Проблеми управління інноваційною діяльністю підприємства

Скачати реферат “Проблеми управління інноваційною діяльністю підприємства”

         Проблеми управлінського консультування, у сфері управління інноваційною діяльністю, виникають в процесі формування, вибору, ухвалення і реалізації управлінських рішень щодо реалізації інновацій. Управлінське рішення є результатом управлінського процесу. Ефективність управлінського рішення на кожному з етапів зазнає впливу об’єктивних і суб’єктивних чинників. Їх склад і зміст визначає комплекс проблем, з якими зустрічається керівник у процесі розробки, ухвалення і реалізації рішення. В умовах інноваційного менеджменту перелік проблем розробки, ухвалення і реалізації рішень значною мірою піддається впливам людського фактору, оскільки часто використовується ситуаційний спосіб ухвалення рішень. Він базується на емоційному сприйнятті та оцінюванні ситуації й передбачає наявність у менеджера професійних знань і чуття, які дають змогу миттєво приймати оптимальне рішення, що тривалий час не піддавалось логічним зусиллям, ґрунтуючись, головним чином, на здогаді, майже раптовому осяянні [1, с.197]. За дослідженнями Л.Оголевої для інноваційного менеджера (керівника інноваційного проекту або інноваційного підприємства) виникає проблема логічного переходу від аналізу неповторної та єдиної  новизни до вивчення й дослідження регулярних процедур ухвалення стандартного рішення. Це пояснюється  широким спектром рішень, що ухвалюються в інноваційному менеджменті: від інтуїтивно унікальних до жорстко раціональних [2, с.72-73]. Слід зауважити, що в процесі розробки інноваційної ідеї здебільшого ухвалюються рішення, які є результатом наукового підходу. Тобто факт виявлення проблеми, дослідження факторів, які її зумовили, їх класифікація, прогнозування внутрішнього і зовнішнього середовища організації, формування і розгляд альтернатив управлінських рішень здійснюється на підставі використання загальних і спеціальних методів.  Їх використання дозволяє об’єктивно досліджувати процеси і явища за кількісними і якісними параметрами, які, як правило, структуровані за шкалами, критеріями оцінювання. Своєю чергою процес реалізації інноваційної ідеї  супроводжується частим ухваленням рішень за інтуїтивним методом. Це є причиною того, що реалізація ідеї зазнає впливу основних ринкових факторів – попиту і пропозиції, необхідного рівня ефективності, рівня розвитку ринкової інфраструктури тощо. Як відомо, більшість інноваційних ідей реалізують не розробники, а спеціальні установи, зокрема венчурні підприємства, які фінансують інноваційні проекти і беруть на себе ризик, пов’язаний із реалізацією інноваційних ідей. Рішення про придбання прав на інновацію ухвалюється під впливом оцінювання попиту і пропозиції на ринку продуктів замінників. Специфіка об’єкту дослідження не дозволяє проаналізувати 100% генеральної сукупності, оскільки це значна величина. Як правило, оцінюють найбільш яскравих представників ринку, які задають ринкові тенденції і є поза конкуренцією до основної маси суб’єктів ринку або є основними конкурентами. Якщо вибирають цих представників ринку для дослідження, то вибірку вважають репрезентативною. Сам зміст поняття “інновація” засвідчує відмінність продукту, технології від аналогів але не дозволяє прогнозувати попит на нього, тобто з впевненістю стверджувати, що інвестиції вкладені у інноваційний проект будуть ефективними. Комерційному успіху інновації може сприяти широка і грамотна маркетингова політика, яка вимагає рекламування та інформаційного обслуговування інновацій, проте рекламні та інформаційні заходи можуть зумовити швидку появу продуктів-аналогів, які знизять ефективність інноваційному проекту. Як відомо, багатонаціональні компанії володіють широкими можливостями із швидкого налагодження серійного виробництва і розповсюдження  високоінтелектуальних і капіталомістких технологій. З огляду на це процес ухвалення управлінських рішень у сфері інновацій піддається впливу швидше інтуїтивних, ніж об’єктивних факторів. Однією з найважливіших проблем розробки, ухвалення і реалізації управлінських рішень є забезпечення в процесі реалізації інноваційних проектів формування високопрофесійного колективу менеджерів з досвідом роботи у інноваційної сфері та конкретними якісними характеристиками. Інноваційний менеджер окрім здатності розробки, ухвалення і реалізації управлінських рішень повинен вміти вчасно ухвалити і реалізувати рішення. Своєчасно довести рішення до виконавця  означає [3, с.562]: відповідно оформити рішення в конкретний акт з визначенням мети, завдань, законів, строків виконання і відповідальних виконавців; визаначити способи і форми його передачі на місця: підрозділам, керівникам, виконавцям; роз’яснити зміст рішення, визначених у нього завдання, переконати у важливості й необхідності його виконання.

Проблема своєчасності рішень виникає під впливом як суб’єктивних, так і об’єктивних факторів. Об’єктивні причини, з яких відбувається несвоєчасна реалізація управлінських рішень можуть мати місце на рівні конкретної організації, а також на рівні регіону, країни, ринку тощо. Йдеться про не розвиненість інфраструктури, недосконалість інформаційного забезпечення певного виду діяльності, віддаленість місця експериментального впровадження інновацій, відсутність або нерозвиненість правової бази тощо. Керівник може правильно і своєчасно оцінити кон’юнктуру, розробити рішення і прикласти максимум зусиль з його реалізації, але технічні засоби, які використовуються для передачі інформації або виконання конкретних операцій не встигають за зміною ринкової кон’юнктури і розпорядженнями, які надходять. В результаті навіть правильні рішення не приносять очікуваного результату. Цю проблему на прикладі  фінансового ринку дослідив Дж.Сорос. Він стверджує, що жодна методика, яка базується на використанні раціональних розрахунків не може забезпечити правильність прогнозу ринкової кон’юнктури і бути підставою для ухвалення об’єктивного і своєчасного управлінського рішення про інвестування або реалізацію активів. Автор стверджує, що суб’єкти, які мають намір досягнути успіху, в умовах ринку повинні враховувати  психологію інших суб’єктів ринку [4]. Це засвідчує особливість вимог до рівня кваліфікації та особистих здібностей менеджерів  у інноваційній сфері. Особливість управлінського процесу з реалізації інновацій полягає у тому, що менеджери змушені часто ухвалювати незапрограмовані рішення (рішення цього типу необхідні в ситуаціях, які є новими, внутрішньо не структурованими або пов’язаними з впливом невідомих чинників. Оскільки наперед неможливо скласти конкретну послідовність необхідних кроків, керівник повинен розробити процедуру ухвалення рішення [5, с.198].

Складність розробки і реалізації незапрограмованих рішень полягає у тому, що робота над ними розпочинається тільки після виникнення ситуації. Завданням менеджера є усвідомити сутність проблеми, проаналізувати її зв’язки з іншими складовими управлінського процесу для врахування при розробці рішення. При цьому важливо, щоб рішення вироблялось не за окремими функціями управління, а щодо проблеми в цілому [3, с. 559 ].

Ще однією з проблем розробки, ухвалення і реалізації незапрограмованих рішень у інноваційному менеджменті є перманентна потреба в терміновому пошуку ресурсів, резервів зниження витрат тощо. В умовах невизначеності неможливо наперед передбачити усі види ризиків і повністю застрахуватись від їх реалізації. Огляд літературних джерел показав, що в управлінні ризиками використовується три методи: метод страхування, метод  зниження ризику і метод ліквідації ризику.  Використання кожного з методів передбачає застосування низки заходів для впливу на їх рівень. Ці заходи класифікують за трьома ознаками: за змістом (організаційні і систематичні методи); за рівнем активності дій (заходи активного втручання і заходи пасивного втручання); за етапами реалізації проектів (заходи, які використовуються на етапі підготовки проекту для реалізації; заходи, які застосовуються на етапі реалізації інвестиційного проекту [6; 7-9].

За дослідженнями Р.Фахтудінова процес розробки, ухвалення і реалізації управлінських рішень в інноваційному менеджменті найбільшою мірою ускладнюється особливостями персоналу, яким управляє керівник. До цих особливостей належать [10, с.227]: висока невизначеність параметрів зовнішнього середовища як для організації в цілому, так і для окремого індивіда; необхідність постійного підвищення своєї кваліфікації, ерудиції, покращання здоров’я; постійне очікування більш сильного конкурента; позитивне відношення до нового; висока адаптивність до ситуації; новизна, складність, неповторність виконуваних робіт; широкий діапазон психологічних характеристик особи; високий ризик інвестування і невизначеність досягнення кінцевих результатів діяльності; невизначеність параметрів організації праці; висока плинність кадрів; можливість отримання високого прибутку; можливість реалізації потреб вищого рівня –соціальних потреб і потреб самовираження, само актуалізації, досягнення високих творчих результатів.

Проведені дослідження показали, що принципи управління інноваційним процесом, а саме системність, адресність і цільовий результат є також актуальними для управління персоналом в ході реалізації інновацій. Практично всі проблеми, які вказує Р.Фахтудінов можливо розв’язати внаслідок використання системного підходу в управлінні персоналом, дотримуючись адресності у розподілі функцій і повноважень. Управлінське рішення виступає як логіко-аналітичний, емоційно-вольовий і організаційно-правовий акт. Тому воно має відповідати вимогам чіткості, зрозумілості для виконавців, конкретності та контрольованості. У рішенні виражається програма дій. Для цього вказується: що належить зробити; хто має виконувати; як виконувати; строки виконання; хто і як контролює виконання рішення [3, с.562].

У разі дотримання цих принципів можливо цілеспрямовано з мінімальними часовими відхиленнями від розроблених планів реалізувати визначену систему цілей.

Окремі автори виділяють також соціально-психологічні проблеми управління, зокрема Ф.Біншток і Я.Мондека. Дослідники стверджують, що управлінський процес є ефективним за умови застосування в організації принципів соціальної психології (об’єктами дослідження соціальної психології є умови формування колективу, його стійкості, впливу дисциплінарної практики та інших факторів на настрій членів колективу, психологічні умови роботи в різних формах колективної праці, умови прискореного і покращаного включення в колектив нових працівників тощо [11, с.123-124]. Одним з найважливіших завдань їх застосування є покращання створеного позитивного психологічного клімату в організації. Ф.Біншток дослідив, що поганий настрій і психологічний дискомфорт більше ніж у двічі знижують працездатність працівників, які виконують розумову роботу [11].

Таким чином, джерелом виникнення соціально-психологічних проблем розробки, ухвалення і реалізації управлінських рішень у інноваційному менеджменті є нестабільність складу кадрів, залучених до реалізації інноваційних проектів, відокремленість кожного окремого працівника від колективу, відсутність чіткого переліку вимог до вибору керівників тощо.

За дослідженнями М.Желєни серед проблем в розробці, ухваленні та реалізації управлінських рішень у сфері інновацій є жорсткі організаційні вимоги і процедури, ієрархічні і формалізовані структури комунікації, консерватизм, наслідування догмам і недостатність бачення, спротив змінам, відсутність мотивації і бажання ризикувати [12, с.441]. Автор справедливо стверджує, що з метою уникнення вказаних проблем необхідно в управлінні інноваціями дотримуватись таких принципів: націленість на якість і високий рівень виконання завдань в організації; пошук нових можливостей і більш інноваційних підходів; створення і використання інноваційних команд; гнучка організація роботи; організаційне навчання, моніторинг різних джерел знань, технологічний прогрес та ідеї; виділення лідерів і лідерство на прикладі; підтримуюча творчість організаційна культура, визнання і винагорода інновацій [12, с.442-443].

Однією з проблем розробки, ухвалення і реалізації управлінських рішень в інноваційному менеджменті є недосконалість їх інформаційного забезпечення. Складовими інформаційного забезпечення управлінського процесу є технічні засоби отримання, обробки і передачі інформації, програмні продукти та інформація. Ефективність інформаційного забезпечення управлінського процесу характеризується рівнем сучасності форматів технічних засобів і програмного забезпечення, їх надійністю, швидкістю, а також рівнем об’єктивності управлінської інформації. Слід зауважити, що об’єктивною є інформація, яка одночасно наділена такими характеристиками: є документально підтвердженою, піддається перевірці, є корисною для розв’язання актуальних проблем. Корисною інформацією, як правило, вважають поточну і прогнозовану інформацію, оскільки здебільшого вона використовується для ухвалення рішень. Ретроспективна ж інформація є корисною тільки у випадку її фактичного, а не ймовірного використання для розв’язання сучасних проблем.

            Огляд літературних джерел, а також матеріалів діючих підприємств показав, що окрім вказаних складових інформаційного забезпечення для ефективного управлінського процесу актуальним є раціональність вибору методів отримання інформації, побудова системи моніторингу управління інноваціями тощо. Моніторинг інноваційних проектів – це система поточного контролю про стан реалізації інновацій. Реалізація моніторингу передбачає два етапи: підготовчий: вибір предмета, об’єкта і методів перевірки, джерел отримання інформації; і обробки інформації: класифікація інформації; ідентифікація явищ і тенденцій; встановлення причинно-наслідкових зв’язків виникнення цих явищ і тенденцій; аналіз достовірності отриманої інформації і перевірка правильності сформульованих висновків і розроблення рекомендацій. Найпоширенішими методами моніторингу інноваційної діяльності є: проведення документальної перевірки, організування запитів, тестування працівників підприємства, спостереження  [13].

За дослідженнями М.Снітчук найважливішими завданнями інформаційного забезпечення розробки управлінського рішення є [3, с.559]:

  • вивчаються законодавчі і нормативні акти з питань, які стосуються проблеми. спеціальна література та матеріали з досвіду роботи з цих питань;
  • вивчаються можливості підприємства, організації щодо розв'язання проблеми; .
  • вивчається (а в разі необхідності – паралельно й формується) громадська думка щодо важливості прийняття управлінського рішення;
  • аналізується внутрішня поточна інформація, дані про матереальні, фінансові та людські ресурси для реалізації рішення.

Окрім із зазначених проблем розробки, ухвалення і реалізації управлінських рішень у інноваційному менеджменті слід виділити також проблему нерозвиненості інноваційної діяльності на підприємстві та недосконалість організаційної структури управління підприємством. Ці проблеми пов’язані між собою, а також з проблемами, про які йшлося вище. Так, нерозвиненість інноваційної діяльності означає, що у спеціалістів і керівників підприємства недостатньо досвіду з розробки і реалізації інновацій. Керівники, які залучені до управління інноваціями не можуть адекватно оцінювати ситуацію у внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства щодо інновацій, що позначається на ефективності управління інноваційною діяльністю. Саме керівник інноваційного проекту здійснює планування і організування інноваційної діяльності, формує склад персоналу, залученого до реалізації інноваційного проекту, визначає систему мотивування працівників, контролює і регулює хід виконання проекту. Керівник або група керівників, які не знають особливостей інноваційної діяльності, не мають досвіду управління такими проектами часто припускаються помилок в ухваленні управлінських рішень, які зумовлюють неефективність інноваційного проекту. Нерозвиненість інноваційної діяльності на підприємстві ймовірно супроводжується неефективністю організаційної структури управління підприємством. Так, в організаційної структурі управління підприємством може бути відсутнім спеціалізований відділ, який займається інноваціями або за його наявності фактична чисельність відділу не відповідає його назві.

Покращання умов розробки, ухвалення і реалізації управлінських рішень в інноваційному менеджменті за умови недосконалості організаційної структури управління можна шляхом реалізації організаційних змін. Вони повинні полягати у створенні на підприємстві посади заступника директора з управління інноваційною діяльністю і створення відділу з розробки і реалізації інновацій. Функцією заступника директора є здійснювати синхронізацію управління основними і забезпечуючими інноваційними процесами на підприємстві. Своєю чергою відділ з розробки і реалізації інновацій повинен займатись виключно НДР, ДКР, завданнями застосування та експлуатації інновацій. У процесі організації відділу необхідно здійснити перерозподіл функцій і повноважень щодо інноваційної діяльності таким чином, щоб вони покладались виключно на заступника директора  з управління інноваціями. Щодо забезпечуючих інноваційних процесів і відповідно завдань, які з ними пов’язані, то вони повинні розподілятись між іншими заступниками директора підприємства та іншими підрозділами. Наприклад, управління процесом фінансового забезпечення інноваційного процесу повинен здійснюватись  заступником директора з фінансів, а окремі завдання з фінансування інновацій має виконувати фінансовий відділ підприємства. Слід зауважити, що головними завданнями директора з управління інноваціями є очолити керівництво інноваційною діяльністю, тобто синхронізувати управління основних і забезпечуючих інноваційних процесів.

До проблем реалізації управлінських рішень у сфері інноваційного менеджменту належить також недостатність фінансування інновацій. Менеджер може своєчасно розробити і ухвалити правильне рішення, яке є теоретично ефективним, проте його реалізація вимагає своєчасного і повного фінансування певних робіт і операцій. Несвоєчасність фінансування або невідповідність форми фінансування вимогам розробленої на етапі планування інноваційного проекту програмі може стати причиною зниження ефективності управлінського рішення.

Таким чином, до актуальних проблем управлінського консультування у сфері управління інноваціями належать:

  • велика частка рішень, які розробляються, ухвалюються і реалізуються на підставі використання інтуїтивного методу;
  • високі вимоги до підбору керівника або формування групи керівників інноваційного проекту;
  • складність формування інформаційного забезпечення управлінськими процесами на рівні підприємства і недосконалість  інформаційної інфраструктури на рівні регіону, країни тощо;
  • велика частка рішень є не репрезентативними;
  • першочергова потреба в оптимізації величини і структури матеріально-технічних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів, які необхідні для реалізації інновацій;
  • активна дія на колектив, що залучений до реалізації інноваційного проекту, чинників, що зумовлюють соціально-психологічні проблеми;
  • жорсткість організаційних вимог і процедур;
  • ієрархічні і формалізовані структури координації;
  • недосконалість організаційних структур управління підприємствами і нерозвиненість інноваційної діяльності;
  • недостатність фінансування інноваційної діяльності.

Скачати реферат “Проблеми управління інноваційною діяльністю підприємства”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>