Інвестиційний потенціал машинобудівних підприємств

Скачати реферат “Інвестиційний потенціал машинобудівних підприємств”

          Фахівці у сфері інвестиційної діяльності стосовно інвестиційної привабливості підприємств займають двояку позицію. З одного боку, вони стверджують, що привабливими для інвесторів слід вважати підприємства, які є прибутковими, а з іншого боку, підприємства, які володіють певною матеріально-технічною базою, проте нездатні самостійно брати і виконувати зобов’язання через недостатність обігових коштів, енергомісткість продукції, відсутність кваліфікованих кадрів тощо. Незважаючи на те, що перша і друга позиції є дещо полярними, вони все ж об’єктивні. Так, спекулятивні інвестори, які здійснюють портфельні інвестиції зацікавлені у тому, щоб поточна вартість і прибутковість їх частки у капіталі підприємства-реципієнта постійно зростала. Спекулятивні інвестори не мають важелів впливу на реципієнтів, вони можуть лише реагувати на ринкову інформацію шляхом збільшення обсягів інвестицій або вилучення вкладених коштів. З огляду на це, з їх позиції інвестиційно-привабливим є фінансово-стійкі підприємства, які прозоро і послідовно реалізовують обрану стратегію економічного, зокрема інвестиційного розвитку. Щодо стратегічних інвесторів, то серед них зустрічаються такі, які вважають інвестиційно-привабливими як збанкрутілі підприємства, так і ті, що інвестують у фінансово-стійкі і прибуткові організації. Як відомо, мотивом перших є придбати активи підприємства за мінімальною ринковою вартістю, а других – заволодіти підприємством з метою отримання контролю над його прибутками, ринками, брендами тощо.

          Враховуючи вищевказані позиції науковців і керівників машинобудівних підприємств у 2007 р. було проведене експертне дослідження на предмет виявлення сучасного інвестиційного потенціалу машинобудівних підприємств, зокрема у розрізі їх інвестиційної привабливості, а також обсягу, структури й ефективності використання власних інвестиційних ресурсів.

На 192-х машинобудівних підприємствах було опитано 423 можливих експерти. Враховуючи їх зацікавленість в експертному дослідженні, а також відповідність експертів встановленим критеріям (стаж роботи на керівній посаді не менше 5 років, наявність досвіду у розробленні і реалізації інвестиційних проектів, формуванні і переформуванні інвестиційних портфелів та здійсненні разових інвестиційних операцій) було сформовано робочу групу, у яку увійшли керівники з 111 підприємств. З метою визначення обсягу простої безповторної вибірки, щоб з ймовірністю 0,990 гранична похибка частки не перевищувала 10%, нами використано формулу:

де W – вибіркова частка (частка елементів вибіркової сукупності, що відповідає досліджуваній ознаці);

 – коефіцієнт довіри для заданого значення ймовірності;

N – чисельність генеральної сукупності

 – гранична похибка.

         Для імовірності р=0,990 з таблиці нормального розподілу знаходимо =2,59. Оскільки дисперсія часки невідома, то приймаємо =0,25, тому

         Таким чином, обсяг простої безповторної вибірки з ймовірністю 0,990 та граничною похибкою частки не більше 10% повинен становити 67 підприємств.

У табл. 2.1-2.29 наведено результати експертного дослідження. Керівники машинобудівних підприємств характеризуючи інвестиційний потенціал у галузі машинобудування відзначили, що протягом усіх років незалежності України, у тому числі протягом аналізованого періоду однією із проблем формування інвестиційного потенціалу є низький рівень захисту органами державної влади машинобудівної галузі. Більше того, такі структури, як Державна податкова адміністрація, Податкова міліція, Контрольно-ревізійна служба, місцеві органи виконавчої влади тощо часто є активними учасниками механізмів адміністративного і економічного тиску на машинобудівні підприємства. За роки незалежності України правилом стало те, що напередодні зміни власників машинобудівних підприємств безпричинно зростає кількість перевірок підприємств різноманітними службами, що часто супроводжується арештами майна і банківських рахунків, судовими процесами тощо. У результаті, за короткий період часу машинобудівні підприємства втрачають фінансову стійкість і фактично перетворюються на банкрутів, яких за безцінь викуповують зацікавлені особи. Така практика, як стверджують фахівці, існує через високий рівень корупції в органах державної виконавчої влади, судовій системі, прокуратурі тощо. За даними експертів, протягом 2003-2007 рр. кількість машинобудівних підприємств, які під впливом економічного і адміністративного тиску були доведені до банкрутства, постійно зростала. В середньому ріст становив 0,72% до попереднього року. На 0,7% збільшувалась також кількість підприємств, які втратили фінансову стійкість та здатність активізувати інвестиційну діяльність через арешти їх рахунків і участь у судових процесах. Як наслідок, на 0,88% щорічно зростала кількість машинобудівних підприємств, у яких змінились власники у період виникнення труднощів із виконанням фінансових зобов’язань (табл. 2.1).

Позитивними тенденціями у галузі машинобудування, зокрема щодо формування і використання інвестиційного потенціалу, є зростання обсягу інвестиційних ресурсів, висока диверсифікованість джерел ВІРМП і прибутковість їх використання. Щоправда, за результатами досліджень, обсяг власних інвестиційних ресурсів і їх прибутковість протягом аналізованого періоду зростали низькими темпами (табл. 2.2).

Таблиця 2.1

Показники, що відображають стан інвестиційного потенціалу у машинобудуванні протягом 2003-2007 рр., % до попереднього року

Назви показників

Роки

2003

2004

2005

2006

2007

Кількість машинобудівних підприємств, які під впливом економічного і адміністративного тиску були доведені до банкрутства

 

 

 

 

0,4

 

 

 

 

0,8

 

 

 

 

0,6

 

 

 

 

1,1

 

 

 

 

0,7

Кількість машинобудівних  підприємств, у яких змінились власники у період виникнення труднощів із виконанням фінансових зобов’язань

 

 

 

 

0,9

 

 

 

 

1,2

 

 

 

 

0,6

 

 

 

 

0,8

 

 

 

 

0,9

Кількість машинобудівних підприємств, які втратили фінансову стійкість та здатність активізувати інвестиційну діяльність через арешти їх рахунків і участь у судових процесах

 

 

 

 

 

 

1,0

 

 

 

 

 

 

1,3

 

 

 

 

 

 

0,4

 

 

 

 

 

 

0,2

 

 

 

 

 

 

0,6

 

Під час експертного дослідження інформація про інвестиційну діяльність машинобудівних підприємств акумулювалась у розрізі участі машинобудівних підприємств у інвестиційних проектах (інвестиційним є проект модернізації існуючого підприємства, створення нового підприємства

Таблиця 2.2

Показники, які характеризують обсяг, структуру і ефективність використання ВІРМП протягом 2003-2007 рр.

Назви показників

Роки

2003

2004

2005

2006

2007

Обсяг ВІРМП, % до попереднього року

 

3,2

 

5,7

 

4,1

 

3,25

 

3,4

Структура ВІРМП:

грошові кошти, %

дебіторська заборгованість, %

нерозподілений прибуток, %

товарно-матеріальні запаси, %

основні фонди, %

цінні папери, %

права інтелектуальної

власності, %

інтелектуальний потенціал власників і працівників підприємства, %

 

18,4

10,5

6,4

19,1

12,5

8,1

 

15,2

 

 

9,8

 

17,1

11,4

5,8

16,2

13,7

4,7

 

28,4

 

 

2,7

 

17,4

16,2

30,2

8,5

11,7

2,5

 

12,1

 

 

1,4

 

16,6

9,7

22,4

6,7

20,7

13,9

 

7,1

 

 

2,9

 

19,4

22,65

15,7

12,0

0,55

18,1

 

8,4

 

 

3,2

Середній обсяг прибутку від здійснення інвестицій, %

10

10,9

9,1

11,7

11,2

 

 

або об’єднання організацій, що супроводжується вкладенням інвестиційних ресурсів в оновлення основних фондів, розширення виробничих потужностей, поповнення оборотних засобів, пошук і освоєння нових ринків сировини і збуту готової продукції тощо задля отримання прибутку), формуванні інвестиційних портфелів (інвестиційний портфель – це сукупність корпоративних, боргових і похідних цінних паперів, різноманітних валют і валютних цінностей, якими володіє інвестор заради забезпечення приросту і збереження вартості вкладених коштів, а також отримання права участі в управлінні корпораціями) та реалізації окремих інвестиційних операцій (інвестиційна операція – це дія з придбання будь-якого активу, який не буде використовуватись в операційній діяльності підприємства з метою отримання прибутку). Стосовно участі машинобудівних підприємств у інвестиційних проектах слід зазначити, що протягом 2003-2007 рр. у середньому 41,% підприємств виступали реципієнтами інвестиційних ресурсів, 23,8% – інвесторами, 35% – учасниками проектів (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Показники, які характеризують участь машинобудівних підприємств у інвестиційних проектах протягом 2003-2007 рр.

 

Назви показників

Роки

2003

2004

2005

2006

2007

Кількість започаткованих  інвестиційних проектів, % до попереднього року

 

 

0,24

 

 

1,37

 

 

0,62

 

 

0,69

 

 

1,22

Кількість проектів, що реалізовуються за участю іноземних інвесторів, % до попереднього року

 

 

 

0,15

 

 

 

0,27

 

 

 

0,31

 

 

 

0,25

 

 

 

0,29

Кількість проектів, які завершені, % до попереднього року

 

0,62

 

0,61

 

0,34

 

0,72

 

0,51

Кількість інвестиційних проектів, які виявились неперспективними, % до попереднього року

 

 

0,13

 

 

0,21

 

 

0,14

 

 

0,05

 

 

0,1

Кількість завершених прибуткових інвестиційних проектів, % до попереднього року

 

 

0,72

 

 

0,98

 

 

0,84

 

 

0,93

 

 

0,91

Кількість інвестиційних проектів, інвестиційні зобов’язання за якими не виконуються, % до попереднього року

 

 

 

0,02

 

 

 

0,04

 

 

 

0,05

 

 

 

0,07

 

 

 

0,02

Кількість машинобудівних підприємств, які у інвестиційних проектах виступили:

реципієнтами, %

інвесторами, %

учасниками, %

 

 

 

42

21

37

 

 

 

44

24

32

 

 

 

36

26

38

 

 

 

39

27

34

 

 

 

45

21

34

Усереднена структура бюджетів інвестиційних проектів:

кошти інвесторів, %

банківські кредити, %

комерційні кредити, %

інші кошти, %

 

 

84

11

3

2

 

 

81

7

5

7

 

 

79

4

12

5

 

 

72

18

5

5

 

 

64

22

34

8

 

Протягом аналізованого періоду більшість інвестиційних проектів фінансувались за кошти інвесторів (76%), майже порівну – за рахунок банківських (12,4%) і комерційних (11,8%) кредитів. За рахунок інших джерел фінансувались лише 5,4% інвестиційних проектів. Загалом слід зазначити, що протягом 2003-2007 рр. кількість реалізованих інвестиційних проектів за участю машинобудівних підприємств постійно зростала. За п’ять років середній ріст кількості проектів становив 0,82%. Постійно зростала кількість проектів за участю іноземних інвесторів. Так, у 2003 р. відносно 2006 р. їх збільшилось на 0,15%, у 2004 р. відносно 2003 р. – на 0,27%, у 2005 р. відносно 2004 р. – на 0,31%, у 2006 р. відносно 2005 р. 0,25%, у 2007 р. відносно 2006 р. – на 0,29%. Постійний ріст відносно попередніх років спостерігався також щодо завершеності інвестиційних проектів. Більшість з них є прибутковими. До позитивних тенденцій належить те, що керівники машинобудівних підприємств відзначають зниження кількості інвестиційних проектів, які виявились неперспективними через неприбутковість, а також те, що досить низькою є кількість проектів, інвестиційні зобов’язання за якими інвесторами не виконуються.

         Результати проведеного експертного дослідження показали, що вітчизняні машинобудівні підприємства активно і досить успішно формують інвестиційні портфелі (табл. 2.4), а також здійснюють разові інвестиційні операції (табл. 2.5).

Таблиця 2.4

Показники, які характеризують інвестиційні портфелі машинобудівних підприємств протягом 2003-2007 рр.

Назви показників

Роки

2003

2004

2005

2006

2007

Середня кількість цінних паперів у інвестиційних портфелях, з них

корпоративних, %

боргових, %

похідних, %

 

 

67

31

2

 

 

62

34

4

 

 

71

26

3

 

 

68

27

5

 

 

73

25

2

Середня кількість корпоративних цінних паперів, які забезпечують контроль над емітентами, %

 

 

11

 

 

9

 

 

9

 

 

12

 

 

13

Середня кількість боргових цінних паперів, за якими мала місце реструктуризація боргів або відтермінування їх погашення , %

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

3,2

 

 

 

 

1,4

 

 

 

 

0

Середній рівень прибутковості інвестиційних портфелів, %

 

7,5

 

8,4

 

6,5

 

8,2

 

8,3

Середня кількість реалізованих  власниками портфелів заходів, які привели до переформування портфелів, % до попереднього року

 

 

 

 

6,2

 

 

 

 

4

 

 

 

 

1,3

 

 

 

 

2,5

 

 

 

 

1,8

 

         Так, протягом аналізованого періоду середній рівень прибутковості інвестиційних портфелів машинобудівних підприємств становив 7,78%, а разових інвестиційних операцій – 13,38%. Дослідження показали, що власники інвестиційних портфелів досить часто здійснювали переформування портфелів. Так, відносно попередніх років середній ріст кількості заходів, націлених на переформування портфелів, протягом 2003-2007 рр. становив 3,16%, що засвідчує постійне застосування власниками портфелів моніторингу ринкової кон’юнктури і чіткість їх стратегічних орієнтирів в управлінні портфелями.

Таблиця 2.5

Показники, які характеризують характер і ефективність реалізації машинобудівними підприємствами разових інвестиційних операцій

протягом 2003-2007 рр.

 

Назви показників

Роки

2003

2004

2005

2006

2007

Кількість реалізованих машинобудівними підприємствами разових, не пов’язаних між собою інвестиційних операцій, % до попереднього року,  з них

придбання іноземної валюти з метою перепродажу, %

придбання основних фондів з метою перепродажу, %

придбання товарно-матеріальних запасів з метою перепродажу, %

інші операції, %

 

 

 

 

 

12,1

 

24

 

9

 

44

23

 

 

 

 

 

11,01

 

27

 

15

 

34

24

 

 

 

 

 

13,07

 

26

 

14

 

51

9

 

 

 

 

 

12

 

31

 

6

 

47

16

 

 

 

 

 

9,07

 

34

 

3

 

48

15

Середній рівень прибутковості інвестиційних операцій, %

 

12,5

 

13,4

 

11,7

 

15,2

 

14,1

        

На підставі даних табл. 2.4 можна стверджувати, що переформування портфелів було досить успішним, оскільки протягом аналізованого періоду у портфелях досить незначною була частка боргових цінних паперів, за якими мали місце реструктуризація боргів або відтермінування їх погашення, і зростала частка корпоративних цінних паперів, які забезпечували інвесторам контроль над емітентами. Протягом 2003-2007 рр. відносно стабільною залишалась структура інвестиційних портфелів машинобудівних підприємств. У середньому 68,2% припадало на корпоративні, 28,6% – на боргові і 3,2% – на похідні цінні папери.

Щодо разових інвестиційних операцій, то їх кількість постійно зростала відносно попередніх років. Серед разових інвестиційних операцій переважало придбання іноземної валюти, основних фондів і товарно-матеріальних запасів з метою перепродажу. Найчастіше реалізовуваними виявились операції із придбання товарно-матеріальних запасів та іноземної валюти з метою перепродажу, що ймовірно пов’язано з можливістю отримання спекулятивних прибутків від коливання ринкових цін на товарно-матеріальні запаси і курсів валют.

Ознайомлення із експертною інформацією, а також її співставлення з намірами уряду України розвивати машинобудівну галузь дозволяє стверджувати що виявлені позитивні тенденції у галузі машинобудування щодо формування і використання інвестиційного потенціалу продовжуватимуться, а чинники які погіршують інвестиційну привабливість України, машинобудівної галузі і окремих машинобудівних підприємств будуть усунуті. Оптимізму, у цьому напрямку додає постанова КМУ № 516 від 18 квітня 2006 р. «Про державну програму розвитку машинобудування на 2006-2011 рр.». Програма виконуватиметься у два етапи. На першому – 2006–2008 рр. – передбачається провести модернізацію існуючих моделей машинобудівної продукції та підвищити її якість, створити нові конкурентоспроможні види техніки із застосуванням прогресивних технологій. На другому етапі (2009–2011 рр.) будуть здійснюватися заходи щодо задоволення технологічної потреби на внутрішньому ринку та забезпечення виходу на зовнішній ринок. Урядом задекларовано і сплановано активізування інвестиційно-інноваційного розвитку машинобудування. Для його забезпечення в проекті бюджету на 2007 р. заплановано більш ніж у 8 разів підвищити видатки на розвиток машинобудування для агропромислового комплексу (з 32,6 млн. – у 2006 р. грн. до 283,3 млн. грн. – у 2007 р.) [270].

Зазначимо, що у 2003 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1319,9 млн. дол., на 1.01.2005 р. вітчизняними підприємствами залучено 8353,9 млн. дол., на 1.01.2006 р. приріст прямих іноземних інвестицій до 2005 р. становив 54,8%. У першому кварталі 2007 р. в економіку України залучено 847,1 млн. дол. За даними Державного управління статистики України на кінець 2006 р. обсяг прямих іноземних інвестицій, що припадав на одну особу в Україні становив 454,6 млн. дол., а за перший квартал 2007 р. – 481,3 млн. дол. [271]. Незважаючи на постійний приріст обсягу іноземних інвестицій в економіку України, зокрема у галузь машинобудування інвестиційна привабливість країни залишається досить низькою, проте економічні, правові і політичні перетворення, якими супроводжується сьогодення сприятиме покращанню умов формування і використання ІПМП.

2.2. Методичні рекомендації з оцінювання рівня інвестиційного потенціалу машинобудівного підприємства.

Ознайомлення із працями вітчизняних і зарубіжних науковців [4; 6; 22; 29; 35; 38; 39; 46; 63; 70; 88; 144; 145; 152; 155; 157], а також матеріалами керівників машинобудівних підприємств показало, що проблема оцінювання ІПМП досліджена фрагментарно. Найбільш значущими напрацюваннями науковців у даному напрямку є методичні підходи щодо оцінювання інвестиційної привабливості підприємств [12; 24-26; 38; 39; 41; 46; 63; 70; 88; 137; 138; 144; 145; 252]. Аналізування цих підходів показало, що вони тільки частково дозволяють оцінити інвестиційний потенціал, оскільки поняття «інвестиційна привабливість» є лише однією із складових поняття «інвестиційний потенціал». Враховуючи науковий доробок попередників і позицію керівників машинобудівних підприємств у роботі розроблено методичні рекомендації з оцінювання ІПМП. Етапи оцінювання ІПМП наведено на рис. 2.1.

         На першому етапі відбувається збір і обробка інформації на предмет уточнення переліку і способів розрахунку показників, які характеризують ІПМП. Вибір переліку і способу розрахунків цих показників необхідно здійснювати у розрізі: фінансового стану машинобудівного підприємства (ФСМП), його організаційної структури управління, рівня розвитку системи внутрішнього контролю, складу та ефективності використання кадрового потенціалу, якісних та кількісних характеристик використовуваного виробничого обладнання, рівня диверсифікації продукції і видів діяльності машинобудівного підприємства, а також обсягу, структури і ефективності використання інвестиційних ресурсів. На цьому ж етапі необхідно встановити критерії допустимого значення кожного з показників.

         На другому етапі показники слід згрупувати на ті, які відображають інвестиційну привабливість, а також ті, що відображають інвестиційні ресурси машинобудівного підприємства.

Завданням третього етапу є визначення коефіцієнтів вагомості груп показників, а також коефіцієнтів вагомості показників у виділених групах методом експертних оцінок.  Обчислення вказаних коефіцієнтів вагомості повинно здійснюватись, виходячи з умов:

                                                      (2.1)

 –  коефіцієнт вагомості і-ої групи показників у напрямах, які характеризують рівень ІПМП;

 – коефіцієнт вагомості j-го показника у кожній з виділених груп;

n – кількість груп;

m – кількість показників;

Четвертий і п’ятий етапи передбачають обчислення показників, які характеризують ІПМП, а також їх коригування на встановленні коефіцієнти вагомості.

         У результаті проведення розрахунків на шостому етапі аналітик отримує інформацію про рівень інвестиційної привабливості машинобудівного підприємства, а також про забезпеченість і ефективність використання власних інвестиційних ресурсів.

         Розрахунки завершуються оцінюванням рівня ІПМП (Ір):

                                  (2.2)

де  – коефіцієнт вагомості j-го показника і – ої групи за напрямом – інвестиційна привабливість машинобудівного підприємства;

 – значення j-го показника і – ої групи за напрямом – інвестиційна привабливість машинобудівного підприємства;

- коефіцієнт вагомості j-го показника за напрямом – забезпеченість машинобудівного підприємства інвестиційними ресурсами і ефективність їх використання;

 – значення j-го показника за напрямом – забезпеченість машинобудівного підприємства інвестиційними ресурсами і ефективність їх використання;

і  – коефіцієнти вагомості напрямів, які характеризують рівень ІПМП.

Слід зауважити, що при розрахунку  діє умова

Сукупність нормативних значень об’єктів, які оцінюються під час аналізування ІПМП повинні дорівнювати 1. У табл. 2.6 наведено шкалу значень Ір.

                             Таблиця 2.6

Шкала рівнів ІПМП

Значення Ір

Рівні ІПМП

1

0,61 – 1,00

Низький

2

0,31 – 0,60

Середній

3

0,00 – 0,30

Високий

 

Підприємство, у якого значення цього показника коливається в межах від 0,61 до 1,00 має низький рівень інвестиційного потенціалу; якщо значення лежить в діапазоні від 0,31 до 0,60, то підприємство володіє середнім рівнем інвестиційного потенціалу. Своєю чергою, якщо значення Ір становить від 0,00 до 0,30, то рівень його інвестиційного потенціалу високий.

Розглянемо показники, які характеризують ІПМП. Основними показниками, які відображають ФСМП є прибутковість (рентабельність), ліквідність, оборотність і платоспроможність. Як відомо, рентабельність залежить від рівня отриманого підприємством прибутку і вартості базової величини, рентабельність якої визначаємо. Ліквідність, своєю чергою, залежить від величини поточних активів і поточних зобов’язань. Належний рівень ліквідності активів підприємства вимагає перевищення поточних активів над поточними зобов’язаннями або достатність поточних активів для покриття поточних зобов’язань. Обсяг зобов’язань визначає рівень витрат підприємства на їх обслуговування, проте регулярно їх зменшувати немає можливості з об’єктивних причин. Підприємство в процесі виробничо-господарського циклу залучає сировину і матеріали здебільшого на умовах відтермінування платежів, бо не завжди є можливість вилучити з обороту кошти для негайної оплати продукції. Як результат для покращання значень показників ліквідності необхідно шукати резерви у нарощенні поточних активів підприємства [109; 113-116]. Як показує практика і теоретичні дослідження низки економістів ліквідні активи є найменш прибутковими. Нарощуючи темпи і обсяги зростання підприємство змушене збільшувати зобов’язання [159]. Це призводить до росту витрат на їх обслуговування і відповідно до зниження прибутку. Намагаючись відповідати умовам кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємство збільшує ліквідні активи, щоб покрити зобов’язання. Як наслідок, сукупні активи підприємства стають менш прибутковими. Тобто дії з оптимізації ліквідності призводять до погіршення значення показників рентабельності [113-116]. Своєю чергою, одностороння направленість заходів на ріст рентабельності може призвести до погіршити показників ліквідності, зокрема, у випадку, якщо активи зростатимуть за рахунок збільшення їх необоротної частини при зростанні власного капіталу. Необхідно зауважити, що малоймовірним є зменшення власного капіталу підприємства для тимчасового покращення показників рентабельності, проте високою є ймовірність зменшення чистого прибутку підприємства, який реінвестується з метою збільшення поточних витрат на стимулювання реалізації товарів у кредит і максимального покращання кредитної дисципліни. Варто також пам’ятати те, що ріст зобов’язань для фінансування активів, залежить від розміру власного капіталу, тому зменшення розміру реінвестованого прибутку може негативно позначитись на можливості збільшувати активи, зокрема, за рахунок залучення кредитних ресурсів [9; 12; 25-32; 42; 61; 88; 109; 113-116; 201].

         Таким чином, завдання фінансового менеджера є оптимізувати співвідношення між названими групами показників, шляхом визначення такого темпу зростання активів, щоб він дозволяв підтримувати належну їх доходність при наявному власному капіталі і можливістю користування різного роду кредитами. Таким чином, мета фінансового регулювання зводиться до того, щоб нарощення доходних активів не приводило до росту ризиковості підприємства загалом.

         Щодо взаємозв’язку показників рентабельності із показниками платоспроможності, то частково тут вже було сказано про те, що величина власного капіталу підприємства визначає рівень платоспроможності. Збільшення власного капіталу дозволяє збільшувати залучені ресурси і вимагає росту прибутку підприємства для підтримки попереднього рівня рентабельності. Це не означає, що у цій продукції має зрости частка прибутку, вона може і не змінюватись бо ріст кредитоспроможності дозволить залучати кредити на більш вигідних умовах. Як результат, частка прибутку у ціні залишиться незмінною, проте валовий прибуток підприємства зросте за рахунок росту товарооберту [61; 88; 109; 113-116].

         Показники рентабельності є тісно пов’язаними із показниками оборотності активів. Взаємозв’язки між ними найбільш повно розкрито у схемі компанії “Д’юпон”, тому детально зупинятись на взаємодії цих показників не варто [50]. Зауважимо лише те, що чим більша частка прибутку у валовому доході підприємства і чим більше активів формується за рахунки власного капіталу, тим оптимальнішим є значення цих показників. Фінансовий менеджер повинен намагатись збільшувати валовий дохід за рахунок нарощення власного капіталу шукаючи резерви збільшення частки прибутку у ціні продукції [113; 115].

         З приводу взаємозв’язку показників ліквідності з показниками платоспроможності, слід зауважити, що платоспроможне підприємство не завжди є ліквідним. Достатність власного капіталу не означає достатності поточних активів для покриття поточних зобов’язань. Стан ліквідності і платоспроможності визначає: розмір власних оборотних коштів і коефіцієнт маневрування власними оборотними коштами. Перший з показників є абсолютним, його розраховують як різницю між поточними активами і власним капіталом підприємства. Ріст значення цього показника у порівнянні з попереднім періодом говорить про те, що підприємство збільшило вкладання власних коштів у поточні активи, що можливе внаслідок росту власного капіталу, тому автоматично мала б покращитись і платоспроможність підприємства і ліквідність його активів. Проте на практиці можливим є ріст розміру власних оборотних коштів внаслідок погашення частини зобов’язань. При цьому показники ліквідності і платоспроможність, незважаючи на покращання їх значення у поточному звітному періоді порівняно з попередніми, можуть не відповідати критеріям. Тобто знову ж таки йдеться про чисто фірмовий підхід до встановлення допустимих меж коливання показників [16; 24; 37; 41; 113; 127].

         Коефіцієнт маневрування  власними оборотними коштами є відносним. Його розраховують як співвідношення власних оборотних засобів до власного капіталу. Покращання значення цього показника може говорити про те, що у поточні активи зросло вкладення власного капіталу. Цей показник частково усуває недоліки попереднього, оскільки його покращання не може бути наслідком зменшення зобов’язань. Тому, за значенням цього коефіцієнта можна судити про стан ліквідності і платоспроможності підприємства. Покращання значення цього показника однозначно свідчить про покращання показників ліквідності та платоспроможності, але не говорить про достатній їх рівень для належного рівня кредитоспроможності підприємства [113].

         Тісно пов’язаними є також показники ліквідності і оборотності, адже в обох групах показників використовуються поточні активи. Щоправда їх розмір визначає значення цих показників неоднаково. Так, для росту ліквідності необхідно нарощувати поточні активи, а для росту оборотності ріст активів має супроводжуватись зростанням обсягу реалізації продукції. Ріст виручки за Е.Нікбахтом і А.Гроппеллі викликає збільшення зобов’язань, тобто заходи націлені на поліпшення оборотності можуть привести до погіршення окремих показників ліквідності, наприклад абсолютної і поточної [182]. Щодо загального коефіцієнту покриття, то його значення, в даному випадку, покращується, оскільки наслідками росту зобов’язань є збільшення поточних активів, матеріалів, сировини тощо.

         Враховуючи позиції таких авторів, як [11; 24; 113; 114; 115; 144; 145; 182;  193; 239; 170; 174] можна констатувати, що шукаючи резерви збільшення оборотності необхідно звертати увагу на структуру поточних активів для того, щоб запобігти тимчасовій неліквідності активів машинобудівного підприємства. Як бачимо, з вищесказаного, показники оборотності тісно пов’язані із платоспроможністю через абсолютний показник – зобов’язання машинобудівного підприємства. Підвищення оборотності вимагає збільшення виторгу від реалізації продукції, а це значною мірою можливе лише при розширені випуску продукції, що вимагає залучення кредитних ресурсів. Отже, покращення оборотності призводить до погіршення платоспроможності. Тобто, метою фінансового управління в даному випадку є цілеспрямовано реінвестувати прибуток отриманий внаслідок росту валового доходу з метою покращання показника платоспроможності. Це дозволить у подальшому користуватись кредитами, розширювати обсяг випуску і реалізації продукції.

         Зростання обсягу вказаних груп показників є необхідним для забезпечення економічного розвитку підприємства, проте темпи їх росту мають контролюватись на предмет достатності рівня  прибутку, валового доходу, активів та власного капіталу для того, щоб машинобудівне підприємство постійно було фінансово-стійким .

         Рівні прибутковості, оборотності, платоспроможності і ліквідності розраховуються за даними балансу і звіту про фінансові результати. Спільною основою для балансових показників є валюта балансу. Знайшовши співвідношення між необоротними поточними активами до валюти балансу, а також співвідношення власного капіталу і зобов’язань до валюти балансу підприємства отримуємо співвідношення між балансовими показниками. Регулювання їх значень до даного рівня у поточному звітному періоді забезпечить фінансову стійкість машинобудівному підприємству [114; 115; 121; 153].

         Об’єктивність оцінювання ФСМП значною мірою забезпечується формуванням системи трактування фінансових показників. Фінансові аналітики для трактування значень абсолютних і відносних фінансових показників найчастіше використовують їх середньогалузеві значення. Галузеві дані в окремих випадках беруться як медіанні. В.Качалін стверджує, що медіанні дані доцільно використовувати з метою нівелювання екстремальних показників діяльності деяких підприємств, які зазвичай мають випадковий характер і не відображають реальної тенденції розвитку галузі. Такі підходи широко використовуються у розвинених країнах, вони забезпечують об’єктивність результатів оцінки фінансового стану підприємств. Часто використовують й ретроспективний аналіз, який є об’єктивним, але мало корисним для ухвалення рішень, які стосуються майбутнього розвитку подій. Аналітика найбільше цікавить поточна інформація, на основі якої розробляються, ухвалюються і виконуються управлінські рішення [96].

         За дослідженнями [15; 29; 48; 114; 115; 138; 146-149; 250; 252; 253; 260; 267] під час встановлення допустимих меж коливань відносних показників необхідно враховувати пріоритетність цілей підприємства на певному етапі його розвитку і можливі темпи їх досягнення. Це, на думку авторів, означає, що, в міру реалізації поточних завдань, у загальній стратегії розвитку підприємства змінюватимуться показники, які для нього є пріоритетними. Враховуючи це, має будуватись шкала необхідних значень усіх інших показників, які повинні забезпечити результат основного (пріоритетного) на даний момент часу показника (групи показників).

         Встановлення допустимих меж коливань відносних фінансових показників вимагає такої послідовності [109]:

1.     Постановка мети і визначення загальної стратегії її реалізації на підприємстві.

2.     Розробка поточних завдань для реалізації загальної стратегії розвитку підприємства.

3.     Вибір показників за критерієм пріоритетності для реалізації завдань, розроблених на попередньому етапі.

4.     Встановлення необхідних значень, вибраних на попередньому етапі показників, залежно від вартості реалізації того чи іншого завдання.

5.     Встановлення необхідних значень абсолютних показників, які мають забезпечити запланований розмір відносних фінансових показників.

         Окрім поточного регулювання значення основних абсолютних показників, для дотримання необхідного значення відносних показників, потрібно вивести узагальнюючий коефіцієнт, за значенням якого можна робити висновок про фінансову стійкість машинобудівного підприємства. Дослідження показали, що одним з таких показників є рентабельність валюти балансу машинобудівного підприємства.

Р = П · (В / К),

де  Р – рентабельність валюти балансу, %;

     П – чистий або балансовий прибуток машинобудівного підприємства, грн.;

     В – валовий дохід машинобудівного підприємства, грн.;

     К – валюта балансу машинобудівного підприємства, грн.

         Валюта балансу показує загальну вартість ресурсів або активів машинобудівного підприємства. Її рентабельність характеризує рівень прибутковості всіх наявних у машинобудівного підприємства фінансових ресурсів, що вкладені у активи. Оборотність валюти балансу у добутку з прибутком від усіх видів діяльності дасть рентабельність валюти балансу. Що є більш узагальненим показником порівняно з рентабельністю власного капіталу. Щодо показників ліквідності і платоспроможності, то вони також відображені у наведеній формулі. Для оцінки цих коефіцієнтів використовуються три абсолютних показники: поточні активи; власний капітал і зобов’язання. Маючи розраховані вагові значення цих показників у валюті балансу, їх дотримання можна вважати забезпеченням необхідного рівня ліквідності і платоспроможності машинобудівного підприємства. На прикладі, розрахунку буде показано, що визначені на попередніх етапах вагові коефіцієнти балансових показників враховують необхідний рівень рентабельності, оборотності, платоспроможності і ліквідності машинобудівного підприємства.

         Наведений вище узагальнений показник характеризує ФСМП у тому випадку, якщо є попередньо встановлено критерій цього показника. Призначенням даного коефіцієнту є швидка оцінка фінансового стану підприємства. Його варто використовувати при моніторингу ФСМП. Приклад. Керівники підприємства АВС за результатами проведеного аналізу фінансових показників діяльності конкурентів, а також з огляду на власну стратегію розвитку прийшли до висновку, що рентабельність власного капіталу повинна становити – 0,35; оборотність поточних активів – 2,0; ліквідність поточних активів – 1,5; платоспроможність – 0,6. На основі наведених значень коефіцієнтів, а також виходячи з розміру наявних фінансових ресурсів підприємства можна розрахувати абсолютні значення основних балансових показників і показників звіту про фінансові результати. Результати розрахунку наведені у табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Основні балансові показники та показники звіту

про фінансові результати машинобудівного підприємства АВС

№ з/п

Показники

Тис. грн.

1

Необоротні активи

82

2

Оборотні активи

30

3

Власний капітал

70

4

Поточні зобов’язання

20

5

Довгострокові зобов’язання

22

6

Сукупні зобов’язання

42

7

Валюта балансу

112

8

Валовий дохід

60

9

Прибуток

24,5

         Використовуючи вихідні дані табл. 2.7 необхідно розрахувати вагові значення основних балансових показників у валюті балансу. Результати розрахунку можна виразити балансовою рівністю:

0,73Х1+0,27Х2=0,62Х3+0,17Х4+0,19Х5.

         Отримавши вагові коефіцієнти абсолютних балансових показників у валюті балансу підприємства можна розраховувати узагальнюючий показник рентабельності валюти балансу підприємства для встановлення критерію його ефективності. Використовуючи дані табл. 2.27, а також розраховані вагові значення балансових показників, рентабельність валюти балансу становитиме:

                                              

         При дослідженні організаційної структури управління передбачається аналіз: організаційної та функціональної структури апарату управління підприємством, а також документів, що регламентують чинну систему управління [43, с. 48]. В.Герасимчук рекомендує аналіз організаційної структури апарату управління підприємством розпочинати з порівняння існуючої організаційної структури з типовими структурами управління, а також з прогресивними структурами управління підприємств зарубіжних країн. При цьому аналізі порівнюють: цілі і стратегії управління; рівні управління; норми керованості керівників; правильність підлеглості та відповідності найменування структурних підрозділів змісту їх діяльності; відповідність масштабів даного підрозділу чисельності  його працівників; ступінь сприяння ієрархічних зв’язків даного підрозділу ефективному виконанню його функцій; відповідність отриманих результатів діяльності структурного підрозділу за допомогою конкретного показника тим, що передбачалися. У додатку А наведено показники, які характеризують ефективність використання організаційної структури управління підприємством. Аналіз функцій структурних підрозділів та працівників апарату управління проводять з метою: визначення рівня функціональної спеціалізації підрозділів та працівників; ліквідації дублювання функцій; виявлення та ліквідації непотрібних функцій; перерозподілу функцій між структурними підрозділами та працівниками апарату управління; вибору найхарактерніших функцій, що підлягають механізації й автоматизації. За аналізу рівня функціональної спеціалізації підрозділів та працівників апарату управління їх фактичні функції порівнюють з функціями, які передбачені положеннями про відділи та посадовими інструкціями, з метою виявлення функцій, невластивих даному підрозділу (працівнику) і непередбачених положенням про відділ (посадовою інструкцією). На підставі складених, на стадії діагностики, переліків нормативно-технічної та методичної документації, що закріплює чинну систему управління, визначають рівні забезпечення структурних підрозділів управління та управлінських кадрів регламентуючими документами. Аналіз документів, що регламентують чинну систему управління здійснюють шляхом розрахунку низки показників, зокрема, показник забезпечення підрозділів управління регламентуючими документами; показник забезпечення працівників апарату управління регламентуючими документами, коефіцієнт повноти охоплення функцій управління [43].

         Щодо системи внутрішнього контролю на машинобудівному підприємстві, то за дослідженнями Дж.Робертсона структуру внутрішнього контролю можна поділити на три складових: контрольне середовище – набір характеристик, який визначає службові взаємовідносини, які сприяють контролю на підприємстві; система бухгалтерського обліку підприємства – політика і процедури, які торкаються запису господарських операцій; процедури контролю – спеціальні перевірки, які виконує персонал підприємства. Ці три складових у взаємозв’язку забезпечують попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок інформації та її викривлення. Контрольне середовище складається із семи елементів: політика і методи управління; організаційна структура підприємства; діяльність ради керуючих (дирекції) тощо; методи розподілу функцій управління і відповідальності; управлінські методи контролю; кадрова політика і практика; зовнішній вплив. У системі бухгалтерського обліку обробляється інформація про господарські операції у бухгалтерських реєстрах і складається фінансова звітність. При цьому не має сто відсоткової гарантії про точність інформації у фінансовій звітності. Незважаючи на це, облікова політика і процедури контролю є важливими елементами системи внутрішнього контролю. Мінімальні вимоги до системи обліку, з точки зору контролю, включають план рахунків, письмові пояснення та інструкції, які стосуються класифікації господарських операцій, а також повинна мати місце документація, у якій зафіксовано цілі обліку і відображено зміст облікових процедур [217].

         У міжнародних аудиторських стандартах щодо процедур контролю зауважується, що сприятливе управлінське середовище характеризується системою управління, яка забезпечує високий рівень внутрішньої системи комунікацій. До того ж, контрольне середовище визначається компетентністю персоналу підприємства, розподілом обов’язків, контролем доступу до активів, документів і здійсненням періодичних порівнянь облікових даних [168].

         Огляд літературних джерел показав, що більшість авторів аналіз системи внутрішнього контролю здійснюють з метою виявлення її ефективності. При цьому найважливішими критеріями ефективності є тривалість часу на здійснення різного роду документальних перевірок і рівень витрат на їх проведення [67; 183; 217]. Взаємодію цих критеріїв відображає графік на рис.2.2. На осі “Х” відкладено час, який необхідний для здіснення перевірки системи внутрішнього контролю, а на осі “У” витрати на перевірку. Перетин прямих “А” і “В” показує оптимальний рівень витрат коштів і часу на перевірку системи внутрішнього контролю на підприємстві.

За дослідженнями Л.Білоноги, Б.Вихруща, А.Мазаракі, Л.Лігоненко, Н.Ушакової ефективність використання кадрового потенціалу підприємства доцільно визначати шляхом розрахунку показників продуктивності праці. Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці є співвідношення обсягу виробленої продукції до тривалості часу на виготовлення даного обсягу продукції. Цей показник дає уявлення про те, скільки продукції виготовляється за одиницю часу. Своєю чергою обернене співвідношення, називають трудомісткістю виробу. Воно дає можливість розрахувати час, який витрачається на виготовлення одиниці продукції. Часто для визначення рівня продуктивності праці використовують також співвідношення кількості продукції виготовленої в одиницю часу до чисельності робітників [67, с.69-75; 161, с.310-318].
Як уже зазначалось у попередніх параграфах, як правило, ефективність використання основних фондів визначають шляхом розрахунку низки коефіцієнтів: коефіцієнт оновлення (співвідношення вартості введених у дію основних фондів і вартості основних фондів на кінець року ); коефіцієнт зносу (співвідношення величини зносу на кінець року до первісної вартості основних фондів на початок року); коефіцієнт вибуття (співвідношення вартості вибуття основних фондів до вартості основних фондів на початок періоду); коефіцієнт придатності до використання (співвідношення залишкової вартості основних фондів і первісної вартості основних фондів); коефіцієнт використання наявного обладнання (співвідношення вартості діючого обладнання до вартості наявного обладнання); коефіцієнт використання встановленого обладнання (співвідношення вартості діючого обладнання до вартості встановленого обладнання); коефіцієнт системності роботи обладнання (співвідношення кількості відпрацьованих верстатогодин до кількості встановлених верстатів); коефіцієнт екстенсивного завантаження (співвідношення величини ефективного фонду часу до величини календарного фонду часу); коефіцієнт інтенсивності (співвідношення кількості одиниць продукції за одиницю часу до обсягу випуску продукції за планом); коефіцієнт інтегрального завантаження (добуток фонду часу за планом і коефіцієнту інтенсивного завантаження); коефіцієнт фондовіддачі (співвідношення вартості виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів).

Наступним об’єктом аналізування є рівень диверсифікації видів діяльності і продукції підприємства. Цей об’єкт доцільно аналізувати за двома показниками. Перший показник передбачає:

1. Розрахунок коефіцієнта фактично отримуваного прибутку від диверсифікації видів діяльності підприємства (), який воно отримало протягом останнього звітного року:

                                                                                                 (2.3)

де  – прибуток, отриманий від здійснення і-го виду діяльності;

n – кількість фактично здійснюваних видів діяльності машинобудівним підприємством;

m – кількість можливих видів діяльності машинобудівного підприємства;

2. На основі формули (2.3) розрахунок коефіцієнта фактично отримуваного прибутку від диверсифікації видів діяльності підприємства, який воно отримало протягом кількох останніх звітних періодів ();

3.Обчислення відхилення коефіцієнта отримання прибутку машинобудівним підприємством у звітному році від величини цього коефіцієнта протягом останніх років:

                                                               (2.4)

У тому випадку, коли , то рівень диверсифікації є задовільним.

Варто зауважити, що підприємство постійно здійснює операційну і фінансову діяльності, але не завжди інвестиційну. Якщо за аналізований період немає прибутку від інвестиційної діяльності, то при визначенні рівня диверсифікації видів діяльності підприємства потрібно порівнювати суми прибутку від операційної і фінансової діяльностей у поточному році зі сумою рівнів прибутку від фінансової та операційної діяльностей у минулих роках. При цьому минулорічні значення рівня прибутку від інвестиційної діяльності не беруться до уваги.

Рівень диверсифікації продукції підприємства () пропонується визначати як різницю між кількістю асортиментних груп продукції підприємства у поточному звітному періоді () з їх середньою кількістю протягом останніх трьох звітних років ():

1. Розрахунок коефіцієнта фактичних асортиментних груп продукції машинобудівного підприємства протягом звітного періоду ()

                                                                                                (2.5)

де  – кількість асортиментних груп z-ї номенклатури;

v – кількість фактичних номенклатурних найменувань продукції;

w – кількість можливих номенклатурних найменувань продукції;

2. На основі формули (2.5) розрахунок коефіцієнта фактичних асортиментних груп продукції машинобудівного підприємства, який воно отримало протягом кількох останніх звітних періодів ;

3.Обчислення відхилення коефіцієнта отримання прибутку машинобудівним підприємством у звітному році від величини цього коефіцієнта протягом останніх років:

                                               (2.6)

У тому випадку, коли , то рівень диверсифікації є задовільним.

Щодо забезпеченості машинобудівного підприємства власними інвестиційними ресурсами і ефективності їх використання, то цей рівень доцільно оцінювати на засадах обчислення коефіцієнтів вартості, диверсифікованості та ефективності використання ВІРМП:

1. Коефіцієнт вартості ВІРМП:

                                           (2.7)

де  – вартість інвестиційних ресурсів у звітному періоді, тис. грн.;

 – вартість інвестиційних ресурсів у базовому періоді, тис. грн.;

         Вартість інвестиційних ресурсів у звітному чи базовому періодах доцільно розраховувати за формулою

                                       (2.8)

де  – балансова вартість матеріальних активів, які машинобудівне підприємство може використовувати в якості інвестиційних ресурсів, тис. грн.;

 – балансова вартість нематеріальних активів, які машинобудівне підприємство може використовувати в якості інвестиційних ресурсів, тис. грн.;

 – вартість інтелектуального потенціалу власників і працівників машинобудівного підприємства, яка може бути визначена методом експертних оцінок і розглядатись як внесок у статутний фонд існуючої або створюваної організації, тис. грн.

2. Коефіцієнт диверсифікованості ВІРМП:

                                                                 (2.9)

де  – кількість джерел власних інвестиційних ресурсів, які фактично використовує машинобудівне підприємство;

 – кількість джерел власних інвестиційних ресурсів, які може використовувати машинобудівне підприємство.

         Серед джерел ВІРМП доцільно виділяти наявні на балансі підприємства грошові кошти, дебіторську заборгованість, нерозподілений прибуток, товарно-матеріальні запаси і основні фонди, які не використовуються в операційній діяльності, цінні папери, права інтелектуальної власності, а також інтелектуальний потенціал власників і працівників підприємства. Як бачимо, за характером вказані джерела ВІРМП можна поділити на матеріальні і нематеріальні, а за способом оцінювання їх вартості – на ті, які оцінюються за балансовою вартістю, а також ті, вартість яких можна оцінити тільки методом експертних оцінок. Чим більше машинобудівне підприємство використовує джерел власних інвестиційних ресурсів, тим більші у нього можливості розвинути інвестиційний потенціал.

3. Коефіцієнт ефективності використання ВІРМП:

                                           (2.10)

де  – прибуток машинобудівного підприємства від здійснення ним інвестиційної діяльності, тис. грн.;

 – вартість ВІРПМ, які фактично інвестовано, тис. грн.

         Відкоригувавши значення вказаних показників на відповідні їм коефіцієнти вагомості і просумувавши їх отримуємо узагальнюючий показник забезпеченості машинобудівного підприємства власними інвестиційними ресурсами і ефективності їх використання:

                                             (2.11)

де  – коефіцієнти вагомості коефіцієнтів вартості, диверсифікованості і ефективності використання ВІРМП.

 

 

2.3 Аналізування інвестиційного потенціалу машинобудівного підприємства.

 

 

Проведені дослідження показали, що в процесі аналізу інвестиційної привабливості підприємства найважливішими об’єктами оцінки є: його фінансовий стан, організаційна структура управління; система внутрішнього контролю, кадровий потенціал підприємства, використовуване обладнання, а також рівень диверсифікації продукції і видів діяльності підприємства. Використовуючи метод експертних оцінок, вдалось виявити рівень вагомості кожного з названих об’єктів в узагальненому показнику інвестиційної привабливості підприємства. У табл. 2.8 наведено значення коефіцієнтів вагомості об’єктів дослідження в узагальненому показнику інвестиційної привабливості підприємства. Шістдесят два відсотки опитаних стверджують, що фінансовий стан підприємства є найважливішим об’єктом аналізу. Двадцять один відсоток опитаних найважливішим об’єктом вважають якісні і кількісні характеристики використовуваної техніки і технології. Інші вважають, що кожен з об’єктів є однаково важливим для інвестиційної привабливості підприємства.

 

Таблиця 2.8

Значення коефіцієнтів вагомості об’єктів дослідження в узагальнюючому показнику рівня ІПМП

Групи об’єктів

Значення коефіцієнтів

1

Інвестиційна привабливість підприємства

0,5

1.1

Фінансовий стан машинобудівного підприємства

 

0,6200

1.2

Організаційна структура управління машинобудівним підприємством

 

0,2100

1.3

Системи внутрішнього контролю, яка діє на машинобудівному підприємстві

 

0,0425

1.4

Кадровий потенціал машинобудівного підприємства

 

0,0425

1.5

Використовуване машинобудівним підприємством обладнання

 

0,0425

1.6

Диверсифікація продукції і видів діяльності машинобудівного підприємства

 

0,0425

2

Забезпеченість машинобудівного підприємства власними інвестиційними ресурсами і ефективність їх використання

 

0,5

 

Таким чином, використовуючи результати анкетного опитування щодо важливості окремих об’єктів аналізу для оцінки інвестиційної привабливості підприємства, можна вважати, що коефіцієнт вагомості для першого об’єкта (фінансовий стан підприємства) становить – 0,32; для другого об’єкта (використовуване підприємством обладнання) – 0,21; для сьомого (забезпеченість машинобудівного підприємства власними інвестиційними ресурсами і ефективність їх використання) – 0,0575, для всіх інших – 0,0425, тобто 1 – (0,32 + 0,21+0,24) / 4, що відповідає умові.

Опитування експертів здійснювалось також для визначення рівня вагомості показників, значення яких характеризують конкретні об’єкти. Так, серед запропонованих показників, які характеризують фінансовий стан підприємства (рентабельність валюти балансу підприємства, ліквідність і оборотність його активів, платоспроможність підприємства) 21% опитаних вважають, що рівень рентабельності підприємства найбільше впливає на його фінансовий стан. Щодо інших показників, що їх слід розмістити у наступному порядку: платоспроможність, ліквідність, оборотність, 18% – переконані, що рівень рентабельності і оборотності визначають фінансовий стан підприємства. Ці показники є однаково важливими. Ліквідність і платоспроможність – ця група експертів ототожнює і надає цим показникам другорядне значення. Сім відсотків опитаних переконані, що рівень ліквідності і рентабельності є запорукою фінансового успіху підприємства і це забезпечує високу оборотність фінансових і матеріальних ресурсів підприємства. Варто зауважити, що ця група експертів також ототожнює ліквідність із платоспроможністю. Решта опитаних (54%) вважають, що рівень взаємозв’язку між названими показниками настільки високий, що вони мають рівнозначну важливість для фінансового стану підприємства.

Щодо показників, які характеризують ефективність діючої на підприємстві організаційної структури управління, то серед числа опитаних, тільки 57% висловили власну думку про доцільність використання цих показників і про пріоритетність окремих з них. Експерти стверджують, що наведені показники достатньо об’єктивно характеризують ефективність організаційної структури управління підприємством, проте 91,22% опитаних стверджують, що окремі з наведених показників є другорядними і їх не варто розраховувати. До цих показників належать: коефіцієнт відповідності рівня лінійного керівництва; показники розрахункової кількості рівнів лінійного керівництва; коефіцієнт відповідності рівнів функціонального керівництва; коефіцієнт розрахункової кількості рівнів функціонального керівництва; рівень завантаженості керівника; показник рівня організації управління виробництвом підприємства. Експерти висловились на користь того, що усі з наведених показників, за винятком другорядних є однаково важливими для оцінки ефективності діючої на підприємстві організаційної структури управління.

         Стосовно показників, які характеризують ефективність діючої на підприємстві системи внутрішнього контролю, то 38 % опитаних погодились із тим, що рівень витрат за одиницю часу, який має місце на підприємстві, об’єктивно характеризує ефективність діючої на підприємстві системи контролю, проте 37 % вважають, що ефективність системи внутрішнього контролю має визначатись із врахуванням ефекту, який забезпечує контроль. Інші 25 % респондентів відповіді на запитання не дали.

         В анкеті наводились також показники, які характеризують ефективність використання кадрового потенціалу на підприємстві, а саме показники продуктивності праці: співвідношення обсягу виробленої продукції: і обернений до нього показник – трудомісткість виробу. Інші респонденти не дали відповіді на запитання. Результати анкетування показали, що 92 % опитаних вважають, що наведені показники достатньо об’єктивно характеризують ефективність використання кадрового потенціалу підприємства і повинні мати однаковий коефіцієнт вагомості в даному об’єкті аналізу, тобто – 0,5, тобто (1/2), що відповідає умові:

У попередніх параграфах наводились показники, які характеризують ефективність використовуваного на підприємстві обладнання, до того ж наводились чинники, які впливають на значення цих показників. Проведене опитування експертів показало, що більшість респондентів переконані, що найбільш узагальнюючим показником, який характеризує ефективність використовуваних необоротних активів є коефіцієнт фондовіддачі – 44 %. Ця група респондентів усім іншим показникам відводить другорядне значення, тобто вважає, що коефіцієнт їх вагомості однаковий. Поряд з цим інша група респондентів 27% вважають, що найбільш повно і об’єктивно ефективність використання необоротних активів відображають коефіцієнти: фондовіддачі, зносу і оновлення обладнання. Іншим показникам вони надають другорядне значення. Двадцять дев’ять відсотків респондентів утримались від відповіді щодо вагомості запропонованих їм показників. За результатами анкетування коефіцієнт вагомості для фондовіддачі становить 0,44, а для інших показників 0,056.

         Щодо показників диверсифікації видів діяльностей підприємства і його продукції, то з приводу коефіцієнта вагомості вислови думку тільки 35% опитаних, проте вони однозначно відзначили, що наведені показники об’єктивно характеризують рівень диверсифікації і повинні мати однаковий коефіцієнт вагомості. Таким чином, коефіцієнт вагомості для обох показників становитиме 0,5, тобто (1/2), що відповідає умові розробленої методики.

         У додатку Б наведено коефіцієнти вагомості для показників, які характеризують конкретні об’єкти. Використовуючи результати анкетного опитування, а також дані умовного підприємства ЗАТ “Автонавантажувач” проаналізуємо його на предмет інвестиційної привабливості з допомогою розроблених методичних рекомендацій. У додатку В наведено баланс підприємства і звіт про фінансові результати.

         Як бачимо, валюта балансу підприємства збільшилась з 9446 тис. грн. на початку року до 13244 тис. грн. на кінець року, тобто на 3798 тис. грн. або 40,20%. Ріст валюти балансу відбувся як за рахунок збільшення необоротних, так і оборотних активів. На початок звітного року вартість необоротних активів дорівнювала 1732 тис. грн., що становило18,33% у структурі валюти балансу. На кінець року вартість необоротних активів збільшилась до 2197 тис. грн., проте їх частка у валюті балансу почала становити лише 0,16%. Це є результатом значного збільшення на підприємстві вартості оборотних активів.

         На початок року вартість оборотних активів дорівнювала 7714 тис. грн., що становило 81,67% сукупних активів, проте на кінець року оборотні активи зросли на 3333 тис. грн. Як результат, їх частка у валюті балансу збільшилась з 81,67% до 99,84%.

З пасиву балансу видно, що ріст оборотних активів відбувся за рахунок збільшення поточних зобов’язань. На початку року вартість зобов’язань дорівнювала 110 тис. грн., що становило 1,16% у сукупних пасивах, проте на кінець року їх вартість зросла на 3710 тис. грн. Це привело збільшення їх частки у джерелах фінансових ресурсів підприємства до 28,84%. Ріст зобов’язань відбувся в основному за рахунок збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги на 3012 тис. грн., а також за рахунок збільшення кредиторської заборгованості перед банком з 2 тис. грн. до 101 тис. грн.

Щодо даних звіту про фінансові результати, то можна констатувати, що підприємство розширює обсяги діяльності, проте прибуток підприємства при цьому зменшується. Так, у звітному періоді у порівнянні з попереднім дохід від реалізації продукції знизився з 4210,8 тис. грн. до 3509 тис. грн., тобто на 16,66%. Варто проаналізувати чинники, які зумовили зниження валового доходу підприємства. За даними Звіту про фінансові результати собівартість реалізованої продукції знизилась на 251 тис. грн., зменшилась також адміністративні витрати на 15 тис. грн., а також витрати на збут на 8,4 тис. грн.

Щодо доходів, то їх зменшення було більшим ніж зменшення витрат, що і зумовило зниження виручки від реалізації продукції. Так, валовий прибуток зменшився на 365, тис. грн., інші операційні доходи знизився на 34,2 тис. грн. Це зумовило погіршення фінансових результатів від операційної діяльності на 376,9 тис. грн. Інші доходи підприємства також зменшилась на 122,2 тис. грн.

Використовуючи формули (2.1)-(2.11), а також вихідні дані, що наведені у табл. 2.9-2.10 обчислимо показники, які характеризують ІПМП у розрізі виділених напрямів і груп показників (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Показники, які характеризують ЗАТ «Автонавантажувач»

за період 2003-2006 рр.

Назви показників

Роки

2003

2004

2005

2006

Показники фінансової стійкості

  1.  

Рентабельність валюти балансу, %

1,87

2,00

2,21

,89

  1.  

Оборотність валюти балансу

0,36

0,31

0,37

,31

  1.  

Ліквідність поточних активів

2,00

4,80

70,12

2,89

  1.  

Платоспроможність підприємства

3,12

1,05

84,87

0,46

Показники ефективності організаційної структури управління

  1.  

Коефіцієнт централізації функцій управління

 

0,32

 

0,33

 

0,41

 

0,41

  1.  

Співвідношення чисельності лінійного та функціонального персоналу

 

0,6

 

0,4

 

0,5

 

0,5

  1.  

Коефіцієнт раціональної структури управління

0,25

0,3

0,2

0,2

  1.  

Коефіцієнт відповідності норм керованості

1

1

1

1

  1.  

Коефіцієнт керованості

0,24

0,27

0,26

0,26

  1.  

Рівень організації управління виробництвом

0,30

0,35

0,33

0,33

  1.  

Рівень функціонального розподілу праці

0,27

0,28

0,25

0,25

  1.  

Коефіцієнт дублювання функцій управління

0,17

0,18

0,16

0,16

  1.  

Повна трудомісткість відповідного управлінського рішення

 

0,90

 

0,88

 

0,87

 

0,87

  1.  

Показник рівня забезпеченості працівників

0,72

0,79

0,75

0,75

  1.  

Показник формалізації праці управлінського персоналу

 

0,48

 

0,43

 

0,42

 

0,42

  1.  

Коефіцієнт повноти охоплення функцій

1

1

1,33

1,33

Показники, які характеризують систему внутрішнього контролю підприємства

  1.  

Сукупні витрати підприємства, тис. грн.

1825

1400

1506

1255

  1.  

Витрати на утримання СВК, тис. грн.

256

320

320

320

Показники кадрового потенціалу

  1.  

Обсяг виробленої продукції, тис. грн.

4756

4586

5000

4985

  1.  

Тривалість часу на виготовлення продукції, днів

365

365

365

365

Показники, які характеризують використовуване обладнання

  1.  

Коефіцієнт оновлення

1,07

1,16

1,4

1,10

  1.  

Коефіцієнт зносу

0,92

0,85

0,71

0,90

  1.  

Коефіцієнт вибуття

-

-

-

-

  1.  

Коефіцієнт придатності до використання

1

1

1

1

  1.  

Коефіцієнт використання наявного обладнання

1

1

1

1

  1.  

Коефіцієнт використання встановленого обладнання

 

1

 

1

 

1

 

1

  1.  

Коефіцієнт системності роботи обладнання

0,73

0,73

0,73

0,73

  1.  

Коефіцієнт екстенсивного завантаження

1

1

1

1

  1.  

Коефіцієнт інтенсивного завантаження

0,97

0,87

0,93

0,91

  1.  

Коефіцієнт інтегрального завантаження

1

1

1

1

  1.  

Коефіцієнт фондовіддачі

0,52

0,57

0,60

0,57

Показники, які характеризують диверсифікованість продукції і видів діяльності підприємства

  1.  

Прибуток від операційної діяльності, тис. грн.

12

12

11

13

  1.  

Прибуток  від інвестиційної діяльності, тис. грн.

1,8

1,5

0,5

1

  1.  

Прибуток  від фінансової діяльності, тис. грн.

15

14

12

15

  1.  

Асортимент продукції для першого номенклатурного найменування

 

2

 

2

 

2

 

2

  1.  

Асортимент продукції для другого номенклатурного найменування

 

5

 

5

 

5

 

5

  1.  

Асортимент продукції для третього номенклатурного найменування

 

3

 

3

 

3

 

-

Показники, які характеризують власні інвестиційні ресурси підприємства

  1.  

Вартість власних інвестиційних ресурсів, тис.грн.

2745

2957

3120

3425

  1.  

Кількість використовуваних джерел інвестиційних ресурсів

 

4

 

2

 

5

 

5

40.  

Прибуток від інвестиційної діяльності, тис. грн.

113,6

124,1

117,2

121,4

У відповідності до розроблених методичних рекомендацій наступним етапом оцінювання рівня ІПМП є розрахунок узагальнюючих показників, які характеризують інвестиційну привабливість підприємства, а також узагальнюючого показника забезпеченості машинобудівного підприємства інвестиційними ресурсами та ефективності їх використання:

1) обчислення узагальнюючого показника ФСПМ

2) обчислення узагальнюючого показника ефективності організаційної структури управління машинобудівним підприємством

3) обчислення узагальнюючого показника ефективності використовуваної системи внутрішнього контролю

4) обчислення узагальнюючого показника кадрового потенціалу машинобудівного підприємства

5) обчислення узагальнюючого показника ефективності використання обладнання машинобудівного підприємства

6) обчислення узагальнюючого показника рівня диверсифікації видів діяльності і продукції машинобудівного підприємства

Таким чином, рівень інвестиційної привабливості ЗАТ «Автонавантажувач» становить

Для розрахунку узагальнюючого показника забезпеченості машинобудівного підприємства інвестиційними ресурсами та ефективності їх використання необхідно обчислити коефіцієнти вартості, диверсифікованості і ефективності використання ЗАТ «Автонавантажувач» власних інвестиційних ресурсів:

1) обчислення коефіцієнта вартості ВІРМП

2) обчислення коефіцієнта диверсифікованості ВІРМП

3) обчислення коефіцієнта ефективності використання ВІРМП

4) обчислення узагальнюючого показника забезпеченості ЗАТ «Автонавантажувач» власними інвестиційними ресурсами і ефективності їх використання

         Завершальним етапом оцінювання рівня інноваційного потенціалу ЗАТ «Автонавантажувач» є розрахунок коефіцієнта Ір на засадах врахування значень рівня Ік та

Як бачимо, у відповідності до шкали, що наведена у табл. 2.6 рівень інвестиційного потенціалу ЗАТ «Автонавантажувач» є досить високим, проте існує певний резерв його підвищення.

 

Скачати реферат “Інвестиційний потенціал машинобудівних підприємств”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>