Інноваційні програми: показники ефективності

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Інноваційні програми – показники ефективності”

Показники, які характеризують ефективність інноваційних програм машинобудівних підприємств доцільно класифікувати за чотирма ознаками: 1) за характером (абсолютні і відносні); 2) за періодом обчислення (базові і звітні); 3) за одиницями вимірювання (натуральні і вартісні); 4) за видами інноваційних програм (показники, які характеризують інноваційні програми, що стосуються виконання підготовчих і забезпечуючи робіт у виробничому процесі машинобудівного підприємства; показники, які характеризують інноваційні програми, що стосуються основного виробництва; показники, які характеризують інноваційні програми, що стосуються допоміжного виробництва; показники, які характеризують інноваційні програми, що стосуються виконання керівниками машинобудівних підприємств загальних функцій; показники, які характеризують інноваційні програми, що стосуються виконання управлінськими працівниками конкретних функцій управління; показники, які характеризують інноваційні програми, що передбачають впровадження нових технологій; показники, які характеризують інноваційні програми, що передбачають освоєння виробництва нового продукту; показники, які характеризують інноваційні програми, що мають за мету розробку нової машинобудівної продукції; показники, які характеризують інноваційні програми, що мають за мету покращання якості виробництва машинобудівної продукції; показники, які характеризують інноваційні програми, що мають за мету зниження собівартості або ціни машинобудівної продукції; показники, які характеризують інноваційні програми, що мають інші цілі).

Ознайомлення із матеріалами провідних машинобудівних підприємств дозволило отримати інформацію про обсяг, характер і в певній мірі рівень ефективності реалізації ними інноваційних програм. Так, у табл. 2.1 наведено дані, щодо інноваційних програм, які реалізовували машинобудівні підприємства протягом 2000-2008 рр. Як бачимо, протягом аналізованого періоду досліджувані підприємства найбільш активно реалізовували інноваційні програми, що стосуються виконання керівниками загальних функцій управління (19 підприємств), а також інноваційні програми, що мають інші цілі (20 підприємств). Загалом досліджуваними підприємствами було започатковано 270 інноваційних програм, з яких 173 на сьогодні є завершеними. З числа завершених інноваційних програм керівники машинобудівних підприємств визнали успішними 121 програму (69,94%). Проведений аналіз показав, що найбільш успішними виявились інноваційні програми, що стосуються основного виробництва. Керівники 15 підприємств відзначили успішність реалізації цих програм. Загалом слід зауважити, що до найбільш інноваційно-активних підприємств, які започаткували максимальну кількість інноваційних програм, що виявились успішними належать: Авіаційний НТК ім. Антонова, Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», ВАТ «Азовмаш», ВАТ «SELMI» і НВФ «Продекологія» (табл. 2.2).

         У результаті порівняння даних табл. 2.1 і 2.2 виявлено, що з 12 реалізованих інноваційних програм, що стосуються допоміжного виробництва, усі успішні. Наближена до цього ситуація із інноваційними програмами, які стосуються виконання підготовчих і забезпечуючих робіт у виробничому процесі машинобудівних підприємств, інноваційними програмами, які стосуються основного виробництва, інноваційними програмами що передбачають впровадження нових технологій, інноваційними програмами що мають за мету розробку нової машинобудівної продукції та інноваційними програмами, що мають за мету покращання якості виробництва машинобудівної продукції.

Таблиця 2.1

Інноваційні програми, які реалізовували машинобудівні підприємства протягом 2000-2008 рр.

Види інноваційних програм

Кількість підприємств, які реалізовували програми

Кількість започаткованих програм

Кількість програм, реалізація яких є завершеною

1.  Інноваційні програми, які стосуються виконання підготовчих і забезпечуючи робіт у ВП МП

17

21

13

2.  Інноваційні програми, що стосуються основного виробництва

18

19

18

3.  Інноваційні програми, що стосуються допоміжного виробництва

12

15

12

4.  Інноваційні програми, що стосуються виконання керівниками МП загальних функцій

14

20

16

5.  Інноваційні програми, що стосуються виконання управлінськими працівниками конкретних функцій управління

19

22

19

6.  Інноваційні програми, що передбачають впровадження нових технологій

16

21

15

7.  Інноваційні програми, що передбачають освоєння виробництва нового продукту

13

17

16

8.  Інноваційні програми, що мають за мету розробку нової машинобудівної продукції

10

19

11

9.  Інноваційні програми, що мають за мету покращання якості виробництва машинобудівної продукції

17

23

12

10.         Інноваційні програми, що мають за мету зниження собівартості або ціни машинобудівної продукції

15

26

20

11.         Інноваційні програми, що мають інші цілі

20

37

21

Примітки: таблицю побудовано дисертантом.

         Загалом, досліджувані підприємства протягом 2000-2008 рр. започаткували 181 виробничу інноваційну програму (67,03%)  і 89 управлінських програм (32,96%).

Дослідження Державного комітету статистики України, які проводились у п’яти регіонах України показали, що рівень інноваційності підприємств, тобто рівень їх активності у реалізації інноваційних програм суттєво залежить від їх розміру. Аналітики Комітету дійшли висновку, що великі підприємства володіють ширшими можливостями щодо залучення фахівців до формування і реалізації інноваційних програм, фінансування НДДКР, випробування і впровадження інновацій. Статистичне спостереження показало, що рівень інноваційної активності серед великих підприємств (понад 250 осіб) становить від 23% до 49%, серед середніх (50-249 осіб) – 11-29%, серед малих підприємств (10-49 осіб) – 7-23% (рис. 2.2) [225].

Для усіх досліджуваних підприємств характерним є високий рівень диверсифікації інноваційних програм. Більшість з них стосуються діяльності підприємств на місцевих ринках. Фахівці Комітету стверджують, що причиною цього є територіальна близькість суб’єктів формування і реалізації інноваційних програм, а також законодавча узгодженість їх діяльності [225].

 

Таблиця 2.2

Інноваційні програми, реалізацію яких керівники машинобудівних підприємств визнали успішними

Назви підприємств

Інноваційні програми

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

ВАТ «SELMI»

+

 

+

+

 

 

+

+

 

+

+

Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес»

+

+

 

 

+

+

+

 

+

+

+

Авіаційний НТК ім. О.К.Антонова

+

+

+

+

 

+

+

+

 

+

+

ВАТ «Дніпровагонмаш»

+

+

+

 

 

+

 

 

+

+

 

ВАТ «Мотор Січ»

+

 

+

+

+

 

+

 

+

+

 

ВАТ «Азовмаш»

+

+

 

 

+

+

+

+

 

+

+

ВАТ «Кранобудівна фірма «Стріла»

+

+

 

+

 

 

 

+

 

+

 

ДП «УкрНДІВ»

 

+

+

+

+

 

 

 

 

 

+

ДП «Жулянський машинобудівний завод «Візар»

 

+

+

 

+

 

+

 

 

 

+

ЗАТ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я.Пархоменка»

 

 

+

+

 

+

 

+

+

 

 

ВАТ «ХК «Луганськтепловоз»

+

+

 

+

 

+

+

 

+

+

 

ВАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе »

 

+

+

+

+

 

 

+

+

 

 

ВАТ «Старокраматорський машинобудівний завод»

 

+

 

 

+

+

 

 

 

+

+

ВАТ «НВП «Більшовик»

 

+

+

+

 

 

 

 

 

+

+

ВАТ «Дрогобицький долотний завод»

 

+

 

 

 

+

+

+

+

 

 

ЗАТ «Ново краматорський машинобудівний завод»

+

 

+

+

 

+

+

 

 

 

 

НВФ «Продекологія»

+

 

+

+

+

+

 

 

+

 

+

ТОВ «АДМ»

 

+

+

+

 

 

 

+

+

 

 

ТОВ НВО «ІНКОР і Ко»

 

+

 

 

+

+

 

 

 

+

+

ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»

+

+

 

 

 

+

+

 

 

+

+

Примітки: 1) нумерація інноваційних програм відповідає їх нумерації у табл. 2.1. Знаком «+» відзначено інноваційні програми, з числа  започаткованих і завершених протягом 2000-2008 рр., які визнано успішними; 2) таблицю побудовано дисертантом

         Цікавим фактом, який виявлено під час цього дослідження є те, що від 71% до 91% інноваційно-активних підприємств визнали, що для реалізації інноваційних програм із створення нових продуктів здійснювали придбання сучасних машин, обладнання та програмного забезпечення. Досить значна кількість підприємств (від 38 до 65%) для реалізації інноваційних програм здійснювали навчання персоналу [225].

Оновлення матеріально-технічної бази, технологічне переозброєння виробництва та підвищення рівня інтелектуального потенціалу досліджуваних підприємств є свідченням реалізації ними стратегії інноваційного розвитку. Якщо ця тенденція буде продовжуватись і пошириться на інші регіони України, то це матиме суттєвий позитивний вплив на підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників товарів і послуг.

Статистичне спостереження показало, що за даними підприємств п’яти регіонів України найбільш вагомими ефектами від реалізації інноваційних програм було розширення асортименту товарів (22,42%), покращання якості товарів і послуг (19,1%) і поліпшення умов праці (17,06%). Серед найменш вагомих ефектів від реалізації інноваційних програм визнано зменшення кількості матеріалів та енергії на одиницю випуску (6,86%). Цей факт можна пояснити тим, що протягом останніх років, і у 2008 р. зокрема, спостерігається постійне зростання цін, особливо на паливо та енергію. Це стало головною причиною зниження вагомості цього ефекту від реалізації інноваційних програм.

Державний комітет статистики України пропонував досліджуваним підприємствам оцінити низку факторів (недостатність коштів в межах організації або групи, високі інноваційні витрати, сильні конкуренти, відсутність попиту на інновації, недостатнє державне фінансування, складність пошуку партнерів для реалізації інновацій, недостатність зовнішніх джерел фінансування, брак кваліфікованого персоналу, непоінформованість про попит на інновації, існуючі технології і стан ринків, відсутність потреби впроваджувати інновації оскільки недавно вони вже реалізовувались), які найбільше стримують реалізацію інноваційних програм в Україні (рис. 2.4) [225].

Як бачимо, керівники підприємств визнають, що недостатність власних і залучених коштів для фінансування інноваційних програм є головною проблемою їх формування і реалізації. У табл. 2.3 наведено обсяг витрат на формування і реалізацію інноваційних програм протягом 2000-2008 рр., а також структуру джерел їх фінансування. Наведені дані вказують на те, що протягом аналізованого періоду загальна сума витрат на формування і реалізацію інноваційних програм зросла на 9093,8 млн. грн. Доцільно зауважити, що ця зміна викликана не особливим зацікавленням до інноваційної діяльності, а вона відбулась природно внаслідок зростання вартості виконання наукових досліджень через ріст цін практично на усі товар і послуги.

Наведена статична інформація вказує також на те, що протягом аналізованого періоду основна частка інноваційних програм, фінансувалась за рахунок власних коштів підприємств. Протягом 2000-2008 рр. у середньому вона становила  78,44%. Фінансування за рахунок коштів державного бюджету та іноземних інвесторів було незначним їх середня частка дорівнювала 1,48% і 3,64% відповідно. Усі інші джерела фінансування забезпечували у середньому 16,4% витрат на формування і реалізацію інноваційних програм.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження виявлено:

·        протягом аналізованого періоду досліджувані підприємства найбільш активно реалізовували інноваційні програми, що стосуються виконання керівниками загальних функцій управління (19 підприємств), а також інноваційні програми, що мають інші цілі (20 підприємств);

 

Таблиця 2.3

Обсяг витрат на формування і реалізацію інноваційних програм протягом 2000-2007 рр. і структура джерел їх фінансування, млн. грн.

Роки

Загальна сума витрат

Джерела фінансування

Власні кошти

Державний бюджет

Іноземні інвестори

Інші

джерела

2000

1757,1

1399,3

7,7

133,1

217,0

2001

1971,4

1654,0

55,8

58,5

203,1

2002

3013,8

2141,8

45,5

264,1

562,4

2003

3059,8

2148,4

93,0

130,0

688,4

2004

4534,6

3501,5

63,4

112,4

857,3

2005

5751,6

5045,4

28,1

157,9

520,2

2006

6160,0

5211,4

114,4

176,2

658,0

2007

10850,9

7999,6

144,8

321,8

2384,7

Примітки: таблицю побудовано за даними Державного комітету статистики України.

·        досліджуваними підприємствами було започатковано 270 інноваційних програм, з яких 173 на сьогодні є завершеними. З числа завершених інноваційних програм керівники машинобудівних підприємств визнали успішними 121 програму (69,94%). Найбільш успішними виявились інноваційні програми, що стосуються основного виробництва;

  • до найбільш інноваційно-активних підприємств, які започаткували максимальну кількість інноваційних програм, що виявились успішними належать: Авіаційний НТК ім. Антонова, Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», ВАТ «Азовмаш», ВАТ «SELMI» і НВФ «Продекологія»;
  • з 12 реалізованих інноваційних програм, що стосуються допоміжного виробництва, усі успішні. Наближена до цього ситуація із інноваційними програмами, які стосуються виконання підготовчих і забезпечуючи робіт у виробничому процесі машинобудівних підприємств, інноваційними програмами, які стосуються основного виробництва, інноваційними програмами що передбачають впровадження нових технологій, інноваційними програмами, що мають за мету розробку нової машинобудівної продукції та інноваційними програмами, що мають за мету покращання якості виробництва машинобудівної продукції;
  • досліджувані підприємства протягом 2000-2008 рр. започаткували 181 виробничу інноваційну програму (67,03%) і 89 управлінських програм (32,96%);
  • рівень інноваційної активності підприємств суттєво залежить від їх розміру. Великі підприємства володіють ширшими можливостями щодо залучення фахівців із формування і реалізації інноваційних програм, фінансування НДДКР, випробування і впровадження інновацій. Статистичне спостереження показало, що рівень інноваційної активності серед великих підприємств (понад 250 осіб) становить від 23% до 49%, серед середніх (50-249 осіб) – 11-29%, серед малих підприємств (10-49 осіб) – 7-23%;
  • для усіх досліджуваних підприємств характерним є високий рівень диверсифікації інноваційних програм. Більшість з них стосуються діяльності підприємств на місцевих ринках. Причиною цього є територіальна близькість суб’єктів формування і реалізації інноваційних програм, а також законодавча узгодженість їх діяльності;
  • для реалізації інноваційних програм із створення нових продуктів здійснювали придбання сучасних машин, обладнання та програмного забезпечення від 71% до 91% машинобудівних підприємств. Досить значна кількість підприємств (від 38 до 65%) для реалізації інноваційних програм здійснювали навчання персоналу;
  • оновлення матеріально-технічної бази, технологічне переозброєння виробництва та підвищення рівня інтелектуального потенціалу підприємств є свідченням реалізації ними стратегії інноваційного розвитку. Якщо ця тенденція буде продовжуватись і стане характерною для усіх регіонів України, то це матиме суттєвий позитивний вплив на підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників товарів і послуг;
  • найбільш вагомими ефектами від реалізації інноваційних програм було розширення асортименту товарів (22,42%), покращання якості товарів і послуг (19,1%) і поліпшення умов праці (17,06%). Причиною цього є те, що протягом останніх років спостерігається постійне зростання цін, особливо на паливо та енергію. Це стало причиною зниження вагомості цього ефекту від реалізації інноваційних програм;

недостатність власних і залучених коштів для фінансування інноваційних програм є однією з головних проблем їх формування і реалізації.

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Інноваційні програми – показники ефективності”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>