Природні монополії: державне управління розвитком, підсумки та перспективи

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Природні монополії – державне управління розвитком, підсумки та перспективи”

Відповідно до діючого законодавства гарантом інтересів споживачів послуг природних монополій є держава, яка не виступає єдиним власником майна природних монополій, проте планує показники їх розвитку, розробляє і організовує заходи із досягнення запланованих показників, стимулює природних монополістів до високого рівня виконання покладених на них економічної та соціальної функцій, контролює і регулює їх діяльність. З огляду на це, є всі підстави стверджувати, що неефективність діяльності органів державного управління є однією з головних причин низького рівня розвитку природних монополій, а також порушення прав споживачів їх послуг. Виходячи з вищевказаного, а також з цілей дослідження актуальним завданням було виявити причини неефективності ДУРПМ і розробити рекомендації з їх розв’язання. Передумовою виконання цих завдань було уточнити теоретичні аспекти ДУРПМ, а також розробити методичні рекомендації до розв’язання виявлених проблем.

         1. Застосування загальних методів наукового пізнання, зокрема аналізу і синтезу, дозволило виділити сутнісні ознаки поняття «природна монополія», «державне управління розвитком природних монополій» і уточнити їх. У результаті проведених досліджень виявлено, що до сутнісних ознак поняття «природна монополія» належать: формування одним або об’єднанням декількох підприємств пропозиції товарів (послуг) нееластичного попиту, виробництво яких в умовах монополії є дешевшим, ніж в умовах конкуренції; наявність в одного або об’єднання декількох суб’єктів господарювання прав власності на виробничі фонди, а також наявність у них урядових привілей, які надаються задля задоволення потреб споживачів у товарах (послугах) за суспільно-прийнятних цін.

Таким чином, під природною монополією слід розуміти привілейоване державою підприємство або об’єднання декількох підприємств, які володіють правами власності на виробничі фонди, за допомогою яких створюється пропозиція товарів (послуг), собівартість, а отже і ціна яких, як очікує держава, в умовах монополії буде нижчою, ніж в умовах конкуренції, через виникнення ефекту масштабу.

Своєю чергою, державне управління розвитком природних монополій – це діяльність органів державної влади щодо планування показників соціально-економічного розвитку, організування реалізації заходів із досягнення природними монополіями очікуваних значень цих показників, мотивування природних монополій до ефективної реалізації економічної та соціальної функцій, контролювання та регулювання їх діяльності.

         2. Методи державного управління природними монополіями слід класифікувати: за змістом (економічні; адміністративні; соціальні); за характером (прямі; непрямі); за предметом управління (методи формування цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; методи забезпечення доступу споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; методи створення інших умов здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством); за стратегією впливу на розвиток природних монополій (методи, націлені на зміну форм власності природних монополій; методи, націлені на лібералізацію управління розвитком природних монополій; методи, націлені на централізацію управління розвитком природних монополій).

         3. На підставі огляду і аналізу літературних джерел, а також ознайомлення із матеріалами суб’єктів державного управління природними монополіями у дисертації виділено актуальні проблеми державного управління розвитком природних монополій, а саме:

·                   наявність бар’єрів на шляху виходу підприємств з монопольного ринку;

·                   відсутність стимулів для природних монополістів розвивати інноваційну діяльність, зокрема через брак інвестиційних ресурсів;

·                   обмежені можливості суб'єктів природних монополій щодо застосування інструментів амортизаційної політики;

·                   невизначеність ролі держави у розвитку галузей природних монополій і відсутність чітких меж між державною політикою і стратегією суб'єктів господарювання;

·                   недосконалість спеціального законодавства у галузі природних монополій;

·                   наявність фактів цінової дискримінації та перехресного субсидування;

·                   відсутність адекватних дій органів державної влади щодо усунення порушень суб'єктами природних монополій норм об'єктивних економічних законів.

·                    

Вищевказані проблеми зумовлені як діяльністю органів державного управління розвитком природних монополій, так і керівниками підприємств, що є природними монополістами. З огляду на це, подальші дослідження, зокрема аналіз факторів, які впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій, слід здійснювати шляхом залучення експертів як із сфери державного управління, так і з підприємств-монополістів.

         4. Ефективність державного управління розвитком природних монополій слід здійснювати з позиції: відгуків споживачів товарів (послуг) підприємств-природних монополістів; результатів діяльності природних монополістів; дієвості органів державної влади щодо впливу на розвиток природних монополій.

Станом на 1 січня 2006р. в Україні нараховувалось 9 загальнодержавних та понад 2300 регіональних і локальних ринків природних монополій. Протягом 2000-2005 рр. мало місце понад 7800 порушень антимонопольного законодавства, з них близько половина вчинено суб’єктами природних монополій. Сума безпосередньої шкоди (збитків), які були завдані чи могли бути завдані юридичним та фізичним особам, лише виявленими і припиненими порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції склала понад 690 млн. грн. Розмір перерахунків суб’єктів природних монополій підприємств тепло- та водопостачання зі споживачами за ненадані або надані не в повному обсязі послуги за 2001-2005 рр. склав 1 мільярд 825 млн. грн., в тому числі за опалювальний сезон протягом 2004-2005 рр. – 329,121 млн. грн. Серед підприємств низки галузей, які складають значну частку національної економіки України, питома вага тих, хто оцінює завищені тарифи природних монополій як негативний фактор, у 2005 році перевищила 30%. За останні 15 років в житлово-комунальному господарстві зведено до мінімуму проведення планових капітальних ремонтів та часткової заміни транспортних мереж, що відпрацювали нормативно-визначений термін. Останніми роками капітальний ремонт практично не здійснювався, на технічне обслуговування витрачалося 5-10% загальних витрат коштів замість необхідних 30 – 35%, проте витрати на аварійний ремонт складали 30 – 40% сукупних витрат на обслуговування транспортних мереж замість звичайних 10%. Протягом 2004-2005 рр. рівень зносу основних засобів в Україні досяг свого критичного рівня – близько 50%. Найбільш зношеними були основні засоби підприємств з виробництва та  розподілення електроенергії, газу та води – близько 65%. При цьому моральна застарілість техніки та технологій у багатьох галузях, зокрема у житлово-комунальному господарстві, енергетиці та транспорті, склала близько 90%. У результаті аналізу показників діяльності Укрзалізниці і підприємств сфери зв’язку виявлено, що у результаті зростання індексів тарифів у сфері залізничних перевезень фінансові результати Укрзалізниці погіршувались, а у сфері зв’язку в результаті утримання тарифів на практично однаковому рівні фінансові результати покращуються.

         Метою аналізування показників, які характеризують ефективність державного управління розвитком природних монополій, є виявити і констатувати фактичний рівень ефективності державного управління та ідентифікувати фактори, які на нього впливають. У відповідності до цих завдань у результаті проведених досліджень доходимо таких висновків: держава як суб’єкт управління діяльністю природних монополій бере участь у формуванні і затвердженні тарифів на послуги, що надаються природними монополіями, але не реалізовує заходів на підвищення якості їх надання, а також не володіє системою моніторингу процесу формування і використання ресурсів природних монополістів. Тобто, органи державної влади лише частково реалізовують функції управління діяльністю природними монополіями, що зумовлює низьку ефективність управління.

5. Огляд літературних джерел, ознайомлення із матеріалами органів державного управління розвитком природних монополій і власні дослідження показали, що факторами, які суттєво впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій, є: 1) діюче законодавче забезпечення легітимності дій органів державної влади відносно застосування методів впливу на суб’єктів, які є природними монополістами; 2) терміни реалізації рішень органів державного управління розвитком природних монополій; 3) характер зворотного зв’язку про стан і результативність застосування органами державного управління регулюючих рішень, що спрямовані на суб’єктів, які є природними монополістами; 4) рівень системності в державному управлінні розвитком природних монополій; 5) наявність і дієвість громадського контролю за роллю держави в управлінні природними монополіями; 6) професійність керівників органів державного управління розвитком природних монополій; 7) стан економічної і політичної кон’юнктури в країні тощо.

6. З метою розроблення рекомендацій щодо удосконалення державного управління розвитком природних монополій протягом 2005-2006рр. проводилось експертне дослідження факторів, які впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій. Необхідність проведення експертного дослідження пов’язано з тим, що інші джерела інформації, на підставі якої можна було б оцінити ці фактори, відсутні. Проведене експертне дослідження було колективним (груповим). Підбір експертів здійснювався, виходячи із певних критеріїв. Так, експертами могли виступати особи, які не менше п’яти останніх років працюють чи працювали на керівних посадах в організаціях, що є природними монополіями, та особи, які працюють чи працювали в органах державного управління діяльністю природних монополій. З числа 106 можливих експертів було сформовано робочу групу шляхом визначення кількості членів групи та оцінювання їх компетентності. Робочу групу сформовано на основі аналізу відповідності експертів встановленим нами критеріям, а також із врахуванням їх бажання брати участь у експертному дослідженні. Обсяг простої безповторної вибірки з ймовірністю 0,990 та граничною похибкою частки не більше 10%, як виявлено в результаті проведених розрахунків, повинна становити 66 чол. Оцінка показників порівняльної важливості факторів свідчить про те, що група експертів віддала перевагу, в основному, першому, четвертому та третьому факторам і менш схильна вважати доцільними другий, п’ятий, шостий і сьомий фактори. Як показує величина розмаху, при оцінці всіх факторів спостерігається значний розмах у відповідях експертів. За значеннями показника активності експертів можна судити про те, що всі фактори є достатньо обґрунтованими, оскільки, за виключенням третього фактору, всі експерти дали оцінку запропонованим факторам. Це може свідчити також про достатньо високу компетентність експертів. Показники частоти максимально можливих оцінок свідчить про те, що всім запропонованим факторам експерти призначали 100 – бальну оцінку, особливо першому фактору.

         Наступним етапом експертного дослідження було оцінювання ступеня узгодженості думок експертів. Для виконання цього завдання найбільш часто використовують коефіцієнт конкордації.        Розрахунок коефіцієнта конкордації передбачає виявлення груп зв’язаних рангів, а також підрахунку кількості зв’язаних рангів у кожній групі. Використовуючи результати групування рангів, а також провівши проміжні розрахунки нами розраховано коефіцієнт конкордації. Його значення становить 0,989, що засвідчує досить високий рівень узгодженості думок експертів. Статистичну істотність коефіцієнта конкордації перевіряють за критерієм Персона. Значення цього показника, у нашому випадку, становить 391,76.

         Результати вищенаведених розрахунків засвідчують досить високий ступінь узгодженості думок експертів. Це дозволяє стверджувати, що експертна група була сформованою з фахівців у сфері державного управління розвитком природних монополій, а також про адекватність присвоєних ними оцінок досліджуваним факторам.

         Інформацію про сутність і вагомість факторів, що впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій, доцільно використовувати при виділенні напрямів та заходів із удосконалення ДУРПМ. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що підвищення рівня формалізації процесу формування управлінських рішень, зокрема врахування різноманітних факторів при виборі оптимального рішення органами державного управління, здатна суттєво знизити ризик формування і реалізації нераціональних управлінських рішень щодо удосконалення ДУРПМ.

         7. На підставі огляду і аналізу літературних джерел, а також дослідження факторів, які впливають на ефективність ДУРПМ, виявлено напрями удосконалення ДУРПМ. До них належать напрями, які стосуються захисту інтересів споживачів товарів (послуг) природних монополій, а також напрями, що стосуються раціоналізації ДУРПМ. Перша група напрямів включає: формування дієвої системи контролю за цінами і якістю товарів (послуг); запровадження оптимальної методики ціноутворення на товари (послуги) природних монополістів. Своєю чергою, до другої групи належать: удосконалення планування показників розвитку природних монополій; реорганізування інфраструктури управління природних монополій; формування дієвої системи стимулювання природних монополій та їх керівників; формування диверсифікованої системи контролювання повноти і своєчасності виконання планів розвитку природних монополій; створення системи регулювання діяльності природних монополій за цільовими результатами.

         Щодо заходів, які доцільно реалізувати органам державної влади для удосконалення державного управління розвитком природних монополій, то до них належать:

1)    встановлення залежності між собівартістю послуг, прибутком, ставкою податку з прибутку і коефіцієнтом отримання прибутку суб’єктами природних монополій;

2)    формування системи інформування громадськості про обсяг і якість надання послуг суб’єктами природних монополій, про підрозділи і окремих осіб, які відповідають за стан комунікацій із  надання послуг, про види відповідальності суб’єктів природних монополій за зобов’язання перед споживачами;

3)    створення представництв, спеціалізованих відділів у структурі органів державного управління на місцях і покладення на них функції консультування споживачів послуг природних монополій на предмет їх прав і обов’язків, а також представлення їх інтересів у судових органах;

4)    застосування на практиці системи стимулювання суб’єктів природних монополій до зниження собівартості послуг;

5)    підготовка Указів Президента України про створення Національних комісій на усіх ринках, де діють природні монополії;

6)    внесення змін і доповнень у Господарський кодекс України, Закон України «Про антимонопольний комітет України» та Закон України «Про природні монополії» на предмет узгодження формування і реалізації рішень у формі санкцій, націлених проти суб’єктів, які порушили антимонопольне законодавство;

7)    внесення доповнень до правових актів, які регулюють діяльність природних монополій в Україні, у формі додатків на предмет уточнення тих термінів і понять, які неоднозначно трактують органи державної влади, з метою уникнення неоднозначного їх трактування у майбутньому;

8)    формування спільної для суб’єктів керуючої системи управління розвитком природних монополій інформаційної бази даних;

9)    застосування цільових угод у формуванні системи мотивування керівників підприємств, що є природними монополіями, до покращання результатів діяльності.

8. Узагальнивши позиції фахівців у сфері управління природними монополіями, а також провівши власні дослідження виявлено, що механізм реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ слід формувати на засадах системного підходу. Тобто в процесі його побудови необхідно уточнити складові елементи механізму, а також взаємозв’язки між ними. У результаті проведених досліджень до елементів механізму реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ віднесено:

·                   цілі удосконалення ДУРПМ (цілі удосконалення ДУРПМ є сукупністю довгострокових і поточних завдань, виконання яких націлене на розв’язання проблем ДУРПМ. Цілі є також системоутворюючим елементом механізму удосконалення ДУРПМ. Вони формуються суб’єктами ДУРПМ у результаті аналізу поточного стану об’єктів ДУРПМ та прогнозування змін факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які діють на суб’єктів природних монополій. Під впливом сформованих цілей та поточного рівня їх виконання приводиться у дію механізм удосконалення ДУРПМ);

·                   суб’єкти і об’єкти удосконалення ДУРПМ (до суб’єктів удосконалення ДУРПМ належать органи державного управління, а саме Кабінет Міністрів Україні, Національні комісії регулювання природних монополій, Антимонопольний комітет України, місцеві органи державної влади, окремі міністерства, суди, а також громадські організації, природні монополії. Своєю чергою, об’єктами удосконалення ДУРПМ є вищевказані органи державної влади, використовувані ними методи, а також процеси і явища на ринку суб’єктів природних монополій);

·                    методи удосконалення ДУРПМ (з позиції управлінських рішень, етапами управління є формування, вибір, ухвалення і реалізація рішення. З огляду на це, методи удосконалення ДУРПМ у досліджуваному механізмі є зв’язковим елементом від наміру керівників ДУРПМ удосконалити ДУРПМ до реалізації конкретних заходів із виконання ухвалених рішень. На етапах формування, вибору і ухвалення рішень керівники декларують готовність удосконалити ДУРПМ, теоретичне знання способу виконати це завдання. Своєю чергою, на етапі реалізації рішення обрані методи удосконалення ДУРПМ застосовують на практиці);

·                    управлінські рішення щодо удосконалення ДУРПМ (метою формування управлінського рішення є санкціонування дій, націлених відносно конкретного об’єкта управління. Під санкціонуванням розуміємо вибір і забезпечення легітимності застосування конкретних методів впливу на об’єкт управління. Проведені дослідження показали, що управлінські рішення як елемент механізму удосконалення ДУРПМ слід класифікувати: за змістом (загальні (дозвольні); конкретні (інструктивні)); за характером (рішення щодо формування і затвердження планів; організаційні; мотиваційні; контролюючі і регулюючі рішення); за формою (усні; письмові));

·                   комунікації та інформація щодо удосконалення ДУРПМ (від рівня диверсифікації комунікацій, а також від чіткості побудови комунікаційних систем залежить повнота, своєчасність і достовірність інформації, яку використовують суб’єкти управління. Напрями руху інформації між складовими елементами механізму удосконалення ДУРПМ дозволяють розглядати механізм як динамічну систему, яка діє в результаті обміну інформацією між керуючою та керованою підсистемами ДУРПМ).

У результаті проведених досліджень виділено принципи удосконалення ДУРПМ, а саме: системність, конкретність, регулярність, відповідність інтересам споживачів  товарів (послуг) суб’єктів природних монополій; економічна ефективність.

9. У системі удосконалення ДУРПМ під моніторингом слід розуміти сукупність методів і форм поточного контролю, які застосовуються суб’єктами керуючої системи управління до суб’єктів керованої системи управління на предмет відстеження відповідності фактичних параметрів заходів із удосконалення ДУРПМ проектним. Формування дієвої системи моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ слід здійснювати з позиції раціонального розподілу робіт між суб’єктами управління і автоматизованими системами з метою забезпечення суб’єктів контролювання повною, своєчасною і достовірною інформацією.

         Проведені узагальнення показали, що за допомогою сучасних комп’ютерних технологій широке коло операцій із моніторингу процесів і явищ можуть виконуватись з мінімальною участю суб’єктів управління. До цих операцій належать: реєстрування даних (акумулювання інформації); обробка інформації; групування інформації; передача і збереження інформації; інформування суб’єктів про виявлені відхилення фактичних параметрів підконтрольних об’єктів від очікуваних; підготовка і вибір варіанту рішень із ряду альтернативних.

Щодо операцій моніторингу, які традиційно виконуються суб’єктами управління, то вони включають: співставлення даних автоматизованих систем із інформацією, що надходить з інших джерел; спостереження за процесами і явищами; огляд документації і заслуховування усних звітів і пояснень підлеглих; розроблення форм управлінської звітності і встановлення порядку звітування тощо.

З метою конкретизації особливостей виконання вищевказаних операцій в системі моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ у дисертації моніторинг розглянуто з позиції елементів його об’єкту. Об’єктом моніторингу є механізм реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ. Із сукупності довгострокових і поточних завдань, виконання яких націлене на розв’язання проблем ДУРПМ, формуються цілі удосконалення ДУРПМ. У системі моніторингу цілі удосконалення ДУРПМ виступають підоб’єктом поточного контролювання на предмет повноти і своєчасності їх виконання.

Проведені дослідження показали, що удосконалення моніторингу на предмет повноти і своєчасності виконання цілей органів державної влади щодо удосконалення ДУРПМ вимагає високого рівня формалізації управлінської інформації. Виконання цього завдання сприятиме послабленню впливу суб’єктивного фактору на процес і результати моніторингу. Досягнення високого рівня формалізації в системі моніторингу повноти і своєчасності реалізації рішень щодо удосконалення ДУРПМ дозволить за допомогою засобів комп’ютерної техніки виконувати більшість операцій з поточного контролювання.

Важливу роль у формуванні автоматизованих систем моніторингу відіграє суб’єктивний фактор. Його дія найбільше проявляється у процесі проектування і сервісного супроводу автоматизованих систем. Як відомо, на етапі розробки автоматизованих систем ключовим завданням замовників і проектантів є узгодити потреби користувачів автоматизованої системи із можливостями розробників. Це узгодження вимагає також врахування економічного фактору. Рівень економічної ефективності інформаційної системи підприємства характеризує фінансову віддачу вкладення коштів підприємством у комп’ютерну техніку, проте не характеризує якісних параметрів використовуваних технічних засобів і програмних продуктів.

Оцінювання ефективності інформаційних систем підприємств із врахуванням як економічних, так і інших аспектів їх діяльності називають змішаним підходом. У межах змішаного підходу до оцінювання ефективності інформаційних систем підприємств, окрім вищевказаної послідовності, слід використовувати алгоритм, в основу якого покладено оцінювання таких характеристик інформаційних систем, як зміна кількості працівників підприємства, виконуваних операцій і витрат часу на їх обробку.

На основі узагальнення огляду літературних джерел і матеріалів проаналізованих організацій рекомендуємо формувати систему моніторингу удосконалення ДУРПМ на засадах колективного формування управлінських рішень, зокрема тих, що стосуються розроблення і впровадження заходів із регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Для колективного формування управлінських рішень органами державного управління доцільно створювати оперативно-діючу аналітичну групу з числа представників органів державного управління, а також суб’єктів природних монополій, яка б акумулювала, висувала, діагностувала і готувала до рівня практичного використання ідеї у вигляді готових управлінських рішень. До етапів акумулювання інформації та її використання для формування колективних управлінських рішень та їх реалізації належать:

1)    застосування органами ДУРПМ різних методів і форм поточного контролювання з метою отримання інформації про фактичний стан суб’єктів природних монополій, рівень їх розвитку і відповідність фактичних показників очікуваним;

2)    ідентифікування проблем розвитку суб’єктів природних монополій і формування аналітично-оперативної групи з їх розв’язання;

3)    акумулювання аналітично-оперативною групою ідей щодо розв’язання виявлених проблем і підготовки варіантів рішень;

4)    інформування суб’єктів природних монополій і органів державного управління про підготовлені варіанти рішень;

5)    доопрацювання аналітично-оперативною групою запропонованих варіантів рішень із врахуванням пропозицій суб’єктів природних монополій і органів державного управління;

6)    вибір і застосування органами державного управління регулюючих рішень.

Призначенням аналітично-оперативної групи є узгодження інтересів суб’єктів природних монополій та органів ДУРПМ, а також мінімізація витрат часу на формування і реалізацію регулюючих рішень. З огляду на це, вихідними принципами роботи аналітично-оперативної групи є: виявлення конфлікту інтересів; ідентифікування причин неможливості оперативно ліквідувати конфлікт і визначення пріоритетів розвитку природних монополій; доведення ідей із розв’язання виявлених проблем до рівня методичних рекомендацій; оперативність формування управлінських рішень; формування пропозицій із удосконалення моніторингу, зокрема щодо методів і форм його застосування та диверсифікування об’єктів моніторингу.

Їх застосування на практиці, як показали проведені дослідження вимагає певного організаційного забезпечення, зокрема визначеності регламенту ухвалення рішень і затвердження форми контролю за процесом реалізації рішень. Тобто, як і за інших обставин необхідною умовою ефективності формування і реалізації управлінських рішень є забезпечення високого рівня формалізації умов їх формування і реалізації. Сучасні інформаційні технології та засоби зв’язку дозволяють настільки формалізувати цей процес, що функції учасників аналітично-оперативної групи можуть бути зведеними лише до таких рішень, які охоплюють питання вибору алгоритму виявлення, аналізу і розв’язання проблем. Щоправда використання таких технологій вимагає певних фінансових витрат і належного рівня інформаційної освіти учасників аналітично-оперативної групи, що може стати на заваді їх практичного використання.

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Природні монополії – державне управління розвитком, підсумки та перспективи”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>