Механізм впливу двокритеріального левериджу, фінансове забезпечення, інвестиційний потенціал

Скачати реферат “Механізм впливу двокритеріального левериджу, фінансове забезпечення, інвестиційний потенціал”

 

Під час реалізації заходів щодо ФЗФІПМП виникають певні протиріччя, які ускладнюють цей процес. Леверидж фінансової стійкості та прибутковості інвестиційної діяльності націлений на їх розв’язання. До елементів механізму левериджу, у результаті взаємодії яких можливо розв’язати вказані протиріччя належать: суб’єкти управління, ФЗФІПМП як об’єкт управління, цілі фінансового забезпечення та показники, які їх характеризують, система моніторингу за станом фінансового забезпечення, управлінська інформація, зокрема на предмет факторів, які впливають на значення показників, що характеризують ефективність ФЗФІПМП, а також методи покращання фінансового забезпечення (рис. 4.11 а, б). Як видно з рис. 4.11 б суб’єкти, які залучені до управління ФЗФІПМП розглядають даний об’єкт управління з позиції цілей ФЗ та показників, які характеризують стан їх реалізації. Встановивши цілі і конкретизувавши показники ФЗФІПМП суб’єкти управління здійснюють моніторинг стану реалізації встановлених цілей, що передбачає застосування різних видів, методів і форм контролювання ФЗФІПМП. У результаті здійснення моніторингу суб’єкти управління отримують управлінську інформацію, зокрема на предмет факторів, які протягом аналізованого періоду вплинули на значення показників, що характеризують ефективність ФЗРІДП. Ця інформація використовується суб’єктами управління для вибору і застосування методів покращання стану ФЗФІПМП.

Побудований механізм левериджу може застосовуватись для розв’язання усіх без винятку виділених вище протиріч ФЗФІПМП.

Розглянемо застосування наведеного на рис. 4.11 механізму на умовному прикладі. У підприємства АБС протягом 2001-2006 рр. виявлено стійку тенденцію до збільшення обсягів реалізації готової продукції (табл. 4.6).

Таблиця 4.6

Обсяги реалізації готової машинобудівної продукції підприємства АБС протягом 2001-2006 рр., шт.

Найменування машинобудівної продукції

Роки

2001

2002

2003

2004

2005

2006

Верстат КХ3

200

210

235

244

268

312

Верстат КХ4

74

79

86

92

97

111

 

Маркетологи підприємства на підставі дослідження попиту на продукцію підприємства та пропозиції конкурентів прогнозують, що протягом найближчих 3-5-ти років обсяг реалізації можна збільшити на 30%. З огляду на виробничі потужності підприємства збільшити обсяг виробництва даної машинобудівної продукції можливо. Проте, виконання цього завдання вимагає збільшити обсяг закупівлі сировини і матеріалів, оскільки їх наявна кількість на складі підприємства є не достатньою. Незалежно від того, який поточний фінансовий стан підприємства АБС, закупівля додаткової сировини і матеріалів неминуче позначиться на показниках ліквідності та платоспроможності підприємства. Припустимо у підприємства на даний момент часу фінансовий стан стабільний (табл. 4.7). Незважаючи на це, з табл. 4.7 видно, що значна частина активів підприємства АБС фінансується за рахунок залучених коштів. Це засвідчує неможливість збільшити обсяг виробництва продукції на 30 % уникнувши диверсифікації джерел фінансування, зокрема за рахунок збільшення зобов’язань. Якщо припустити, що збільшення обсягу виробництва машинобудівної продукції вимагає поповнення запасів сировини і матеріалів у розмірі 0,821 млн. грн., то це не вплине на фінансову стійкість і прибутковість інвестиційної діяльності підприємства АБС лише в тому випадку, якщо збільшення поточних активів буде повністю або частково профінансовано за рахунок власного капіталу або довгострокових зобов’язань.

Таблиця 4.7

Балансові показники підприємства АБС станом на 1.01.2007р.

Назви показників

Значення показників,

млн. грн.

Валюта балансу

5,726

Необоротні активи

3,384

Поточні активи

1,742

Власний капітал

3,254

Довгострокові зобов’язання

1,000

Поточні зобов’язання

1,472

        

         Якщо ж фінансування повністю відбудеться за рахунок залучення довго- і короткострокових банківських та комерційних кредитів, то неминуче знизиться рівень платоспроможності підприємства і погіршиться значення показника прибутковості інвестиційної діяльності. У табл. 4.8 показано зміну значень балансових показників підприємства, а також значень показників загальної ліквідності та платоспроможності підприємства АБС за умов збільшення обсягу закупівлі сировини і матеріалів за рахунок:

а) власних коштів підприємства;

б) довгострокових зобов’язань;

в) короткострокових зобов’язань;

г) власних коштів підприємства і сукупних зобов’язань пропорційно до кожного джерела фінансування;

 

Таблиця 4.8

Зміна значень балансових показників і окремих показників фінансової стійкості підприємства АБС за умов різних варіантів фінансування закупівлі сировини і матеріалів на суму 0,821 млн. грн.

Назви показників

Варіанти фінансування

а

б

в

г

д

ж

е

є

з

к

л

Валюта балансу

6,547

6,547

6,547

6,547

6,547

6,547

6,547

6,547

6,547

6,547

6,547

Необоротні активи

3,384

3,384

3,384

3,384

3,384

3,384

3,384

3,384

3,384

3,384

3,384

Поточні активи

2,563

2,563

2,563

2,563

2,563

2,563

2,563

2,563

2,563

2,563

2,563

Власний капітал

4,075

3,254

3,254

3,527

3,8287

3,5003

3,5003

3,5003

3,254

3,254

3,254

Довгострокові зобов’язання

1,000

1,821

1,000

1,821

1,2463

1,000

1,821

1,000

1,4105

1,5747

1,2463

Поточні зобов’язання

1,472

1,472

2,293

2,293

1,472

1,7183

1,472

2,0467

1,8825

1,7183

2,0467

Платоспроможність підприємства

1,648

0,988

0,988

0,857

1,408

1,287

1,062

1,148

0,988

0,988

0,988

Коефіцієнт загальної ліквідності підприємства

1,741

1,741

1,1175

1,1177

1,741

1,491

1,741

1,252

1,361

1,491

1,252

Примітки: змішане фінансування закупівлі сировини і матеріалів розглядається на прикладі умовних, але принципових стосовно фінансового стану підприємства пропорцій власного капіталу і зобов’язань підприємства. Іншими пропорціями фінансування можна знехтувати, оскільки вони суттєво не вплинуть на рівень фінансової стійкості підприємства.

 

д) переважно (70%) власних коштів підприємства і частково довгострокових зобов’язань (30%);

ж) переважно (70%) власних коштів підприємства і частково поточних зобов’язань (30%);

е) переважно (70%) довгострокових зобов’язань підприємства і частково власних коштів (30%);

є) переважно (70%) поточних зобов’язань підприємства і частково власних коштів (30%);

з) сукупних зобов’язань пропорційно до кожного джерела фінансування;

к) переважно (70%) довгострокових зобов’язань підприємства і частково поточних зобов’язань (30%);

л) переважно (70%) поточних зобов’язань підприємства і частково довгострокових зобов’язань (30%).

         Як бачимо, з табл. 4.8 кожен варіант фінансування придбання матеріалів і запасів підприємства для збільшення обсягів виробництва продукції зумовлює зміну значень показників ліквідності та платоспроможності підприємства. Проте з розглянутих варіантів найбільш оптимальним є варіант «а». Для ухвалення рішення на предмет прийнятності цього варіанту необхідно застосувати механізм левериджу фінансової стійкості і прибутковості інвестиційної діяльності підприємства. Припустимо, період, протягом якого проводився моніторинг стану реалізації цілей ФЗФІПМП характеризувався небезпекою втрати підприємством фінансової незалежності через агресивну фінансову політику конкурентів, які мають на меті поглинути підприємство АБС. З огляду на це, серед низки встановлених фінансовими менеджерами цілей ФЗФІПМП найбільш актуальним завданням є забезпечення рівня загальної ліквідності активів підприємства в межах 1,7-1,8 або 170-180%.

         У відповідності до виділених вище етапів механізму левериджу фінансової стійкості і прибутковості інвестиційної діяльності для ухвалення фінансовими менеджерами раціонального управлінського рішення необхідно отримати і проаналізувати управлінську інформацію на предмет факторів, які впливають на значення показників, які характеризують ефективність ФЗФІПМП, зокрема на значення загального показника ліквідності активів підприємства. У прикладі, що розглядається такими факторами є поточні активи, власний капітал, поточні і довгострокові зобов’язання. Два перші із вказаних факторів мають позитивний характер, якщо зростають. При зростанні двох інших факторів, їх характер розцінюють як негативний. З огляду на результати попередніх розрахунків (див. табл. 4.8) очевидною є прийнятність першого варіанту, зокрема для розв’язання першого з виділених протиріч – необхідність забезпечення ліквідності активів суб’єктів інвестиційної діяльності в умовах потреби розширення джерел їх фінансування. Проте, з огляду на четверте протиріччя (збереження прав власності на підприємство, а також забезпечення його платоспроможності в умовах потреби розширювати обсяги діяльності) цей варіант фінансування є сумнівним, оскільки може призвести до втрати підприємством контролю над власними активами. У прикладі, що розглядається така ймовірність є досить високою. Особливості врахування цієї загрози при виборі варіанту фінансування закупівлі сировини і матеріалів залежатиме від структури необоротних активів, характеристик потенційних інвесторів, а також факту фінансової та юридичної незалежності підприємства від інших суб’єктів господарювання. У табл. 4.9 наведено інформацію, щодо структури необоротних активів підприємства.

Таблиця 4.9

Структура необоротних активів підприємства АБС

Види необоротних активів підприємства

Балансова вартість, млн. грн.

Нематеріальні активи

-

Основні засоби

1,568

Довгострокові фінансові інвестиції

0,347

Довгострокова дебіторська заборгованість

0,943

Відстрочені податкові активи

0,526

Інші необоротні активи

-

Необоротні активи, всього

3,384

         Як бачимо, з даних табл. 4.8-4.9 необоротні активи підприємства АБС в основному фінансуються за рахунок власних джерел фінансових ресурсів, проте частково сформовані і за рахунок зобов’язань. Судячи із структури необоротних активів частину власних коштів можна вивільнити для закупівлі сировини і матеріалів, зокрема за рахунок погашення довгострокової дебіторської заборгованості. Щоправда швидке вивільнення цих коштів можливе лише в тому випадку, якщо боржники є кредитоспроможними і укладені договори, в результаті яких виникла заборгованість не містять умов, які дозволяють позичальникам легітимно відтягувати термін розрахунків.

         Щодо двох інших факторів (характеристики потенційних інвесторів та факту фінансової та юридичної незалежності підприємства від інших суб’єктів господарювання), то вони безпосередньо пов’язані між собою. Так, якщо АБС є дочірнім підприємством іншої організації, або є учасником статутних чи договірних виробничо-господарських об’єднань, то збільшення власного капіталу і розгляд потенційних інвесторів ухвалюватиметься колективно. В таких умовах ймовірність втрати контролю над підприємством, зокрема ризик поглинання підприємства конкурентами є мінімальним, що засвідчує прийнятність варіанту «а» для розширення обсягів виробничо-господарської діяльності машинобудівного підприємства АБС. Своєю чергою, в умовах повної фінансової та юридичної незалежності підприємства збільшення власного капіталу можливе шляхом збільшення: внесків діючих власників у статутний фонд підприємства, частки прибутку підприємства, що реінвестується, залучення сторонніх інвесторів. Перший і другий з виділених факторів обмежені величиною особистого майна діючих власників підприємства, їх чистим доходом, а також величиною прибутку підприємства, який залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку з прибутку, та здійсненні інших відрахувань. Щодо третього варіанту, то його прийнятність можлива у результаті прийнятності умов інвестування для діючих власників підприємства. У даному випадку, під прийнятністю залучення стороннього інвестора мається на увазі сукупність умов, на яких він готовий інвестувати, а також його управлінський досвід, зв’язки, імідж тощо.

         Якщо припустити, що власники підприємства і фінансової менеджери проаналізувавши усі «за» і «проти» знайшли нового інвестора або обрали один із вищенаведених методів збільшення власного капіталу, то це означатиме прийняття рішення про вибір варіанту «а» для фінансування закупівлі сировини і матеріалів. Цей варіант сприяє економії витрат підприємства на обслуговування кредиторської заборгованості, зростанню значень показників рентабельності, ліквідності і платоспроможності підприємства. У розглянутому випадку позиція власників і керівників підприємства щодо вибору джерел фінансування активів призводить до виникнення нових протиріч, зокрема до необхідності: а) максимізації обсягу виробництва і збуту продукції в умовах потреби мінімізувати витрати на модифікацію продуктів чи технологій, а також при обмежених можливостях маневрувати часткою прибутку в ціні продукції підприємства; б) мінімізації витрат на інвестиційну діяльність в умовах потреби реалізації заходів націлених на підвищення мотивації працівників підприємств та покращання їх інформаційного забезпечення.

Виникнення першого з вказаних протиріч пов’язане з тим, що власники і керівники підприємства АБС фактично мають одне основне джерело збільшення власного капіталу, яке визначає рівень інвестиційної привабливості підприємства, а саме – прибуток, який як відомо може збільшуватись за рахунок отримання економії на витратах або розширення обсягів реалізації продукції. Практично усі підприємства за винятком монополістів мають обмежені можливості щодо маневрування часткою прибутку в структурі ціни готової продукції, тому пошук можливостей отримання економії на витратах виробництва та збуту готової продукції, а також модифікація продуктів та диверсифікація продуктів і ринків збуту є одним з головних методів збільшення обсягів реалізації продукції. Враховуючи ці обставини, застосовуючи механізм двокритеріального левериджу фінансовим менеджерам підприємства АБС під час моніторингу стану реалізації цілей ФЗФІПМП слід звернути увагу, як у планах ФЗФІПМП ідентифіковано завдання щодо потенційної привабливості вкладення коштів у РІДП. Друге протиріччя тісно пов’язане з першим. Так, пошук джерел мінімізації витрат на модифікацію машинобудівної продукції вимагатиме підвищення мотивації працівників, зокрема управлінських до удосконалення методів роботи, до оптимізації результатів діяльності, а також покращання інформаційного забезпечення управлінських працівників. Виконання цих завдань неминуче пов’язане із збільшення витрат на матеріальне і соціальне стимулювання працівників, а також із закупівлею або розробкою більш зручних інформаційних технологій. З огляду на це, рішення про збільшення обсягу умовно-постійних витрат має ухвалюватись на підставі врахування зміни прогнозованих значень показників ефективності діяльності підприємства, зокрема обсягу реалізації, валового доходу, частки прибутку підприємства у структурі виручки від реалізації готової продукції, частки прибутку у структурі ціни готової машинобудівної продукції. Якщо у результаті аналізу є підстави стверджувати, про зростання значень цих показників, то умовно-постійні витрати доцільно збільшувати. Алгоритм аналізу факторів, які впливають на результат даного рішення наведено на рис. 4.12-4.13.

Припустимо у результаті застосування алгоритму першого етапу фінансові менеджери підприємства АБС дійшли висновку, що розроблені проекти стимулювання та інформаційного забезпечення управлінських працівників доцільно реалізувати. Після цього аналіз продовжується за етапами алгоритму 4.13. Вихідні дані для здійснення аналізу наведено у табл. 4.10.

Як бачимо, за даними табл. 4.10 розглядаються умови, в яких незалежно від зміни обсягу і структури витрат на виробництво виробів КХ3 і КХ4 ціни на них залишаються незмінними. Незмінність цін дозволяє   

проаналізувати як під впливом збільшення обсягу виробництва і збуту машинобудівної продукції поміняється структура ціни на КХ3 і КХ4. У відповідності до алгоритму, що наведений на рис. 4.12 дослідження розпочинається із аналізу частки та обсягу умовно-постійних витрат у структурі собівартості машинобудівної продукції. Потреба застосування цього алгоритму пов’язана з тим, що керівники підприємства мають намір збільшити обсяг витрат на удосконалення інформаційного забезпечення та системи мотивування управлінських працівників на 9,56826 млн. грн. У прикладі, що розглядається маркетологи підприємства прогнозують однаковий обсяг і ріст збуту верстатів КХ3 і КХ4. З огляду на це, обсяг умовно-постійних витрат на одиницю машинобудівної продукції становить 0,0087 млн. грн.

Таблиця 4.10

Показники діяльності машинобудівного підприємства АБС із врахування витрат на удосконалення системи мотивування та інформаційного забезпечення

Назви показників

Значення показників

Відхилення

Фактичні

Прогнозні

Обсяг виробництва, шт.

567

737,1

+170,1

Обсяг збуту, шт.

423

549,9

+126,9

Виручка від реалізації готової продукції, млн. грн.

19,458

25,2954

+5,8374

Собівартість машинобудівної продукції у структурі валового доходу, млн. грн.

14,0436

24,2175

+10,1739

Прибуток в структурі валового доходу, млн. грн.

5,4144

1,0779

-4,3365

Частка собівартості машинобудівної продукції у структурі валового доходу, %.

72,17

95,73

+23,56

Частка прибутку в структурі валового доходу, %.

27,82

4,26

-23,56

Ціна виробу КХ3, млн. грн.

0,02

0,02

0

Обсяг собівартості в структурі ціни верстату КХ3, млн. грн.

0,0153

0,01922

+0,0039

Обсяг прибутку в структурі ціни верстату КХ3, млн. грн.

 

0,0046

0,00078

 

-0,0038

Обсяг умовно-постійних витрат у структурі собівартості

верстату КХ3, млн. грн.

 

 

0,0049

0,0081

+0,0032

Обсяг умовно-змінних витрат у структурі собівартості верстату КХ3, млн. грн.

 

 

0,0104

0,01112

+0,00072

Частка прибутку в структурі ціни верстату КХ3, %

23

3,9

-19,1

Частка собівартості в структурі ціни верстату КХ3, %.

 

77

96,1

+19,1

Частка умовно-постійних витрат у структурі собівартості

верстату КХ3, %

32

42,14

+10,14

Частка умовно-змінних витрат у структурі собівартості

верстату КХ3, %

68

57,86

-10,14

Ціна виробу КХ4, млн. грн.

0,026

0,026

0

Обсяг прибутку в структурі ціни верстату КХ4, млн. грн.

 

0,0081

0,00118

-0,00692

Обсяг собівартості в структурі ціни верстату КХ4, млн. грн.

 

0,0179

0,02482

+0,00692

Обсяг умовно-постійних витрат у структурі собівартості

верстату КХ4, млн. грн.

 

 

0,0055

0,0087

+0,0032

Обсяг умовно-змінних витрат у структурі собівартості верстату КХ4, млн. грн.

 

 

0,0124

0,01612

+0,00372

Частка прибутку в структурі ціни верстату КХ4, %

 

31,15

4,53

-26,62

Частка собівартості в структурі ціни верстату КХ4, %

 

68,84

95,46

+26,62

Частка умовно-постійних витрат у структурі собівартості

верстату КХ4, %

 

 

3,07

35,05

+31,98

Частка умовно-змінних витрат у структурі собівартості

верстату КХ4, %

 

 

96,92

64,95

-31,98

Примітки: без врахування ПДВ.

Як бачимо, з табл. 4.10 з огляду на те, що ціни на верстати є різними, які структура ціни, то частки умовно-постійних витрат у розрізі обох верстатів відрізняються. Так, частка цих витрат у структурі собівартості КХ3 зросла на 10,14%, а у структурі собівартості КХ4 на 31,98%. Ці зміни зумовлені також тим, що маркетологи підприємства прогнозують зростання обсягу збуту машинобудівної продукції на 30%. Так, загальний обсяг збуту машинобудівної продукції збільшиться на 126,9 одиниць продукції. Для забезпечення росту обсягів збуту необхідним є збільшити обсяг умовно-змінних витрат на 30%. Як бачимо, з табл. 4.10, обсяг умовно-змінних витрат по верстату КХ3 мав би становити 0,01352 млн. грн., проте за рахунок заміни раніше використовуваних матеріалів на інші вдалось знизити обсяг умовно-змінних витрат на 0,0024 млн. грн. Як результат, очікуваний обсяг умовно-змінних втрат у структурі собівартості верстату КХ3 становить 0,01112 млн. грн. Щодо верстату КХ4, то при його виготовленні знайти заміни використовуваних матеріалів на дешевші не вдалось. З огляду на це, обсяг умовно-змінних витрат у структурі собівартості верстату КХ4 у майбутньому становить 0,01612 млн. грн., або 64,95%.

Внаслідок вищевказаних змін у структурі собівартості обох верстатів частка прибутку у структурі ціни верстату КХ3 знизиться на 19,1%, а у структурі верстату КХ4 – на 26,62%. У цілому це призведе до зниження загального обсягу прибутку підприємства від реалізації машинобудівної продукції на 4,3365 млн. грн. або на 23,56% у структурі валового доходу підприємства АБС.

Таким чином, у розглянутому прикладі, в умовах незмінності цін на машинобудівну продукцію рішення щодо збільшення обсягу умовно-постійних витрат доцільно ухвалювати тільки тоді, коли будуть знайдені шляхи отримання економії на витратах та методи збільшення обсягу реалізації готової машинобудівної продукції. Якщо ж, попит на машинобудівну продукцію є настільки високим, що підприємство має можливість збільшити ціни на продукцію, і цим самим забезпечити зростання обсягу отримуваного прибутку, то рішення про збільшення умовно-постійних витрат можна ухвалювати.

         Ознайомлення із працями теоретиків сучасного менеджменту [89; 99; 171; 177; 190; 193; 237] дозволяє стверджувати, що будь-яка управлінська система має інформаційний характер, адже виявлення управлінських проблем, їх аналізування, підготовка і реалізація управлінських рішень тощо здійснюється у результаті отримання (акумулювання), оброблення і використання управлінської інформації. Від повноти, своєчасності і достовірності управлінської інформації значною мірою залежить ефективність управління будь-яким об’єктом, в тому числі ФЗФІПМП. Огляд літературних джерел і ознайомлення із матеріалами підприємств показав, що проблемі інформаційного забезпечення суб’єктів управління, які застосовують леверидж, зокрема в управлінні ФЗФІПМП не приділено достатньої уваги. У результаті проведених досліджень побудовано класифікацію інформації, яка необхідна фінансовим менеджерам під час застосування двокритеріального левериджу при управлінні ФЗФІПМП (табл. 4.11).

Таблиця 4.11

Класифікація інформації , яка необхідна фінансовим менеджерам під час застосування двокритеріального левериджу при управлінні ФЗФІПМП

Класифікаційні ознаки

Види інформації

 

За етапами інвестиційних проектів

·        Інформація отримана на етапі формування проекту РІДП;

·        Інформація отримана на етапі реалізації проекту РІДП

За змістом

·        Інформація про сутність проекту РІДП;

·        інформації щодо масштабу і потенціалу цільового ринку.

·        інформація про витрати на реалізацію проекту РІДП;

·        інформація про доходи від реалізації проекту РІДП;

·        інформація про фінансові результати від реалізації проекту РІДП.

За рівнем достовірності

·        Інформація підтверджена (достовірна) різними методами з різних джерел;

·        інформація не підтверджена (не достовірна).

За методом

отримання

 

·        Інформація отримана шляхом перевірки документації;

·        інформація отримана шляхом проведення усних опитувань;

·        інформація отримана шляхом здійснення запитів;

·        інформація отримана шляхом спостереження;

·        інформація отримана шляхом постановки експерименту;

·        інформація отримана шляхом тестування працівників;

·        інформація отримання шляхом ознайомлення із судженнями фахівців, аналітиків, службовців бірж, органів державної влади тощо.

За джерелом отримання

 

·        Інформація отримана від фінансових аналітиків;

·        інформація отримана від представників держаних органів управління і представників правоохоронних органів;

·        інформація отримана від керівників і фахівців міжнародних організацій і багатонаціональних компаній;

·        інформація отримана від конкурентів;

·        інформація отримана від постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих, від споживачів машинобудівної продукції;

·        інформація отримана із засобів масової інформації тощо.

 

         Як відомо, на етапі підготовки інвестиційних проектів здійснюють науково-дослідні (фундаментальні і прикладні дослідження) та дослідно-конструкторські роботи (техніко-технологічні дослідження, роботи із формування зразка машинобудівної продукції). До створення дослідного зразка машинобудівної продукції суб’єкти управління отримують інформацію про сутність інвестиційного проекту. Як правило, інформація про витрати на реалізацію проекту, про доходи і фінансові результати від його реалізації на даному етапі є непідтвердженою з двох причин. По-перше, на етапі підготовки проекту до реалізації ще неготові остаточні кошториси витрат; по-друге, джерела і методи отримання додаткової інформації, яка б підтвердила або спростувала прогнози аналітиків є обмеженими, оскільки сама інформація про сутність інвестиційного проекту і про намір його реалізувати є конфіденційною. На даному етапі одним з найважливіших завдань є отримання інформації щодо масштабу і потенціалу цільового ринку. Сучасні теоретики маркетингу трактують потенціал ринку як максимально можливий обсяг продажу товарів за конкретний період часу, який може бути досягнутий завдяки реалізації відповідної маркетингової програми. Щодо місткості споживчого ринку, то це поняття ототожнюють із кількістю товарів, які ринок може спожити за певний період за конкретних умов. Для оцінювання масштабу і потенціалу цільового ринку певної машинобудівної продукції необхідно: визначити тип ринку, ідентифікувати кількість споживачів кваліфіковано-доступного ринку, встановити групу споживачів, визначити середню кількість закупівель продукту одним споживачем, розрахувати середню ціну продукту, обчислити виробничий потенціал ринку і в кінцевому результаті розрахувати місткість ринку конкретної продукції [262; 267]. У табл. 4.12 наведено найбільш інформативні способи оцінювання потенціалу та місткості споживчого ринку машинобудівної продукції.

Таблиця 4.12

Найбільш інформативні способи оцінювання потенціалу та місткості споживчого ринку машинобудівної продукції [262; 267].

Способи розрахунків

Умовні позначення

Потенціал ринку

де  – виробниче підприємство або група підприємств, що випускають і-у машинобудівну продукцію;  – середня потужність підприємства (групи підприємств), що випускають і-у машинобудівну продукцію;  – середній ступінь завантаження виробничих потужностей;  – ступінь забезпечення виробництва ресурсами, які необхідні для здійснення виробничої програми;  – темп приросту ціни;  – коефіцієнт еластичності пропозиції від цін на сировину та готові вироби;  – поправка на конкурентоспроможність товару;  – внутрішнє виробниче споживання;  – конкуруючий імпорт; n – число і-х виробничих підприємств.

де і – одиниця машинобудівної продукції, що виготовляється; n – число і-х одиниць виробничих підприємств;  – число виробничих або інших підприємств, які споживають і-у машинобудівну продукцію виробничого призначення;  – кількість вироблених і-х одиниць продукції, для виробництва яких необхідна j-а продукція; і – норматив питомої витрати j-ї продукції для виготовлення і-ї одиниці машинобудівної продукції;  – коефіцієнт поправки на технологічні зміни;  – середній розмір змін товарних запасів j-ї продукції;  – витрати j-ї продукції в межах нормативу; С – частка ринку, що припадає на конкурентів.

Місткість споживчого ринку

де і – група споживачів; n – число і-х груп споживачів;  – чисельність споживачів і-ї соціальної або вікової групи;  – споживання на душу в і-й Групі споживачів у базовому періоді;  і  – темпи приросту, відповідно цін і доходів;  – еластичність попиту і-ї групи населення від зміни цін;  – еластичність попиту і-ї групи населення від зміни доходу;  – стимулювання приросту попиту;  – насиченість ринку, тобто наявність товарів у споживачів;  і  – зношення товару, відповідно фізичне і моральне; А – альтернативні неринкові форми споживання; С – частка ринку, що захоплена конкурентами.

 

Отримавши дослідний зразок машинобудівної продукції та ухваливши рішення про реалізацію інвестиційного проекту, розробники інвестиційного проекту потребують інформації щодо обсягу і структури витрат на реалізацію проекту РІДП, критичного обсягу виробництва машинобудівної продукції, необхідних виробничих потужностей, ціни машинобудівної продукції та її структури, очікуваного обсягу реалізації та фінансових результатів інвестиційної діяльності. Лише після отримання цієї інформації відбувається перехід до етапу реалізації інвестиційного проекту (виробництво, реалізація, удосконалення і модифікація машинобудівної продукції чи технології).

         Отримання вищевказаної інформації є необхідним для вибору джерел і методів фінансування РІДП. З перелічених видів необхідної для керівників підприємств інформації ключовою є інформація про витрати на виробництво машинобудівної продукції, зокрема у розрізі матеріальних витрат, витрат на оплату праці і соціальні заходи, на амортизацію, інших операційних витрат. У табл. 4.13 наведено методичні підходи до визначення обсягу цих витрат.

Таблиця 4.13

Методичні підходи до визначення обсягу витрат на виробництво машинобудівної продукції [256]

Способи розрахунків

Умовні позначення

де Mv – матеріальні витрати;

No, Nn – плановий обсяг господарської діяльності в натуральному і вартісному виразі;

NV, Nvv, Nn – норма витрат сировини і матеріалів у натуральному виразі на натуральну одиницю продукції, у вартісному виразі на вартісну одиницю продукції, у вартісному виразі на вартісну одиницю продукції;

Co – облікова ціна натуральної одиниці сировини і матеріалів, грн.

Vo – плановий обсяг господарської діяльності у вартісному виразі.

де Vp – витрати на оплату праці;

Zp – затрати праці на одиницю продукції, господарську операцію, люд.-год.;

Ro – розцінка оплати праці на одиницю затрат праці, грн.;

Rp – розцінка оплати праці за одиницю продукції, грн.;

Rd – розцінка оплати праці на одиницю обсягу господарської діяльності у вартісному виразі, грн.

де Vz – витрати на соціальні заходи;

Bn – база для нарахування витрат на соціальні заходи;

S – ставка платежів на одиницю бази для нарахування витрат на соціальні заходи, грн.;

Sp – ставка платежів на одиницю бази для нарахування витрат на соціальні заходи на одиницю обсягів господарської діяльності у вартісному виразі.

де A – амортизація;

Vz – вартість основних засобів як база для визначення амортизації, які планують використовувати при здійсненні господарської діяльності, грн.;

Na – норма амортизації основних засобів до їх вартості, %;

Np – норма амортизації основних засобів на одиницю виготовленої продукції в натуральному виразі, грн.;

Nva – норма амортизації основних засобів на одиницю виготовленої продукції у вартісному виразі, грн.

де Vio – інші операційні витрати;

Vrp – витрати на оплату робіт і послуг постачальників;

Vyy – витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

Vsp – витрати допоміжних структурних підрозділів;

Vsv – загально-виробничі витрати.

        

         Окрім отримання інформації про очікуваний обсяг витрат на виробництво продукції необхідним є також отримати інформацію про структуру витрат, зокрема про умовно-постійні і умовно-змінні витрати, що пов’язано з потребою визначення критичного обсягу виробництва продукції, тобто такого обсягу, який забезпечує беззбитковість виробництва продукції підприємства (рис. 4.14). Критичний обсяг виробництва продукції визначають за формулою [72; 174; 239]

де К – критичний обсяг реалізації продукції, шт.;

Vp – умовно-постійні витрати, грн.;

Pm – маржинальний прибуток (сума умовно-постійних витрат та прибутку підприємства), грн.

         Як відомо, до умовно-постійних належать такі витрати, обсяг яких не змінюється в результаті збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції. Усі ніші витрати належать до умовно-змінних. Розрізняють прямі умовно-змінні витрати (витрати матеріальних ресурсів і витрати на оплату праці) і накладні умовно-змінні витрати (витрати на утримання і експлуатацію устаткування, поза виробничі витрати) [239].

У табл. 4.14 вказано залежність витрат від зміни обсягів господарської діяльності.

Наведений на рис. 4.14 графік беззбитковості випуску і реалізації машинобудівної продукції підприємством відображає принципові співвідношення між такими категоріями як «обсяг виробництва продукції», «обсяг реалізації продукції», «умовно-змінні витрати», «умовно-постійні витрати» в умовах конкретного звітного періоду без врахування зміни обсягів реалізації і собівартості машинобудівної продукції протягом тривалого періоду часу.

Таблиця 4.14

Залежність витрат від зміни обсягів господарської діяльності [256]

Обсяг господарської діяльності

Змінні витрати

Постійні витрати

Витрати по підприємству

Всього

по підприємству

На одиницю продукції

Всього

по підприємству

На одиницю продукції

Всього по підприємству

На одиницю продукції

Зростає

Збільшуються

Постійні

Постійні

Зменшуються

Збільшуються

Зменшуються

Зменшується

Зменшуються

Постійні

Постійні

Збільшуються

Зменшуються

Збільшуються

                 

 

Проте на практиці виникає потреба акумулювання інформації про значення точок беззбитковості саме у довгостроковій перспективі за різного рівня виторгу і різного обсягу витрат на виробництво машинобудівної продукції. Особливо актуальною така інформація є для підприємств, які починають працювати на ще несформованому ринку. С.Валдайцев під несформованим ринком розуміє ринок, на якому у підприємства – інноватора, який освоює продукт, є певна свобода у проведенні цінової політики, тобто у встановленні довільно вибраної ним ціни на машинобудівну продукцію. Автор стверджує, що така свобода можлива, якщо ринок взагалі відсутній або на ньому відсутня конкуренція [30].

За таких умов керівники підприємства потребують інформації про те, яка з можливих довільних цін на машинобудівну продукцію є мінімальною (беззбитковою), а також як змінюватиметься мінімальна ціна при зміні обсягу реалізації, собівартості машинобудівної продукції, а також попиту на неї.

Слід зауважити, що оброблення інформації на предмет визначення рівнів беззбитковості не означає, що саме ці рівні використовуватимуться для встановлення цін на машинобудівну продукцію. Вони необхідні лише для уточнення найбільш оптимальної цінової політики, яку використовуватиме підприємство. Так, визначивши рівні беззбитковості та проаналізувавши рівень попиту на машинобудівну продукцію керівники підприємства можуть реалізовувати політику цінової диверсифікації в часі від максимальної ціни до критичної залежно від рівня попиту на машинобудівну продукцію або ухвалювати рішення про здійснення додаткових витрат, які б забезпечили збільшення рівня попиту на машинобудівну продукцію і в результаті дозволили б встановлювати значно вищу за критичний рівень ціну на машинобудівну продукцію. На рис. 4.15 А і В показано графік взаємозалежності між траєкторією беззбитковості і мінімальними обсягами виробництва машинобудівної продукції [30].

Як бачимо з рис. 4.15 при незмінній структурі витрат (Cv – умовно-змінні витрати, С – сукупні витрати) підприємства на виробництво машинобудівної продукції протягом довготривалого періоду буде отримано чотири критичні точки, які забезпечуватимуть беззбитковість машинобудівної продукції на рівні обсягу виробництва і збуту продукції Q1-R1, Q2-R2, Q3-R3, Q4-R4. Щоб визначити ціни беззбитковості при різних беззбиткових обсягах виробництва машинобудівної продукції, необхідно беззбиткові виручки Rn поділити на відповідні їм беззбиткові обсяги

виробництва машинобудівної продукції Qn. Визначені таким способом ціни беззбитковості (S1-S4) відкладено на рис. 4.15 В. Як результат, отримуємо інформацію про критичний обсяг виробництва, реалізації машинобудівної продукції, а також її ціни у довгостроковому періоді.

Щодо прямої побудовано з точок S1-S4 на рис. 4.15 С, то вона репрезентує лінію мінімальної пропозиції машинобудівної продукції в умовах зростання закупівельних цін на сировину, матеріали, комплектуючі, що використовуються при виробництві машинобудівної продукції.

Визначивши критичний обсяг виробництва і реалізації продукції за певної встановленої ціни одиниці машинобудівної продукції можливим є переходити до обробки інформації щодо фінансування проекту РІДП. На цьому етапі варіант рішення щодо обсягу, структури і умов фінансування розвитку інвестиційної діяльності значною мірою залежить від фінансових можливостей підприємства, на базі якого реалізовується інвестиційний проект. Так, якщо підприємство має достатньо власних фінансових ресурсів для фінансування розвитку інвестиційної діяльності, але частково потребує додаткових коштів, то найбільш ймовірним є залучення коштів шляхом отримання одного або декількох банківських кредитів. При цьому буде обрано того, кредитора, який з огляду на ФСП і очікувану прибутковість інвестиційної діяльності запропонує найнижчу відсоткову ставку за кредит і не встановлюватиме високих вимог до забезпечення кредиту (застава, порука, гарантія). Своєю чергою, в умовах браку власних фінансових ресурсів для розвитку інвестиційної діяльності високою є ймовірність виникнення для підприємства загроз втрати фінансової незалежності. Розглянемо найтиповіші з них:

·        керівники підприємства планують залучити банківський кредит, проте через ризиковість інвестиційного проекту умови кредитування настільки жорсткі, що це призводить до суттєвого зниження прибутковості інвестиційного проекту для підприємства та посилює ризик втрати контролю над активами в разі порушення плану реалізації інвестиційного проекту;

·        керівники підприємства планують профінансувати інвестиційний проект шляхом залучення до проекту нового інвестора, який матиме частку у власному капіталі підприємства. Такими інвесторами, як правило, виступають венчурні фонди та банки. Як відомо, їх участь у інвестиційних проектах супроводжується повною або частковою передачею їм розробниками машинобудівної продукції прав власності на машинобудівну продукцію. Як наслідок, підприємство з ініціатора інвестиційного проекту та власника машинобудівної продукції перетворюється на учасника проекту і в кращому випадку на співвласника машинобудівної продукції.

Компромісом на шляху подолання загроз пов’язаних із фінансуванням проектів розвитку інвестиційного потенціалу є перегляд застосовуваних підходів до ціноутворення на машинобудівну продукцію підприємства. Акумулювання і оброблення інформації щодо знаходження компромісу може привести до розширення виробничих потужностей підприємства, знаходження нових ринків збуту машинобудівної продукції, збільшення кількості споживачів машинобудівної продукції, розширення кола потенційних кредиторів та інвесторів готових профінансувати інвестиційний проект.

З огляду на те, що у відповідності до вітчизняного законодавства інвестиційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності, то ціноутворення на наукомістку та науково-технічну продукції здійснюється у відповідності до Закону України «Про інвестиційну діяльність». У цьому законі зазначається, що вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної, в тому числі інвестиційної діяльності встановлюється за вільними цінами і тарифами, зокрема за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами. І.Циглик, С.Кропельницька, О.Мозіль, О.Лапко, І.Ткачук та інші стверджують, що ціноутворення може базуватись на застосуванні базисної, довідкової, номінальної, фактурної, твердої, плаваючої, роздрібної ціни тощо. Крім того, ціни можуть корегуватись на певні надбавки і знижки, а також на витрати пов’язані із особливостями постачання готової машинобудівної продукції до споживачів або замовників [154; 255]. Більшість авторів стверджують, що незалежно від особливостей формування цін на машинобудівну продукцію головним джерелом інформації, у якому зафіксовано і обґрунтовано встановлення ціни на машинобудівну продукцію є договір. З огляду на це, в момент укладання договору на купівлю-продаж машинобудівної продукції будь-яка ціна стає договірною. Як зазначає І.Мінко, договірна ціна на машинобудівну продукцію зазвичай є незмінною, проте більшість суб’єктів інвестиційної діяльності укладаючи договір на купівлю-продаж машинобудівної продукції обумовлюють окремі випадки, за яких договірна ціна може змінитись. До таких випадків належать: а) у договорі або документах, що додаються до договору передбачено можливість чи необхідність наступного уточнення ціни або її елементів, що обумовлено імовірнісним характером інвестиційної діяльності; б)у результаті інвестиційної діяльності не досягнуто передбачених договором результатів, що виявлено при представленні зразка машинобудівної продукції замовнику (покупцю); в) в процесі виконання робіт виникла необхідність змінити їх програму, склад і обсяг, що обумовлено сторонами; г) при встановленні договірної ціни була передбачена оплата роботи по мірі і залежно від величини результатів фактичної реалізації машинобудівної продукції; д) при реалізації машинобудівної продукції виявлено додаткові результати, непередбачені договором і договірною ціною. І.Мінко та інші автори стверджують, що ключовим питанням ціноутворення на машинобудівну продукцію є реалізувати принцип економічної вигоди (ефективності). На практиці цей принцип сторони договору на купівлю-продаж машинобудівної продукції, як правило, реалізовують шляхом застосування такої формули [89]

де С – собівартість виробництва машинобудівної продукції;

- прибуток, встановлений у відсотках до собівартості машинобудівної продукції;

- прибуток, розрахований у відсотках від суми економічного ефекту (позитивного сальдо грошових потоків) замовника (споживача), який отримано від реалізації машинобудівної продукції, за період обумовлений сторонами;

К – найбільш допустима частка ціни машинобудівної продукції у еф економічному ефекті від її застосування у замовників, споживачів;

 – економічний ефект від виробництва і застосування науково-технічної продукції за розрахунковий період;

 – частка економічного ефекту, який реалізовується у замовників і та забезпечуюча збереження у них попереднього рівня рентабельності виробництва і досягнення очікуваної рентабельності.

Узагальнення огляду літературних джерел і матеріалів підприємств, які розвивають інвестиційну діяльність показало, що при формуванні цін на машинобудівну продукцію необхідно враховувати інформацію щодо типу ринку збуту машинобудівної продукції, стратегічних орієнтирів підприємства; співвідношення рівнів попиту і пропозиції на машинобудівну продукцію, рівень платоспроможного попиту цільової групи споживачів, зміну цін на додаткові товари, які необхідні для використання даної продукції, рівень витрат на виробництво і реалізацію машинобудівної продукції, очікуваний рівень рентабельності машинобудівної продукції, особливості законодавства щодо ціноутворення на конкретну продукцію тощо [14; 28; 36; 43; 67; 99; 113; 115; 132; 188; 174; 196; 224; 257; 262].

         Фінансові менеджери застосовуючи багатокритеріальний леверидж при ФЗФІПМП потребують інформації про те як зміняться показники фінансової стійкості і прибутковості інвестиційної діяльності за обраних умов фінансування і попередньо обумовлених цін на машинобудівну продукцію. Отримання цієї інформації вимагає розрахунку вищевказаних груп показників із врахуванням договірних цін та витрат на залучення додаткових фінансових ресурсів і порівняння їх значень із очікуваним значеннями.

         Аналізування впливу обраних джерел ФЗФІПМП слід здійснювати у такій послідовності:

·        розрахунок обсягу витрат підприємства, які виникнуть у зв’язку із залученням додаткових фінансових ресурсів;

·        обчислення сукупних витрат на виробництво і реалізацію машинобудівної продукції;

·        визначення величини витрат, що припадає на одиницю машинобудівної продукції;

·        розрахунок обсягу прибутку у структурі раніше встановленої ціни на машинобудівну продукцію із врахуванням нової величини витрат, що припадають на одиницю машинобудівної продукції;

·        ідентифікування факторів, які засвідчують можливість збільшення обсягу прибутку у структурі ціни машинобудівної продукції за рахунок збільшення ціни;

·        встановлення, в разі доцільності, нової ціни на машинобудівну продукцію;

·        визначення очікуваного обсягу виторгу від реалізації машинобудівної продукції та чистого прибутку;

·        розрахунок показників фінансової стійкості та прибутковості інвестиційної діяльності підприємства;

·        знаходження відхилень значень розрахованих показників від очікуваних значень;

·        формулювання висновку про ефективність ФЗФІПМП і виділення резервів покращання ефективності ФЗ.

Якщо для реалізації проекту РІДП передбачається застосування кількох зовнішніх джерел фінансування одночасно, то вказані етапи аналізування слід реалізовувати із врахуванням сукупних витрат на залучення додаткових фінансових ресурсів. Якщо ж керівники підприємства розглядають альтернативні варіанти ФЗФІПМП, то вищевказаний аналіз слід проводити окремо у розрізі кожного джерела.

         На етапі реалізації проекту РІДП ключовою для фінансових менеджерів є інформація, яка засвідчує необхідність застосування регулюючих заходів до розробленого раніше проекту РІДП, зокрема його ФЗ. Отримання поточної інформації про фактичні умови реалізації проекту здійснюють у результаті застосування моніторингу. Моніторинг – це поточний контроль процесів і явищ, який здійснюють керівники різних рівнів управління для виявлення відхилень фактичних значень показників ФЗФІПМП від очікуваних значень. Інформативність моніторингу залежить від: професійного рівня і зацікавленості у результатах діяльності суб’єктів керуючої підсистеми управління; регулярності застосування контрольних процедур і рівня їх формалізації; диверсифікованості видів, методів і форм контролю. З огляду на те, що під час реалізації проекту РІДП рішення щодо вибору і застосування регулюючих заходів слід ухвалювати швидко, то керівники підприємства повинні намагатись залучати підтверджену (достовірну) інформацію про фактичні умови реалізації проекту. Виконання цієї вимоги, як стверджують експерти, є можливим тоді, коли децентралізація виконання функції контролювання супроводжується застосуванням на підприємстві сучасних системних комунікацій. У даному випадку під сучасними системними комунікаціями розуміється сукупність усних, письмових і електронних каналів зв’язку між суб’єктами управління, які захищені від витоку конфіденційної інформації за межі підприємства, нейтралізують інформаційні шуми, і завдяки високому рівню формалізації інформації та процедур її оброблення сприяють своєчасному та обґрунтованому формуванню раціональних управлінських рішень щодо ФЗФІПМП.

         Незалежно від того, інформація акумулюється на етапі формування чи реалізації проекту РІДП керівники, зокрема фінансові менеджери потребують ідентифікування її достовірності. Виконання цього завдання можливо здійснити за методичними рекомендаціями, що наводились у третьому розділі монографії.

         Однією з найважливіших передумов результативності застосування левериджу під час ФЗФІПМП є професійна та емоційно-психологічна відповідність управлінських працівників потребам організації. Внаслідок проведених експертних досліджень виявлено, що вимоги до фінансових менеджерів, які залучені до застосування левериджу для ФЗФІПМП доцільно групувати на загальні, особисті і професійні. Більшість експертів серед загальних вимог до фінансових менеджерів виділяють наявність, як правило, повної вищої освіти за відповідною спеціальністю та наявність досвіду роботи за спеціальністю. До особистих вимог, які характеризують фінансового менеджера, відносять дисциплінованість, комунікабельність і професійну уважність. Щодо професійних вимог, то у відповідності до результатів експертних досліджень вони включають здатність менеджерів акумулювати і аналізувати інформацію, ухвалювати управлінські рішення та управляти процесом реалізації рішень.

         Інформацію про претендентів на посаду фінансового менеджера у розрізі вказаних груп вимог можна отримати шляхом:

·        ознайомлення із відповідною документацією;

·        здійснення письмового запиту до устав де навчався і працював раніше претендент, до установ, які надавали йому сертифікати і дипломи, що засвідчують певний професійний рівень;

·        проведення усної співбесіди з претендентом;

·        тестування претендента;

·        отримання усного або письмового відгуку про претендента у його колишніх керівників, співробітників, клієнтів, бізнес-партнерів тощо;

·        організування стажування претендента тощо.

Акумулюванням і обробленням інформації про претендентів на посаду фінансових менеджерів здебільшого займаються працівники відділу кадрів, а також їх майбутні лінійні керівники залежно від будови організаційної структури управління організацією. У разі наявності на підприємстві структурного підрозділу або посади із психологічної підготовки і допомоги працівникам, то до акумулювання і оброблення інформації можуть залучатись також психологи.

Ознайомлення із матеріалами досліджених підприємств показало, що незважаючи на те, що на усіх без винятку підприємствах ведеться досить ретельна робота щодо підбору і підготовки керівників, жодної методики комплексного оцінювання претендентів на керівні посади, зокрема посаду фінансового менеджера не виявлено. Незважаючи на це, респонденти, які брали участь у проведеному експертному дослідженні майже одностайно визнали доцільність її розроблення і використання.

На підставі уточнення і групування вимог до фінансових менеджерів, які залучені до застосування левериджу під час ФЗФІПМП розроблено методичні рекомендації до оцінювання претендентів на посаду фінансового менеджера. Методичні рекомендації включають тестування претендентів, оцінювання відповідей респондентів у балах, переведення балів у коефіцієнти, узагальнення результатів розрахунків і їх трактування. Зразок розробленої анкети для тестування претендента на посаду фінансового менеджера наведено у додатку К.

У результаті тестування претендентів отримані відповіді можна виразити у балах. Для цього необхідно поставлені питання трансформувати у показники, а отриманим відповідям присвоїти певну бальну оцінку. Приклад такої трансформації наведено у табл. 4.16.

Таблиця 4.16

Показники, які характеризують рівень емоційно-психологічної та професійної відповідності претендентів на посаду фінансового менеджера

Назви показників

Варіанти відповідей

Бальна оцінка відповідей

Наявність професійної освіти, О

Є

Не має

 

1

0

 

Наявність досвіду роботи за фахом, Д

Є

Не має

 

1

0

 

Причини зміни роботи, Пз

Варіанти а-е

Варіант ж

 

1

0

 

Рівень професійної дисциплінованості претендента, Дп

 

Так

 

Частково

 

Ні

 

1

 

0,5

 

0

Рівень комунікабельності претендента, Кп :

Рівень ініціативності, Рі

Здатність переконати іншого, Зп

 

 

Так

Так

 

 

Іноді

Іноді

 

 

Ні

Ні

 

 

1

1

 

 

0,5

0,5

 

 

0

0

Рівень уважності претендента, У

Варіант а

Варіант б

Варіант в

1

0,5

0

Здатність претендента акумулювати та аналізувати управлінську інформацію, За

1 варіант

2 варіанти

Більше двох варіантів

 

0

 

0,5

 

1

Здатність претендента ухвалювати раціональність управлінські рішення, Зу

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

1

 

Здатність претендента управляти процесом виконання рішення, Зв

 

 

 

 

1

 

0

 

 

Оцінивши в балах відповіді претендентів можливо розрахувати узагальнюючий коефіцієнт емоційно-психологічної і професійної відповідності претендентів вимогам до фінансових менеджерів, які застосовуватимуть леверидж для ФЗФІПМП

де К112 – коефіцієнти вагомості показників, які характеризують відповідність претендентів вимогам до фінансових менеджерів, які застосовуватимуть леверидж для ФЗФІПМП.

          може набувати значень від 0 до 1, чим ближче значення до 1 тим вищою є відповідність претендента встановленим вимогам.

         У табл. 4.17 наведено коефіцієнти вагомості показників, які характеризують відповідність претендентів вимогам до фінансових менеджерів, які застосовуватимуть леверидж для ФЗФІПМП.

Таблиця 4.17

Коефіцієнти вагомості, встановленні методом експертних оцінок

Назви показників

Назви показників

Коефіцієнт вагомості показника наявності професійної освіти у претендента, О

К1

Коефіцієнт вагомості показника наявності у претендента досвіду роботи за фахом, Д

К2

Коефіцієнт вагомості показника причини зміни роботи претендентом, Пз

К3

Коефіцієнт вагомості показників, які характеризують відповідність претендентів загальним вимогам до фінансових менеджерів

 

К4

Коефіцієнт вагомості показника рівня професійної дисциплінованості претендента, Дп

К5

Коефіцієнт вагомості показника рівня комунікабельності претендента, Кп :

Коефіцієнт вагомості показника рівня ініціативності претендента, Рі

Коефіцієнт вагомості показника здатності претендента переконати іншого, Зп

 

К6

К6.1

К6.2

Коефіцієнт вагомості показника рівня уважності претендента, У

К7

Коефіцієнт вагомості показників, які характеризують відповідність претендентів особистим вимогам до фінансових менеджерів

К8

Коефіцієнт вагомості показника здатності претендента акумулювати та аналізувати управлінську інформацію, За

К9

 

Коефіцієнт вагомості показника здатності претендента ухвалювати раціональність управлінські рішення, Зу

К10

Коефіцієнт вагомості здатності претендента управляти процесом виконання рішення, Зв

К11

Коефіцієнт вагомості показників, які характеризують відповідність претендентів професійним вимогам до фінансових менеджерів

 

К12

 

         Відповіді претендентів на запропоновані їм анкети, а також розраховані на їх підставі узагальнюючі показники емоційно-психологічної та професійної відповідності претендентів до вимог на посаду фінансового менеджера є необхідною але недостатньою інформацією для прийому претендента на роботу і доручення йому застосовувати леверидж для ФЗФІПМП. Необхідним є також перевірка достовірності поданої претендентом у анкеті інформації шляхом перевірки відповідних документів, отримання усних і письмових відповідей на запити про характеристику претендента. Крім того, більшість опитаних керівників підприємств стверджують, що вирішальними факторами прийому претендентів на керівні посади, зокрема посаду фінансового менеджера є проведення з ними усної співбесіди і їх стажування перед прийомом на роботу. Неналежне виконання цих процедур, як показує практика, може мати непоправні наслідки для фінансової стійкості підприємства, прибутковості його інвестиційної діяльності, для економічної безпеки розвитку підприємства тощо. Причиною цього є те, що повноваження, якими наділяється фінансовий менеджер під час застосування левериджу для ФЗФІПМП є настільки широкими, а наслідки настільки відчутними для показників економічного розвитку, що найменші систематичні помилки у формуванні і реалізації управлінських рішень можуть швидко знизити конкурентоспроможність підприємства і можливість своєчасно і в повній мірі реалізувати обрану стратегію розвитку інвестиційної діяльності. Небезпека особливо зростає за умов активізування фінансовим менеджером участі фінансових ресурсів підприємства на ринках фінансових активів, зокрема спекулятивних ринках. Таке активізування часто є виправданим і необхідним з огляду на ринкову кон’юнктуру, структуру фінансових ресурсів підприємства і обрану стратегію активізування інвестиційної діяльності. Проте загальновідомим є також і те, що на фондових і валютних ринках рішення щодо придбання чи продажу будь-яких активів, а особливо похідних базується не на наукових методичних підходах, а значною мірою інтуїтивних. Механізм їх застосування ретельно дослідив і описав у низці наукових праць відомий фінансист і науковець Дж.Сорос. Описана ним теорія називається теорією рефлексивності. Її сутність полягає в тому, що більшість інвесторів ухвалюють рішення на підставі отримання інформації про майбутні тенденції на фінансових ринках з уст авторитетних фінансових аналітиків або крупних інвесторів. Як результат, саме їх

 реагування на отриману інформацію стає чи неєдиною найважливішою причиною зміни тенденцій і явищ на фінансових ринках [228].

         З огляду на це, окрім належної професійної підготовки фінансового менеджера, його комунікабельності, професійної уважності, для здатності акумулювати і використовувати управлінську інформацію з метою формування і реалізації раціональних управлінських рішень йому необхідно володіти також розвинутою інтуїцією, відчуттям настроїв головних учасників фінансових ринків, здатністю регулювати процес застосування стратегії покращання ФЗФІПМП на засадах багатокритеріального левериджу.

Скачати реферат “Механізм впливу двокритеріального левериджу, фінансове забезпечення, інвестиційний потенціал”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>