Інноваційні програми: визначення ефективності реалізації

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Інноваційні програми – визначення ефективності реалізації”

Важливим етапом управління процесами формування і реалізації інноваційних програм є оцінювання їх результативності. Ознайомлення із науковими працями вітчизняних і зарубіжних науковців з проблем інноваційного менеджменту дозволяє стверджувати, що досі відсутніми є методичні положення з оцінювання результативності інноваційних програм. Більшість дослідників приділяють увагу оцінюванню ефектів від реалізації інновацій та обчисленню прибутковості інвестицій, здійснених у інноваційні проекти. Як зазначалось у першому розділі дисертації «інноваційна програма» є ширшим поняттям за поняття «інноваційний проект», крім того інноваційні програми можуть націлюватись на отримання технологічних, соціальних та інших ефектів. З огляду на це, доцільним є, на засадах системно-функціонального підходу, розробити власні методичні положення з оцінювання результативності інноваційних програм. У даному випадку під системно-функціональним підходом розуміється сукупність методичного інструментарію з оцінювання складових елементів поняття «інноваційна програма», взаємозв’язків між ними, а також врахуванням рівня реалізації інноваційної програми.

         Вихідною позицією для виконання цього завдання є прийняття рішення щодо необхідності реалізації інноваційної програми. Власне ухвалене рішення і є сутністю інноваційної програми. У ньому конкретизовано, чого саме необхідно досягнути машинобудівному підприємству, і як це зробити. Технологію вироблення цього рішення представлено на рис. 3.6.

         На рис. 3.7 наведену технологію вироблення рішення щодо необхідності реалізації інноваційної програми трансформовано і розвинуто у алгоритм оцінювання результативності інноваційної програми.

         Ключовими аспектами цього алгоритму є виявлення того чи розв’язано проблему, задля якої було започатковано інноваційну програму і наскільки, на поточний момент часу, є  виконаною інноваційна програма. В разі встановлення факту нерозв’язання проблеми, або неповного виконання передбачених програмою заходів, очевидним є низький рівень результативності реалізації інноваційної програми. Це вимагає аналізування причин виникнення цього факту і розроблення регулюючих рішень, націлених на підвищення результативності реалізації інноваційної програми.

         Для розкриття сутності застосування вищенаведеного алгоритму розглянемо умовний приклад. Так, за результатами аналізування внутрішнього і зовнішнього середовища організації керівники машинобудівного підприємства можуть ідентифікувати управлінську проблему як занадто низький рівень прибутковості, який зумовлений замалими обсягами виробництва машинобудівної продукції і високим рівнем умовно-постійних витрат. Розв’язання цієї проблеми доцільне у формі реалізації інноваційної програми, що стосується основного виробництва. За характером її реалізації така програма може передбачати освоєння виробництва нової машинобудівної продукції, за рахунок виробництва якої збільшаться обсяги реалізації. Своє чергою, за цільовою спрямованістю започаткована інноваційна програма матиме за мету зниження собівартості машинобудівної продукції. Реалізація такої інноваційної програми вимагає її техніко-економічного обґрунтування, а саме:

1. Визначення кількості устаткування та робітників для випуску запланованого обсягу виробництва. Оптимальна кількість чинників виробництва (кількість устаткування та чисельність робітників) може бути визначеною з системи рівнянь:

,

 

де Q – запланований обсяг виробництва двох видів інноваційної машинобудівної продукції, шт.,

,

де V1 , V2 – річний обсяг виробництва для інноваційного продукту B та E. Припустимо, VB = 1800 шт, а VE = 3000 шт, тоді Q = 1800 шт + 3000 шт = 4800 шт.;

K – кількість одиниць устаткування;

О – кількість робітників, чол.;

a,, – параметри виробничої функції. Їх значення становлять 13, 0,7 і 0,3 відповідно, тобто ;

WL – середня місячна з/п 1-го робітника, грн., WL = 0,3;

Wо – витрати на утримання і експлуатацію устаткування, грн./міс. Wо = 1320 грн./міс.

         Визначення кількості устаткування та робітників, які необхідні для виробництва запланованого обсягу нової машинобудівної продукції вимагає обчислення також граничної норми технологічного заміщення факторів виробництва (MRTS)

.

         З системи рівнянь нам відомо, що:          тоді : .

         Так, якщо у розрахунку на місяць WL= 1850 грн., а Wo =1320 грн., то

, тобто 1850 грн. 0,7L= 1320 грн./міс 0,3K

         Своєю чергою, =0,31К.

         Підставимо значення L (кількість працівників, необхідних для виконання запланованого обсягу виробництва інноваційної продукції) у формулу з визначення запланованого обсягу виробництва отримаємо:

;

;

         Оскільки кількість одиниць устаткування розподіляється для виробництва двох інноваційних продуктів пропорційно до їх обсягу, то

                   =198 шт.

         Аналогічно для виробу E:

=330 шт.

         Після того, як ми знайшли K = 528 шт., ми можемо розрахувати кількість працівників, необхідних для виробництва запланованого обсягу нового виду інноваційної продукції:

         Отже, для випуску запланованого обсягу виробництва інноваційної продукції потрібно: K = 528 одиниць устаткування і L = 164 робітників.

         2. Визначення вартості основних виробничих фондів. Для обчислення цього показника перш за все необхідно визначити площі виробничих і складських приміщень, виходячи з потреб на одиницю устаткування () і одиницю виробу (),

де SВП , SСП – площі виробничих і складських приміщень відповідно;

NВП, NСП – показники потреби у площі виробничих і складських приміщень на одиницю устаткування та одиницю виробу:

                   NВПВ = 6 м2/од. технологічного обладнання.;

                   NСПВ = 0,50 м2/од.середньорівні запаси готової продукції;

                   NВПЕ = 9 м2/ од. технологічного обладнання;

                   NСПЕ = 0,65 м2/ од. Середньорічні запаси готової продукції.

         Виходячи з попередніх розрахунків відомим є те, що КВ = 198 шт., тому

КЕ = 330 шт. – для товару Е. Виходячи з цього

SВПВ = 6 м2/од. технологічного обладнання 198 шт. = 1188м2;

SВПЕ  = 9м2/од. технологічного обладнання 330 шт. = 2970 м2.

                Загальна площа виробничих приміщень становитиме:

                   SВП = SВПВ + SВПЕ ;

                   SВП =1188м2 + 2970м2

                   SВП =4158м2.

         Оскільки QB = 1800 шт., а QE = 3000шт., то

1) SСПB = 0,50 м2/ од. середньорічного запасу продукції1800 шт.=900м2.

2) SСПЕ = 0,65 м2/ од. середньорічного запасу продукції3000шт. =1950м2.

         Отже, SCП =900м2 + 1950м2 = 2850м2.

                Виходячи із розрахованих вище даних можна розрахувати вартість основних фондів:

                  

де Цзвп – ціна квадратного метра виробничих площ;

Цзсп – ціна квадратного метра складських приміщень.

Згідно вихідних даних: ЦЗПВ = 200 грн./м2, ЦЗСП = 100 грн./м2,

ЦЗустатк = 15000 грн./м2, тобто вартість встановлення устаткування.

ВОВФ= 4158м2 200грн./м2 +2850м2 100грн./м2 + 528шт.15000 грн. = 9036600 грн.

3. Визначення суми витрат на виробництво інноваційної продукції за їх економічними елементами (табл. 3.2) і за статтями калькуляції (табл. 3.3).

Таблиця 3.2

Кошторис витрат

Економічні елементи витрат

Ціна придбання, грн.

Ціна без ПДВ, грн.

Використано натур. од.

Загальна вартість, грн.

1

2

3

4

5=34

Метал,m

1440 грн/ m

1200 грн/ m

410 m

492000,00

Паливо, m

1200 грн/ m

1000 грн/ m

35,6 m

35600,00

Електро-енергія, кВт.год.

0,18грн/ кВт.год.

0,18грн/ кВт.год.

138106 кВт.год.

207000,00

Заробітна плата, грн.

1850грн164 чол.12міс

3640800,00

Відрахування від з/п.

(1850грн164 чол.)36,2%12міс.

1317969,6

Амортизація:

споруди

устаткування

 

 

 

 

89328,00

1900800,00

Інші витрати

364080грн.21,2%

 

77184,96

Всього

 

 

 

7760683

Примітки: згідно з чинним законодавством амортизація споруд дорівнює 2% на квартал, тобто на рік становить 8% від вартості споруд. Якщо вартість споруд дорівнює 1116600 грн., то обсяг амортизаційних відрахувань за спорудами становитиме – 1116600грн.8% =89328грн.  Своєю чергою, квартальна амортизаційна ставка по устаткуванню становить 6%, а річна – 24%. З огляду на це, якщо вартість устаткування дорівнює 79200 грн. (528шт1500грн), то обсяг амортизаційних відрахувань за устаткування дорівнюватиме 19008 грн.

 

Таблиця 3.3

Калькуляція собівартості виробів

 

 

Калькуляційні статті витрат

Вибір В

Річний обсяг виробництва 1800 шт.

Вибір Е

Річний обсяг виробництва 300 шт.

 

 

Загальні витрати, грн..

Норма витрат

Ціна без ПДВ, грн..

Витрати на одиницю виробу, грн../грн.

Витрати на весь обсяг, грн..

Норма витрат

Ціна без ПДВ, грн…

Витрати на одиницю виробу, грн../грн.

Витрати на весь обсяг, грн..

 

1

2

3=12

4=31800

1

2

3=12

4=33000

4В+4Е

Метал на технологічні потреби, m

0,12

1200

144

529200

0,18

1200

216

648000

530107

Паливо, m

0,002

1000

2

3600

0,005

1000

5

15000

22200

Електроенергія кВтгод.

200

0,15

30

54000

500

0,15

75

225000

333000

Заробітна плата відрядна, грн..

 

 

66

118800

 

 

75

225000

462600

Відрахування від з/п., грн..

6636,2%

23,89

43002

7536,2%

27,15

81450

167454

Разом змінні витрати, грн..

 

 

265,89

478602

 

 

398,15

1194450

1673052

Накладні (умовно-постійні) витрати, грн..

 

 

315,92

568658,27

 

 

352,03

1056079,65

2193396

Повна собівартість, грн..

 

 

581,81

1795862,27

 

 

750,18

4064548,92

5381809

 

         Стовпчик «Норма витрат» для двох виробів в таблиці 5 заповнюється згідно даних табл. 2. Дані стовпчика «Витрати на одиницю виробу» це добуток норми витрат та ціни без ПДВ.

         Витрати на весь обсяг знаходимо як добуток витрат на одиницю виробу і їх кількості.

         Як відомо, умовно-змінні витрати (У3В) є сумою витрат за кожною статтею калькуляції, які зростають у відповідності до зростання обсягів виробництва. Суму умовно-змінних витрат визначають за формулою:

УЗВ = Вм+Вп+Вел/ом + Вз/п + Ввідрах.із з/п,

де Вм – витрати металу на технологічні потреби, грн.;

Вп – витрати палива, грн.;

Вел/ом  – витрати електроенергії, грн.;

Вз/п – витрати на заробітну плату, грн.;

Ввідрах.із з/п  –відрахування із заробітної плати, грн..

                Використовуючи вищенаведену формулу і дані табл. 3.3 обчислимо обсяг умовно-змінних витрат для виробу «В» (УЗВВ) і «Е» (УЗВЕ):

УЗВВ= 144 грн./шт+2грн/m+30грн/кВтгод+66грн+23,89грн.= 265,89грн.;

УЗВЕ= 216 грн./шт+5грн/m+75грн/кВтгод+75грн+27,15грн.=398,15грн.

Щодо загальних витрати, то їх знаходимо як суму витрат на весь обсяг товару «В» і «Е» по кожній статті витрат за формулою:

УЗВзаг= УЗВВ+УЗВЕ.

         Виходячи з цього, УЗВзаг = 478602грн.+ 1194450грн.=1673052 грн.

         Повна собівартість дорівнює загальними витратами і становить 5381809 грн., тобто дорівнює витратам по кошторису (табл. 3.2)

         Знайдемо суму умовно-постійних витрат (УПВ):

,

де  – загальні витрати за кошторисом, грн.;

УПВ заг – загальні умовно-постійні витрати.

         Базуючись на попередньо проведених розрахунках і наведеній формулі

=

         Тепер розподіляємо УПВзаг за виробами відповідно до трудомісткості виготовлення виробів за коефіцієнтом зарплати. Коефіцієнт зарплати розраховується як відношення зарплати робітників на випуск одного виробу до загальної суми зарплати робітників на весь обсяг виробів:

                   

         Із врахуванням цього УПВВ=1624737,92грн.0,35 = 568658,27 грн., а

УПВВод.вир.=568658,27грн.1800шт = 315,92 грн./шт. Своєю чергою, УПВЕ=1624737,92 грн.0,65 = 1056079,65 грн., а УПВЕод.вир.=1056079,65грн. 3000 шт. = 352,03 грн./шт.

         Собівартість визначимо як суму умовно-змінних та умовно-постійних витрат:

1) обчислення собівартості одиниці виробу В:

Сод.вир.В=265,89грн/шт.+315,92грн/шт. = 581,81грн/шт.;

2) обчислення загальної собівартості виробництва виробів В:

СВзаг =478602грн.+568658,57грн. = 1047260,27грн.;

3) обчислення собівартості одиниці виробу Е:

Сод.вир.Е=398,15грн/шт.+352,03грн/шт. = 750,18грн/шт.;

4) обчислення загальної собівартості виробництва виробів Е:

СЕзаг =1194450грн.+1056079,65грн. = 2250529,65грн.

         4. Визначення гуртової та відпускної ціни нової продукції.

Гуртова ціна виробу розраховується за формулою:

,

де Р – рентабельність виробу, %

С – собівартість виробу, грн./шт.

         Відпускну ціну можна визначити так:

;

де СmПДВ – ставка податку на додану вартість.

У нашому випадку виробнича рентабельність продукту «В» становить 16,5%, а продукту «Е» – 21%. Своєю чергою, собівартість продукту «В» становить 581,81 грн./шт., а продукту «Е» – 750,18 грн./шт. Використовуючи ці дані обчислимо показник  і  для кожного виду інноваційної продукції:

1) обчислення гуртової ціни виробу В:

;

2) обчислення гуртової ціни виробу Е:

.;

3) обчислення гуртової ціни загального обсягу виробництва виробу В:

.;

3) обчислення гуртової ціни загального обсягу виробництва виробу Е:

;

         Розрахуємо обсяг виробництва в гуртових цінах (VГЦ) за формулою:

;

де V1 і V2 – обсяг виробництва в натуральних одиницях.

VГЦ = 677,81грн./шт.1800шт.+907,72грн/шт.3000шт=3943218грн.

         5. Визначення точки беззбитковості для кожного виду інноваційної продукції.

         5.1. Точка беззбитковості для продукту «В» (VB):

==,

де УПВв – умовно-постійні витрати при виробництві виробу В.

         Тепер побудуємо лінію витрат і лінію реалізації.

                  

                У залежності від того, яке значення буде мати обсяг виробництва продукту «В» (VВ) буде змінюватися його повна собівартість (СПВ).

СПВ = УПВВ +УЗВВVВ  = 568658,27грн.+265,89грн/штVВ.

Рівняння лінії реалізації для виробу В має вигляд:

                   ВРВВГVВ,

де ВРВ  – виручка від реалізації виробу В ,грн.

                   ВРВ=677,81грн./шт.VB

         Тут також ми бачимо, що виручка від реалізації продукту «В» залежить від обсягу його виробництва.

         Підставивши значення обсягу виробництва продукту «В» (VB) в рівняння лінії витрат і в рівняння лінії реалізації ми знайдемо точку беззбитковості для продукту «В» (рис. 3.8)

 

5.2. Точка беззбитковості для продукту «Е» (VE):

                              

де УПВЕ – умовно-постійні витрати при виробництві виробу Е.

         Тепер побудуємо лінію витрат і лінію реалізації:

                   СПЕ= УПВЕ+УЗВЕ  VE = 1056079,65грн.+398,15грн/шт.VE,

де СПЕ – повна собівартість виробу Е.

                   ВРЕ ЕГ VE = 907,72грн/шт.VE ,

де ВРЕ – виручка від реалізації виробу Е.

 

         Для того, щоб графічно зобразити ці лінії необхідно в ці рівняння підставити будь-яке значення обсягу виробництва для продукту «Е» (рис. 3.9).

 

         6. Обчислення прибутку від реалізації готової продукції (ПР):

ПВ = ПРНЗР.,

де По – прибуток від основної виробничої діяльності, грн.

Пк – прибуток від комерційної діяльності (реалізація матеріалів),грн.

         Прибуток від основної виробничої діяльності розраховується за формулою:

                                               По = VГ.Ц. – СN,

Сп – повна собівартість реалізованої продукції, грн.

VГ.Ц. – обсяг виробництва в гуртових цінах.

         Ми знаємо з попередніх розрахунків, що VГ.Ц. = 3943218 грн., а СГ  дорівнює 3297789,92 грн. Тому ми можемо знайти прибуток від основної виробничої діяльності (ПО):

                   По= 3943218грн. – 3297798,92грн. = 645428,08 грн.

         Друга складова прибутку від реалізації (Пр) – прибуток від комерційної діяльності (Пк), в нашому випадку, це реалізація відходів металу.

         Його ми можемо знайти за формулою:

,

де Цпрод  -. ціна продажу відходів металу, грн.;

- кількість одиниць відходів металу.

         Норма відходів металу дорівнює 6,2% кількості його використання, тобто 410m. Отже, норма відходів становить:  410m0,062 = 25,42m.

         Тепер ми можемо розрахувати прибуток від реалізації відходів металу:

                                     

Базуючись на вищенаведених розрахунках, можливо обчислити Пр, яка є складовою частиною валового прибутку:

                                      Пр = 645428,08грн. + 6460,92грн. =651889грн.

         Далі нам потрібно знайти прибуток від позареалізаційної діяльності за формулою:

                                    ПОР ФЦ.П.,

де ПЦП – дивіденди і проценти від цінних паперів;

ПФ – прибуток від зданого в оренду майна. Цей прибуток розрахуємо за формулою:

                                     ,

ОР – доходи від здачі в оренду приміщень, грн.

         Річна орендна плата за виробничі приміщення дорівнює 6,1% від ціни виробничих приміщень. Загальна площа виробничих приміщень 4158м2 , ціна за 1м2 - 200 грн., тому річна орендна плата становить: 6,1%831600грн.=50727,60 грн.

         Отже, ПОР=50727,60грн.1,2 = 42273 грн.

         Друга складова прибутку від позареалізаційної діяльності – дивіденди від цінних паперів (ПЦ.П). Як видно з табл.. 3.2 значення цього показника становить 3550 грн/кв. або14200 грн. на рік.

З огляду на це,   ПОР =42273грн +14200грн. =56473грн.

         Узагальнюючи вище проведені розрахунки можливим є обчислити значення валового прибутку (ПВ):

                   ПВ=651889грн.+56473грн. = 708362грн.

         Для того, щоб розрахувати чистий прибуток скористаємось формулою:

,

де ПВ – валовий (оподаткований) прибуток, %

- ставка податку з прибутку підприємств (25%).

                   =

         Визначимо, який же прибуток залишається у розпорядженні підприємства. Цей прибуток розраховується як різниця між чистим прибутком економічними санкціями (штраф за забруднення довкілля) та сумою кредиту з процентами за користування ним.

         Дві перші величини нам відомі. Невідомою є лише сума кредиту та процентів за користування ним. Вкошт. становить 3297789,92грн. – сума коштів, яка необхідна підприємству, щоб здійснювати свою діяльність. Власні кошти підприємства становлять 86,2% від витрат виробництва або 2842694,92грн. (3297789,92грн.0,862).

         Отже, щоб знайти суму кредиту необхідно від суми загальних витрат відняти суму власних коштів підприємства.

                   Кпоз. = 3297789,92грн. – 2842694,92грн.. = 455095грн.

         Позиковий процент становить 15% або 68264,25грн. (455095грн.0,15).

         Тепер ми можемо розрахувати прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства:

ПП=531271,50грн. – 1075грн. – (4550095грн. + 68264,25грн.) = 6837,25грн.

7. Визначення обсягу інвестицій (КВ) у розвиток виробництва.

         Для фінансування розвитку виробництва може бути використаною вся сума амортизаційних відрахувань та 40% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Отже, сума інвестицій буде складати:

                   КВ=89328грн.+1900800грн.+2734,90грн.=1992,90грн.

8. Визначення річної економії від зниження собівартості у розрізі кожного виду інноваційної продукції (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Річна економія від зниження собівартості

Показники

До впровадження

 НТП

Після впровадження НТП

1.Норма затрат металу:

товар В

товар Е

 

 

0,12т/шт.

0,18т/шт.

Знизилась на:

0,12т/шт.-(0,12т/шт.0,118)=0,105=0,11т/шт.

0,18т/шт.-(0,18т/шт.0,118)=0,16т/шт.

2. Ціна на метал

1440 грн/т

Підвищилась на 5%

1512грн/т

3. Річний обсяг виробництва та продуктивність праці:

виріб В

виріб Е

 

 

 

 

1800шт.

3000шт.

Підвищилась на

2048шт.

3414шт.

4. Заробітна платня

185грн.

Зросла на:

203грн.

5. Умовно-постійні витрати (УПВ)

виріб В

виріб Е

 

 

 

568658,27грн.

1056079,65грн.

Зросли на:

607327,03грн.

1127893,07грн.

         Розрахуємо економію металу:

                   ,

де ІНМ – індекс зміни цін на метал;

ІМ – індекс зміни норм затрат металу;

DМ  – частка витрат на метал у структурі собівартості виробу.

         Індекси змін розрахуємо як відношення нового значення показника до його значення у минулому. Частку витрат знаходимо шляхом ділення витрат на метал на повну собівартість по кожному виробу окремо (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Показники, які характеризують річну економію машинобудівного підприємства від започаткування виробництва двох видів інноваційної продукції

Назви показників

Значення показників

Продукт «В»

Продукт «Е»

1. Індекс зміни цін на метал

Індекс зміни цін на метал буде однаковим для двох виробів

2. Індекс зміни норм затрат металу

3. Частка витрат на метал

4. Економія металу

         У табл. 3.6 наведено значення очікуваної економії на заробітній платі та відрахуваннях з неї. Її розраховано за формулою:

                  

де ІЗП  – індекс зміни з/пл.;

ІNП  – індекс зміни продуктивності праці.

DЗП  – частка з/пл. і відрахувань від неї у структурі собівартості виробу.

Таблиця 3.6

Очікувана економія на заробітній платі та відрахуваннях з неї

Назви показників

Значення показників

Продукт «В»

Продукт «Е»

1. Індекс зміни з/п.

Індекс зміни зарплати буде однаковим для двох виробів

2. Індекс зміни продуктивності праці

3. Частка з/п. і відрахувань від неї

4. Економія зарплати і відрахувань від зарплати

 

         У табл. 3.7 наведено обчислення економії на умовно-постійних витратах. При цьому використано формулу:

                   ,

де ІУПВ  – індекс зміни умовно-постійних витрат;

ІV  – індекс зміни обсягу виробництва;

DУПВ – частка умовно-постійних витрат у собівартості виробу.

 

Таблиця 3.7

Економія на умовно-постійних витратах

Назви показників

Значення показників

Продукт «В»

Продукт «Е»

1. Індекс зміни умовно-постійних витрат

2. Індекс зміни обсягу виробництва

3. Частка УПВ у собівартості виробу

4. Економія за УПВ

       

 

         У табл. 3.8 наведено зниження собівартості виробництва у результаті реалізації інновацій.

Таблиця 3.8

Результати обчислення ефекту зниження собівартості виробництва інноваційних продуктів

Продукт «В»

Продукт «Е»

Знайдемо зниження собівартості за формулою:

=

=

 

9. Визначення терміну окупності інвестицій і річного економічного ефекту. Перший з показників розраховують за формулою:

                                     

де - загальний обсяг прибутку від реалізації готової продукції, грн.,

         Оскільки , то .

         Річний економічний ефект визначають як:

                   ,

де , – коефіцієнт економічної ефективності.

                  

         Як бачимо, техніко-економічне обґрунтування інноваційної програми показало, що її реалізація не забезпечить розв’язання виявленої управлінської проблеми, що вимагає пошуку інших варіантів реалізації інновацій і їх подальшого техніко-економічного обґрунтування. Якщо ж незважаючи на результати техніко-економічного обґрунтування програму буде реалізовано, то вона не дасть очікуваних результатів, що спонукатиме керівників підприємства здійснювати пошук альтернативних шляхів досягнення встановлених цілей.

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Інноваційні програми – визначення ефективності реалізації”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>