Нічого цікавоМоже бутиНормальноДобреДуже цікаво (2 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...Loading...
Кількість переглядів: 180

Механізм фінансового забезпечення підприємства: сутність і види

Для забезпечення адекватності та аргументованості обрання оптимальних варіантів фінансового забезпечення суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності механізми фінансового забезпечення потребують типологізації. Типологізація важлива з огляду на необхідність своєчасного узгодження  фінансових потреб та інтересів суб’єктів торговельного підприємництва напередодні укладання зовнішньоекономічних контрактів.

Читати про Товарознавство
Читати про Навчання на товарознавця (напрям ‘Товарознавство і торговельне підприємництво’ (Нова назва напряму ‘Підприємництво, торгівля і біржова діяльність’)
Читати про Рекламні технології та віртуальна економіка

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Види механізмів фінансової підтримки суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності”

У табл. 2.9 наведено запропоновану класифікацію конкретних механізмів фінансового забезпечення підприємства суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудовану за результатами проведених досліджень.

Кожен з наведених у табл. 2.9 конкретних механізмів фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва зовнішньоекономічної діяльності може застосовуватись як окремо, так і в комбінації з іншими. Їх поєднання відбувається здебільшого під час реалізації довгострокових, великих проектів, до яких залучено багато учасників, що мають різні фінансові потреби, інтереси і можливості їх реалізації. Розвиток теоретико-методологічних і методичних положень щодо формування і використання механізмів фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності дозволить економічно обґрунтовано ухвалювати рішення щодо обрання способів задоволення їх фінансових потреб, уникати ризиків, пов’язаних із участю у реалізації міжнародних проектів.

Розглянемо сутність механізмів фінансового забезпечення у розрізі ознак класифікації.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на кредитуванні, має певні переваги як для позичальників, так і для кредиторів. Перевагами для позичальників є: можливість отримання доступу до ресурсів з мінімальними

Таблиця 2.9

Класифікація конкретних механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Класифікаційні ознаки

Види механізмів

За змістом

Механізми фінансового забезпечення підприємства, що базуються на:

·  кредитуванні

·  інвестуванні;

·  наданні гарантій;

·  факторингу;

·  форфейтингу.

За видами зовнішньоекономічних операцій

Механізми фінансового забезпечення підприємства реалізації:

·   зовнішньоторговельних операцій;

·   лізингових операцій;

·   операцій з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і досвідом;

·   операцій з торгівлі інженерно-технічними послугами;

·   консалтингових операцій.

За способами реалізації фінансових потреб та інтересів

Механізми фінансового забезпечення підприємства, що базуються на застосуванні:

·   документарного акредитива;

·   негоціації документів за експортним акредитивом;

·   передекспортного фінансування;

·   інкасо;

·   постімпортного фінансування;

·   авансового платежу;

·   відкритого рахунка;

·   банківського переказу тощо

За складністю побудови

·   прості механізми фінансового забезпечення підприємства;

·   складні механізми фінансового забезпечення підприємства.

 

загрозами втрати контролю над власним капіталом; фінансова безпека при здійсненні трансакцій завдяки контролю і технічному супроводу банком-позичальником усіх розрахунків; поінформованість позичальника про фактори, які можуть вплинути на ефективність кредитного проекту і розмір відсоткової ставки. Перевагами для кредитора є: можливість отримання прибутку від кредитного проекту у вигляді відсотків за кредит без додаткових зобов’язань і ризиків[1], які беруть на себе інвестори і реципієнти; безпека надання позичальнику коштів у тимчасове користування завдяки укладанню договору застави і гарантії.

Ухвалення суб’єктами торговельного підприємництва адекватних рішень щодо застосування кредитування як механізму фінансового забезпечення підприємства потребує врахування того, що взаємні зобов’язання позичальника і кредитора перетворюють їх на компоненти певного тимчасового спільного утворення, економічна та організаційна ефективність якого істотно залежить від узгодження вибору і реалізації фінансових рішень. Для забезпечення такого узгодження не зайвим буде розгляд кредитування через призму теорії множин і топологічних просторів (рис. 2.29).

Взаємодію компонентів механізму фінансового забезпечення підприємства, що базується на кредитуванні, можна пояснити аксіомою перетину

Згідно з наведеною аксіомою при укладанні кредитного договору суб’єкти господарювання мають спільний фінансовий інтерес, який полягає у  своєчасності і повноті задоволення фінансових потреб позичальника, а також своєчасності і повноті виконання ним взятих перед кредитором зобов’язань. З часу дії кредитного договору множини елементів позичальника і кредитора утворюють  певний топологічний простір (P,K), у якому Х є підмножиною, на яку P,K здійснює топологію

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на застосуванні передекспортного фінансування, – це кредитування клієнтів для забезпечення виробництва і подальшого експорту товарів, обладнання та комплектувальних. У даному разі кошти виділяють під експортний контракт, укладений між українським експортером – клієнтом банку та його іноземним контрагентом. Виторг від продажу є джерелом погашення кредиту (рис. 2.38) [129].У першому з наведених випадків відношення між множинами I та R можна записати таким виразом:  у другому –  Нижче наведемо топології для механізмів, представлених на рис. 2.31 і 2.32.

У даному разі економіко-організаційна сутність цієї топології полягає у локалізації тих компонентів механізму фінансового забезпечення підприємства, критеріальні значення яких характеризують його ефективність.

Оскільки позичальник і кредитор розширюють свій топологічний простір на гаранта, то з позиції аксіоми перетину взаємодію компонентів вищенаведеного механізму можна записати так:

Гарантії як механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва дають гарантові можливість заробітку у формі комісійної винагороди, яка лежить у площині  Гарант, який, певною мірою, є посередником між принципалом і бенефіціаром, дістає доступ до інформації про проект, особливості управління ним, що дозволяє запозичувати досвід управління проектами й уникати у майбутньому проектних ризиків. Перевагою для гарантів є також те, що вони отримують контроль над активами позичальників під час дії кредитного договору і до повного погашення кредиту.

Перевагами для принципала є збільшення ймовірності отримання кредитних ресурсів і підвищення іміджу. Своєю чергою, бенефіціар є найбільш зацікавленою особою у механізмі фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки, надаючи кредит, він відчужує ресурси, якими володіє і розпоряджається, беручи на себе ризик їх несвоєчасного повернення. Ризик полягає також у тому, що бенефіціар зазвичай надає кредити не з власних, а із залучених коштів, за якими також є зобов’язання. Як наслідок, несвоєчасне повернення коштів принципалом впливає на здатність бенефіціара своєчасно розрахуватися за зобов’язаннями. Таким чином, гарантія як форма фінансової підтримки суб’єкта торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності дозволяє бенефіціару зменшити ймовірність втрати ліквідності, платоспроможності і зниження рентабельності через некредитоспроможність позичальника.

Механізми фінансового забезпечення підприємства, які базуються на інвестуванні, можуть мати кілька різновидів залежно від наслідків інвестування (поглинання реципієнта, отримання контролю над його капіталом, участь у капіталі реципієнта) і надання гарантій реципієнтам щодо виконання інвесторами взятих на себе зобов’язань. Гарантії можуть виникати і з приводу часткового фінансування потреб реципієнтів завдяки отриманню ними банківських кредитів. Проведені на основі положень теорії множин дослідження вказують на те, що інвестування, наслідком якого є поглинання реципієнта, адекватно можна продемонструвати на основі аксіоми виключення (рис. 2.31). Своєю чергою, інвестування, наслідком якого є отримання контролю над капіталом реципієнта, найточніше відображає аксіома відносного доповнення (рис. 2.32).

Якщо механізми, наведені на рис. 2.31 і 2.32, супроводжуються відносинами надання гарантій за фінансовими зобов’язаннями реципієнтів або інвесторів, то характер зв’язків між їх учасниками адекватно демонструють аксіоми включення і перетину (для механізму, наслідком якого є поглинання реципієнта (рис. 2.33)), а також перетину і відносного доповнення (для механізму, наслідком якого є отримання контролю над капіталом реципієнта (рис. 2.34)).

У формалізованому вигляді характерною особливістю співвідношень між I, R та G є що вказує на колективну фінансову відповідальність суб’єктів, які беруть участь у механізмі фінансового забезпечення підприємства, тобто множини I, R та G утворюють певні топологічні простори:

Під час застосування механізму фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який базується на інвестуванні, переваги для інвесторів полягають у можливості контролювати: ефективність використання вкладених коштів; бізнес-процеси, які відбуваються в середовищі реципієнта; а також взяти на себе відповідальність за інвестиційні ризики, які є керованими; ухвалити рішення про продаж частки в капіталі-реципієнта, зміну плану реалізації інвестиційного проекту або про його припинення.

Для реципієнта перевагами механізму фінансового забезпечення підприємства, який базується на інвестуванні, є можливість отримання: необхідних коштів для реалізації певних проектів без надання майна у заставу або пошуку гарантів; нових технологій, ліцензій, інформації типу ноу-хау. Перевагою є також те, що реципієнт завдяки новому інвестору може розширити коло бізнес-партнерів і нових ринків.

Щодо факторингу і форфейтингу як механізмів фінансового забезпечення підприємства суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, то для власника дебіторських рахунків перевагою є оптимізація заборгованості, прискорення доступу до вільних коштів, позбавлення від ризику несплати боржником рахунків. Своєю чергою, для факторингової компанії або форфейтера переваги полягають у можливості отримання прибутку від набутих прав, а також контролю над активами боржника. За теорією множин графічні моделі для механізмів фінансового забезпечення підприємств, які базуються на факторингу або форфейтингу, ідентичні (рис. 2.35). Основу відношень між множинами E, V і F становить аксіома перетину, тобто

Механізми фінансового забезпечення підприємства реалізації зовнішньоторговельних операцій відрізняються один від одного видами таких операцій. До них належать: експортно-імпортні операції, реекспортні та реімпортні операції, операції зустрічної торгівлі, операції натурального обміну, операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем (комерційна компенсація, зустрічні закупівлі, авансові закупівлі, угоди типу «офсет» або «світч»), викуп застарілої продукції, поставки на комплектацію, операції з давальницькою сировиною (толинг)), операції зустрічної торгівлі у рамках промислового співробітництва (прості і складні комплектаційні угоди, виробниче кооперування, франчайзинг товарів та послуг, організаційні форми здійснення зовнішньоторговельних операцій (торги, біржі, аукціони)), орендні операції, операції з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і досвідом, операції з торгівлі інженерно-технічними послугами, консалтингові операції, операції з технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами промислової продукції.

Зазначені види зовнішньоторговельних операцій можуть мати фінансову підтримку на основі механізму кредитування, інвестування, надання гарантій, факторингу і форфейтингу залежно від характеру фінансових потреб та інтересів суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За способами реалізації фінансових потреб та інтересів ці види зовнішньоторговельних операцій реалізовуються на засадах використання документарного акредитива, негоціації, передекспортного або постекспортного фінансування, інкасо, постімпортного фінансування, авансового платежу, відкритого рахунка, банківського переказу.

Документарний акредитив є всесвітньо визнаною та найбільш захищеною формою міжнародних розрахунків. Якщо суб’єкт торговельного підприємництва імпортує товари чи послуги, то документарний акредитив дозволяє захиститися у разі непоставки товарної продукції або невиконання інших умов, передбачених акредитивом, завдяки тому, що акредитив є зобов'язанням банку-емітента здійснити платіж лише у разі дотримання усіх умов акредитива.

На рис. 2.36 наведено загальну схему розрахунків за документарним акредитивом.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на використанні документарного акредитива, має такі переваги для імпортера: здійснення платежу тільки після виконання експортером усіх зобов'язань щодо поставки товарної продукції та подання документів за акредитивом; контроль належного оформлення та своєчасності подання експортером документів, передбачених умовами акредитива; можливість додаткового оформлення документів, необхідних імпортерові для отримання товару та його розмитнення; можливість контролю строків та розкладу поставки товару.

Використовуючи умовні позначення, наведені на рис. 2.35, розглянемо механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що базується на використанні документарного акредитива як метричний простір. Для цього згрупуємо вершини і ланки представленого на рис. 2.36 графу у дві множини:  і  

За таких умов об’єднання множин  є простором, який включає підмножини . З кожною із цих підмножин є впорядкована пара ,  Ці пари задовольняють такі умови:

Розгляд механізмів фінансового забезпечення підприємства суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності на зразок топологічного простору як сукупності множин, які визначають його змістові характеристики, дозволяє оптимізувати умови застосування цих механізмів, зокрема в частині уникнення дублювання операцій під час комбінування двох і більше механізмів, які відрізняються умовами фінансової підтримки.

Негоціація документів за експортним акредитивом – банківська послуга, яка надається з метою фінансової підтримки вітчизняних експортерів та оптимізації розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Скориставшись послугою з негоціації, експортер отримує виторг достроково, після відвантаження товарної продукції та подання документів за акредитивом до банку, тобто раніше, ніж це передбачають умови відстрочення платежу за контрактом. Наявність експортного акредитива і договору щодо проведення негоціації дозволяє зараховувати кошти експортерові вже наступного робочого дня після подання документів за акредитивом.

На рис. 2.37 наведено загальну схему здійснення негоціації документів за експортним акредитивом.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, який базується на застосуванні негоціації, має такі переваги для експортерів: отримання фінансування без застави; помірна вартість послуги, яка встановлюється на рівні чинних відсоткових ставок за кредитами без стягнення додаткових комісій, притаманних кредитним операціям; здійснення фінансування у валюті контракту; спрощення процедури закриття валютного контролю завдяки отриманню експортної виручки у повній сумі за документами за акредитивом; прискорення обігу коштів та поліпшення показників ліквідності суб’єкта торговельного підприємництва; надаючи відстрочення платежу, експортер може розраховувати на певні поступки з боку партнера, наприклад, збільшення ціни, перегляд умов поставки тощо.

За топологією і теорією множин механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який базується на застосуванні негоціації, матиме такий вигляд:

Для експортера перевагою при застосуванні цього механізму є те, що експортер отримує кошти за відвантажений товар ще до того, як платіжні документи банк експортера передав до банку імпортера. Своєю чергою, перевага для банку експортера полягає у можливості отримання прибутку у вигляді відсоткової ставки за наданий експортеру кредит.

Формалізований за допомогою інструментарію теорії множин механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який базується на застосуванні передекспортного фінансування, матиме такий вигляд:

Інкасо – це передавання банками документів згідно з інструкціями експортера з метою отримання платежу. Документи видає банк імпортера проти платежу або акцепту.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, який базується на застосуванні інкасо, має такі переваги для експортерів та імпортерів:

−        більш захищений метод платежу порівняно з банківським переказом при низькій вартості послуг банку;

−        підпорядкованість міжнародним правилам з інкасо URC 522, які публікуються Міжнародною торговою палатою у Парижі;

−        захищеність від ризику непоставки. Імпортер не сплачує за товар, доки не отримає документи, які дають йому право власності;

−        документи за інкасо не передають імпортерові, доки він не здійснить платіж або акцептує тратту.

Топологічний простір механізму фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який базується на застосуванні інкасо, опишемо аксіоматичними положеннями теорії множин.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, який базується на постімпортному фінансуванні, має такі переваги для імпортерів:

−        оперативне узгодження умов фінансування з іноземним банком;

−        здійснення імпортером платежу за поставлений товар через обумовлений період часу;

−        економія імпортером власних обігових коштів;

−        мінімізація ризиків завдяки використанню акредитивної форми розрахунків;

−        використання імпортером дешевших кредитних ресурсів провідних іноземних банків;

−        зміцнення іміджу імпортера перед експортером як платоспроможного контрагента, який володіє тонкощами організації міжнародних розрахунків.

Механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що базується на застосуванні постімпортного фінансування, у вигляді топологічного простору запишемо так:

Аванс – це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань за контрактом. Авансові платежі зазвичай становлять 10-30% суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару. Коливання відсотка авансу (від вартості контракту):

10-15% – аванс є завдатком та формою забезпечення зобов’язання за контрактом, визнаним імпортером;

30-50% – аванс призначений для виконання спеціального замовлення імпортера або поповнення обігового капіталу експортера;

100% – за контрактом з відомим та тривалим партнером; на підставі міжурядових угод.

Механізм фінансового забезпечення підприємства, який базується на використанні авансів, має такі переваги для експортерів:

−        захищеність від ризику відмови імпортером від плати вже відвантаженого товару;

−        отримання у розпорядження вільних коштів;

−        уникнення використання банківського кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Недоліки для експортера:

−        експортери змушені пристосовуватись до інтересів імпортерів при оплаті товарних поставок;

−        експортери переважно працюють з посередниками, які зазвичай не мають достатніх власних ресурсів для 100% попередньої оплати;

−        ця форма передбачає надання імпортерові значних фактичних знижок.

Схему розрахунків з використанням 100% авансового платежу наведено на рис. 2.41.

Формалізований за допомогою теорії множин топологічний простір механізму фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що базується на застосуванні 100% авансового платежу, запишемо так:

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на застосуванні відкритого рахунку передбачає відвантаження експортером товару покупцеві без попередньої оплати, але разом з товаром надсилає відповідні товарні документи, які покупець зобов'язаний оплатити у строки, обумовлені контрактом. При цьому продавець відкриває на покупця рахунок, в дебеті якого позначається сума заборгованості [15].

Як стверджують В. Козик, Л. Панкова, Я. Карп’як, О. Григор’єв і            А. Босак, для імпортера розрахунки за відкритим рахунком є: найбільш вигідною формою платежу, оскільки він  здійснює платіж лише по отриманні товару, тобто нема ризику оплати непоставленого або некондиційного товару; найпростішою та найдешевшою формою розрахунків, відносно простою за виконанням. Своєю чергою, для експортерів платіж на відкритий рахунок є: найпростішою і найдешевшою формою розрахунків, оскільки вона передбачає надання продавцем товаророзпорядчих документів безпосередньо покупцю, обминаючи банк; найризиковішою формою розрахунків, тому що оплата товару здійснюється після того, як всі права на нього перейшли до покупця разом із товаророзпорядчими документами і немає фінансових документів, які б примусили його оплатити товар [56].

За топологією і теорією множин механізм фінансового забезпечення підприємства та суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який базується на застосуванні відкритого рахунка, матиме такий вигляд:

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на застосуванні банківського переказу, передбачає переказ грошей юридичними або фізичними особами одна одній через кредитні установи чи підприємства зв’язку. Здійснюється на підставі платіжного доручення шляхом переказу грошей з банківського рахунка платника на рахунок одержувача, а також безпосереднім внесенням готівки переказовідправником для вручення грошей переказоодержувачеві [55, с. 319].

Банки беруть участь у цій формі розрахунків з часу надання банкові імпортера відповідного доручення на оплату зовнішньоторговельного контракту. Банки не відповідають за постачання товару, передавання документів, а також сам платіж до надання платіжного доручення. Банк імпортера, прийнявши платіжне доручення від клієнта-імпортера, надсилає від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера у спосіб, зазначений у дорученні клієнта (телеграф, пошта, СВІФТ). Оплата товару у формі банківського переказу може здійснюватися: до відправлення товару у вигляді авансу; після одержання товару як оплата боргу; комбінацією цих способів [56; 81]. На рис. 2.43 наведено схему розрахунків за допомогою банківського переказу [6].

Застосовуючи банківський переказ як спосіб реалізації фінансових потреб та інтересів суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності у найбільш вигідному становищі перебувають банки, які обслуговують цих суб’єктів. Банки не відповідають за постачання товару, передавання документів, а також сам платіж до надання платіжного доручення. Тому вони несуть мінімальну відповідальність і отримують мінімальний розмір комісії. Банківський переказ може здійснюватись телеграфом або поштою. Перевагою телеграфного переказу є висока швидкість отримання коштів і низький ризик зміни валютного курсу, тому що купівля валюти для платежу та переказу відбувається практично одночасно. Крім того, ефективність телеграфного переказу полягає ще й у тому, що за час руху не нараховують відсотки на капітал, як при поштовому переказі. Розрізняють банківський переказ з авансовим платежем та банківський переказ з платежем проти поставки товару. Перший вигідний для експортера, а другий – для імпортера [81, с. 229–233].

Механізм фінансового забезпечення підприємства, що базується на застосуванні банківського переказу, у вигляді топологічного простору запишемо так:

Вищенаведені механізми можуть використовуватись окремо або у комбінації один з одним. Поєднання двох і більше механізмів в одну цілісну схему супроводжується як виникненням можливостей оптимізації витрат коштів і часу та зменшенням рівня трансакційних ризиків, так і зростанням відповідальності осіб, які ухвалюють фінансові рішення щодо узгодження потреб та інтересів суб’єктів торговельного підприємництва з урахуванням великої кількості факторів, які впливають на застосування цієї комбінованої схеми. Опис механізмів фінансового забезпечення підприємства через призму топологічних просторів за допомогою аксіом теорії множин дозволить оптимізувати їх розвиток у напрямі зниження трансакційних витрат, витрат часу, а також підвищення рівня фінансово-економічної безпеки суб’єктів торговельного підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

 


[1] Кредитор, на відміну від інвестора, несе ризик у межах обсягу наданого кредиту, що обумовлено кредитним договором. Своєю чергою, ризики інвестора значно ширші, вони пов’язані із ймовірністю втрати власності, виникненням загрози неліквідності, неплатоспроможності, позбавленням прав на користування і розпорядження майном. 


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>