Нічого цікавоМоже бутиНормальноДобреДуже цікаво (1 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...Loading...
Кількість переглядів: 353

Класифікація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

В умовах глобалізації економіки, коли посилюється роль комунікації, інформації та інновацій, незаперечним фактом є те, що зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів торговельного підприємництва потребує постійного вдосконалення, а також диверсифікації і диференціації форм її фінансової підтримки. Вітчизняні і зарубіжні науковці приділяють досить багато уваги проблемам розвитку зовнішньоекономічної діяльності, проте критичний аналіз наукової літератури показав, що питання фінансової підтримки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності висвітлено не на належному рівні.

Читати про Товарознавство
Читати про Навчання на товарознавця (напрям ‘Товарознавство і торговельне підприємництво’ (Нова назва напряму ‘Підприємництво, торгівля і біржова діяльність’)
Читати про Рекламні технології та віртуальна економіка

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Типологізація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з позиції їх фінансових потреб”

Передусім на теоретичному рівні дослідження проблема полягає у відсутності адекватної класифікації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з погляду їх фінансових потреб. Побудова такої класифікації є відправною позицією для удосконалення діючих і формування нових механізмів фінансової підтримки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Класифікація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з позиції їх фінансових потреб передбачає застосування нормативного, поведінкового, процесного і системного науково-методичних підходів. Необхідність нормативного підходу викликана тим, що у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» наведено чітке означення поняття «суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності» (сторони, які перебувають у договірних відносинах з приводу купівлі-продажу товарів, надання послуг, здійснення інвестицій тощо) і наведено їх перелік:

–        фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

–        юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), у тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

–        об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

–        структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності України, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

–        спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

З позиції поведінкового і процесного науково-методичного підходу        О. Гребельник класифікує суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за рівнями:

1) мікрорівень (рівень фізичних і юридичних суб'єктів господарювання) – підприємства, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги;

2) мезорівень (рівень національних, галузевих і регіональних об'єднань) – міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин (Міністерство економіки України, Національний банк, Антимонопольний комітет, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Торгово-промислова палата України тощо);

3) макрорівень (рівень держави) – уряд та парламент країни;

4) метарівень (рівень становлення зовнішньоекономічних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції). Особливо це стосується співпраці органів управління на стадії створення і розвитку інтеграційних об'єднань;

5) мегарівень (рівень міжнародних об'єднань, організацій). Це передусім Генеральна угода з торгівлі і тарифів (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Рада митного співробітництва тощо.

За дієздатністю суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності поділяються на фізичних та юридичних осіб. До фізичних осіб належать підприємці, наймані працівники, туристи, тобто ті, хто безпосередньо бере участь у здійсненні такого виду діяльності. До юридичних осіб належать підприємства різних організаційно-правових форм, корпорації, асоціації тощо [12; 21; 23; 27].

За способом привласнення результатів діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності можна згрупувати таким чином: держава в особі не тільки державних органів регулювання, а й міждержавних та міжнародних організацій; власники, тобто безпосередні засновники підприємств, та наймані працівники, які працюють за контрактами зовнішньоекономічної діяльності [21; 27; 95].

Істотний внесок у класифікацію суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснили також В. Козик, Л. Панкова, Я. Карп’як, О. Григор’єв,    А. Босак, Л. Стровський, які конкретизували суб’єктів зовнішньоекономічних операцій з позиції виконуваних ними комерційних операцій [56; 81]: суб’єкти, які реалізовують зовнішньоторговельні операції (експортно-імпортні, реекспортні та реімпортні, операції зустрічної торгівлі, операції натурального обміну, операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем, викуп застарілої продукції, поставки на комплектацію, операції на давальницькій сировині, операції зустрічної торгівлі у рамках промислового співробітництва, організаційні форми здійснення зовнішньоторговельних операцій); суб’єкти, які реалізовують орендні операції; суб’єкти, які реалізовують операції з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і досвідом; суб’єкти, які реалізовують операції з торгівлі інженерно-технічними послугами; суб’єкти, які реалізовують консалтингові операції; суб’єкти, які реалізовують операції з технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами машинно-технічної продукції.

А.Кредісов серед організаційних форм торгово-посередницьких операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності виділяє торговельні (суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є торговельними підприємствами, найчастіше проводять операції за свій кошт і від свого імені. До них належать торговельні доми, експортні та імпортні фірми, підприємства оптової і роздрібної торгівлі, дистриб’юторські стокові компанії), комісійні (це представники продавців або покупців, відповідальні за своєчасність постачання товарів, їх транспортування, документальне оформлення і технічне обслуговування виконання угоди, страхування), агентські (це компанії, які тривалий час підтримують тісний контакт із принципалами. Вони поділяються на експортних і імпортних агентів), брокерські (це великі компанії, які мають постійні зв’язки з великими банками, що дозволяє їм фінансувати експортні та імпортні угоди під заставу товару) підприємства, а також фактори (торговельні посередники, котрі виконують широке коло посередницьких обов’язків від імені експортера: експортують продукцію, фінансують експортні операції, виплачують аванси виробникам, кредитують імпортерів, страхують торговельні операції) [148].

За ознакою належності капіталу і контролю за ним Г.Дроздова поділяє суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на національних (підприємства, капітал яких належить підприємцям України), іноземних (підприємства, капітал яких належить іноземним підприємцям) і змішаних (підприємства, капітал яких належить як вітчизняним, так і іноземним підприємцям) [45]. За обсягом реалізовуваних зовнішньоекономічних операцій вона виділяє також великих, середніх і малих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності [45].

Окрім вищенаведених класифікаційних ознак і видів зовнішньоекономічної діяльності за ознакою виконуваної ролі у сфері зовнішньоекономічної діяльності виділяємо також суб’єктів, які виконують роль контролерів і регулювальників зовнішньоекономічної діяльності, суб’єктів, які виконують роль підприємців і суб’єктів, які виконують судову роль. До першої групи належать органи державного управління, які згідно з чинним законодавством встановлюють правила провадження зовнішньоекономічної діяльності, контролюють хід їх виконання, а також ухвалюють і реалізовують регулювальні рішення, якими впливають на явища і тенденції, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності країни. До них належить, зокрема, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. У його структурі створено департамент зовнішньоекономічної діяльності, до складу якого входять два керівники підрозділи – управління зовнішньоекономічної політики й управління регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Перший включає відділ політики та інструментів розвитку зовнішньої торгівлі, відділ митно-тарифної та нетарифної політики, відділ розвитку експорту товарів та послуг, відділ прогнозування та моніторингу зовнішньої торгівлі. Своєю чергою, другий підрозділ об’єднує відділ нетарифного регулювання, відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності і відділ державного регулювання зовнішньоекономічних операцій. Окрім Міністерства економічного розвитку і торгівлі України роль контролера, регулювальника виконують також Міністерство закордонних справ, Національний банк, Міністерство доходів і зборів України (Міністерство є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України).

До суб’єктів, які виконують судову роль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, належать державні і третейські суди. Оскільки законодавчі акти щодо міжнародної торгівлі мають суттєві відмінності у різних країнах, то суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності для розв’язання спорів здебільшого звертаються до міжнародних організацій, які розв’язують конфлікти, керуючись положеннями міжнародного права. Так, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) виробила типові правила доарбітражного врегулювання спорів і реалізації самого арбітражу: Правила про арбітраж     1976 року, Правила про доарбітражне врегулювання спорів 1980 року. Типовий закон про арбітраж 1985 року. Важливою основою формування і реалізації судових рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності є також Конвенція ООН 1958 року про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яка регламентує порядок взаємодії державних і третейських судів у питаннях розв’язання конфліктів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Застосування системного підходу до класифікації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності передбачає ідентифікування ознак, які слугуватимуть виявленню спільного і відмінного у їхніх фінансових потребах та інтересах. У широкому розумінні терміни «інтерес» та «потреба» практично не відрізняються.

Так, у Тлумачному словнику сучасної української мови під інтересом розуміються:

1) увага до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимсь, чимось;

2) вага значення;

3) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; прагнення потреби;

4) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмсь прагненням, потребам [13, c. 401].

Своєю чергою, термін «потреба» має такі значення:

1) необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. Необхідність або бажання робити щось, діяти певним чином;

2) те, без чого не можна обійтись; вимоги, які необхідно задовольнити;

3) умови, необхідні для когось, чогось [13, c. 905].

Незважаючи на схожість цих двох термінів, між ними є певна різниця, важлива для ідентифікування видів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Більш очевидною ця різниця є тоді, коли порівнювати між собою фінансові потреби з фінансовими інтересами. Так, підприємці як основні суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності залежно від характеру виконуваних ними операцій можуть мати виключно дві фінансові потреби – потребу у фінансових ресурсах і потребу у гарантіях фінансових установ для реалізації тих чи інших зовнішньоекономічних операцій. Фінансові потреби мають об’єктивний характер, оскільки їх виникнення базується на такому факторі об’єктивної дійсності, як фінансові зобов’язання, що випливають з умов зовнішньоекономічних контрактів, а також чинного законодавства, зокрема у тій частині, яка зобов’язує до сплати певних податків і платежів у встановлені терміни. Своєю чергою, дослідження показали, що інтереси підприємців як суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності значною мірою є суб’єктивними. Джерелом суб’єктивізму є утилітарний підхід до виявлення економічної корисності ухвалених рішень. Базуючись на індивідуальних баченнях, переконаннях, власному досвіді та індивідуальній поінформованості, підприємці самостійно ухвалюють рішення про власну вигоду: якого розміру і в які терміни вона має бути отримана. Як наслідок, залежно від того, яку вигоду бачить підприємець від реалізації тієї чи іншої операції, він виступає у сфері зовнішньоекономічної діяльності як інвестор або реципієнт, кредитор або позичальник, продавець або покупець. Тобто вигода, зумовлена перспективами реалізації певної операції, спонукає вибір ролі підприємця як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. Отже, фінансові потреби базуються на фінансових інтересах суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Суб’єктивні рішення підприємців, які керуються певними фінансовими інтересами, лягають в основу зовнішньоекономічних контрактів, у підсумку виникають об’єктивні фінансові потреби, які суб’єкт змушений виконати в конкретні, обумовлені контрактом і правовими актами терміни.

Таким чином, узагальнення критичного огляду науково-літературних джерел [12; 21; 23; 27; 45; 56; 73; 81; 82; 92; 95; 102; 145; 148] і власні теоретичні дослідження дозволили розвинути класифікацію суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності:

1. За рівнями:

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мікрорівня;

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мезорівня;

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності макрорівня;

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності метарівня;

–          суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мегарівня.

2. За дієздатністю:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є фізичними особами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності – юридичні особи.

3. За способом привласнення результатів зовнішньоекономічної діяльності:

–  держава в особі органів державного управління, а також як член міждержавних та міжнародних організацій;

–  власники, тобто безпосередні засновники підприємств, та наймані працівники, які працюють за контрактами зовнішньоекономічної діяльності.

4. За виконуваними комерційними операціями:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують зовнішньоторговельні операції;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують орендні операції;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують операції з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і досвідом;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують операції з торгівлі інженерно-технічними послугами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують консалтингові операції;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які реалізовують операції з технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами машинно-технічної продукції.

5. За організаційними формами торгово-посередницьких операцій:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є торговельними підприємствами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є комісійними підприємствами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є агентськими підприємствами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є брокерськими підприємствами;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які є фекторами.

6. За ознакою належності капіталу і контролю:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, формування і контроль за капіталом яких відбувається в Україні;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, формування і контроль за капіталом яких відбувається поза межами України;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, формування і контроль за капіталом яких відбувається на змішаній основі.

7. За виконуваною роллю у сфері зовнішньоекономічної діяльності:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль контролерів і регулювальників зовнішньоекономічної діяльності;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль суду у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль підприємців.

8. За змістом фінансових інтересів:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль інвесторів або реципієнтів;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль кредиторів або позичальників;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які виконують роль продавців або покупців.

9. За характером фінансових потреб:

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які мають потребу у фінансових ресурсах;

–  суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які мають потребу у гарантіях фінансових установ для реалізації зовнішньоекономічних операцій.

Запропонована класифікація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності із урахуванням їх фінансових потреб необхідна для ідентифікування раціональних шляхів удосконалення діючих і вироблення нових механізмів фінансової підтримки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. На відміну від вже створеної, запропонована класифікація базується на принципі декомпозиції і виключення подвійного віднесення суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності до певних груп.

 


*Князь Святослав Володимирович – д-р екон. наук, доцент, завідувач кафедри екологічної політики та менеджменту природоохоронної діяльності Національного університету «Львівська політехніка».

Другов Олексій Олександрович –  д-р екон. наук, професор, заступник директора Львівського банківського інституту Університету банківської справи Національного банку України

Глущенко Максим Михайлович – здобувач Львівського банківського інституту Університету банківської справи Національного банку України.

Читати про Товарознавство
Читати про Навчання за напрямом Товарознавство і торговельне підприємництво (Нова назва напряму ‘Підприємництво, торгівля і біржова діяльність’)
Читати про Рекламні технології та віртуальна економіка

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Класифікація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>