Природні монополії: моніторинг розвитку та державного управління

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Природні монополії – моніторинг та державне управління”

  З теорії і практики сучасного менеджменту загальновідомо, що моніторинг є не від’ємним елементом будь-яких управлінських систем. У системі удосконалення ДУРПМ під моніторингом слід розуміти сукупність методів і форм поточного контролю, які застосовуються суб’єктами керуючої системи управління до суб’єктів керованої системи управління на предмет відстеження відповідності фактичних параметрів заходів із удосконалення ДУРПМ проектним. На рис. 3.4 наведено складові елементи моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення державного управління розвитком природних монополій у статиці.  Слід зауважити, що органи ДУРПМ не мають повної і своєчасної інформації про витрати монополістів, про фактори, які діють в конкретний момент часу на діяльність природних монополій тощо. У результаті це є однією з найвагоміших причин того, чому органи державної влади не можуть здійснювати управління природними монополіями виключно директивними методами. З вищевказаних причин в багатьох державах протягом останніх десятиліть неодноразово виникало суспільне невдоволення незадовільними результатами державного регулювання діяльності природних монополій. Навіть диверсифікування різних стратегій розвитку природних монополій не завжди давало позитивні результати. Аналіз світового досвіду досі не дає однозначної відповіді на питання про оптимальність тієї чи іншої стратегії державного регулювання діяльності підприємств-природних монополістів. Кожна держава обирає стратегію залежно від технічного й економічного розвитку, національних традицій. При цьому фактично кожна стратегія державного регулювання функціонування діяльності природних монополій  має шанси на використання і резерви для удосконалення [96].

З огляду на вищевказане, у результаті узагальнення огляду літературних джерел і матеріалів суб’єктів ДУРПМ доходимо висновку, що важливим завданням моніторингу є максимізувати обсяг своєчасної і достовірної інформації, яка може бути використаною керівниками органів ДУРПМ для розв’язання виявлених проблем.

         Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що незалежно від рівня розвитку управлінських систем та рівня автоматизації управлінського процесу невід’ємним елементом моніторингу є суб’єкти управління. Аналізування систем моніторингу, які використовуються у сфері державного управління, а також в операційній, фінансовій, інноваційній діяльності підприємств показало, що практично усі вони є комбінованими. Комбінованими слід вважати ті системи моніторингу, які передбачають акумулювання, обробку, використання і передачу інформації як вручну, так і за допомогою сучасних комп’ютерних технологій та засобів зв’язку. З огляду на це, формування дієвої системи моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ слід здійснювати з позиції раціонального розподілу робіт між суб’єктами і автоматизованими системами з метою забезпечення суб’єктів контролювання повною, своєчасною і достовірною інформацією.

         Проведені узагальнення показали, що за допомогою сучасних комп’ютерних технологій широке коло операцій із моніторингу процесів і явищ можуть виконуватись з мінімальною участю суб’єктів управління. До цих операцій належать:

·                   реєстрування даних (акумулювання інформації);

·                   обробка інформації;

·                   групування інформації;

·                   передача і збереження інформації;

·                   інформування суб’єктів про виявлені відхилення фактичних параметрів підконтрольних об’єктів від очікуваних;

·                   підготовка і вибір варіанту рішень із ряду альтернативних.

Щодо операцій моніторингу, які традиційно виконуються суб’єктами управління, то вони включають:

·                   співставлення даних автоматизованих систем із інформацією, що надходить з інших джерел;

·                   спостереження за процесами і явищами;

·                   огляд документації і заслуховування усних звітів і пояснень підлеглих;

·                   розроблення форм управлінської звітності і встановлення порядку звітування тощо.

З метою конкретизації особливостей виконання вищевказаних операцій в системі моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ розглянемо моніторинг з позиції елементів його об’єкту. Об’єктом моніторингу є механізм реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ. Як вказувалось у попередньому параграфі елементами цього механізму є: цілі удосконалення ДУРПМ; суб’єкти і об’єкти удосконалення ДУРПМ; методи удосконалення ДУРПМ; управлінські рішення щодо удосконалення ДУРПМ; комунікації та інформація щодо удосконалення ДУРПМ. Із сукупності довгострокових і поточних завдань, виконання яких націлене на розв’язання проблем ДУРПМ, формуються цілі удосконалення ДУРПМ. У системі моніторингу цілі удосконалення ДУРПМ виступають підоб’єктом поточного контролювання на предмет повноти і своєчасності їх виконання. Ознайомлення із матеріалами суб’єктів ДУРПМ показало, що сьогодні проблема неефективності моніторингу виконання цілей органів ДУРПМ є досить гострою. Окремі положення правових актів, а подекуди і цілі закони на практиці не діють, вони виконують лише декларативну функцію. Причиною є високий ступінь впливу суб’єктивного фактору на процес і наслідки реалізації цілей органів державного управління розвитку природних монополій.

Проведені дослідження показали, що удосконалення моніторингу на предмет повноти і своєчасності виконання цілей органів державної влади щодо удосконалення ДУРПМ вимагає високого рівня формалізації управлінської інформації. Виконання цього завдання сприятиме послабленню впливу суб’єктивного фактору на процес і результати моніторингу. Формалізація передбачає конкретизацію способу, заміру чи розрахунку показників, уточнення одиниць виміру, форми подачі інформації і визначення терміну або дат, на які показники мають замірятись чи розраховуватись. На практиці, у більшості випадків, введення нових показників, за значеннями яких контролюється стан об’єктів і процесів, супроводжується введенням в дію інструкцій або інших методичних положень, які затверджують рішення керівників [78-81; 127].

Досягнення високого рівня формалізації в системі моніторингу повноти і своєчасності реалізації рішень щодо удосконалення ДУРПМ дозволить за допомогою засобів комп’ютерної техніки виконувати більшість операцій з поточного контролювання. Фахівці у сфері формування автоматизованих систем управління стверджують, що засобами забезпечення ефективного автоматизованого контролю за процесами і явищами є:

·                   впровадження системи перетворення будь-якої інформації в цифрову або символьну форму;

·                   введення і застосування правил оперативного звітування про стан виконаних робіт за допомогою засобів електронного зв’язку;

·                   розширення комп’ютерних мереж;

·                   формування програмних алгоритмів для ідентифікування і класифікування інформації та її обробки.

Замовники і розробники інформаційних систем зазначають, що виконання вищевказаних завдань є необхідною але недостатньою умовою налагодження ефективної системи моніторингу. Важливу роль у формуванні автоматизованих систем моніторингу відіграє суб’єктивний фактор. Його дія найбільше проявляється у процесі проектування і сервісного супроводу автоматизованих систем. Як відомо, на етапі розробки автоматизованих систем ключовим завданням замовників і проектантів є узгодити потреби користувачів автоматизованої системи із можливостями розробників. Це узгодження вимагає також рахування економічного фактору. Низка науковців, які досліджують проблеми формування і використання автоматизованих інформаційних систем стверджують, що одним із ключових принципів створення і експлуатації інформаційних систем є принцип економічної ефективності. За дослідженнями О.Сегедія cутність принципу економічної ефективності інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності полягає у тому, що величина витрат на отримання, обробку, зберігання і передачу інформації має бути меншою за величину доходів, які отримують суб’єкти інвестиційної діяльності від використання отриманої інформації [144].

З метою контролювання рівня економічної ефективності автоматизованих систем, в тому числі систем моніторингу, а також відповідності параметрів автоматизованих систем потребам користувачів використовують спеціальні методичні підходи до оцінювання (табл. 3.4).

Кузьмін О.Є., Князь С.В., Шпак Н.О та Новицький В.А. стверджують, що рівень економічної ефективності інформаційної системи підприємства характеризує фінансові віддачу вкладення коштів підприємством у комп’ютерну техніку, проте не характеризує якісних параметрів використовуваних технічних засобів і програмних продуктів. Так, незалежно від значення розрахованого показника економічної ефективності витрати часу на обробку і передачу інформації можуть як зростати, так і знижуватись. Оцінювання ефективності інформаційних систем підприємств із врахуванням як економічних так і інших аспектів їх діяльності називають змішаним підходом. У межах змішаного підходу до оцінювання ефективності інформаційних систем підприємств, окрім вищевказаної послідовності, слід використовувати алгоритм, в основу, якого покладено оцінювання таких характеристик інформаційних систем, як зміна кількості працівників підприємства, виконуваних операцій і витрат часу на їх обробку. Дані параметри автори пропонують оцінювати шляхом розрахунку індивідуальних індексів. Інші підходи варто застосовувати лише за умови наявності доступу до відповідної інформації інших підприємств [100].

Таблиця 3.4

Підходи до оцінювання рівня ефективності автоматизованих систем [84; 100; 168; 169]

Назви методичних підходів

Сутність методичних підходів

Доходний підхід

базується на капіталізації або дисконтуванні прибутку, який буде отримано у випадку приросту величини прибутку підприємства внаслідок впровадження інформаційної системи підприємства. З економічної позиції, розгляд інформаційної системи підприємства у якості інвестиційного проекту вимагає економічного обґрунтування необхідних витрат і оцінювання ефективності здійснених інвестицій. Більшість авторів стверджують, що використання більшості стандартних методик до оцінювання ефективності інвестицій бажано використовувати для аналізу інформаційних систем лише тих підприємств, які спеціалізуються на обробці та передачі інформації, тобто інформаційні технології яких є активною частиною основних засобів

Затратний підхід

базується на підрахунку величини витрат на формування і утримання інформаційної системи підприємства. У практиці зарубіжних підприємств у межах витратного підходу часто використовують такі показники, як співвідношення витрат до обороту підприємства, я також співвідношення витрат до кількості працюючих

Ринковий підхід

базується на порівнянні параметрів інформаційної системи підприємства із параметрами інформаційних систем інших підприємств) підходів.

 

 У практиці японського менеджменту вплив суб’єктивного фактору на формування і використання автоматизованих інформаційних систем управління розглядають з позиції засобу раціоналізації автоматизованих інформаційних систем. Поширеним явищем у японських корпораціях є залучення до процесу удосконалення підсистем управління усіх користувачів інформаційної системи. У компаніях стимулюють працівників до висунення ідей, що націлені на удосконалення використовуваних підходів в управлінні постачанням, виробництвом, збутом тощо. Спеціально створені аналітичні групи інноваторів, до роботи в яких залучаються ініціатори ідей, які розглядають пропозиції на предмет доцільності і реалістичності їх впровадження. Вибрані до впровадження ідеї обробляються і подаються у формі нової концепції керівникам вищого рівня управління, які, ознайомившись із концепцією нововведень, передають її фахівцям, які доводять ідею до рівня можливості її практичного застосування. Після цього створений продукт чи технологія впроваджуються. За ініціативність і результативність ідей їх автори і розробники отримують матеріальні і моральні винагороди.

Таким чином, на основі узагальнення огляду літературних джерел і матеріалів проаналізованих організацій рекомендуємо формувати систему моніторингу удосконалення ДУРПМ на засадах колективного формування управлінських рішень, зокрема тих, що стосуються розроблення і впровадження заходів із регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Для колективного формування управлінських рішень органами державного управління має бути створена оперативно-діюча аналітична група з числа представників органів державного управління, а також суб’єктів природних монополій, яка б акумулювала висувала, діагностувала і готувала до рівня практичного використання ідеї у вигляді готових управлінських рішень. Графічну схему моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення державного управління розвитком природних монополій у динаміці наведено на рис. 3.4.

Призначенням аналітично-оперативної групи є узгодження інтересів суб’єктів природних монополій та органів ДКРПМ, а також мінімізація витрат часу на формування і реалізацію регулюючих рішень. З огляду на це, вихідними принципами роботи аналітично-оперативної групи є:

·                   виявлення конфлікту інтересів (сутність цього принципу полягає у виявленні пріоритетів кожного члена аналітично-оперативної групи та ідентифікування їх відповідності тій ситуації, яка склалась. Розподіл учасників аналітично-оперативної групи  на тих, кого фактичний стан справ задовольняє і тих, хто зацікавлений у його зміні засвідчує факт наявності конфлікту інтересів. Адекватне ідентифікування сутності і причин конфлікту є передумовою конструктивності подальших дій учасників конфлікту щодо його розв’язання);

·                   ідентифікування причин неможливості оперативно ліквідувати конфлікт і визначення пріоритетів розвитку природних монополій (сутність цього принципу полягає у тому, що конфліктуючі сторони повинні визнати можливість оперативного або тривалого, багато етапного варіанту розв’язання конфлікту інтересів. Неможливість оперативно розв’язати конфлікт, через складність проблеми засвідчує потребу визнання учасниками конфлікту пріоритетів, реалізація яких для усіх учасників є актуальною і невідкладною, а також потребу розроблення стратегії ліквідації конфлікту спільними зусиллями конфліктуючих сторін);

·                   доведення ідей із розв’язання виявлених проблем до рівня методичних рекомендацій (сутність принципу полягає у тому, що колективні рішення учасників оперативно-аналітичної групи повинні бути конкретними і адресними. Тобто вони мають містити інформацію про завдання, які слід виконати,  відповідальних за виконання завдань, терміни їх виконання, етапи реалізації тощо);

·                   оперативність формування управлінських рішень (сутність принципу полягає у тому, що колективні рішення повинні формуватись і реалізовуватись максимально швидкими темпами. Передумовою реалізації цього принципу є те, що учасниками аналітично-оперативної групи є фахівці, а також те, що робота групи розпочинається з моменту загострення конфлікту інтересів її учасників, тобто призначенням аналітично-оперативної групи є формування лише тих рішень, які вимагають негайної реалізації. Оскільки формою роботи групи є організування круглих столів, то висунення для обговорення проблем, які не можуть бути розв’язані протягом зустрічі є недоцільним. До них належать проблеми, які потребують іншого складу учасників аналітично-оперативної групи, а також ті, які потребують розгляду протягом кількох разів);

·                   формування пропозицій із удосконалення моніторингу, зокрема щодо методів і форм його застосування та диверсифікування об’єктів моніторингу (сутність принципу полягає у тому, що учасники аналітично-оперативної групи повинні прикладати зусилля для досягнення максимальної формалізації процесу моніторингу ефективності ДУРПМ шляхом удосконалення автоматизації процедур контролювання. Це сприятиме зниженню витрат часу на акумулювання і обробку інформації, а також на розробку і реалізацію управлінських рішень).

Застосування на практиці цих принципів сприятиме результативності функціонування аналітично-оперативної групи щодо розроблення і реалізації управлінських рішень із удосконалення ДУРПМ. Їх застосування на практиці, як показали проведені дослідження вимагає певного організаційного забезпечення, зокрема визначеності регламенту ухвалення рішень і затвердження форми контролю за процесом реалізації рішень. Тобто, як і за інших обставин необхідною умовою ефективності формування і реалізації управлінських рішень є забезпечення високого рівня формалізації умов їх формування і реалізації.

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Природні монополії – моніторинг та державне управління”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>