. 2. Фондорентабельність. 3. Чиста рентабельність власного капіталу. 4. Рентабельність перманентного капіталу. 5. Рентабельність продаж.

Узагальнюючи результати проведеного аналізу фінансово-економічного стану бізнес-системи ВАТ «Іскра», підсумуємо наступне:

– в основному діяльність досліджуваної бізнес-системи можна оцінити позитивно;

– значення більшості показників зростають або є наближеними до рекомендованого нормативного значення;

– за окремими показниками, зокрема коефіцієнтом маневрування, коефіцієнтом забезпечення запасів і витрат власними джерелами, коефіцієнтом зношення тощо, спостерігається негативна тенденція або вони не відповідають рекомендованим нормативним значенням;

– обчислені значення показників рентабельності вказують на їх відносно стабільне зростання.

Незважаючи на загалом позитивну оцінку фінансового-економічного стану бізнес-системи ВАТ „Іскра” все таки вона потребує оптимізації з метою пошуку резервів підвищення ефективності і конкурентоспроможності її функціонування в майбутньому.

На підставі аналізування факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ бізнес-системи ВАТ «Іскра» встановлено, що серед конкретних функцій бізнес-системи на фінансово-економічний стан найбільший вплив має функція внутрішнього переміщення вантажів (ВПВ). Її реалізація в умовах ВАТ «Іскра» є нераціональною, що засвідчує суттєві резерви зниження витрат на її виконання, і за рахунок цього, покращання фінансово-економічного стану бізнес-системи. Дослідження цього процесу в якості об’єкту ФФА бізнес-системи перш за все вимагає аналізування питомої ваги ламп загального призначення у загальному обсязі продукції ВАТ «Іскра» (табл. 2.11).

Положення із застосування ФФА бізнес-систем апробовано на бізнес-процесі внутрішнього переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції у виробництві ламп загального призначення. Від безперебійності і точності процесів переміщення вантажів залежать результати виробництва, використання виробничих ресурсів і, що не менш важливо, – тривалість виробничого циклу.

Таблиця 2.11

Питома вага обсягу випуску ЛЗП у загальному обсязі продукції

№ з/п

Види ламп

Обсяг виробництва 2005 р.,

тис. шт.

% до загального обсягу виробництва

1.

Лампи розжарення загального призначення             

6957,28

58.4

2.

Лампи розжарення середньо-габаритних типів     / в колбі М 50-1,М 55-1 /

58.066

0.6

3.

Лампи розжарення декоративних типів ДС

3249.9

27.2

4.

Лампи розжарення декоративні кольорові

95.9

0.9

5.

Лампи розжарення загального призначення класу Р

117

1

6.

Лампи розжарення для світильників місцевого освітлення МО

63.8

0.5

7.

Лампи розжарення ДЗК в колбі R 50-1, R 63-1

315.1

2.6

8.

Лампи розжарення Б-150 в колбі РS-65-1

1057.63

8.8

 

Всього

11914.6

100

Примітки: ЛЗП – лампи загального призначення.

Процес виготовлення ЛЗП складається з 5-ти основних етапів:

•       І етап: скловиробництво;

•       II етап: виготовлення спіралі та електродів;

•       III етап: виготовлення цоколя;

•       IV етап: картонажне виробництво;

•       V етап: складальне виробництво.

Скловиробничий процес починається з виробництва шихти, яка окремо виготовляється для ізоляційного скла («чорне скло») і звичайного скла. Ізоляційне скло – шихта готується із сумішей: баріту, потажу, соди (кальцинована технічна), вугілля деревне – реторне, глинозему, піску, кварцевого доломіту, води технічної, склобою. Звичайне скло –зі сумішей баріту, потажу, марганцевого концентрату, соди, глинозему, піску, доломіту, склобою.

Виготовлена шихта подається в скловарну піч, де проходить процес скловаріння, після чого розжарене скло подається на виготовлення склодеталей (виготовлення колби і склотрубки). Зі склотрубки виготовляються штенгель, тарілка і штабік.

Наступним етапом складання лампи є виготовлення тіл розжарення (спіралі) та електродів. Цей етап полягає в спіралізації вольфрамового і молібденового дротів. Процес виготовлення спіралі проходить через первинну і вторинну спіралізації, після чого передається на розрізання та витравлення молібденового керну для того, щоб спіраль втратила пружність.

Виготовлення цоколя починається із штампування стакана, який виготовляється з алюмінієвої або стальної стрічки. Виготовлений стакан проходить нарізання різьби, після чого здійснюється штампування контактів і складання цоколя. За умови, якщо цоколь стальний, він проходить процес витравлення (гальванічне покриття). Завершальним етапом виготовлення тіл розжарення є складальне виробництво, яке серед іншого перевіряє якість виготовлених комплектуючих та термовитримку.

Доцільність функціонального підходу в аналізі бізнес-процесу ВПВ у виробництві лампи загального призначення зумовлена тим, що споживача в кінцевому результаті цікавлять не самі вантажно-транспортні засоби, якими буде проведено ВПВ як такі, а цілісність і своєчасність транспортного обслуговування. Природно, що споживач зацікавлений у тому, щоб ці функції були реалізовані з найменшими витратами.

З позицій ФВА бізнес-процес внутрішнього переміщення вантажів у бізнес-системі є «зайвою», «непотрібною» функцією виробничої бізнес-підсистеми і витрати на його здійснення недоцільні. Але, враховуючи рівень розвитку бізнес-системи ВАТ «Іскра», її технічну оснащеність, можна зробити висновок про те, що в найближчому майбутньому процеси ВПВ не зникнуть.

Отже, головна мета бізнес-процесу внутрішнього переміщення вантажів у виробництві лампи загального призначення в бізнес-системі ВАТ «Іскра» – з найменшими витратами забезпечити безперервність функціонування виробничої бізнес-підсистеми.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що бізнес-системі ВАТ «Іскра» варто сформувати постійно діючу робочу групу, завданням якої буде робота над оптимізуванням бізнес-системи загалом. З метою конкретизації завдань до складу такої групи для проведення дослідження необхідно залучити спеціалістів зі знаннями в галузі логістики та особливостей технологічного бізнес-процесу виробництва лампи загального призначення.

На етапі збору інформації про об’єкт дослідження використовувались дані служб головного технолога, механіка, енергетика, конструктора, відділу управлінського обліку, транспортного цеху тощо (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Інформація, що використовується для проведення ФФА бізнес-процесу ВПВ

у виробництві ЛЗП []

Необхідні дані

Джерела інформації

Відповідальні служби

Схема вантажопотоків, порядок і перелік бізнес-операцій ВПВ

Генплан бізнес-системи, маршрутна технологічна карта, технологічний процес переміщення вантажів у виробництві ЛЗП, операційні технологічні карти

Відділ головного механіка, відділ головного техніка

 

Дані про основні технічні характеристики

Паспорт, довідники

Відділ головного механіка

Відстань переміщення вантажів, кількість робітників, час переміщення

Технологічна карта, дані хронометражу

відділ головного техніка

 

Дані про розхід палива, енергії

Відомість роботи вантажних машин

Відділ управлінського обліку, транспортні цехи, відділ головного енергетика

Дані про зарплату

Особовий рахунок, табель

Відділ управлінського обліку, диспетчер транспортного цеху

Дані про використання часу, потужності

Паспорт, довідники, фотографії робочого дня

Відділ головного механіка

Відомості про раціоналізацію

В довільній формі

Науково-дослідний відділ

Огляд останніх досягнень НТП

Література, звіт НДВ

Науково-дослідний відділ

Норми і нормативи витрат палива, енергії, запчастин, зарплати

Довідники, нормативні документи

Відділ управлінського обліку

 

Однак варто відзначити, що для проведення ФФА бізнес-процесу ВПВ у виробництві ЛЗП частина інформації у зв’язку з її відсутністю в даних обліку була отримана розрахунковим шляхом. Кінцевою й основною метою інформаційного етапу є побудова структурно-елементної моделі бізнес-процесу внутрішнього переміщення вантажів у виробництві лампи загального призначення (додаток А).

У зв’язку зі складністю об’єкта аналізу, а також з метою більш детального, поглибленого дослідження функцій, його операцій і їх носіїв, доцільно розбити бізнес-процес ВПВ на функціональні зони відповідно до основних етапів виготовлення ЛЗП, попередньо згрупувавши їх на підготовчий, основний та заключний.

Виходячи із структурно-елементної моделі, до першої функціональної зони відносять операції з 001-009, до другої – операції з 010-027, до третьої – 028-040.

На третьому етапі визначаються всі бізнес-операції, які фактично виконуються бізнес-процесом ВПВ у виробництві ЛПЗ. Встановлюється рівень відповідності фактично виконуваних бізнес-операцій виявленим потребам. Для досліджуваного бізнес-процесу пропонується схема бізнес-операцій, що представлена на рис. 2.16. Ці бізнес-операції доцільно ієрархічно розподілити на основні головні, основні і допоміжні (рис. 2.17). Наступним кроком є встановлення взаємозв’язків між операціями і побудова операційної моделі (ОМ) бізнес-процесу ВПВ у виробництві ЛПЗ (табл. 2.13).

Варто зауважити, що в бізнес-процесі ВПВ у виробництві ЛПЗ виконання кожної операції має складний характер і залежить від умов технологічного процесу. Безпосередніми виконавцями цих операцій є конкретні вантажотранспротні засоби і робітники.

Таблиця 2.13

Операційна модель бізнес-процесу ВПВ у виробництві ЛПЗ []

Рівень моделі

Назви операцій

Кількісне значення операцій, людино/год., маш./год.

1

2

3

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

 

 

 

 

 

F1

F11

F111

 

F112

 

F113

 

Вивантаження сировинних складників.

Доставка сировинних складників на склад.

Складування сировинних складників.

 

0.45 людино/год.

0.4 людино/год.

 

0.2 людино/год.

F12

F121

 

F122

 

F123

Переміщення сировинних складників на розпакування.

Розпаковування сировинних складників.

Переміщення сировинних складників.

людино/год.

 

людино/год.

 

 

 

 

 

 

 

 

F2

F21

F211

 

F212

Переміщення шихту у скловарну піч.

Транспортування тари

0.17 людино/год.

0.15 маш./год

F22

F221

 

 

F222

F223

Забезпечення транспортування розжареного скла.

Транспортування тари.

Вивантаження колби, скло-труби.

0.03 маш./год

 

0.03 людино/год.

 

F23

F233

F234

Переміщення склотруби.

Завантаження скло труби.

0.03 маш./год

0.02 людино/год.

F24

F241

Приймання штенгеля, тарілки і штабка.

0.03 людино/год.

 

 

F25

F252

 

 

F253

Транспортування склодеталей на складання ЛЗП.

Забезпечення приймання ЛЗП.

0.12 маш./год

 

0.07 людино/год.

 

 

 

 

 

 

 

F3

F31

F311

F314

F315

 

F316

Вивантаження ЛЗП.

Завантаження ЛЗП.

Транспортування ЛЗП на контроль.

Контролювання ЛЗП.

 

0.03 людино/год.

0.03 людино/год.

 

 

 

 

 

F32

F321

F322

F323

F324

 

F325

Завантаження ЛЗП.

Переміщення піддону.

Завантаження ЛЗП.

Транспортування ЛЗП на склад.

Складування ЛЗП.

0.02 людино/год.

0.07 маш./год

0.03 людино/год.

0.07 маш./год

0.08 людино/год.

 

 

 

 

 

 

З метою визначення зайвих вантажно-транспортних засобів і вивільнення частини робітників, які беруть участь у даному бізнес-процесі необхідно «зв’язати» операції з їх носіями. Для цього операційну і структурно-елементну моделі необхідно синтезувати. Отримана таким чином операційно-структурна модель (ОСМ) наведена у додатку Б.

Знаком «+» показано носії операцій. Якщо в ОСМ на перетині рядка функції зі стовпцем операції відсутній знак «+», то це означає, що дані технологічні елементи бізнес-процесу ВПВ у виробництві ЛПЗ (окремі бізнес-операції з їх носіями) не беруть участі у бізнес-процесі. У досліджєуваному бізнес-процесі ними є бізнес-операції: 002, 003, 004, 017, 018, 024, 029, 030.

Результати аналізування ОСМ бізнес-процесу ВПВ у виробництві ЛПЗ відображені у табл. 2.14.

Ліквідації нераціональних функцій F312, F313 може бути організованою шляхом впровадження безперевалочної технології перевезення, тобто за принципом – «від одного робочого місця до іншого». В результаті цього, в першу чергу, вивільняються носії нераціональних операцій, відповідно скорочується кількість перевантажень, відстань і час переміщення вантажів.

Наступним кроком дослідження операцій бізнес-процесу ВПВ у виробництві ЛПЗ є визначення «основної ланки» за допомогою методу «АВС». Виявлена таким чином група операцій буде об’єктом глибшого аналізу.

Результати проведеного автором АВС-аналізу відображені в додатку В. Як бачимо, питома вага витрат на реалізацію 8 операцій, які складають лише 32% від їх загальної кількості, дорівнює 78,7%. Ці операції утворюють групу А. До складу групи С входять операції з найнижчими витратами на їх виконання. У досліджуваному бізнес-процесі ця група складається з 13 операцій (52%) з питомою вагою витрат 10%. Група В проміжна між групами А і С. На рис. 2.18 показана графічна інтерпретація АВС-аналізу операцій бізнес-процесу ВПВ у виробництві ЛПЗ.

Таблиця 2.14

Нераціональні бізнес-операції та функції бізнес-процесу ВПВ

 при виробництві ЛПЗ []

Код бізнес-операції

Бізнес-операція бізнес-процесу ВПВ при виробництві ЛПЗ

Індекси операцій

002

 

Вантаження сировинних складників на автотранспорт

F114

003

 

 

Транспортування сировинних складників на склад сировини

F115

004

 

Вивантаження сировинних складників з автотранспорту і складування

F116

 

 

 

F117

017

 

Подача тари з колбами, склотрубками до рольгангу

F231

 

018

 

Транспортування тари з колбами, склотрубками по рольгангу

F232

024

 

Подача тари з штенгелем, тарілкою і шбабіком в зону обслуговування електронавантажувача

F251

029

 

Подача тари з ЛЗП в зону обслуговування електронавантажувача

F312

030

 

Штабелювання  тари з ЛЗП

F313

 

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про те, що «основною ланкою» є операції, які входять до складу групи А (F111, F112, F113, F121, F123, F211, F212, F252.). Отже, операції, які займають за своїм кількісним параметром незначну питому вагу, але питома вага витрат яких є переважаючою є резервом зниження витрат на їх виконання. За рахунок них можна покращити фінансово-економічний стан бізнес-системи ВАТ «Іскра». Дослідження цих резервів доцільно провести на основі функціонально-факторної діаграми (ОФД) (рис. 2.19). Дані ФФД свідчать про те, що витрати на реалізацію функцій F111, F112, F113, F121, F212 не відповідають їх корисності і потребують оптимізації.

Підсумовуючи результати проведеного ФФА бізнес-процесу ВПВ у виробництві ЛПЗ, можна досягти економії витрат за умов:

– ліквідації зайвих, нераціональних операцій і їх носіїв, зокрема F114, F115, F116, F117, F231, F232, F251, F312, F313;

– приведення у відповідність співвідношення витрат і корисності операцій F111, F112, F113, F121, F212.

Таке вдосконалення бізнес-процесу ВПВ у виробництві ЛПЗ дасть можливість отримати економічний ефект у розмірі 75000 грн., що засвідчуватиме досягнення ефективності управління ВПВ на рівні 0,728.

Початковими даними для розрахунку є: кількість машино- і людино-годин по кожній нераціональній бізнес-операцій, середня вартість однієї машино- і людино-години, періодичність виконання кожної бізнес-операції в зміну, середня кількість відпрацьованих в рік змін.

Примітки:

1)      1, 2, 3……n…..25 – порядкові номери коефіцієнтів корисності бізнес-операцій;

2)      коефіцієнти корисності бізнес-операцій обчислено за формулою: Кbo=br/bmax, де br – фактична кількість балів присвоєних експертами бізнес-операції; bmax – максимальна кількість балів, які експерти могли присвоїти бізнес-операції;

3)      коефіцієнт корисності бізнес-процесу можна обчислити за формулою: Kbpj= ΣKboi, де n – кількість бізнес-операцій в j–му бізнес-процесі; і – порядковий номер бізнес-операції.

4)      Діаграму побудовано дисертантом.

Рис. 2.19. Операційно-вартісна діаграма бізнес-процесу ВПВ при виробництві ЛЗП.

 

Періодичність виконання операцій: F111, F112, F113, F121, F212 дорівнює п’яти.

Економічну ефективність від ліквідації нераціональних бізнес-операцій у бізнес-процесі ВПВ при виробництві ЛЗП визначено за формулою:

де А – загальна сума машино-годин за всіма нераціональними операціями в зміну;

В – загальна сума людино-годин за всіма нераціональними операцій в зміну;

Са, Св – відповідно вартість 1 маш/год і 1 чол/год;

n  – кількість робочих змін в році;

Вз – загальна вартість витрат на реалізацію операцій у бізнес-процесі ВПВ.

         Результати обчислення цього показника доцільно враховувати під час розробки регулюючих рішень на предмет підвищення рівня раціональності бізнес-операцій в бізнес-процесі внутрішнього переміщення вантажів.

 

 

Скачати реферат “Функціонально-факторний аналіз бізнес-систем”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>