Інформаційне забезпечення управлінських рішень щодо напрямів інвестування

Браузер не бачить формул або рисунків?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Інформаційне забезпечення управліньских рішень щодо напрямів інвестування”

Обираючи напрям інвестування, потенційному інвестору доцільно визначитись із регіоном, який, на його думку, є найбільш інвестиційно привабливим на даний момент часу, галуззю, видом економічної діяльності та підприємствами у межах обраної галузі, у які доцільно здійснювати інвестиції.

Проведені дослідження показали, що ефективність інформаційного забезпечення управлінських рішень щодо вибору напрямів та об’єктів розміщення інвестиційних ресурсів, значною мірою сьогодні низький через недієвість місцевих органів державної влади. Підрозділи цих органів, на які покладено виконання функції управління економічним і соціальним розвитком відповідного регіону мають повноваження і засоби для формування автоматизованої постійно діючої системи збору та оброблення інформації, що характеризує економічне становище даного регіону та тенденції його розвитку, проте практично їх не використовують. Результатом роботи цих підрозділів мало б бути вичерпне інформування суб’єктів інвестиційної діяльності, зокрема потенційних інвесторів не лише про показники діяльності галузей та підгалузей цього регіону, але про кон’юнктурні особливості зміни інвестиційного клімату у часі з відповідними рекомендаціями.

Розробка таких рекомендацій потребує, з одного боку, формування широкого масиву вхідної інформації, потрібної для оцінки інвестиційної привабливості галузей та підприємств даного регіону, а з іншого — використання науково обґрунтованих методів обробки вхідної інформації, що дозволило б отримати кінцевий інформаційний продукт потенційними інвесторами для вибору найкращих напрямів інвестування.

Одним з можливих джерел отримання вхідної інформації, потрібної для обґрунтування напрямів інвестиційної діяльності, є дані органів державної статистики. Проте для вибору напрямів інвестування розвитку регіону цих даних недостатньо, оскільки, вони є занадто агрегованими (поданими за сукупністю підприємств кожної з галузей економіки), і у певній мірі застарілими, так як від моменту їх збору до моменту, коли їх може отримати споживач інформації, як правило, проходить досить багато часу.

Тому поряд з використанням даних державної статистичної звітності економічні підрозділи місцевих органів державної влади з метою здійснення інформаційного забезпечення потенційних інвесторів даного регіону повинні отримувати ці дані безпосередньо з підприємств шляхом здійснення їх періодичного анкетування. Огляд та аналіз літературних джерел і власні дослідження дозволяють стверджувати, що показники і дані про які необхідні підприємствам для оцінки інвестиційної привабливості напрямів їх діяльності, слід розділити на такі групи:

1.       Показники складу господарських засобів підприємства та джерел їх утворення (розмір необоротних активів, у тому числі незавершеного будівництва, основних засобів та довгострокових фінансових інвестицій; розмір оборотних активів, у тому числі запасів, дебіторської заборгованості та грошових коштів; загальний розмір активів; величина власного капіталу; величина позикового капіталу, у тому числі довгострокових та поточних зобов’язань).

2.       Показники фінансових результатів діяльності підприємства (дохід від реалізації продукції з податком на додану вартість, розмір ПДВ та акцизного збору, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, валовий прибуток (збиток), фінансові результати від операційної діяльності (прибуток, збиток), чистий прибуток (збиток)).

3.       Показники операційних витрат за їх елементами (матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші операційні витрати, у тому числі проценти за користування позикою).

4.       Показники виробництва основних видів продукції підприємства за кожним їх видом (назва продукції, одиниці фізичного обсягу, фізичний обсяг виробництва за звітний період, ціна одиниці (у тому числі без ПДВ), собівартість одиниці (у тому числі за елементами витрат), фізичний обсяг реалізованої продукції.

5.       Розмір інвестицій, здійснених підприємством у звітному періоді (розмір реальних інвестицій (у тому числі за групами основних засобів), розмір фінансових інвестицій (у тому числі за їх видами), розмір інвестицій у розвиток власного підприємства за видами продукції, у виробництво яких вони були здійсненні).

6.       Показники, що характеризують основні засоби підприємства, за кожною групою цих засобів (первісна та залишкова вартість, введення та вибуття за звітний період, розмір амортизаційних відрахувань).

7.       Показники, що характеризують трудові ресурси підприємства (чисельність працівників (у тому числі робітників), їх освітньо-кваліфікаційні характеристики, кількість відпрацьованих людино-днів та людино-годин за звітний період).

8.       Показники, що характеризують інноваційну діяльність підприємства (перелік нових видів продукції, випуск яких було освоєно у звітному періоді, обсяг їх виготовлення, перелік нових технологічних процесів (у тому числі маловідхідних, ресурсозберігаючих та безвідходних), перелік заходів з механізації та автоматизації дільниць, цехів і виробництв).

9.       Показники розподілу чистого прибутку підприємства за напрямами (виробничий розвиток, соціальний розвиток, матеріальне заохочення, виплата дивідендів, інші напрями).

10.  Показники статутного капіталу підприємства (розмір статутного капіталу, кількість простих акцій, величина додаткової емісії акцій в звітному періоді в грошовому виразі, кількість додатково емітованих акцій у звітному періоді).

11.  Показники використання виробничих потужностей підприємства (загальний розмір виробничої потужності підприємства в грошових одиницях виміру, розмір виробничих потужностей підприємства за окремими видами продукції в натуральних одиницях виміру, рівень використання виробничих потужностей у відсотках).

12.  Показники, що характеризують поточний попит на продукцію підприємства (кількість споживачів продукції за її видами у даному регіоні та за її межами, відомості про конкурентів, розмір незадоволеного платоспроможного попиту на продукцію підприємства за її видами, еластичність попиту за ціною у відсотках).

13.  Показники додаткової потреби підприємства у інвестиціях за напрямами (здійснення реконструкції та технічного переозброєння виробництва, поповнення власних оборотних коштів, розширення виробництва існуючих видів продукції, виробництво нових видів продукції).

14.  Показники, що характеризують імовірнісні параметри сподіваного прибутку підприємства (імовірність отримання у майбутньому того чи іншого розміру прибутку).

15.  Показники, що характеризують очікувані результати діяльності підприємства (прогнозна виручка від реалізації продукції, сподівані обсяги виробництва та реалізації продукції у натуральних одиницях виміру за основними її видами, собівартість виробництва продукції).

Аналіз перелічених груп показників діяльності підприємств дозволяє стверджувати, що існує три основні способи їх отримання: на підставі даних статистичного та бухгалтерського обліку; шляхом проведення досліджень внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства; шляхом формування прогнозів. За результатами проведених досліджень у дисертації розроблено класифікацію показників діяльності підприємства, за допомогою яких доцільно оцінювати інвестиційну привабливість підприємств (рис. 2.1).

Третім джерелом отримання вхідної інформації, на підставі якої здійснюється обґрунтування напрямів інвестування коштів у розвиток певного регіону, поряд з даними офіційної статистики та показників діяльності підприємств регіону є дані про умови залучення коштів на кредитному та фондовому ринках. Для отримання цих даних потрібно здійснити аналіз діяльності суб’єктів цих ринків, зокрема банківських установ та фондових бірж. Внаслідок аналізу інформації з цих джерел можливо визначити розмір вартості фінансових ресурсів, що залучаються з різних джерел, оцінювати можливості банків щодо кредитування довгострокових інвестиційних проектів, обґрунтовувати можливий обсяг інвестиційних ресурсів, які підприємство може залучити шляхом випуску цінних паперів.

Дослідження показали, що в цілому масив вхідної інформації, необхідної для обґрунтування вибору напрямів інвестування коштів, є достатньо широким, він потребує суттєвих витрат на його формування та обробку. Ці витрати несуть як підрозділи місцевих органів державної влади, так і підприємства, що виступають в якості постачальників вхідної інформації. Запропоновану нами класифікацію витрат на збір та обробку вхідної інформації, необхідної для обґрунтування вибору напрямів інвестування коштів, наведено на рис. 2.2.

Витрати на збір та обробку вхідної інформації, як відомо, слід поділяти на умовно-зміні та умовно-постійні витрати. Перша група витрат характеризується тим, що їх сукупний розмір безпосередньо залежить від кількості підприємств, інформацію про які отримує відповідний підрозділ органів державної влади, тоді як умовно-постійні витрати залишаються незмінними із зміною кількості підприємств, діяльність яких вивчається.

Одним з основних питань, які постають у процесі організації збору вхідної інформації, потрібної для обґрунтування вибору напрямів інвестування коштів, є визначення раціональної кількості процедур збору інформації протягом певного періоду (наприклад, протягом року). Із збільшенням кількості разів збору інформації зростають витрати на її збір та обробку, але й

одночасно прискорюється процес використання кінцевого інформативного продукту її безпосередніми споживачами – інвесторами. І, навпаки, із зменшенням кількості разів збору інформації витрати на її збір та обробку скорочуються, але одночасно сповільнюється використання кінцевого інформаційного продукту в процесі прийняття інвесторами рішень щодо вибору напрямів інвестування їх капіталів. Таким чином, одним з головних завдань формування інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності є визначення найкращого співвідношення між оперативністю надходження інформації та сукупними витратами на її збір та обробку. При виконанні цього завдання слід брати до уваги те, що кінцевим результатом такого збору є знаходження високоприбуткових напрямів інвестування коштів. Відповідно, ефект від використання кінцевого інформаційного продукту у його споживачів-інвесторів утворюється за рахунок різниці між прибутком на вкладений ним капітал у ті види економічної діяльності, які вони обирають, користуючись наданою ним інформацією, та прибутком на вкладений капітал, який би вони отримали, якщо б не володіли такою інформацією.

Таким чином, внаслідок володіння інформацією про найефективніші напрями інвестування коштів у інвесторів утворюється надприбуток як різниця між прибутком у високорентабельні інвестиційні проекти та прибутком у проекти із середньою (нормальною) рентабельністю.

У результаті проведених досліджень у дисертації запропоновано метод визначення оптимальної кількості процедур із збору та обробки вхідної інформації, на підставі якої здійснюється обґрунтування вибору напряму інвестування. У формалізованому викладі запропонований метод базується на формулах (2.1) – (2.5).

Порівняємо два варіанти організації збору вхідної інформації, а саме: 1) збір інформації наприкінці року; та 2) збір інформації в середині та наприкінці року. Якщо загальна величина інвестицій у високо прибуткові проекти за першу половину року становить 0,5К, то за другим варіантом збору інформації  порівняно із першим варіантом її збору інвестори отримують додатковий прибуток протягом півріччя у розмірі

                              ПN =,                                          (2.1)

де  ПN  – додатковий прибуток, який отримується інвестори за умови, що вхідна інформація збирається N рази на рік, у порівнянні з випадком, коли інформація збирається один раз на рік;

К – загальна вартість високоприбуткових інвестиційних проектів, прийняття рішення про реалізацію яких буде здійснено протягом року на підставі інформації, збір та обробку якої потрібно зробити;

Е – середня річна прибутковість інвестиційних проектів, обраних на підставі зазначеної інформації;

Ен – середня (нормальна) річна прибутковість інвестицій, яку можна досягнути не володіючи зазначеною вище інформацією.

Одночасно при цьому витрати на збір і обробку інформації зростуть у двічі.

Порівнюємо тепер такі два варіанти організації збору вхідної інформації: збір її один раз в рік наприкінці року та три рази протягом року через рівні проміжки часу. Якщо загальна величина інвестицій у високоприбуткові проекти за кожну третину року становить , то за другим варіантом організації збору інформації (три рази в рік ) порівняно із першим варіантом її збору (один раз на рік) інвестори отримують додатковий прибуток протягом 2/3 тривалості року в розмірі  та додатковий прибуток протягом  тривалості року в розмірі . Одночасно витрати при організації збору інформації (В) за другим варіантом будуть більшими на 2*В порівняно із першим варіантом організації збору інформації.

Взагалі, якщо порівнювати два варіанти акумулювання вхідної інформації збір її один раз в рік наприкінці року та N разів протягом року через рівні проміжки часу, то за другим варіантом організації збору інформації (N разів у рік) інвестори отримують додатковий прибуток який можна визначити за такою формулою

.                                                                

З виразу (2.1) отримуємо:

  .                                            (2.2)

Якщо відняти від ПN витрати на збір інформації (N – 1) разів протягом року В*(N – 1), то отримуємо критерій за яким можна визначити оптимальну кількість разів збору інформації, а саме – максимум різниці між додатковим прибутком інвесторів внаслідок здійснення N процедур збору вхідної інформації протягом року у порівнянні із збором інформації один раз на рік та додатковими витратами на збір і обробку інформації. У вигляді аналогічного виразу цей критерій можна подати таким чином:

                            (2.3)

де Z –  максимум різниці між додатковим прибутком інвесторів внаслідок здійснення N процедур збору вхідної інформації протягом року у порівнянні із збором інформації один раз на рік та додатковими витратами на збір і обробку інформації.

Визначивши похідну виразу (2.3), отримуємо:                                                             .                                               (2.4)

Прирівнявши вираз (2.4) до нуля і розв’язавши дане рівняння, отримуємо:

,                                         (2.5)

де Nopt – оптимальна кількість процедур збору та обробки вхідної інформації протягом року.  

Визначення оптимальної кількості процедур збору та обробки вхідної інформації, на підставі якої здійснюється обґрунтування вибору напрямів інвестування розглянемо на прикладі, скориставшись при цьому даними, які наведені у табл. 2.1.

Підставивши дані, які наведені у табл. 2.1, у формулу (2.5), отримаємо:

= 4,83 ≈ 5 .

Таким чином, у даному випадку оптимальна кількість процедур збору і обробки вхідної інформації протягом року становить п’ять. Цей висновок підтверджують також дані, які наведені в табл. 2.2.

 

Таблиця 2.1

Значення показників, на підставі яких здійснюється визначення оптимальної кількості процедур збору і обробки вхідної інформації.

Назви показників

Значення показників

1. Прогнозна величина інвестицій у високорентабельні проекти, реалізація яких буде здійснена завдяки отриманню вхідної інформації (К), тис. грн.

2800

2. Середня річна прибутковість проектів, реалізація яких буде здійснена завдяки отриманню вхідної інформації (Е)

0,17

3. Прибутковість інвестицій, яку можна досягнути не володіючи вхідною інформацією (Ен)

0,15

4. Витрати на здійснення однієї процедури збору та обробки вхідної інформації (В), тис. грн.

1,2

 

Використовуючи запропонований підхід до визначення ефекту від володіння інформацією про вибір найкращого напряму інвестування, можна вирішити задачу знаходження раціональної кількості підприємств, інформацію про які доцільно збирати і обробляти централізовано, на рівні відповідних підрозділів місцевих органів державної влади.

Таблиця 2.2

Показники додаткового прибутку інвесторів та витрат

на збір та обробку вхідної інформації залежно від кількості

процедур її збору та обробки протягом року

Кількість процедур збору та обробки вхідної інформації протягом року

Додатковий прибуток, який отримують інвестори у порівнянні з випадком, коли інформація збирається раз на рік, тис. грн.

Додаткові витрати, на збір і обробку вхідної інформації у порівнянні з випадком, коли інформація збирається раз на рік, тис. грн.

Відхилення між додатковим прибутком інвесторів та витратами на збір і обробку вхідної інформації, тис. грн.

1

0

0

0

2

14

1,2

12,8

3

18,7

2,4

16,3

4

21,0

3,6

17,4

5

22,4

4,8

17,6

6

23,3

6,0

17,3

7

24,0

7,2

16,8

8

24,5

8,4

16,1

9

24,9

9,6

15,3

10

25,2

10,8

14,4

 

Актуальність виконання цього завдання пов’язано з тим, що серед підприємств будь-якого достатньо великого регіоні значну частину займають малі підприємства, внесок кожного з яких у загальний обсяг інвестиційного потенціалу відповідного регіону є несуттєвим. За таких умов витрати на збір та обробку вхідної інформації про деякі невеликі підприємства можуть перевищити ефект від вкладання коштів у їх розвиток. Така ситуація виникає, передусім, тоді, коли є відносно високими умовно-змінні витрати на збір і обробку вхідної інформації. З огляду на це, побудова вибірки підприємств, інформація про які аналізується для вибору напрямів інвестування має здійснюватись із врахуванням рівня витрат і ефектів від їх понесення.

Дослідження показали, якщо не брати до уваги підприємства, що належать до заздалегідь інвестиційно непривабливих галузей (підгалузей) економіки, то для інших підприємств обсяг потрібних інвестицій буде в середньому пропорційним поточному розміру їх активів. Ці підприємства, як показав аналіз, повинні досліджуватись у порядку зменшення розміру їх активів доти, доки сподіваний ефект від володіння інформацією про рівень їх інвестиційної привабливості не стане меншим від розміру витрат на збір та обробку вхідної інформації в розрахунку на кожне підприємство. Дослідження показали, що розмір цих витрат залежить від кількості підприємств, збір інформації про які здійснюється. Його доцільно визначати за такою формулою:

                                                  (2.6)

де В(n) – витрати на збір та обробку вихідної інформації у розрахунку на одне підприємство;

Зв – змінні витрати на збір та обробку вхідної інформації у розрахунку на одне підприємство;

Пв – умовно-постійні витрати на збір та обробку вхідної інформації,

n – кількість підприємств, інформація про які збирається.

Розглянемо запропонований методичний підхід на умовному прикладі, скориставшись даними, які наведені у табл. 2.3 і табл. 2.4.

Таблиця 2.3

Значення показників, на підставі яких здійснюється визначення раціональної кількості підприємств, інформацію про діяльність яких доцільно збирати централізовано

Назви показників

Значення показників

1. Умовно-постійні витрати на збір та обробку вхідної інформації (Пв), тис. грн.

15,5

2. Умовно-змінні витрати на збір та обробку вхідної інформації (Зв), тис. грн.

0,4

3.Середня річна прибутковість проектів, реалізація яких буде здійснена завдяки отриманню вхідної інформації (Е)

0,17

4. Прибутковість інвестицій, яку можна досягти не володіючи вхідною інформацією (Ен)

0,15

5. Ставка капіталізації доходу інвестора від володіння вхідною інформацією (Ек)

0,35

6. Прогнозний обсяг інвестицій у високорентабельні проекти, завдяки яким буде здійснена реалізація отримання вхідної інформації, у частках одиниці по відношенню до сукупної вартості активів підприємств – реципієнтів інвестицій (а), %

0,02

 

У табл. 2.4. розмір активів підприємств (друга графа) є величиною заданою, а дисконтований потік доходу від володіння інформацією про інвестиційну привабливість підприємства обраховується за запропонованою нами формулою:

                                                                      (2.7)

де Ді – дисконтований потік доходу від володіння інформацією про інвестиційну привабливість і-того підприємства,

КІ – розмір активів і – того підприємства;

а – прогнозний обсяг інвестицій у високорентабельні проекти, завдяки яким буде здійснена реалізація отримання вхідної інформації, у частках одиниці по відношенню до сукупної вартості активів підприємств – реципієнтів інвестицій.

Для того, щоб визначити раціональну кількість підприємств, інформацію про інвестиційний потенціал яких доцільно акумулювати, потрібні показники дисконтованого потоку доходу від володіння інформацією про інвестиційну привабливість підприємств та витрат на збір та обробку вхідної інформації. Їх значення наведено зростаючим підсумком відповідно до зниження розміру активів підприємств у табл.2.5.

 

Таблиця 2.4

Показники, які характеризують раціональну кількості підприємств, інформацію про які доцільно збирати централізовано

Порядковий номер підприємств, у порядку зменшення початкової величини їх активів

Розмір сукупних активів підприємств, тис. грн.

Дисконтований потік доходу від володіння інформацією про інвестиційну

привабливість підприємств,

 тис. грн.

Умовно-змінні витрати на збір та обробку вхідної інформації,

 тис. грн.

Умовно-постійні витрати на збір та обробку вхідної інформації в розрахунку на одне підприємство,

 тис. грн.

Сумарні витрати на збір та обробку вхідної інформації, тис. грн.

1

6450

7,35

0,4

15,5

15,9

2

5940

6,77

0,4

7,75

8,15

3

4670

5,3

0,4

5,17

5,56

4

3025

3,45

0,4

3,88

4,28

5

2960

3,37

0,4

3,1

3,5

6

2750

3,14

0,4

2,58

2,98

7

2690

3,06

0,4

2,21

2,61

8

2570

2,93

0,4

1,94

2,34

9

2410

2,75

0,4

1,72

2,12

10

2050

2,34

0,4

1,55

1,95

11

1960

2,23

0,4

1,41

1,81

12

1510

1,72

0,4

1,29

1,69

13

1220

1,39

0,4

1,19

1,59

14

940

1,07

0,4

1,11

1,51

15

530

0,60

0,4

1,03

1,43

16

360

0,41

0,4

0,97

1,37

17

230

0,26

0,4

0,91

1,31

18

140

0,16

0,4

0,86

1,26

 

 

Таблиця 2.5

Показники економічного ефекту збору та обробки вхідної інформації про діяльність підприємств залежно від їх кількості

Кількість підприємств, інформація про які збирається (акумулюється)

Дисконтований потік доходу від володіння інформацією про інвестиційну привабливість підприємств, тис. грн.

Сумарні витрати на збір та обробку вхідної інформації, тис. грн.

Різниця між дисконтованим доходом від володіння інформацією та сумарними витратами на її збір та обробку, тис. грн.

1

7,35

15,5

-8,15

2

14,12

15,9

-1,78

3

19,44

16,3

3,14

4

22,89

16,7

6,19

5

26,26

17,1

9,16

6

29,4

17,5

11,90

7

32,46

17,9

14,56

8

35,39

18,3

17,09

9

38,14

18,7

19,44

10

40,48

19,1

21,38

11

42,71

19,5

23,21

12

44,43

19,9

24,53

13

45,82

20,3

25,52

14

46,89

20,7

26,19

15

47,49

21,1

26,39

16

47,90

21,5

26,40

17

48,16

21,9

26,20

18

48,32

22,3

26,02

 

         Як бачимо з даних табл. 2.5, найбільший ефект від збору та обробки вхідної інформації про діяльність підприємств досягається у випадку, коли інформація акумулюється з 16 підприємств, тобто у цьому випадку різниця між дисконтованим потоком доходу від володіння інформацією і сумарними витратами на її збір та обробку є максимальною.

         Проведені дослідження щодо інформаційного забезпечення ухвалення рішень з вибору напрямів інвестування, які викладені у даному параграфі показали, що формуючи інформаційне забезпечення необхідно:

1)    вибрати суб'єкта, який здійснює централізований збір та обробку вхідної інформації про інвестиційну привабливість регіону та забезпечує такою інформацією потенційних інвесторів. Таким суб’єктом повинні бути підрозділи органів державної влади, що здійснюють регулювання економічного розвитку відповідного регіону, так як ці підрозділи мають найбільші можливості доступу до вхідної інформації;

2)    визначити перелік показників діяльності підприємств регіону, на підставі яких здійснюється оцінка інвестиційної привабливості цієї діяльності. Запропонований перелік цих показників охоплює всі сторони діяльності підприємств і тому є достатньо повним;

3)    знайти раціональну кількість процедур збору та обробки вхідної інформації протягом певного періоду (року). Вирішення задачі такого знаходження зводиться до визначення найкращого співвідношення між оперативністю надходження інформації та витратами на її збір та обробку. Для вирішення даної задачі у роботі запропонований критерій, який є максимумом різниці між додатковим прибутком інвесторів внаслідок здійснення кількох процедур збору вхідної інформації протягом року у порівнянні із збором інформації один раз на рік та додатковими витратами на збір та обробку вхідної інформації;

4)    визначити раціональну кількість підприємств, які підлягають обстеженню з метою отримання вхідної інформації про рівень їх інвестиційного потенціалу. Для вирішення цієї задачі пропонується критерій максимуму різниці між дисконтованим доходом від володіння інформацією про рівень інвестиційного потенціалу підприємств та сумарними витратами на її збір та обробку.

Проведені дослідження дозволили удосконалити існуючі методичні підходи щодо визначення вартості інформації про вибір напрямів інвестування в процесі формування джерел фінансових ресурсів інвесторів. У формалізованому вигляді запропонований підхід базується на наведених нижче формулах (2.8) – (2.30).

Можна стверджувати, що збір інформації про вибір напрямів інвестування буде економічно виправданим за умови виконання такої нерівності:

 ,                                              (2.8)

де Д – дисконтований потік надприбутку, який отримується інвестором від володіння інформацією;

Ек – ставка капіталізації надприбутку;

Ен – нормальний середній рівень прибутковості інвестицій, який можна отримати, інвестуючи кошти у проекти із заздалегідь відомою прибутковістю, отримання даних про розмір якої не потребує витрат на збір додаткової інформації;

Взо – витрати на збір та обробку інформації на підставі якої було знайдено високоприбутковий напрям інвестування капіталу.

Для інвесторів, які увійдуть у дану галузь економіки в період росту пропозиції інвестиційних ресурсів, дисконтований потік надприбутку буде меншим, ніж в інвестора, який першим отримав інформацію про високу прибутковість даного напряму діяльності. Однак, разом з тим, у цих інвесторів будуть меншими витрати на збір та обробку інформації, на підставі якої обґрунтовується доцільність входження у дану галузь, так як вони зможуть частково використовувати інформацію, яку вже зібрано і оброблено їх попередниками.

         Значення ставки капіталізації (ЕК) у формулі (2.8) можна обрахувати (спрогнозувати) лише наближено, так як вона залежить від таких трьох чинників:

1.           Часу, протягом якого прибутковість інвестування у даний вид економічної діяльності не стане рівною Ен. Чим краще організоване інформаційне забезпечення, тим меншим є цей проміжок часу і, відповідно, тим меншою є величина дисконтованого потоку прибутку інвестора (Д). Тут виникає дещо парадоксальна ситуація: чим краще організовано інформаційне забезпечення інвестиційної діяльності, тим меншою є її ефективність. Однак, цей парадокс вирішується, якщо розглядати ефективність такого забезпечення не з боку інвесторів, а з боку споживачів товарів, робіт і послуг, у виробництво яких інвестуються кошти. З позиції споживачів такої продукції пришвидшення надходження інформації про прибутковість інвестування у виробництво даної продукції підвищує ефективність інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності, так як при цьому зменшується проміжок часу, протягом якого споживачі купують продукцію за завищеною ціною.

2.           Обсягу інвестицій, які вкладатимуть інвестори, що поступово входять на ринок виробництва продукції, отримавши інформацію про його відносно високу рентабельність. При цьому інвестиції можуть мати як приблизно однакові розміри в однакові (рівні) проміжки часу (у подальшому цей випадок будемо називати випадком рівномірного інвестування), так і нерівні між собою розміри в однакові проміжки часу (випадок нерівномірного інвестування). У другому випадку можлива, наприклад, така ситуація, коли спочатку обсяг інвестицій є невисокими (внаслідок того, що інформацію про високу прибутковість інвестування володіють мало інвесторів), потім обсяг інвестицій за одиницю часу починає стрімко зростати (інформація про доцільність інвестування в даний вид економічної діяльності стає широко відомою), а наприкінці темпи інвестування спадають, оскільки знижується прибутковість інвестицій.

3.           Зміни прибутковості інвестицій в даний напрямок економічної діяльності по мірі зростання сукупного (тобто обчислених із зростаючим підсумком) обсягу інвестування. Ця зміна визначається залежністю між загальним обсягом інвестицій у дану галузь та сукупним розміром прибутку усіх інвесторів, які здійснювали інвестування. У подальшому цю залежність будемо називати функцією “капітал-прибуток”. Найпростішим випадком даної функції є її лінійний вигляд (хоча залежно від виду економічної діяльності її специфікація може мати більш складний вигляд, напрклад вона може бути квадратичною).

Очевидно, що у випадку коли інвестор, отримавши інформацію про високу прибутковість інвестування коштів у певну галузь (підгалузь) економіки, стає її монопольним власником протягом необмеженого проміжку часу, ставка капіталізації у формулі (2.8) буде дорівнювати Ен. Якщо ж ринок інформаційних послуг не є монополізованим, то ставка капіталізації є більшою від Ен. У цьому випадку ставку капіталізації у першому наближенні можна визначити у такій послідовності:

1.     Прогнозується проміжок часу, протягом якого інвестор буде отримувати надприбуток.

2.     Припустивши, що надприбуток даного інвестора буде зменшуватись на однакову величину у рівні проміжки часу, визначається середня величина надприбутку за формулою:

,                                              (2.9)

де Пс – середня величина надприбутку інвестора протягом проміжку часу Тп;

 Тп – проміжок часу, протягом якого інвестор, отримавши інформацію про високу прибутковість інвестування коштів у даний вид економічної діяльності, буде отримувати надприбуток завдяки володінню цією інформацією.

3.     Визначається ставка капіталізації надприбутку інвестора за формулою:

                                     .                                       (2.10)

          Для отримання формули (2.10) потрібно здійснити дисконтування за ставкою дисконту Ен потоку доходу Пс. Тоді отримаємо:

,(2.11)

де Дс – дисконтова на величина потоку усередненого надприбутку інвестора.

        Прирівнявши вираз (2.11) до лівої частини нерівності (2.8), отримаємо вираз:

         .                          (2.12)

        З рівняння (2.12) безпосередньо отримується формула для визначення ставки капіталізації.

Запропонований вище підхід до оцінки доцільності ефективності збору інформації про вибір напрямів інвестування можна використати і при оцінці вартості кінцевого інформаційного продукту.

Огляд літературних джерел показав, що існує два основних підходи до визначення вартості економічної інформації. Згідно першого з них, який викладений у праці [94, с. 144], використовується витратний метод, згідно якого вартість інформації приймається на рівні фактичних витрат на її збір та обробку.

Більш досконалим, на нашу думку, є метод оцінки вартості інформаційного продукту за доходом, який отримують його потенційні споживачі від володіння ним. Зміст цього методу викладений, зокрема, у працях [36; 37], де ринкова вартість інформації прирівнюється до розміру додаткового прибутку цього споживачів, який вони отримують від володіння інформацією. Однак такий підхід потребує вдосконалення: так як вартість інформації, як і будь-якого іншого товару має розмірність ,,запас” , а показник прибутку має розмірність ,,потік”, то для визначення ринкової ціни інформаційного продукту необхідно капіталізувати додатковий прибуток, який можуть отримати її потенційні споживачі.

Взагалі, вартість інформації про інвестиційну привабливість певного виду економічної діяльності (галузі економіки) буде визначена тим точніше, чим більш точно буде проведено специфікацію та параметризацію функції “капітал-прибуток”, що характеризує прибутковість даного виду діяльності залежно від вкладеного у неї капіталу.

Побудова даної залежності потребує окремого розгляду параметрів виробництва і споживання кожного виду продукції, яку виробляє дана галузь, тобто значного рівня дезагрегування показників діяльності підприємств цієї галузі шляхом її поділу на низку підгалузей, кожній з яких відповідає певний вид продукції, яку вона виробляє. Тому у подальшому будемо трактувати поняття підгалузі економіки як складову частину певної галузі національної економіки, яка виробляє один вид певної продукції, або кілька їх взаємозамінних видів, натуральні обсяги яких можна певним чином звести до співставимого (співвимірного) вигляду. Тоді у першому наближенні функція “капітал-прибуток” для певної підгалузі може бути специфікована за допомогою такої формули:

,    (2.13)

де  – сумарний прибуток підприємств певної підгалузі за умови, що сумарна вартість їх активів, які виробляють даний вид продукції, дорівнює ;

    f(k)- функція “капітал-прибуток”;

      – ціна одиниці продукції;

    - собівартість одиниці продукції;

     – обсяг продукції у натуральних одиницях виміру;

     – ціна одиниці продукції як функція обсягу її пропозиції  ();

     – фондовіддача активів, які приймають участь у виробництві даної продукції ().

 Аналізуючи вираз (2.13) можна дійти висновку про те, що основна складність побудови функції  полягає у тих труднощах, з якими пов’язаний процес ідентифікації функції попиту на продукцію . Питання ідентифікації функції попиту  буде досліджено нижче, а поки що функція “капітал-прибуток” буде розглядатися заданою у неявному вигляді. Проте, навіть за таких умов можна виявити деякі її загальні властивості. Зокрема, безперечним є те, що для переважної більшості видів товарів та послуг виконується така нерівність:

,                                           (2.14)

якщо , тобто збільшення обсягів інвестицій у певну підгалузь економіки (у виробництво певного товару) призводить до спадання ступеня її прибутковості.

Функція (2.13) може бути: монотонно зростаючою (але обмеженою зверху) на усій множині її визначення; монотонно спадаючою на усій множині її визначення; або приймати на даній множині єдине екстремальне значення – максимум.

Тоді загальна формула для визначення граничної величини вартості інформації про інвестиційну привабливість певної галузі економіки буде мати такий вигляд:

 ,                                      (2.15)

де Він – гранична (максимально можлива для покупця інформаційного продукту) вартість інформації про інвестиційну привабливість певної галузі економіки;

 *   – обсяг інвестицій, який буде вкладений даним інвестором;

 f(k)- функція “капітал-прибуток”;

 К0 – початковий обсяг інвестицій, вкладений у дану галузь до того, як у неї увійде даний інвестор;

 Кt – розмір інвестицій, який вкладається інвесторами, які увійдуть у галузь після даного інвестора, зростаючим підсумком як функція від часу t;

 Т – час, за якого прибутковість інвестицій у дану галузь досягне нормального рівня;

 Е – ставка дисконту.

Якщо припустити, що подальше вкладання інвестицій буде здійснюватися рівномірно, то час, за якого прибутковість інвестицій у дану галузь досягне нормального рівня, можна обчислити за формулою:

                                       ,                                  (2.16)

де Кр – рівноважний обсяг інвестицій у дану галузь, за якого досягається нормальна прибутковість інвестицій;

 кв – середній розмір інвестицій, які будуть вкладатися у дану галузь в одиницю часу після того як вкладено інвестиції в обсязі *.

Як випливає з двох останніх формул, для здійснення оцінки вартості інформації про інвестиційну привабливість галузі потрібно передусім визначити рівноважний обсяг інвестицій у дану галузь. Якщо відомою є функція “капітал-прибуток” для галузі, то цей обсяг можна визначити точно, однак, як правило, знаходження вигляду такої функції стикається із суттєвими труднощами, пов’язаними із визначенням функції попиту на продукцію, яку виробляє дана галузь. Тому у цьому випадку можна обчислити лише верхню та нижню межі коливання рівноважного обсягу інвестицій у галузь і, відповідно, межі, у яких буде знаходитись значення вартості інформації про її інвестиційну привабливість.

Розглянемо спочатку випадок визначення верхньої оцінки величини рівноважного обсягу інвестицій у галузь. Тоді, якщо похідна функції “капітал-прибуток” у даній точці К0 є від’ємною, то дана функція у подальшому може лише спадати і, отже, розглянувши граничний випадок, за якого її значення залишаться на незмінному рівні f(K0), отримуємо нерівність

                     , або  ,                      (2.17)

де Ен – нормальна прибутковість інвестицій.

Якщо ж похідна функції “капітал-прибуток” у даній точці К0 є додатною (або дорівнює нулю) і є меншою від Ен, то розглянувши граничний випадок, коли значення цієї похідної залишається на сталому рівні , отримуємо нерівність

 або

                            .                      (2.18)

Стосовно припущення про те, що похідна функції “капітал-прибуток” у даній точці К0 є меншою від Ен, яке було використано при побудові рівняння (2.18), то в умовах монопольного ринку, коли існує лише один виробник продукції, оптимальний обсяг інвестицій буде знаходитись на такому рівні, за якого похідна функції “капітал-прибуток” буде дорівнювати рівно Ен. Якщо ж виробників продукції є більше одного, то значення похідної функції “капітал-прибуток” у даній точці К0 буде завжди меншим Ен і, отже, висловлене вище припущення буде справедливим.

Розглянемо тепер випадок визначення нижньої межі рівноважного обсягу інвестицій у галузь. Взагалі, здійснити оцінку максимально можливого рівноважного обсягу інвестицій є простішою задачею, ніж провести оцінку мінімально можливого такого обсягу. В останньому випадку потрібно висувати більш сильне припущення про те, що друга похідна прибутковості інвестицій у галузь як функція від обсягу інвестицій є невід’ємною, тобто виконується умова

    ,                (2.19)

де - приріст обсягів інвестицій у дану галузь.

Слід однак зазначити, що умова (2.19) є достатньо реалістичною. Дійсно, якщо собівартість одиниці продукції та її питома капіталомісткість не змінюється із збільшенням фізичного обсягу виробництва даної продукції, то нерівність (2.19) набуває такого вигляду:

                   (2.20)

де - приріст обсягу виробництва продукції даної галузі.

Враховуючи, що питома капіталомісткість продукції за умовою є однаковою за будь-якого обсягу її виробництва, попередня нерівність отримує такий вигляд:

                     .           (2.21)

Нерівність (3.21) виконується для функції попиту, яка є випуклою униз, тобто усі точки графіку даної функції лежать вище дотичної до будь-якої точки цього графіку.

Таким чином, за умови, що функція попиту на продукцію, яка розглядається, є випуклою униз, а собівартість одиниці продукції та її питома капіталомісткість є однаковими за будь-якого фізичного обсягу виробництва, нерівність (3.21), а відповідно і нерівність (2.19) виконується. Тоді можливим є оцінити мінімальний розмір інвестицій, який доцільно вкласти у розширення виробництва даного виду продукції. Для цього припустимо, що вираз (2.19) є рівнянням, тобто перша похідна рентабельності інвестицій як функції від їх обсягу є незмінною. Тоді фактична рентабельність інвестицій буде відповідати нерівності:

,                                                (2.22)

де  – рентабельність інвестицій у виробництво продукції як функція від розміру цих інвестицій (відношення сумарного прибутку підприємств галузі до сумарного розміру активів підприємств галузі);

 Р0 – поточна рентабельність інвестицій у галузі;

 – похідна функції ;

 К0 – поточний сумарний обсяг активів підприємств галузі.

Якщо врахувати, що рівноважний обсяг інвестицій у виробництво певного виду продукції Кр відповідає такому їх розміру, за якого їх прибутковість дорівнює нормальній величині Ен, отримуємо:

.                          (2.23)

З нерівності (2.23) отримуємо оцінку мінімально можливої величини рівноважного обсягу інвестицій у галузь:

.                                      (2.24)

На практиці є більш зручним оперувати не з похідною від функції “капітал- рентабельність”, а з похідною функції “капітал-прибуток”. Поточне значення похідної останньої функції можна наближено визначити як відношення приросту сумарного прибутку підприємств галузі до приросту обсягу їх активів за останній період часу. Перейти від похідної функції “капітал-рентабельність” до похідної функції “капітал-прибуток” можна, скориставшись такою тотожністю:

  .      (2.25)

Слід відзначити, що запропоновані підходи до оцінки рівноважного обсягу інвестицій у виробництво певної продукції доцільно використовувати у випадку, коли функція попиту на цю продукцію є невідомою. Якщо ж дана функція є відомою, тобто її можна з достатнім рівнем точності специфікувати та параметризувати. За цих умов рівноважний обсяг інвестицій у виробництво продукції можна обрахувати точно і, відповідно, вартість інформації про інвестиційну привабливість даної галузі доцільно обчислювати за формулою (2.15).

Таким чином, оцінювання вартості інформації про вибір напряму інвестування передбачає реалізацію таких етапів:

·                   специфікація та параметризація функції ,,прибуток-капітал”;

·                   прогнозування обсягу інвестицій, які будуть вкладатися у дану галузь;

·                   прогнозування розміру надприбутку інвестора, який інвестує у дану галузь з урахуванням інвестицій, які будуть вкладені наступними інвесторами;

·                   визначення терміну, за який прибутковість інвестицій у підприємства даної галузі досягне нормального рівня;

·                   дисконтування потоку надприбутку даного інвестора до моменту часу, коли надприбуток стане рівний нулю.

Розглянемо запропонований підхід до оцінки вартості інформації про вибір напряму інвестування, на умовному прикладі: нехай інвестиції у певну галузь вкладаються рівномірно, а функція “капітал – прибуток” є лінійною, тобто має вигляд:

,                                                     ( 2.26)

де П – сумарний прибуток галузі як функція її сукупних активів К;

 а, b – додатні параметри.

Нехай також поточні значення показників прибутку та сумарних активів становлять відповідно П0 і К0, а інвестор планує вкласти у певну галузь капітал k. Для спрощення викладення будемо вважати, що наступні інвестори теж будуть інвестувати капітали в дану галузь у розмірі k за одиницю часу. Тоді рівноважний обсяг інвестицій у дану галузь, за якого нормативна прибутковість активів буде дорівнювати Ен , можна знайти з такого рівняння:

,                                             (2.27 )

або

 ,                                           (2.28)

 де Кр – рівноважний обсяг інвестицій у дану галузь.

Відповідно, час, за який прибутковість активів даної галузі знизиться до нормальної величини, можна розрахувати за формулою:

,                                              (2.29 )

де Тр – час, за який прибутковість активів даної галузі знизиться до нормальної величини.

Враховуючи вищевикладене, вартість інформації про надприбутковий напрям інвестування капіталу, буде визначатися за формулою:

,                      (2.30)

де В – ціна інформації про даний напрям інвестування капіталів;

 t – параметр часу;

 е – основа натуральних логарифмів.

         Проведені дослідження показали, що на ціну інформації про вибір напрямів інвестування коштів впливає велика кількість різноманітних чинників. Проведені дослідження дозволили класифікувати показники, які характеризують ці чинники шляхом виділення класифікаційних груп показників (показники, що характеризують напрям інвестування (галузь економіки або окремий вид продукції); показники, що характеризують умови розповсюдження інформації; показники, що характеризують якість інформації) та поділу показників на ті, зростання значень яких  за інших рівних умов збільшують вартість інформації (поточна прибутковість активів; загальний розмір інвестицій, за якого досягається рівновага на ринку даної продукції; точність прогнозних оцінок щодо майбутньої прибутковості галузі та інших показників; точність розрахунків рівноважного обсягу інвестицій у галузь) та ті, що її зменшують (кількість підприємств – виробників, що існують на ринку даної продукції; фактичний розмір вкладених інвестицій; кількість інвесторів, що отримують інформацію одночасно з даним інвестором; швидкість розповсюдження інформації; термін, за який надходить інформація про зміни значень основних показників, що характеризують дану галузь економіки).

Браузер не бачить формул або рисунків?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Інформаційне забезпечення управліньских рішень щодо напрямів інвестування”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>