Інноваційні проекти: аналіз ефективності фінансових потоків

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Інноваційні проекти – ефективність фінансових потоків”

Інноваційні проекти, які реалізовуються на базі одного або декількох підприємств, передбачають паралельне протікання інноваційних, інвестиційних, виробничих та інших процесів. Кожен з них має відповідні стадії, їх проходження яких можливе тільки в результаті належного фінансового і матеріально-технічного забезпечення проекту. Метою інноваційного менеджменту є забезпечення високої конкурентоспроможності інноваційної продукції. Критеріями ефективності організації інноваційних процесів є економічні параметри, які дають змогу зіставляти витрати на інноваційну діяльність і доходи від реалізації інноваційної продукції. Прибутковість підприємства, яке реалізує інноваційний проект, виступає при цьому найважливішою умовою і результатом, а не метою інноваційної діяльності [34, с. 9; 55, с.40].

Як показало дослідження, найважливішим завданням інноваційного менеджменту є гармонізація фінансових, товарно-матеріальних, інформаційних та інших потоків, пов’язаних з реалізацією інноваційного проекту. Гармонізація вимагає:

  • розробки стратегічного плану розвитку інноваційного проекту, формування довго – і короткотермінових цілей;
  • побудови системи управління інноваційним проектом, а також процесами виробництва і реалізації продукції, підбору і використання трудового потенціалу, інвестиційних ресурсів тощо;
  • проведення маркетингових досліджень.

         Ці напрямки діяльності мають забезпечити цілісність проекту, сконцентрованість дій керівництва проекту, консолідацію проектної документації. Для реалізації цих завдань при започаткуванні інноваційного проекту на підприємстві заново створюють або кардинально перебудовують систему управління фінансовими потоками, і, зокрема, систему інноваційного менеджменту.

         За визначенням російського економіста А.Горбунова управління фінансовими потоками – це оптимізація фінансового механізму компанії, координування фінансових операцій, забезпечення їх впорядкованості і збалансування. Розробка схем фінансових потоків сприяє забезпеченню керівництва підприємства та інноваційного проекту, зокрема систематизованою поточною інформацією. Потокові підходи реалізовані на практиці у багатьох методиках фінансового управління і прикладних комп’ютерних програмах. Характерною особливістю прийняття управлінських рішень при використанні цих методів є те, що рішення ухвалюються за укрупненими показниками. Це забезпечує адекватність розуміння сутності процесів і явищ, сприяє швидкості прийняття рішень.

         Потокові методи мають найбільше значення для формування так званої “цифрової картини” підприємства, що в сукупності з візуальними схемами здійснення окремих операцій і руху ресурсів, створює оптимальні умови для аналізу стану підприємства або інноваційного проекту зокрема. Незважаючи на це, процедура аналізу є не простою, оскільки ресурси постійно знаходяться в обороті, а результати операцій є відтерміновані. Часто в межах інноваційного проекту активи і пов’язані з ними прибутки юридично належать декількома суб'єктам господарювання. Крім того, проблемним є вибір одиниці вимірювання, оскільки усі валюти регулярно коливаються в ціні. В таких умовах об’єктивною може бути тільки плаваюча комплексна система оцінок ефективності діяльності підприємства або інноваційного проекту [34, с.58].

         Як правило, при використанні потокових методів управління інноваціями застосовують аналіз коефіцієнтів, який дає змогу оцінити ефективність підприємства, проекту загалом і окремих операцій зокрема. Вибір коефіцієнтів відбувається аналітиками компаній самостійно з огляду на пріоритетність завдань, передбачених стратегічним і поточними планами підприємства.

         У фінансовому аналізі існують різні класифікації фінансових коефіцієнтів. Наприклад, вітчизняні економісти А.Загородній і Н.Кара згрупували коефіцієнти у чотири групи: показники фінансової стабільності підприємства (коефіцієнти автономії, довготермінового залучення позичених коштів, маневрування власних коштів підприємства, нагромадження амортизації, реальної вартості основних засобів у майні підприємства,  співвідношення чистих мобільних коштів і усіх мобільних коштів підприємства); показники платоспроможності (коефіцієнти ліквідності абсолютної, проміжної, загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт чистого виторгу), показники оборотності (кількість оборотів, коефіцієнт закріплення обігових коштів, швидкість обороту обігових коштів), показники рентабельності (рентабельність майна, фондів, продукції) [43, с.160].

         За класифікацією В.Качаліна залежно від функціонального призначення коефіцієнти поділяються на два види: первинні, які відображають причинно-наслідкові залежності між показниками діяльності компанії, і, вторинні, які характеризують ефективність її роботи з фінансової точки зору [63, с.370].

Як показало дослідження, у більшості літературних джерел фінансові коефіцієнти можна віднести до однієї з двох груп: показників ризику і показників ефективності. На основі аналізу показників, які входять до цих груп можлива об'єктивна оцінка об’єкта дослідження. Незважаючи на різноманітність підходів до аналізу і оцінки фінансового стану підприємств, ефективності їх функціонування і реалізації окремих проектів, ключовими є такі групи коефіцієнтів: рентабельність і окупність капіталу, платоспроможність підприємства, ліквідність його активів, оборотність майна підприємства. При використанні потокових методів управління інноваціями як альтернативу аналізу коефіцієнтів використовують також аналіз загальної картини фінансових потоків фірми із застосуванням управлінських експертних систем, а також аналіз за методом компанії Дюпон тощо [34, с.68].

         Щодо системи інноваційного менеджменту, то його сутність визначається складом функцій і процесів управління, які здійснюються в ході підготовки і проведення інноваційних заходів. Функціями інноваційного менеджменту є сукупність загальних завдань управління, які розв'язуються при здійсненні інновацій. У теоретичних роботах і в практичній діяльності використовуються різні класифікації функцій інноваційного менеджменту. Деякі економісти, наприклад, професор А.Казанцев виділяє дві групи функцій інноваційного менеджменту: основні і забезпечуючі. Основні або предметні функції менеджменту є найбільш загальними для усіх видів і будь-яких умов здійснення інновацій. Основні функції менеджменту відображають зміст основних стадій процесу управління інноваційною діяльністю і виділяють предметні області управлінської діяльності на усіх ієрархічних рівнях. Успішний менеджмент у будь-якій інноваційній структурі має передбачати здійснення таких основних предметних функцій: формування цілей, планування, організацію і контроль.

Забезпечуючі функції інноваційного менеджменту включають управлінські процеси та інструменти, які сприяють ефективному здійсненню основних предметних функцій управління на підприємстві. До них можна віднести соціально-психологічні і технологічні, або процесуальні функції менеджменту. Соціально-психологічні функції менеджменту пов'язані переважно з характером виробничих відносин у колективі. Вони містять два різновиди функцій: делегування і мотивацію. Головна передумова успішного менеджменту в інноваціях полягає у гармонізації відносин між людьми – учасниками інноваційних процесів, у створенні та підтримці сприятливого виробничого і психологічного клімату в організації. Це значною мірою досягається способами раціонального делегування повноважень (включає комплекс управлінських рішень, націлених на раціональний розподіл робіт з управління інноваційними процесами і відповідальності за їх здійснення між співробітниками апарату управління) і мотивації праці виконавців (передбачає створення системи моральних і матеріальних стимулів для співробітників організації. Вона передбачає також планування, організацію і забезпечення підвищення професійного рівня і можливостей кар'єри співробітників організації.) [55].

Разом з предметними і соціально-психологічними функціями А.Казанцев виділяє так звані процесуальні функції: рішення і комунікації. Вони є основними засобами реалізації предметних і соціально-психологічних функцій інноваційного менеджменту.

Управлінські рішення охоплюють практично усі сфери і стадії життєвого циклу інноваційних проектів від моменту його започаткування до ліквідації. Практично уся поточна діяльність менеджера в інноваційній сфері пов'язана із здійсненням комунікаційної функції. Її зміст полягає у зборі, обробці управлінської інформації, її передачі вищестоящим і підлеглим співробітникам організації. Ця функція інноваційного менеджменту вимагає створення особливих інформаційних структур на підприємстві. Про це детально йтимете мова у третьому розділі дисертаційної роботи.

Однією з основних складових інноваційного менеджменту є стратегічне управління. За своєю суттю будь-які стратегічні заходи, які застосовує підприємство, ґрунтуються на нововведеннях і його економічному, виробничому або збутовому потенціалах. Стратегічне управління інноваціями реалізовує свою функцію через підсистеми загального і функціонального менеджменту (в рамках функціонального менеджменту розробляються і реалізовуються функціональні стратегічні завдання, пов'язані з інноваціями в окремих сферах діяльності на підприємстві.). Загальний менеджмент визначає генеральну лінію стратегічного розвитку і включає [55; 56; 128]:

  • нормативний менеджмент – розробка філософії, підприємницької політики, визначення позиції підприємництва в конкретній ніші ринку; формулювання загальних стратегічних намірів;
  • стратегічний менеджмент – розробка низки стратегій, їх реалізація в часі, фіксування змін, переформулювання стратегій, стратегічний контроль і контролінг, управління стратегічними рішеннями в цілому;
  • оперативний менеджмент – розробка і реалізація оперативних (тактичних) заходів, пов’язаних з практичним здійсненням заходів із реалізації стратегій на практиці.

Загальні завдання стратегічного управління інноваціями полягають в тому, щоб знайти відповіді на запитання [55, с. 120]:

1.  Якими продуктами і на яких ринках має розвивати свою активність підприємство у перспективі, враховуючи обмеження зовнішнього середовища ?

2.  За допомогою яких нововведень, якими методами будуть досягнуті стратегічні цілі ?

3.  В яких масштабах, із яких джерел здійснюватиметься фінансування під стратегічні цілі ?

4.  В рамках яких організаційних форм (традиційна лінійно-штабна структура, матрична або проектна тощо) здійснюватиметься інноваційний процес на підприємстві?

5.  За допомогою якого стилю управління, з яким складом керівництва за допомогою якого інструментарію необхідно забезпечити регулювання і контроль стратегічного інноваційного процесу.

Стратегічні управлінські рішення значною мірою визначаються прийнятими на підприємстві принципами управління, перспективами його розвитку, практикою планування. На практиці отримало застосування управління на основі:

·     екстраполяції, при якій передбачається розвиток на перспективу таких самих тенденцій, що і в минулому періоді; з цією метою застосовується складання поточних та інвестиційних бюджетів, довготермінове планування;

·     розробки принципово нових стратегій, які застосовуються в тому випадку, коли стають очевидними нові тенденції розвитку і необхідним є прийняття нових принципів управління;

прийняття оперативних рішень, які застосовуються при виникненні непередбачених обставин і тенденцій розвитку.

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Інноваційні проекти – ефективність фінансових потоків”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>