Регулювання інноваційного розвитку підприємств

Скачати реферат “Регулювання інноваційного розвитку підприємств”

         Процесу удосконалення будь-якого об’єкту передує визначення напрямів удосконалення (лінії руху, шляхів досягнення очікуваного стану об’єкту удосконалення). У дисертації серед напрямів удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП виділено:

·                   систему показників оцінювання ІРМП;

·                   процес оцінювання ІРМП;

·                   систему трактування показників;

·                   часові параметри формування і реалізації регулюючих рішень;

·                   систему заходів із організування процесу виконання регулюючих рішень.

В.Новицький та інші стверджують, що «… виконання керівниками машинобудівних підприємств контролюючої функції об’єктивно вимагає розробки системи показників, за значеннями яких можливо оцінити стан об’єкта, що контролюється. Під системою оцінкових показників, як правило, розуміють сукупність показників, які пов’язані між собою класифікаційними ознаками і послідовністю розрахунку. У першому розділі дисертації вказувалось, що одним із загальноприйнятих підходів до систематизації показників є їх класифікування за змістом (фінансові, економічні); за характером (планові, фактичні); за предметною областю (показники, які стосуються машинобудівних підприємств, підрозділу, дільниці); за місцем в системі оцінювання машинобудівних підприємств (елементні, узагальнюючі, інтеграційні); за способом розрахунку (абсолютні, відносні); за одиницями виміру (натуральні, вартісні); за типом відображуваної інформації (кількісні, якісні); за терміном формування (показники, розраховані за певний період; показники, розраховані на певну дату)…» [69-70].

На підставі огляду та аналізу навчально-методичної і наукової літератури виявлено, що науковці і керівники машинобудівних підприємств не мають спільного бачення щодо вибору і трактування показників, які характеризують рівень ІРМП. Цей факт можна пояснити об’єктивними причинами. По-перше, інновації реалізовуються у різних сферах. Їх сутність, особливості реалізації і очікувані результати часто є непорівнювані. Це вимагає застосування індивідуального підходу до вибору і систематизації показників, які характеризують стан реалізовуваних інноваційних проектів і їх ефективність. По-друге, сама сутність поняття «інновація» засвідчує те, що продукт чи технологія, яку використовують, не має аналогів, тому її оцінювання має відбуватись не за параметрами існуючих продуктів і технологій, а за власними параметрами, які визначають автори (розробники) інновацій.

Проведені дослідження показали, що сукупність показників, які характеризують ІРМП, слід поділити на дві групи: первинні і вторинні. Перша група репрезентує індивідуальні параметри інновацій, які виражають її якісну відмінність від існуючих продуктів чи технологій. Це, по суті, сукупність вимог розробника інновації до продукту чи технологій. Своєю чергою, друга група включає параметри, які слід використовувати як основу вже порівняльного аналізу інновації із іншими об’єктами. До таких показників можуть належати: обсяг понесених витрат за інноваційним проектом; фондовіддача; термін окупності коштів, що вкладені у реалізацію інновації тощо. Друга група показників, як правило, використовується на усіх стадіях реалізації інновацій. Ці показники дозволяють сформувати висновки про те, доцільно розпочинати чи продовжувати реалізацію інновацій у порівнянні із вкладанням такого ж обсягу коштів у інші проекти.

Отже, очевидним є те, що позитивний висновок, за результатами розрахунку другої групи показників, значною мірою залежить від того, наскільки параметри, що входять у першу групу, відповідають потребам ринку, і на скільки реальним є їх досягнути в процесі реалізації інновацій. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що удосконалення системи показників, які характеризують ІРМП, слід здійснювати шляхом конкретизації параметрів реалізовуваних інновацій та їх безперервного уточнення внаслідок вивчення споживчих потреб тих груп, на які орієнтований продукт чи технологія. Конкретизацію параметрів інновацій доцільно здійснювати у розрізі:

·                   етапів інноваційного процесу;

·                   часу досягнення очікуваного стану інновації;

·                   відповідальності осіб, які забезпечують досягнення визначених параметрів.

Окрім системи показників, що відображають стан і ефективність реалізовуваних на підприємстві інновацій, удосконалення потребують також показники, що характеризують й інші сторони ІРМП. До них належать:

·                   кількість реалізованих машинобудівним підприємством інновацій;

·                   інноваційний потенціал;

·                   готовність працівників машинобудівних підприємств до змін.

Удосконалення даної підсистеми показників, як і попередньої, варто здійснювати шляхом їх уточнення і виявлення взаємозв’язків між ними. Ознайомлення із матеріалами машинобудівних підприємств, які реалізовували інновації, показало, що уточнення сутності і взаємозв’язків між показниками не можливо здійснити як разовий акт. Виконання цього завдання є наслідком безперервної роботи із виявлення і усунення недоліків системи внутрішнього контролю машинобудівних підприємств, яка включає підсистеми фінансового (сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності машинобудівних підприємств та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку) та управлінського (сукупність методів і процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством) обліку та звітності (система взаємозалежних узагальнених підсумкових показників, що характеризує умови і результати діяльності машинобудівних підприємств, організацій та установ, міністерств і відомств, галузей виробництва тощо за певний період. Ґрунтується на відповідній цифровій та іншій інформації, даних оперативного, бухгалтерського, статистичного, податкового і фінансового обліку) [49, с. 176, 296-297].

Одним із напрямків удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП є раціоналізація процесу оцінювання. Раціоналізація – це організування будь-якої діяльності більш доцільними, раціональними способами [49, с.107]. Проведені нами дослідження дозволяє стверджувати, що процес оцінювання інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, зокрема ІРМП, переважно здійснюється у розрізі:

·                   ефективності реалізації інновацій;

·                   відповідності виконання робіт за інноваційним проектом розробленій проектній документації;

·                   своєчасності і точності починання і завершення етапів інноваційного проекту відповідно до проектної документації.

Працівники машинобудівних підприємств, які виконують контролюючі функції під час реалізації інновацій, здійснюють оцінювання робіт, виробів тощо як в процесі перевірки об’єктів, так і після завершення перевірки. У випадку, коли стан підконтрольних об’єктів перевіряється методом візуального огляду, замірювання, зважування, то оцінка його відповідності чи невідповідності встановленим нормативам здійснюється в процесі перевірки об’єкту. Якщо ж для формування висновку про стан підконтрольного об’єкту необхідний час для обробки показників, які отримані під час перевірки, то оцінювання відбувається після безпосереднього огляду підконтрольного об’єкту.

Раціоналізація процесу і покращання результатів оцінювання рівня ІРМП у вищевказаних аспектах вимагає, як правило, збільшення витрат на матеріальне стимулювання працівників. Витрати на заробітну плату і премії, як стверджує І.Должанський, Т.Загорна, О.Удалих, І.Герасименко і В.Ращупкіна повинні становити до 30% обсягу реалізованої продукції. За результатами досліджень цих науковців, забезпечення високого рівня мотивації працівників вимагає застосування заходів матеріального (реалізовується через посадові оклади і премії), морального (реалізовується шляхом створення корпоративних, державних, моральних та інших стимулів), соціально-натурального (реалізовуються шляхом виділення працівникам на заробітну плату товарів, що випускаються підприємством, купівлі для працівників продукції широкого попиту інших машинобудівних підприємств, виділення пільгових кредитів тощо), соціального стимулювання (реалізовується шляхом безкоштовного користування дошкільними установами, безкоштовного харчування на роботі, оплати транспортних витрат, купівлі для працівників житла тощо), заохочення працівників до реалізації соціально-посадової кар’єри (реалізовується шляхом зацікавлення працівників у тому, щоб вони прагнули до: визнання у своєму колективі; неухильного підвищення свої знань; повної реалізації творчого потенціалу і т.д.) тощо [41, c. 274-275].

Керівники машинобудівних підприємств, на підприємствах яких проводились анкетні опитування (ВАТ «Луцький підшипниковий завод», ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Мукачівський верстатозавод», ЗАТ «Єврокар», ТОВ «Ядзакі Україна», ЗАТ «Львівський завод автонавантажувачів», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту»,  ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури», ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», ВАТ «Чернівцісільмаш»), стверджують, що оцінювання реалізації інновацій виявляється здебільшого неефективним з таких причин:

·                   особи, які здійснюють контролюючу функцію, не володіють повною інформацією про особливості функціонування об’єкту перевірки (працівник, який в силу специфіки власного досвіду, отриманої освіти незнайомий із окремими елементами виробничо-господарського процесу, наприклад режимом роботи конструкторського цеху машинобудівних підприємств, особливо за умов впровадження інновацій, нездатен своєчасно провести перевірку об’єкту, отримати об’єктивні показники та оцінити ефективність роботи об’єкту);

·                   у направленні на перевірку не конкретизовано мету перевірки (підприємства, які мають мережу представництв у формі філій, відділень, дочірніх машинобудівних підприємств тощо при організуванні перевірки об’єктів зазвичай перевіряючих направляють на перевірку на підставі наказу, направлення, розпорядження тощо. Зміст цих документів значною мірою визначає процедуру і ефективність перевірок. Фахівці стверджують, що відсутність у документі мети перевірки зумовлює: перевищення повноважень перевіряючого; затягування процесу перевірки; утруднює його доступ до отримання певних документів, до огляду об’єктів; знижує ймовірність формування адекватного висновку перевіряючого про об’єкт перевірки);

·                   на один і той же об’єкт одночасно скеровано керівництвом машинобудівних підприємств дві і більше перевірки (теоретиками менеджменту і практиками доведено, що надмірний контроль стає причиною: зниження об’єктивності результатів перевірок; погіршення емоційно-психологічного стану працівників).

На рис. 3.1 наведено результати обробки експертної інформації щодо факторів, які негативно впливають на об’єктивність оцінювання реалізації інновацій на машинобудівних підприємствах. Більшість керівників машинобудівних підприємств (31%), які виступили у якості експертів стверджують, що основною причиною необ’єктивності оцінювання інновацій є непрофесійність суб’єктів, залучених до проведення перевірок об’єктів, пов’язаних із реалізацією інновацій. Досить значна кількість експертів (29%) відзначила, що перевірка об’єктів, які пов’язані з реалізацією інновацій часто розглядається керівниками машинобудівних підприємств як формальний момент. Тому скерування на перевірки є конкретними, що і зумовлює необ’єктивність оцінювання ефективності інновацій. 28% опитаних відзначили, що надмірне завантаження об’єктів перевірками є причиною того, що підконтрольні суб’єкти зосереджують власні зусилля не на ретельному виконанні покладених на них функцій, а на заходах, націлених на покращання результатів перевірок. Це призводить до подання ними неправдивої інформації контролюючим суб’єктам.

 

Примітки: 31% – особи, які здійснюють контролюючу функцію, не володіють повною інформацією про особливості функціонування об’єкту перевірки; 29% – у направленні на перевірку не конкретизовано мету перевірки; 28% – на один і той же об’єкт одночасно скеровано керівництвом машинобудівних підприємств дві і більше перевірки; 12% – інші фактори.

Узагальнення результатів огляду і аналізу літературних джерел, а також власних досліджень показало, що заходами з удосконалення процесу оцінювання ІРМП є:

·                   усунення факту дублювання контролюючих заходів;

·                   забезпечення чіткості постановки мети і процедури перевірки об’єктів;

·                   забезпечення перевіряючих інформацією про нормативний (очікуваний) стан підконтрольних об’єктів.

Серед напрямків удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП виділено також систему трактування показників. Як відомо, значення показників машинобудівних підприємств трактують на основі їх порівняння із даними: минулих звітних періодів, підприємств-конкурентів; планів і прогнозів розвитку, які встановлені на основі моделювання очікуваних співвідношень між показниками інноваційного та економічного розвитку машинобудівних підприємств загалом.

Метою покращання системи трактування показників інноваційного розвитку є забезпечення адекватного тлумачення його фактичного рівня. Під адекватністю розуміємо однозначність висновку про стан об’єкту, що оцінюється. Для досягнення вказаної мети необхідно встановлювати критерії порівняння на основі даних безперервного моніторингу інноваційного розвитку аналізованого машинобудівного підприємства та стану і тенденцій ринку.

Одним із найбільш прийнятних варіантів покращання системи трактування показників ІРМП є порівняння значень показників з їх очікуваними значеннями, що зафіксовані у планах та прогнозах інноваційного розвитку, а також середньоринковими значеннями показників. При цьому доцільно враховувати умову – на середньоринкові чи середньогалузеві значення доцільно орієнтуватись лише у випадку, коли вони суттєво не відрізнялися від значень показників інноваційного розвитку провідних машинобудівних підприємств ринку (галузі).

Одним із напрямів удосконалення, оцінювання і регулювання ІРМП є соціально-психологічний клімат в організації. У дисертації під соціально-психологічним кліматом розуміємо фактично переважаюче емоційно-психологічне сприйняття працівниками процесів і явищ, які відбуваються в організації під впливом дій або бездіяльності керівників. При цьому йдеться як про дії виробничо-господарського характеру, так і про дії соціально-культурні. Дослідження показали, що емоційно-психологічне сприйняття працівниками машинобудівних підприємств дій керівників значною мірою залежить від використовуваного керівниками стилю керівництва і від того, наскільки є діючими морально-етичні норми на підприємстві, тобто в якій формі застосовується стиль керівництва.

І.Должанський, Т.Загорна та інші зазначають, що стиль керівництва є методом реалізації на практиці найскладніших соціально-економічних і психологічних аспектів. Він є формою прояву діючої структури управління, що складається в процесі взаємин менеджерів із підлеглими. Це означає, що кожен працівник діючої структури управління може здійснювати свій вплив на вироблення стилю керівництва. Своєю чергою, стиль управління, вироблений колективом, впливає на кожного працівника зокрема. Ступінь взаємного проникнення і впливу прийнятого на «озброєння» стилю керівництва залежить від специфіки виробничих і соціально-психологічних умов [41, с. 288].

Метою покращання соціально-психологічних умов (клімату) в організації є досягнення зацікавленості працівників у ІРМП і підвищення продуктивності їх праці за рахунок посилення відчуття працівниками турботи про них і поваги з боку керівників. Ф.Біншток стверджує, що керівники повинні виховувати у своїх підлеглих таке ставлення до роботи і до самих себе, яке б сприяло повному розкриттю особистих здібностей кожного працівника. Автор, у результаті проведених експертних опитувань працівників підприємств, виявив, що для виконання вказаного завдання керівники машинобудівних підприємств, зокрема менеджери низового рівня управління, мають характеризуватись уважністю, справедливістю, дружелюбністю, мудрістю, кмітливістю, рішучістю тощо [12, с. 123]. Проведені дослідження показали, що серед заходів з удосконалення соціально-психологічного клімату на підприємстві виділяють ті, які:

·                   посилюють командний дух;

·                   підвищують мотивацію працівників;

·                   усувають індивідуальні та групові конфлікти.

Оброблення експертної інформації показало, що 37% опитаних переконані у тому, удосконалення соціально-психологічного клімату в організації першочергово має націлюватись на посилення командного духу, оскільки це сприятиме акумулювання нових ідей, раціоналізації процесу управління і підвищенню рівня інноваційного розвитку. 32% опитаних керівників машинобудівних підприємств зазначили, що удосконалення соціально-психологічного клімату має здійснюватись з метою підвищення мотивації працівників до змін. Вони вважають, що наявність дієвих механізмів впливу на працівників може суттєво вплинути на інноваційний розвиток підприємства, зокрема на ефективність використання інноваційних ресурсів. Інші експерти зауважили, що однією з основних причин стримування інноваційного розвитку є наявність конфліктів в організації. З огляду на це, зусилля керівників мають націлюватись на їх усунення. Нівелювання різнобічних індивідуальних та групових позицій дозволить усунути наявний спротив змінам і підвищити рівень ІРМП (рис. 3.2).

Серед напрямів удосконалення оцінювання та регулювання ІРМП виділено також прискорення розробки регулюючих рішень і покращання організування процесу виконання регулюючих рішень. Метою реалізації заходів, у межах вказаних напрямів, є забезпечення результативності розроблених регулюючих рішень за допомогою мінімізації термінів розробки і реалізації рішень та раціоналізації дій керівників щодо організування виконання розроблених рішень. Для досягнення вказаної мети керівники машинобудівних підприємств мають володіти: алгоритмом формування і реалізації регулюючих рішень у різних виробничо-господарських умовах; постійно діючою системою моніторингу факторів, що впливають на виробничо-господарський стан машинобудівних підприємств. Крім того, на підприємстві має бути постійно діюча група, функцією якої є раціоналізація процесу формування і реалізації регулюючих рішень.

Алгоритм формування і реалізації регулюючих рішень у різних виробничо-господарських умовах є встановленою, перевіреною на практиці послідовністю вибору і реалізації рішень у залежності від конкретних виробничо-господарських умов, в яких діє підприємство. Розробка такого алгоритму можлива за умови ідентифікування і типізації виробничо-господарських проблем, виділення альтернативних шляхів їх розв’язання, а також конкретизації етапів реалізації цих рішень. Алгоритм, як показали проведені дослідження, матиме практичне значення у випадку, якщо він буде високо формалізованим за етапами реалізації і за документальним оформленням. За таких умов витрати часу на розв’язання виявлених проблем, а також імовірність дії як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників на результати реалізації регулюючих рішень будуть зведені до мінімуму.

Н.Георгіаді стверджує, що передумовою формування постійно діючої системи моніторингу факторів, які впливають на виробничо-господарський стан машинобудівних підприємств є конкретизація ознак, які характеризують стан факторів, що вивчаються. Як зазначалось у другому розділі дисертації, більшість факторів, що діють на ефективність оцінювання і регулювання ІРМП, можуть мати як позитивний, так і негативний вплив. Для прийняття рішення про необхідність стимулювання або обмеження дії того чи іншого фактора необхідно володіти також засобами акумулювання інформації про досліджувані фактори. Такими засобами є методи отримання і обробки інформації. Серед методів отримання інформації, як відомо, виділяють: перевірку документації, проведення усних опитувань, здійснення запитів, спостереження, тестування працівників тощо. Своєю чергою, методами обробки інформації є: групування, узагальнення, порівняння, економіко-математичні методи та інші; методи зберігання інформації: створення документальних архівів без використання технічних засобів, створення електронних баз даних, створення комбінованих архівів [33-36].

Проведені узагальнення дозволяють стверджувати, що виконанню вищевказаних завдань значною мірою сприятиме реалізація заходів щодо автоматизації управління ІРМП. В.Пономаренко, О.Пушкар, І.Журавльова і С.Мінухін під автоматизацією управління будь-якого об’єкту, в тому числі, ІРМП, розуміють комплекс технічних, організаційних, економічних заходів, реалізація яких забезпечує звуження сфери або виключення участі людини у здійсненні процесу управління [108, c. 461]. Сукупність заходів із автоматизації окремих елементів управління, як стверджують фахівці В.Ситник, Т.Писаревська, Н.Єрьоміна, О.Краєва, В.Гужва, А.Постєвой, І.Вовчак, А.Батюк, З.Двуліт, К.Обельовська, І.Огородник, Л.Фабрі та інші [10; 19; 20; 39; 40; 104], здебільшого є результативною за умови їх систематизації. Автоматизованою системою управління називають складні людино-машинні кібернетичні системи, в яких розумова діяльність поєднується з переробкою інформації, розрахунками, логічними операціями, що здійснюються з використанням обчислювальної техніки і сучасних засобів зберігання, передавання та обробки інформації. Використовується в управлінні виробництвом, транспортом, будівництвом та багатьма іншими об’єктами і процесами [42, с. 15].

Формування автоматизованої інформаційної системи управління ІРМП можна розглядати як окремий напрям удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП. Проте, у даному дослідженні автоматизація розглядається як чинник, що впливає на результативність реалізації заходів щодо удосконалення ІРМП. У другому розділі дисертації вказувалось, що кожен чинник, який діє на оцінювання і регулювання ІРМП, може носити як позитивний, так і негативний характер. Позитивний вплив має місце тоді, коли автоматизована інформаційна система управління ІРМП відповідає управлінським потребам і є економічно ефективною. В інших випадках цей чинник негативно впливає на оцінювання і регулювання ІРМП. У науковій і навчально-методичній літературі наводиться досить багато підходів до оцінювання рівня розвитку автоматизованих інформаційних систем. Огляд літературних джерел показав, що оцінювання ефективності інформаційних систем машинобудівних підприємств здебільшого здійснюють шляхом використання доходного, затратного або ринкового підходів. Усі з вищевказаних підходів є об’єктивними. За змістом вони є близькими, оскільки доходний підхід неможливо реалізувати, не оцінивши витрати на формування і утримання інформаційної системи. Своєю чергою, рішення про вкладення коштів у створення або удосконалення інформаційної системи, швидше за все, ухвалюватиметься лише у разі очікування окупності понесених інвестором витрат. З огляду на це, формування методичних рекомендацій з оцінювання ефективності інформаційних систем машинобудівних підприємств слід здійснювати на базі поєднання вищевказаних підходів. Оцінювання інформаційних систем лише з позиції економічної ефективності є некоректним. Оцінювання інформаційних систем машинобудівних підприємств із врахуванням як економічних, так і інших аспектів (технічних, управлінських, соціальних) їх діяльності називають змішаним підходом. Він передбачає використання алгоритмів, результати застосування яких є однаково значущими при ухваленні висновку про рівень ефективності інформаційної системи. Розроблення таких алгоритмів, які були б універсальними для будь-яких машинобудівних підприємств, є дуже складним завданням, особливо це стосується оцінювання рівня задоволення інформаційними системами управлінських, технічних, екологічних потреб користувачів. Адже у сфері транспортних послуг, фінансової діяльності, торгівлі, промисловості, готельного і туристичного бізнесу тощо ці потреби суттєво відрізняються. З огляду на це, доцільним є формувати лиши комплекс базових вимог, принципів до побудови таких методичних рекомендацій.

 

 

 

3.2. Способи реалізації заходів щодо регулювання рівня інноваційного розвитку підприємств

 

 

 

Вибір методів удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП залежить від специфіки проблем, що існують на конкретному підприємстві, а також від рівня ефективності, якого мають намір досягнути керівники машинобудівних підприємств (ВАТ «Луцький підшипниковий завод», ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Мукачівський верстатозавод», ЗАТ «Єврокар», ТОВ «Ядзакі Україна», ЗАТ «Львівський завод автонавантажувачів», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту»,  ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури», ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», ВАТ «Чернівцісільмаш») в управлінні інноваційним розвитком. З огляду на це, виділені у попередньому параграфі напрями не варто розглядати виключно як сукупність елементів, що становлять систему удосконалення оцінювання та регулювання ІРМП. Вивчення матеріалів діючих машинобудівних підприємств дозволяє стверджувати, що серед можливих напрямів удосконалення управління інноваційною діяльністю найчастіше застосовують заходи, які охоплюють кілька напрямів удосконалення. Враховуючи це, доцільно розглянути напрями удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП з позиції процесійного підходу. У табл. 3.1 вказано напрями і етапи удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП.

Таблиця 3.1

Удосконалення регулювання ІРМП

Об’єкти регулювання

Етапи реалізації заходів щодо удосконалення  регулювання ІРМП

Система показників оцінювання ІРМП

1.     Аналізування проблеми інноваційного розвитку на предмет виявлення того, чи можна було її своєчасно ідентифікувати на підставі показників, що використовуються на підприємстві.

2.     Корегування існуючих або введення нових показників.

3.     Визначення місця скорегованих або введених у використання показників у діючій на підприємстві системі показників інноваційного розвитку.

4.     Автоматизування процесу розрахунку показників.

Процес оцінювання ІРМП

1.     Упорядкування системи документообігу, зокрема документації за реалізовуваним інноваційним проектом.

2.     Впровадження або посилення рівня автоматизації обробки інформації, що стосується інноваційної діяльності машинобудівного підприємства.

3.     Введення заходів із посилення дисципліни щодо документоутворення і документообігу на  машинобудівному підприємстві.

Продовження табл. 3.1

Система трактування показників, які характеризують ІРМП

1.     Формування нової або корегування існуючої системи планування на машинобудівному підприємстві.

2.     Розроблення нового або корегування існуючого механізму встановлення значень планових показників.

3.     Автоматизування системи отримання інформації про показники із зовнішнього середовища машинобудівного підприємства.

4.     Автоматизування порівняння значень планових показників із середньогалузевими показниками, показниками провідних машинобудівних підприємств тощо.

5.     Корегування значень показників за планом відносно виявлених на попередньому етапі негативних відхилень.

6.     Автоматизування порівняння фактичних значень показників ІРМП із значеннями показників за планом.

Часові параметри формування і реалізації регулюючих рішень

1.     Типізація і систематизація відхилень фактичних значень показників ІРМП від очікуваних значень, а також факторів, що їх зумовили.

2.     Формування типових алгоритмів усунення виявлених відхилень.

3.     Формування моделей виявлення проблем ІРМП і їх розв’язання.

Система заходів із організування процесу виконання регулюючих рішень

1.     Впровадження функції моніторингу за відповідністю та ефективністю роботи підрозділів машинобудівних підприємств і окремих осіб визначеним положенням і посадовим інструкціям, а також діючим розпорядженням та наказам.

2.     Закріплення за конкретним керівником або групою керівників вищого рівня управління вищевказаної функції.

3.     Формалізація алгоритмів реалізації регулюючих рішень та інформування розробників рішень про стан їх виконання;

4.     Впровадження заходів щодо посилення трудової дисципліни осіб, відповідальних за реалізацію рішень.

 

Проведені дослідження показали, що удосконалення системи показників, які характеризують ІРМП слід здійснювати у такій послідовності:

1) аналізування проблеми інноваційного розвитку на предмет виявлення того чи можна було її своєчасно виявити на підставі показників, що використовуються на підприємстві;

2) корегування існуючих або введення нових показників;

3) визначення місця скоригованих або введених у використання показників у діючій на машинобудівному підприємстві системі показників інноваційного розвитку;

4) автоматизація процесу розрахунку показників.

Перший з вказаних етапів по суті є тестуванням використовуваної на підприємстві системи моніторингу. Очікуваний результат такого тестування – виявлення резервів підвищення ефективності використання доступної інформації про об’єкти управління на підприємстві та фактори, що на них впливають. Аналітик, що проводить цей аналіз повинен виявити, якого характеру інформація мала надійти керівнику машинобудівного підприємства, і у якій формі, щоб він міг своєчасно і відносно і точно оцінити ймовірність виникнення проблеми і відреагувати на неї.

Завданням другого етапу є формалізувати необхідну для керівництва інформацію у вигляді конкретного показника або сукупності показників. Формалізація передбачає конкретизацію способу, заміру чи розрахунку показника, уточнення одиниць виміру, форми подачі інформації і визначення терміну або дати на яку показник має замірятись чи розраховуватись. На практиці, у більшості випадків, введення нових показників, за значеннями яких контролюється стан об’єктів і процесів, супроводжується введенням в дію інструкцій або інших методичних положень, які затверджують рішення керівників.

Одним із ключових етапів удосконалення системи показників, які характеризують ІРМП є визначення місця скорегованих або введених у використання показників у діючу на підприємстві системі показників інноваційного розвитку. Мета реалізації цього етапу полягає у забезпеченні користувача комплексною і системною інформацією. Досягнення цієї мети є можливим шляхом відстеження і усунення дублювань інформації, її суперечливості.

Проведені дослідження показали, що четвертий етап удосконалення системи показників ІРМП може мати місце за умови наявності на підприємстві розвинутої автоматизованої інформаційної системи управління. Її наявність дозволяє автоматизувати процес заміру чи розрахунку показників і цим самим спростити обробку даних, що в цілому могло б посприяти оперативному виявленню проблем ІРМП і швидкому формуванню рішень щодо їх розв’язання.

Е.Уткін та інші відзначає, що у автоматизованих системах управління на сучасних підприємствах часто використовуються інструменти Exsel для аналізу даних і пошуку оптимальних рішень. За допомогою Exsel можливим є використовувати формули для створення динамічних моделей, які реагують на зміну вхідних даних, тобто формули автоматично перелічують результат, якщо змінюється вихідні дані. Тому, якщо змінювати значення вихідних показників за якою-небудь системою, а потім відстежувати результати, то можна виконати один із видів аналізу: «що буде-якщо…» або «що треба – щоб…». Програмне забезпечення Exsel дозволяє також порівнювати дані кількох варіантів розрахунків між собою і визначити найбільш оптимальний з них [132, с. 548-568].

Щодо системи трактування показників ІРМП, то проведені дослідження показали, що її удосконалення можна здійснювати за такими етапами:

1)    формування нової або корегування існуючої системи планування на машинобудівному підприємстві;

2)    розроблення нового або корегування існуючого механізму встановлення значень планових показників;

3)    автоматизування системи отримання інформації про показники із зовнішнього середовища підприємства;

4)    автоматизування процесу порівняння значень планових показників із середньо галузевими показниками, показниками провідних машинобудівних підприємств тощо;

5)    коректування значень показників за планом відносно виявлених на попередньому етапі негативних відхилень;

6)    автоматизування процесу порівняння фактичних значень показників ІРМП із значеннями показників за планом.

Ознайомлення із матеріалами машинобудівних підприємств та спеціалізованою літературою показало, що формування нової системи планування на підприємстві здебільшого є рідкісним явищем. Переважно використовувані системи планування зазнають певного корегування з метою їх удосконалення. Коригування, як правило, стосується видів планів, форми їх формування, терміну і періодичності складання. Вказані зміни мають місце у випадку започаткування нового виду діяльності, створення нових підрозділів або у випадку виявлення факту об’єктивної потреби ретельнішого планування в часі і просторі. Слід зауважити, що зміст інноваційного плану машинобудівних підприємств визначається сукупністю конкретних заходів, що входять до їхнього складу і в більшості випадків включає наступні розділи [135, с. 28]:

·                   науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи;

·                   створення, освоєння нових і підвищення якості тих, що виготовляються, видів продукції;

·                   запровадження прогресивної технології, модернізація та автоматизація виробничих процесів;

·                   зведені результати здійснення заходів технічного розвитку.

Зміни в системі планування практично завжди викликані необхідністю підвищення об’єктивності встановлення значень показників за планом. Ці значення встановлюють на основі обраної стратегії розвитку, а також із врахуванням наявних і доступних машинобудівному підприємству ресурсів. Фахівці стверджують, що головною проблемою забезпечення об’єктивності встановлення значень показників за планом є науково обґрунтоване прогнозування таких показників як обсяг збуту продукції, закупівельні ціни на матеріали, паливо, рівень продуктивності праці працівників тощо. На рис. 3.3 наведено результати оброблення експертної інформації щодо показників, прогнозування яких, як вважають керівники машинобудівних підприємств є найбільш проблематичним.

Як бачимо, 44% опитаних керівників машинобудівних підприємств стверджують, що найбільш проблематичним є здійснити проноз цін на сировину, матеріали тощо. Значною мірою це є причиною того, що неможливо реалістично встановити майбутніх ринкових цін на інноваційну продукцію, а також обсягів збуту продукції у майбутньому. 27% опитаних зазначили, що однією з найбільших проблем прогнозування є не володіння інформацією про фактори, які визначатимуть ринкові ціни на інноваційну машинобудівну продукцію у майбутньому. 16% вважають, що серед показників, значення яких доводиться прогнозувати найбільш важче встановити прогнозні обсяги збуту інноваційної продукції. 13% респондентів вважають, що проблематичним є побудувати прогнозні значення інших показників, наприклад кон’юнктури ринку, характеру політичних змін тощо.

Незважаючи на значну кількість наукових праць у сфері планування і прогнозування значень економічних показників, а саме З.Шершньова, С.Оборська, Б.Мізюк, А.Томпсон, А.Дж.Стрікленд, Дж.Риггс, Р.Акофф, Д.Мацнев досі не сформовано загально визначеного підходу до встановлення об’єктивних значень показників за планом [2; 94; 101; 129; 148]. Об’єктивність цих значень практично завжди залежить від досвіду, рівня освіти і власних переконань особи, яка планує. З огляду на це, одним з етапів удосконалення системи трактування показників ІРМП є розробка нового або корегування існуючого механізму встановлення значень показників за планом. Найбільш поширеними методами прогнозування, результати яких використовуються при формуванні планів ІРМП є: нормативний, експериментальний, параметричний, індексний, експертний, функціональний комбінований тощо [29].

Серед етапів удосконалення системи трактування показників ІРМП виділено також етап автоматизації системи отримання інформації про показники із зовнішнього середовища машинобудівних підприємств. На даному етапі йдеться про можливість отримання інформації щодо значень показників провідних машинобудівних підприємств ринку, галузі, про показники ключових конкурентів, про середньогалузеві значення тощо. Під автоматизацією процесу отримання цієї інформації розуміємо наявність обновлюваних баз даних і налагодження постійно діючих комунікаційних каналів, які підтримують робочий режим за допомогою сучасних технічних засобів і програмних продуктів, які забезпечують надходження до керівників машинобудівних підприємств і обробку інформації в режимі реального часу (on-line).

         Джерелами зовнішньої інформації про фактичні значення показників інноваційного розвитку підприємств-конкурентів, про середньоринкові чи середньогалузеві значення є: публічні рейтинги машинобудівних підприємств, що опубліковані в пресі або представлені через інші засоби масової інформації (до таких рейтингів, зокрема у банківській діяльності належать рейтинги, що призначені інформувати будь-яких учасників фінансового ринку і рейтинги орієнтовані тільки на його професійних учасників. До першої групи належать рейтинги А.Альтмана, В.Кротонова, Є.Ширінської, А.Гуревича. До другої групи – рейтинги CАMELS, О.Шматова тощо [137]); судження фахівців (фінансових аналітиків консалтингових та інвестиційних компаній, банків, страхових організацій тощо); статистичні бюлетені; заяви і судження власників і керівників машинобудівних підприємств, на базі яких реалізуються інновації тощо.

         Щодо сутності та послідовності етапів удосконалення процесу оцінювання рівня ІРМП, то за результатами проведених досліджень до них віднесено:

1) упорядкування системи документообігу, зокрема документації за реалізовуваним інноваційним проектом;

2) впровадження або посилення рівня автоматизації обробки інформації, що стосується інноваційної діяльності машинобудівного підприємства;

3) введення заходів із посилення дисципліни щодо документоутворення і документообігу на машинобудівному підприємстві.

         Реалізації будь-якого інноваційного проекту передує розробка пакету документів (проектної документації), яка охоплює управлінську (розпорядницька, обліково-звітна, інструктивна), фінансово-розрахункову (договори, платіжні документи, супровідні документи) та іншу документацію. Ця документація носить здебільшого дозвольний (розпорядчий), інструктивно-методичний та супровідний характер. Проектна документація забезпечує легітимність реалізації інновацій і визначеність масштабу проектних робіт. Вона потребує стандартизації за формою та процедурою формування і зберігання. Відсутність таких стандартів може стати причиною несвоєчасності виконання робіт за проектом, порушення терміну виконання укладених договорів, погіршення комунікаційного зв’язку між керівниками і підлеглими.

         Проведені дослідження показали, що упорядкування системи документообігу, зокрема документації за реалізованим інноваційним проектом, є передумовою забезпечення своєчасності і точності проведення керівниками машинобудівних підприємств контролюючих заходів, зокрема оцінювання об’єктів, які характеризують ІРМП. Логічним продовженням першого етапу удосконалення процесу оцінювання ІРМП є: впровадження нової або посилення існуючої системи автоматизації обробки інформації, яка стосується ІРМП. Як відомо, передумовою автоматизації є ретельна формалізація інноваційних процесів та усіх характеристик ІРМП у формі показників; систематизація та встановлення взаємов’язків між показниками. Автоматизація передбачає формування проектної моделі автоматизованого розрахунку показників у алгоритмічній формі. Цю модель доцільно брати за основу при розробці програмного забезпечення обробки інформації, яка характеризує ІРМП. Тобто, автоматизація сприяє уточненню і прискоренню процесу оцінювання ІРМП.

         Одним з основних завдань, яке необхідно виконати керівникам машинобудівних підприємств при удосконаленні процесу оцінювання інноваційного розвитку є розробка і реалізація заходів із посилення дисципліни щодо документоутворення і документообігу на підприємстві.

         Важливість виконання цього завдання пов’язана з тим, що більшість інформаційних систем машинобудівних підприємств є комбінованими. Тобто операції щодо акумулювання, обробки, зберігання і використання інформації реалізовуються ручним способом і частково автоматизовано. Ознайомлення з матеріалами діючих машинобудівних підприємств показало, що первинна інформація, яка немає електронних еквівалентів, здебільшого вводиться у автоматизовану систему обробки даних із запізненням та неточностями. Опитування керівників різного рівня управління засвідчує, що основною причиною виникнення цієї проблеми є низький рівень трудової дисципліни працівників, які відповідальні за своєчасне введення в базу первинної інформації.

         На рис. 3.4 наведено результати обробки експертної інформації щодо характеру використовуваних на досліджуваних машинобудівних підприємствах інформаційних систем і причин їх неефективності.

         Огляд літературних джерел і проведені дослідження показали, що серед найбільш дієвих заходів посилення трудової дисципліни на машинобудівних підприємствах, зокрема щодо документоутворення і документообігу є:

·              введення санкцій за порушення порядку, форми документоутворення і документообігу;

·              запровадження постійно діючої системи моніторингу серед об’єктів контролювання, яка б мала документоутворення і документообіг;

·              створення на машинобудівному підприємстві підрозділу (канцелярії), який би займався організуванням і постійним удосконаленням документоутворення і документообігу.

Як зазначалось у параграфі 3.1 одним з напрямів удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП є прискорення розробки регулюючих рішень щодо ІРМП. У результаті проведених досліджень виявлено, що етапами цього процесу є:

1) типізація і систематизація відхилень фактичних значень показників ІРМП від очікуваних значень, а також факторів, що їх зумовили;

2) формування типових алгоритмів усунення виявлених відхилень;

3) формування моделей виявлення проблем ІРМП і їх розв’язання.

Реалізація першого з вказаних етапів необхідна для ідентифікування проблем ІРМП у розрізі їх змісту, характеру, а також прискорення процесу виявлення причин їх виникнення. Як відомо, етапами управлінського процесу з позиції управлінських рішень є формування, вибір, ухвалення і реалізація рішень. Ідентифікування проблеми і факторів, що її зумовили є лише одним із завдань етапу формування управлінського рішення. Для його розробки і вибору актуальним завданням є також розгляд альтернативних варіантів розв’язання проблеми.

З огляду на це, логічним продовженням першого етапу є формування типових алгоритмів усунення виявлених відхилень. Наявність типових алгоритмів, як засвідчують фахівці, суттєво знижує витрати часу на вибір оптимального управлінського рішення. Проте, слід зауважити, що їх наявність не означає автоматичний вибір і реалізацію рішень. Більшість проблемних ситуацій, зазвичай, вимагає корегування типових, раніше використовуваних підходів до розв’язання управлінських проблем, проте зусилля, які керівники прикладають для корегування рішень значно менші, ніж зусилля пов’язані з розробкою нових алгоритмів розв’язання управлінських проблем.

Третім етапом прискорення розробки регулюючих рішень щодо ІРМП є формування моделей виявлення проблем ІРМП і їх розв’язання. Створення таких моделей є наслідком узгодження першого та другого етапів вказаної вище послідовності. Такі моделі є широко розповсюдженими у практиці фінансового менеджменту машинобудівних підприємств. Вони здебільшого базуються на потоковому методі побудови схем руху фінансових ресурсів. Однією з найбільших переваг потокового методу є те, що стан виробничо-господарських процесів можна спрощено, але адекватно представити у формі графу і цим суттєво знизити зусилля із виявлення та аналізу проблем, а також їх розв’язання.

Серед напрямів удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП виділено також покращання соціально-психологічного клімату в організації. Проведені дослідження показали, що до етапів цього процесу слід віднести:

1) декларування і публічне представлення керівниками машинобудівних підприємств морально-етичних норм, а також пріоритетів соціального захисту працівників;

2) впровадження в практику підготовки і перепідготовки кадрів їх тестування на предмет знання прав і обов’язків;

3) впровадження системи виявлення факту виникнення конфліктів в організації або їх ознак формування механізмів їх розв’язання;

4) створення умов для професійного саморозвитку працівників.

Як зазначалось у попередніх параграфах, морально-етичні норми, які сповідуються керівниками машинобудівних підприємств, є основою ефективності застосовуваного стилю керівництва і одним з важливих факторів, що впливають на соціально-психологічний клімат в організації. Декларування морально-етичних норм і акцентування на пріоритетах соціального захисту працівників з одного боку здатне підвищити відповідальність керівників машинобудівних підприємств за дотримання проголошених пріоритетів, а з іншого знизити застереження працівників керованої системи управління відносно рішень працівників керуючої системи. Керівники діючих організацій стверджують, що колективні та індивідуальні бесіди з працівниками на предмет наявних проблем соціального характеру і можливостей їх розв’язання суттєво підвищують авторитет керівників і позитивно впливають на продуктивність праці робітників та службовців. Тобто, соціально-психологічний клімат в організації здатні покращити не тільки конкретні дії керівників, але й продемонстрований ними намір піти назустріч потребам пересічних працівників.

Одним з важливих етапів покращання соціально-психологічного клімату в організації є активне інформування працівників машинобудівних підприємств про їх права, обов’язки, а також про привілеї і санкції, пов’язані з невиконанням обов’язків. Працівників машинобудівних підприємств, в процесі підготовки та перепідготовки, доцільно атестувати на предмет знання прав, обов’язків, привілеїв та санкцій. Огляд літературних джерел показав, що наявність факту непрямої форми інформування працівників на, вказаний предмет, сприяє покращенню емоційно-психологічного сприйняття працівниками дій керівників, зокрема, знижує рівень спротиву змінам в організації.

У практиці корпоративного управління зарубіжних компаній має місце створення постійно діючого підрозділу або частіше окремої посади консультанта-психолога. Його функціями є: надавати працівникам допомогу для попередження і усунення психологічних криз; спостерігати за поведінкою і стосунками працівників для того, щоб при потребі виявити їх можливо негативний влив на соціально-психологічний клімат в організації і результати діяльності загалом; надавати рекомендації керівникам для виправлення конфліктних ситуацій. Враховуючи успіхи, яких досягли зарубіжні компанії у формуванні позитивного соціально-психологічного клімату, одним з етапів досліджуваного процесу виділено впровадження системи виявлення факту виникнення конфліктів в організації або ознак їх назрівання і формування механізмів їх розв’язання. Окремим етапом виділено також створення умов для професійного саморозвитку працівників. Факт наявності вказаних умов є особливо важливим для працівників, які займаються розумовою працею, зокрема розробників інноваційних ідей, конструкторів, менеджерів усіх рівнів, фінансових аналітиків тощо. Огляд і аналіз літературних джерел показав, що під сприятливими умовами для саморозвитку працівників здебільшого мають на увазі: наявність достатніх матеріальних і моральних стимулів за результати роботи; розвинутість матеріально-технічної бази на робочому місці працівника; відсутність факту завантаження працівника роботами, які не є його обов’язками, особливо, якщо їх виконання забирає багато робочого часу і слабо стимулюється.

Серед напрямів удосконалення досліджуваних об’єктів виділено також покращання системи заходів із організування процесу реалізації регулюючих рішень. Етапами покращання даної системи є:

1) впровадження функції моніторингу за відповідністю та ефективністю роботи підрозділів машинобудівних підприємств і окремих осіб визначеним положенням і посадовим інструкціям, а також діючим розпорядженням та наказам;

2) закріплення за конкретним працівником або групою керівників вищого рівня управління вище вказаної функції;

3) формалізація алгоритмів реалізації регулюючих рішень та інформування розробників рішень про стан їх виконання;

4) впровадження заходів щодо посилення трудової дисципліни осіб, відповідальних за реалізацію рішень.

Реалізація першого з вказаних етапів полягає у концептуальному визначенні потреби працівників машинобудівних підприємств у інформації щодо стану реалізації рішень, які стосуються інноваційного розвитку. При цьому ключовими моментами є уточнення видів інформації і джерел її отримання. Необхідна інформація про поточний стан реалізації рішень керівників частково може надходити до керівників у формі письмових і усних звітів підлеглих. Проте, фахівці стверджують, що об’єктивність інформації і своєчасність її отримання керівниками суттєво покращується за умови наявності особи або групи осіб, які безпосередньо перевіряють стан реалізації рішень. Враховуючи досвід фахівців, наступним етапом виділено закріплення за одним або декількома працівниками функції моніторингу стану виконання рішень. Цей етап вимагає документального оформлення закріплення даної функції за конкретними особами і підготовку інструктивних матеріалів, якими керуватимуться перевіряючі. Професійний рівень перевіряючих повинен бути достатнім для того, щоб вони не лише механічно виявляли відхилення, але й виступали консультантами керівників щодо можливостей усунення виявлених відхилень.

Умовою покращання організування процесу реалізації управлінських рішень є формалізація алгоритмів реалізації рішень та інформування розробників рішень про стан їх виконання. Як відомо, наявність алгоритму вже є формалізацією процедури реалізації рішень, проте, у дисертації під формалізацією алгоритмів розуміємо їх класифікування за групами проблемних ситуацій та вироблення підходу до корегування алгоритмів у разі їх невідповідності умовам, що склались.

Формалізації вимагає також процедура зворотного зв’язку від підлеглих до керівників про стан і результати реалізації рішень. Заходами із формалізації зворотного зв’язку є: зазначення у документі, в якому розкривається сутність рішення, відповідальних за його виконання, порядку звітування про виконання рішення; інформування виконавців рішення про санкції за несвоєчасність і неповноту подачі інформації про стан реалізації рішення.

Завершальним етапом виділено впровадження заходів щодо посилення трудової дисципліни осіб, які відповідальні за їх реалізацію. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що перелік і структура заходів, які слід реалізовувати для посилення трудової дисципліни такий самий, як і той, що був описаний при розкритті етапів покращання процесу оцінювання ІРМП.

У цілому визначеність і етапність (технологічність) реалізації заходів щодо удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП є умовою їх дієвості і ефективності. У наступному параграфі буде розкрито особливості побудови і використання системи моніторингу реалізації заходів щодо удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП.

 

3.3. Моніторинг ефективності реалізації заходів щодо регулювання рівня інноваційного розвитку підприємств

 

 

 

З теорії менеджменту загальновідомим є те, що реалізація функції контролювання призначена виявляти відхилення фактичного стану об’єкта управління від очікуваного. Своєчасне виявлення відхилень не забезпечує ефективного управління інноваційним розвитком, але суттєво сприяє йому. У практиці машинобудівних підприємств, на базі яких реалізовуються інновації організування виконання функції контролювання і, в його межах, оцінювання інноваційного розвитку здійснюють у формі створення системи моніторингу. У даному параграфі розглянемо особливості формування і використання моніторингу ефективності реалізації заходів щодо удосконалення контролювання і регулювання ІРМП.

Н.Тувакова, А.Кузнєцова та інші зазначають «… важливість моніторингу важко переоцінити. Він здійснюється в реальному часі для виявлення ризиків і попередження їх реалізації. Якщо ризик справді високий, то витрати на його усунення є об’єктивні, проте можливою є помилкова оцінка ризиків, що може стати підставою для ухвалення рішень, які зумовлюють завищення або заниження витрат. Перше прямо впливає на прибутковість проекту, друге – зумовлює ймовірність виникнення втрат у разі реалізації певного ризику або групи ризиків, внаслідок чого можливим є збільшення термінів окупності інвестицій, порушення графіка погашення отриманих кредитів тощо. Отже, система моніторингу мусить постійно тестуватись на предмет її ефективності…» [71].

         Проведені дослідження показали, що моніторинг доцільно розглядати з позиції системно-функціонального і процесійного підходів. Огляд та аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що система моніторингу будь-якого об’єкту є сукупністю таких взаємодіючих елементів як цілі моніторингу, функції і методи моніторингу, суб’єкти і об’єкти моніторингу, комунікації.

На рис. 3.5 показано взаємозв’язки між елементами системи моніторингу ефективності заходів щодо покращання оцінювання і регулювання ІРМП.

У табл. 3.2 розкрито сутність елементів моніторингу ефективності заходів щодо покращання контролювання і регулювання ІРМП.

Цілі моніторингу формуються з його мети і завдань. Метою моніторингу ефективності реалізації заходів щодо удосконалення оцінювання та регулювання ІРМП є забезпечення керівників машинобудівних підприємств інформацією про відповідність фактичного стану реалізації розроблених заходів очікуваному стану. Для реалізації вказаної мети система моніторингу має володіти засобами для виконання низки завдань, які фактично деталізують мету моніторингу.

         До них належать:

-             вибір об’єктів моніторингу та уточнення показників, які їх характеризують;

-             забезпечення легітимності контролюючих і в їх межах оцінкових заходів;

-             збереження належного комунікаційного зв’язку між об’єктами і суб’єктами моніторингу.

Таблиця 3.2

Сутність складових елементів моніторингу ефективності заходів щодо покращання контролювання і регулювання ІРМП

Елементи моніторингу

Сутність елементів моніторингу

Суб’єкти

До суб’єктів моніторингу належать управлінські працівники, які розробляють заходи щодо покращання контролювання і регулювання ІРМП, а також працівники, які реалізовують ці заходи.

Цілі

Метою моніторингу є забезпечення керівників машинобудівних підприємств інформацією про відповідність фактичного стану реалізації розроблених заходів очікуваному стану. Для досягнення цієї мети необхідним є виконання таких завдань: вибір об’єктів моніторингу та уточнення показників, які їх характеризують; забезпечення легітимності контролюючих і в їх межах оцінкових заходів; збереження належного комунікаційного зв’язку між об’єктами і суб’єктами моніторингу.

Функції

До функцій моніторингу належать: ідентифікація поточного рівня ІРМП і порівняння поточного рівня ІРМП із очікуваним; виявлення та наліз факторів, які впливають на рівень ІРМП; ідентифікація стану і тенденцій зміни зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, їх аналіз.

Методи

Методи моніторингу – це способи поточного контролювання, за допомогою яких реалізовуються функції моніторингу і таким чином досягаються його цілі. До методів моніторингу належать методи отримання і обробки інформації, методи прогнозування

Об’єкти

Об’єкти моніторингу – це процеси, явища і суб’єкти, кількісні і якісні параметри, яких контролюються з метою своєчасного виявлення відхилень їх фактичних значень від очікуваних. Об’єктами моніторингу є як ефективність оцінювання і регулювання ІРМП, так і процес реалізації заходів, що націлені на підвищення ефективності оцінювання і регулювання ІРМП. До об’єктів моніторингу належать також діяльність суб’єктів, яка безпосередньо стосується реалізації розроблених заходів, а також самі суб’єкти, зокрема їх емоційно-психологічний стан, зацікавленість у результатах роботи, рівень трудової

 

Продовження табл. 3.2

 

дисципліни тощо.

Комунікації

Комунікації в системі моніторингу забезпечують обмін інформацією між суб’єктами управління ІРМП, а також отримання інформації контролюючими суб’єктами від підконтрольних об’єктів.

Розглянуті у попередніх параграфах напрями удосконалення досліджуваних функцій управління ІРМП націлені на покращання умов і результатів їх реалізації. З огляду на це, об’єктами моніторингу слід розглядати як ефективність оцінювання і регулювання ІРМП, так і процес реалізації заходів, у розрізі обраних напрямів, що націлені на підвищення ефективності оцінювання і регулювання ІРМП. У параграфі 3.2 описувались етапи реалізації заходів удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП у розрізі кожного з досліджуваних напрямів. Очевидним є те, що повнота і черговість реалізації заходів також є об’єктом моніторингу. До об’єктів моніторингу належать також діяльність суб’єктів, яка безпосередньо стосується реалізації розроблених заходів, а також самі суб’єкти, зокрема їх емоційно-психологічний стан, зацікавленість у результатах роботи, рівень трудової дисципліни тощо.

Серед завдань моніторингу, які необхідно виконати для досягнення мети поточного контролювання ефективності заходів щодо удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП виділено також забезпечення легітимності контрольованих заходів. Ознайомлення із матеріалами машинобудівних підприємств показало, що на практиці це завдання реалізовують шляхом документального оформлення рішення керівника машинобудівного підприємства про надання конкретним особам повноважень щодо перевірки об’єктів, а також публічного представлення цих осіб на зборах трудового колективу або через демонстрацію цього документу за допомогою засобів автоматизованої інформаційної системи управління підприємством (сукупність управлінської інформації, суб’єктів управлінської діяльності, інформаційних технологій системи управління підприємством та зв’язки між ними [33-36]). Легітимність, як стверджують керівники машинобудівних підприємств, забезпечується також наявністю інструктивно-методичних матеріалів щодо процедури і завдань проведення перевірок, які належним чином оформлені і затверджені керівниками підприємства.

Одним із завдань виділено також забезпечення належного комунікаційного зв’язку між об’єктами і суб’єктами моніторингу. Як відомо, комунікаційні зв’язки – це канали, шляхи руху інформації. Комунікаціями в системі моніторингу є канали руху управлінської інформації між суб’єктами моніторингу про стан реалізації заходів щодо ефективності оцінювання і регулювання ІРМП. Огляд літературних джерел та ознайомлення із матеріалами машинобудівних підприємств (ВАТ «Луцький підшипниковий завод», ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Мукачівський верстатозавод», ЗАТ «Єврокар», ТОВ «Ядзакі Україна», ЗАТ «Львівський завод автонавантажувачів», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту»,  ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури», ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», ВАТ «Чернівцісільмаш») показав, що в системах моніторингу, як правило, використовують усні, письмові і електронні комунікації. Їх застосування здебільшого є комбінованим, оскільки поєднання різних комунікацій для досягнення спільної цілі сприяє забезпеченню повноти, своєчасності і достовірності управлінської інформації. За дослідженнями А.Босака в теорії управління виділяють досить багато видів комунікацій, зокрема: за напрямком (вертикальні низхідні, вертикальні висхідні, горизонтальні, діагональні); за відношенням до зовнішнього середовища (внутрішні, зовнішні вхідні, зовнішні вихідні, зовнішні наскрізні); за способом формування зворотного зв’язку (зустрічні, замкнуті); за ступенем формалізації (формальні жорсткі, формальні м’які, неформальні латентні, неформальні чисті); за рівнем захисту (відкриті, закриті, конфіденційні); за періодичністю (одноразові, періодичні, регулярні); за складністю (елементарні, комплексні, інтегруючі); за кількістю учасників (мінімальні, максимальні, фіксовані) тощо [15, с. 17].

           Російські науковці зазначають, що найдрібніша ланка комунікаційної системи складається з таких елементів, як: комунікатор (відправник інформації), комунікант (отримувач інформації) і комунікаційний канал, який забезпечує прямий і зворотний зв'язки між цими суб’єктами. Комунікації в інноваційному менеджменті відображають безперервний процес обміну інформацією між учасниками інновацій. При цьому варто пам'ятати, що передача інформації є тільки однією із складових комунікаційного процесу поряд з контролем, а точніше моніторингом [51].

Завданнями комунікаційного процесу є забезпечити: 1) повноту і адекватність сприйняття інформації суб’єктами інноваційного процесу; 2) оперативність контролювання інформаційних потоків і їх змісту. Огляд літератури показав, що система моніторингу, зокрема фінансовий контроль, має забезпечувати також [71]:

·     збалансованість між потребою у фінансових ресурсах і реальними можливостями їх отримання за одним або кількома каналами;

·     своєчасність і повноту виконання фінансових зобов'язань підприємствами перед державним і місцевими бюджетами;

·     раціональність використання матеріальних цінностей і грошових ресурсів підприємства;

·     розв’язання інших завдань, які випливають з практики економічних відносин із замовниками, контрагентами і постачальниками.

Специфіка таких елементів системи моніторингу як суб’єкти та об’єкти полягає у тому, що суб’єктами моніторингу виступають як працівники, що здійснюють контролюючі заходи, так і працівники, діяльність і стан яких контролюють. З огляду на це, суб’єкти моніторингу частково виступають об’єктами моніторингу. Загалом, слід зазначити, що об’єктами моніторингу доцільно обирати ті елементи системи управління, стан яких характеризує рівень ІРМП. Тобто, крім вказаних, об’єктами моніторингу слід розглядати основні характеристики ІРМП, а саме: кількість і рівень економічної ефективності реалізації інновацій; інноваційний потенціал; готовність працівників машинобудівних підприємств до змін.

Щодо методів, як елементу системи моніторингу ефективності реалізації заходів із удосконалення оцінювання та регулювання ІРМП, то вони випливають із функцій моніторингу. Проведені дослідження показали, що функціями моніторингу ІРМП є:

1)             ідентифікація поточного рівня ІРМП і його порівняння із очікуваним рівнем. Ця функція полягає у встановленні фактичного рівня ІРМП на підставі розрахунку показників, що характеризують інноваційний розвиток і їх трактуванні. Реалізація цієї функції є передумовою ухвалення рішення про потребу регулювання заходів, що націлені на ІРМП;

2)             виявлення та аналіз факторів, які впливають на рівень ІРМП. Ця функція реалізовується у тому випадку, якщо виявлено потребу формувати і реалізовувати регулюючі заходи. Її реалізація може здійснюватись за допомогою статистичних і експертних методів. На практиці їх застосування для виявлення та аналізу факторів є комбінованим, оскільки як статистичні, так і експертні методи мають свої переваги і недоліки. До переваг статистичних методів належить те, що вони є об’єктивними. Проте, їх недоліком є те, що результати аналізу факторів є надто узагальненими, вони часто є недостатньо точними, ці методи не враховують особливостей досліджуваних об’єктів і умов їх функціонування. Щодо експертних методів, то їх сильною стороною є те, що оцінку факторам дають фахівці, які можуть індивідуально розглянути досліджувані об’єкти, врахувати всі особливості їх функціонування. Щодо недоліків, то як відомо, незважаючи на широке застосування експертних оцінок досі не сформовано загальновизнаного підходу до визначення фаховості експертів, до їх кількості, а також до об’єктивної побудови вибірки досліджуваної сукупності;

3)                ідентифікація стану і тенденцій зміни зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, їх аналіз. Реалізація цієї функції є об’єктивно необхідною для забезпечення конкурентноздатності машинобудівних підприємств. Інформація, отримана в процесі аналізу стану і тенденцій зміни зовнішнього середовища лягає в основу рішень щодо необхідності корегування сформованих планів інноваційного розвитку та розроблення заходів щодо активізування ІРМП тощо. Проведені дослідження показали, що на практиці ця функція реалізовується за допомогою тих самих методів, що і попередня також за допомогою методів аналізу варіантів розвитку ринкових можливостей машинобудівних підприємств, зокрема методу SWOT – аналізу, методу САР – аналізу, методу стратегічної моделі Портера, методу побудови матриці Бостонської консультативної групи, методу побудови матриці “Мон-Кінсі-Дженерал Електрик” тощо.

У економічно розвинутих країнах умови реалізації третьої з числа перерахованих функцій значно сприятливіші ніж в Україні. Так, у Європі Європейською науковою громадськістю сформовано систему показників інноваційної сфери так, що вони охоплюють усі основні види інноваційної діяльності, виходячи з логіки інноваційного процесу. Ці показники засвідчують вплив інноваційної активності на ефективність виробництва, показують позиції корпорацій на внутрішньому й зовнішніх ринках [42-44; 45, с. 584].

         За дослідженнями С.Лазарєвої у США державну політику в галузі інформатизації визначає Міністерство оборони. За діючим законодавством державним органам у США заборонено конкурувати з приватним сектором у сфері надання будь-яких інформаційних послуг [84, с. 78]. У США немає органу, який би формував загальнодержавну політику інформатизації, проте  окремі спеціалізовані державні організації, такі як Інститут програмної інженерії (SEI), Національний інститут стандартизації технологій (NIST), Національний фонд наукових досліджень (NSF), Інститут інженерів з електротехніки і електроніки (IEEE), Асоціація наукових досліджень у галузі обчислювальної техніки (ACM), Асоціація наукових досліджень у галузі обчислювальної техніки (CRA) та інші, працюють над створенням такої політики. Вона має базуватись на закріпленні у державних стандартах передових методів і технологій інформатизації [39; 40; 46; 79; 82; 84].

Національним пріоритетом США є розвиток національної інформаційної інфраструктури на засадах використання ресурсів приватного сектору. Варто зауважити, що державне фінансування у США поширюється тільки на суспільно-соціальні сфери і технології [84, с. 79]. С.Лазарєва, Г.Гужва і В. Гужва серед сучасних пріоритетів інформаційної політики США виділяють підвищення комп’ютерної грамотності населення через покращання інформатизації навчальних закладів. Реалізація цього завдання здійснюється в межах програми “Виклик технологічній грамотності” [84, с. 82]. Зауважимо, що реалізація цього завдання є пріоритетним практично у всіх високо розвинутих країнах. Сьогодні реалізовуються широкомасштабні урядові і приватні програми з його реалізації [34-36].

Останніми десятиліттями економічно розвинутими країнами реалізовується комплекс заходів із формування глобальної інформаційної мережі, зокрема шляхом налагоджування контактів з різноманітними міжнародними організаціями, трьом з яких належить провідна роль. Мається на увазі [84, с. 97-98]:

·        Міжнародний телекомунікаційний союз – спеціалізована установа ООН, завданнями якої є: технічна стандартизація мереж, обладнання і служб; міжнародний розподіл спектру радіочастот; проведення трансляції; консультування країн, що розвиваються, з питань керування національними системами зв’язку; формування рекомендацій щодо врегулювання фінансових питань, пов’язаних з транснаціональним передаванням сигналів;

·        Світова організація торгівлі (СОТ) – це багатосторонній форум, де обговорюються та приймаються угоди, що руйнують бар’єри, які стоять на перешкоді міжнародній торгівлі. Ця організація накладає на держави-членів ВОТ різноманітні зобов’язання, що в цілому дають змогу компаніям здійснювати інвестиції у телекомунікаційні ринки іншим країн і надавати їх населенню базові послуги;

·        Світова організація інтелектуальної власності. Ця організація розробляє і реалізовує заходи щодо захисту прав інтелектуальної власності на матеріали, що публікуються, зокрема, у глобальних мережах.

В Україні на сьогодні реалізовуються певні заходи для покращання рівня розвитку інформаційної сфери. Так, з державного бюджету України фінансується формування технічного і програмного забезпечення у навчальних закладах, у навчальні програми навчальних закладів різного рівня введено дисципліни, які призначені підвищити рівень інформаційної освіти учнів і студентів, на урядовому рівні здійснено кроки до активізування інтеграційних процесів України у міжнародний інформаційний простір. Участь України в міжнародних інформаційних відносинах визначається такими законодавчими актами [107, с. 164-165]:

·                   “Про ратифікацію Статуту і Конвенції Міжнародного союзу електрозв’язку” (від 15 липня 1994 р.);

·                   “Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права та суміжних прав” (від 27 січня 1995 р.);

·                   “Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1974 р., зміненого 2 жовтня 1979 р.)” (від 31 травня 1995 р.);

·                   “Про ратифікацію Четвертого додаткового протоколу до статуту Всесвітнього поштового союзу” (від 2 червня 1995 р.);

·                   “Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків” (від 13 жовтня 1995р.);

·                   “Про приєднання України до Статуту Ради Європи” (від 31 жовтня 1995р.);

·                   “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” (від 17 липня 1997 р.);

·                   “Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, 1990 р.” (від 17 грудня 1997 р.);

·                   “Про ратифікацію Угоди щодо співробітництва у розвитку та використанні систем стільникового рухомого зв’язку (від 3 березня 1998 р.).

Крім того, в Україні функціонує Державний комітет статистики України і Український інститут науково-технічної та економічної інформації, які акумулюють і обробляють інформацію, зокрема щодо інноваційного розвитку в країні. Проте, незважаючи на важливість даних джерел інформації для моніторингу зовнішнього середовища, як зазначають О.Волков, М.Денисенко, А.Гречан та інші бібліометричні дані лише певною мірою відображають «інтенсивність і продуктивність» фундаментальних досліджень. Використання ж результатів фундаментальних досліджень прикладною і внутрішньофірмовою наукою в рамках існуючої системи розрахунків бібліометричних індикаторів не піддається жодним вимірам і оцінкам. Фактично в ролі основних індикаторів «інтенсивності» інноваційних процесів тривалий час виступають показники статистики науки й інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Проте державна статистика та інша офіційна інформація, на думку авторів, не забезпечує проведення моніторингу з багатьох аспектів інноваційного розвитку. Дослідники стверджують, що на сьогодні одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є залучення даних спеціальних опитувань, використання даних рейтингових досліджень спеціалізованих інформаційних агентств, даних Світового банку тощо [46, с. 583].

З огляду на вищевказане, доходимо висновку – в умовах сучасного рівня розвитку інформаційної інфраструктури в Україні ефективність моніторингу зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, зокрема інноваційного розвитку суб’єктів господарювання, прямо залежить від рівня:

·                   інформаційної освіти суб’єктів моніторингу;

·                   розвиненості системи управління ІРМП;

·                   розвитку інформаційного забезпечення управління ІРМП тощо.

Підприємства, які досягають успіху у розвитку вказаних об’єктів мають суттєві конкурентні переваги у порівнянні з іншими суб’єктами інноваційної діяльності. До цих переваг належать:

·                   інформованість про стан і тенденції на попит і пропозицію на певні товари і послуги, на ресурси, про ціни тощо;

·                   точність і коректність показників, що відображаються у стратегічних та поточних планах інноваційного розвитку;

·                   диверсифікованість методів зниження і ліквідації ризиків, що пов’язані з реалізацію інноваційних проектів;

·                   раціональність управлінських, зокрема при формуванні реалізації управлінських рішень.

 

Висновки до третього розділу

 

 

 

1. Одним з актуальних завдань керівників машинобудівних підприємств, зокрема керівників інноваційних проектів є удосконалювати використовувані підходи до оцінювання і регулювання інноваційного розвитку. За результатами проведених досліджень виявлено, що об’єктами  удосконалення регулювання ІРМП є: система показників оцінювання ІРМП; процес оцінювання ІРМП; система трактування показників; часові параметри формування і реалізації регулюючих рішень; система заходів із організування процесу виконання регулюючих рішень.

2. Базуючись на результатах огляду та аналізу літературних джерел і ознайомленні з матеріалами машинобудівних підприємств, використовуючи процесійний підхід у дисертації виділено заходи удосконалення оцінювання і регулювання інноваційного розвитку і уточнено черговість їх реалізації.

Так, удосконалюючи систему показників оцінювання ІРМП слід здійснити: аналіз проблеми інноваційного розвитку на предмет виявлення того чи можна було її своєчасно виявити на підставі показників, що використовуються на підприємстві; корегування існуючих або введення нових показників; визначення місця скоригованих або введених у використання показників у діючій на підприємстві системі показників інноваційного розвитку; автоматизацію процесу розрахунку показників.

Процес удосконалення оцінювання ІРМП передбачає: упорядкування системи документообігу, зокрема документації за реалізовуваним інноваційним проектом; впровадження або посилення рівня автоматизації обробки інформації, що стосується інноваційної діяльності машинобудівного підприємства; введення заходів із посилення дисципліни щодо документоутворення і документообігу на підприємстві.

Етапами удосконалення системи трактування показників, які характеризують ІРМП є: формування нової або корегування існуючої системи планування на підприємстві; розробка нового або корегування існуючого механізму встановлення значень планових показників; автоматизація системи отримання інформації про показники із зовнішнього середовища підприємства; автоматизація порівняння значень планових показників із середньо галузевими показниками, показниками провідних машинобудівних підприємств тощо; корегування значень показників за планом відносно виявлених на попередньому етапі негативних відхилень; автоматизація порівняння фактичних значень показників ІРМП із значеннями показників за планом.

Щодо удосконалення часових параметрів формування і реалізації регулюючих рішень, то, як показали проведені дослідження воно передбачає: типізацію і систематизацію відхилень фактичних значень показників ІРМП від очікуваних значень, а також факторів, що їх зумовили; формування типових алгоритмів усунення виявлених відхилень; формування моделей виявлення проблем ІРМП і їх розв’язання.

         Систему організування процесу виконання регулюючих рішень доцільно удосконалювати шляхом: впровадження функції моніторингу за відповідністю та ефективністю роботи підрозділів машинобудівних підприємств і окремих осіб визначеним положенням і посадовим інструкціям, а також діючим розпорядженням та наказам; закріплення за конкретним працівником або групою керівників вищого рівня управління вище вказаної функції; формалізація алгоритмів реалізації регулюючих рішень та інформування розробників рішень про стан їх виконання; впровадження заходів щодо посилення трудової дисципліни осіб, відповідальних за реалізацію рішень.

3. У практиці машинобудівних підприємств, на базі яких реалізовуються інновації організування виконання функції контролювання і, в його межах, оцінювання інноваційного розвитку здійснюють у формі створення системи моніторингу. Система моніторингу будь-якого об’єкту є сукупністю таких взаємодіючих елементів, як цілі, функції, методи, суб’єкти і об’єкти моніторингу, комунікації.

         Цілі моніторингу формуються з його мети і завдань. Метою моніторингу ефективності реалізації заходів щодо удосконалення оцінювання та регулювання ІРМП є забезпечення керівників машинобудівних підприємств інформацією про відповідність фактичного стану реалізації розроблених заходів очікуваному стану. Для реалізації вказаної мети необхідним є виконання низки завдань. До них належать: вибір об’єктів моніторингу та уточнення показників, які їх характеризують; забезпечення легітимності контролюючих і в їх межах оцінкових заходів; збереження належного комунікаційного зв’язку між об’єктами і суб’єктами моніторингу.

Об’єктами моніторингу слід розглядати як ефективність оцінювання і регулювання ІРМП, так і процес реалізації заходів, у розрізі обраних напрямів, що націлені на підвищення ефективності оцінювання і регулювання ІРМП. Очевидним є те, що повнота і черговість реалізації заходів також є об’єктом моніторингу. До об’єктів моніторингу належать також діяльність суб’єктів, яка безпосередньо стосується реалізації розроблених заходів, а також самі суб’єкти, зокрема їх емоційно-психологічний стан, зацікавленість у результатах роботи, рівень трудової дисципліни тощо.

Одним із елементів системи моніторингу виділено комунікаційний зв’язок між об’єктами і суб’єктами моніторингу. Комунікаціями в системі моніторингу є канали руху управлінської інформації між суб’єктами моніторингу про стан реалізації заходів щодо ефективності оцінювання і регулювання ІРМП. В системах моніторингу, як правило, використовують усні, письмові і електронні комунікації. Їх застосування здебільшого є комбінованим, оскільки поєднання різних комунікацій для досягнення спільної цілі сприяє забезпеченню повноти, своєчасності і достовірності управлінської інформації. Завданнями комунікаційного процесу є забезпечити: 1) повноту і адекватність сприйняття інформації суб’єктами інноваційного процесу; 2) оперативність контролювання інформаційних потоків.

Специфіка таких елементів системи моніторингу як суб’єкти та об’єкти полягає у тому, що суб’єктами моніторингу виступають як працівники, що здійснюють контролюючі заходи, так і працівники, діяльність і стан яких контролюють. З огляду на це, суб’єкти моніторингу частково виступають об’єктами моніторингу. Загалом, слід зазначити, що об’єктами моніторингу доцільно обирати ті елементи системи управління, стан яких характеризує рівень ІРМП. Тобто, крім вказаних, об’єктами моніторингу слід розглядати основні характеристики ІРМП, а саме: кількість і рівень економічної ефективності реалізації інновацій; інноваційний потенціал; готовність працівників машинобудівних підприємств до змін.

Щодо методів, як елементу системи моніторингу ефективності реалізації заходів із удосконалення оцінювання та регулювання ІРМП, то вони випливають із функцій моніторингу. Функціями моніторингу ІРМП є: ідентифікація поточного рівня ІРМП і його порівняння із очікуваним рівнем; виявлення та аналізування факторів, які впливають на рівень ІРМП; ідентифікація стану і тенденцій зміни зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, їх аналізування. Реалізація цих функцій, як правило, здійснюється за допомогою статистичних і експертних методів, комплексу методів оцінювання і вибору варіантів інноваційного розвитку у ринковому середовищі, зокрема методу SWOT – аналізу, методу САР – аналізу, методу стратегічної моделі Портера, методу побудови матриці Бостонської консультативної групи, методу побудови матриці “Мон-Кінсі-Дженерал Електрик” тощо. Вибір конкретного методу з ряду альтернативних залежить від доступності інформації, яка повинна використовуватись користувачем методу, від особистих переконань користувача щодо ефективності того чи іншого методу, від досвіду користувача у застосуванні вищевказаних методів тощо. Щодо дієвості їх застосування, то методи моніторингу, як показали проведені дослідження, забезпечуватимуть очікуваний результат за умови дотримання суб’єктами управління ІРМП таких принципів оцінювання і регулювання, як: цілеспрямованості, визначеності (критеріальності), комплексності, систематичності, взаємозалежності (причинності), послідовності, оперативності, регулярності.

 

ВИСНОВКИ

 

 

 

Виходячи з мети, завдань, об’єкту і предмету дослідження у дисертації уточнено поняття «інноваційний розвиток машинобудівних підприємств», встановлено принципи, базуючись на яких слід оцінювати і регулювати рівень ІРМП, визначено, проаналізовано і систематизовано фактори, які впливають на ІРМП, запропоновано методичні рекомендації з оцінювання рівня ІРМП, виділено напрями і способи удосконалення оцінювання і регулювання рівня ІРМП, а також етапи їх реалізації.

1. У результаті проведених досліджень доведено, ІРМП є комплексним поняттям, яке характеризують:

·                    кількість і рівень економічної ефективності впровадження на машинобудівному підприємстві інновацій (ці параметри відображають фактичний досвід роботи персоналу машинобудівного підприємства з інноваціями. Факт реалізації підприємством інновацій у минулому засвідчує наявність певного інноваційного потенціалу і готовність персоналу до змін, але не відображає величини потенціалу і рівня готовності працівників до змін. Щодо інформації про ефективність реалізації інновацій, то вона також не вказує на величину інноваційного потенціалу і рівень готовності працівників до змін, а лише дозволяє зробити висновки про те, які результати реалізації інновацій отримані за наявного інноваційного потенціалу та фактичної готовності працівників до змін. Наявність інформації про кількість та економічну ефективність реалізації інновацій є необхідною, але не достатньою умовою для формування висновку про ІРМП);

·                    потенціал машинобудівного підприємства щодо розроблення і впровадження інновацій (потенціал машинобудівного підприємства до реалізації інновацій – це факт наявності інноваційних ресурсів. Під інноваційними ресурсами, у даному випадку, мається на увазі сукупність інтелектуальних, інформаційних, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, які можуть бути використані для розроблення нових ідей, для підготовки ідей до впровадження і для реалізації інновацій);

·                    готовність персоналу машинобудівного підприємства до змін (репрезентує рівень усвідомлення працівниками через поінформованість сутності та наслідків впровадження інновацій, та рівень зацікавленості працівників у результатах реалізації інновацій. Огляд літературних джерел та ознайомлення із матеріалами діючих машинобудівних підприємств дозволяє стверджувати, що дослідження ІРМП у розрізі аналізу готовності працівників до змін слід здійснювати як з позицій фактичної або поточної, так і з позиції потенційної готовності працівників до реалізації інновацій).

Таким чином, ІРМП доцільно трактувати як сукупність змін, що відображають інноваційний потенціал, кількість, економічну ефективність впровадження інновацій, а також готовність персоналу машинобудівного підприємства до реалізації інновацій.

Для забезпечення ефективності оцінювання і регулювання інноваційного розвитку керівникам машинобудівних підприємств слід базуватись на принципах цілеспрямованості, визначеності, комплексності, систематичності, взаємозалежності, послідовності, оперативності, регулярності.

В умовах переходу до ринку, зміни форми власності, реорганізації машинобудівних підприємств більшість суб’єктів господарювання зазнають проблем, які стають причиною низьких темпів розвитку. Дослідження сутності і джерел виникнення цих проблем є одним з актуальних завдань. Його виконання сприятиме обґрунтованому вибору напрямів активізування інноваційного розвитку, зокрема формуванню дієвих механізмів підвищення ефективності реалізації інновацій. Огляд і аналіз літературних джерел, а також ознайомлення із матеріалами керівників досліджуваних машинобудівних підприємств показав, що найбільш актуальними проблемами оцінювання і регулювання ІРМП є:

·                   невідповідність фактичним потребам кадрового складу фахівців, які залучені до реалізації інновацій;

·                   неготовність працівників машинобудівних підприємств до змін;

·                   наявність негативного досвіду, щодо реалізації інновацій у минулому;

·                   нестача коштів та інших засобів для якісної реалізації контролюючих і регулюючих заходів;

·                   нерозвиненість ринкової інфраструктури;

·                   недосконалість правової бази; невідповідність діючої організаційної структури управління підприємством його цілями і обраній стратегії інноваційного розвитку;

·                   нечіткість і невідповідність системи цілей машинобудівних підприємств системі цілей інноваційного розвитку.

Керівники машинобудівних підприємств стверджують, що сьогодні найбільш проблематичним є залучити до роботи: робітників технічних спеціальностей, які володіють необхідним досвідом і є готовими до освоєння нових технічних засобів; керівників різних рівнів управління, які мають досвід у реалізації інноваційних проектів і відповідну освіту; наукових кадрів, які здатні виступати в ролі консультантів щодо удосконалення інноваційних розробок, впровадження інновацій, а також розробників інноваційних проектів.

2. З метою виявлення причин виникнення вищевказаних проблем у дисертації виділено і проаналізовано фактори, які впливають на ІРМП. Дослідження показали, що сукупність цих факторів доцільно класифікувати на внутрішні і зовнішні, позитивні і негативні, прямі та непрямі, постійно  та тимчасово діючі, фактори які можна регулювати та фактори, які регулюванню не піддаються. Фактично усі фактори, які діють на машинобудівні підприємства, впливають також на їх  інноваційний розвиток. Факторами внутрішнього середовища машинобудівних підприємств є: ресурси, організаційна структура управління, стиль керівництва, цілі, види діяльності, використовувані технології, морально-етичний рівень працівників і соціально-психологічний клімат в організації. Ці фактори за різних умов можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на ІРМП.

         Щодо зовнішніх факторів, то їх сутність характеризує умови, в яких суб’єкти інноваційної діяльності змушені формувати, ухвалювати і реалізувати управлінські рішення. Фактори зовнішнього середовища машинобудівних підприємств є також факторами, які впливають на процес і ефективність оцінювання і регулювання їх інноваційного розвитку. Їх, як і фактори внутрішнього середовища доцільно розглядати з позицій: прямого і опосередкованого впливу; позитивної і негативної дії; постійної і періодичної дії на об’єкт дослідження. Зовнішні фактори постійно діють як на ІРМП загалом, так і на процес та ефективність оцінювання і регулювання ІРМП. Змінним є лише характер впливу того чи іншого фактору.

         Більшість факторів зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, незалежно від того належать вони до групи прямих чи непрямих, є фактично нерегульованими. Зокрема, до таких факторів належать: законодавчі акти, органи державної влади, система економічних відносин у державі, інфраструктура ринку, стан економіки, особливості економічних відносин, стан техніки і технології, соціально-культурні обставини, політичні обставини, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, міжнародні події, рівень інформованості суспільства. Вищезазначені фактори формують фактичні умови, до яких керівники машинобудівних підприємств змушені пристосовуватись формуючи і організовуючи стратегію інноваційного розвитку. Щодо інших факторів зовнішнього середовища, а саме: профспілок, партій та інших громадянських організацій, постачальників, споживачів, конкурентів тощо, то рівень урегульованості їх дії на ІРМП, зокрема процес управління інноваційним розвитком, значною мірою залежить від розміру конкретних машинобудівних підприємств, його місця у галузі, його стратегічної важливості для національної економіки чи економіки конкретного регіону.

На підставі проведеного аналізу, в роботі розроблено методичні рекомендації з оцінювання рівня ІРМП із врахуванням цих факторів. Аналізування факторів проводилось методом експертних оцінок, методом попарних порівнянь і за допомогою інструментарію кластерного аналізу. Протягом 2006 р. було проведене експертне опитування провідних машинобудівних підприємств методом анкетування. Найбільші значення коефіцієнтів значимості і коефіцієнтів вагомості належать таким факторам, як інноваційні ресурси машинобудівних підприємств, організаційна структура управління, постачальники, споживачі, інфраструктура ринку, особливості економічних відносин, стан техніки і технології, соціально-культурні обставини, науково-технічний прогрес, міжнародні події, рівень інформованості суспільства.

         Інноваційний розвиток машинобудівних підприємств є одним з основних об’єктів управління в системі інноваційного менеджменту. Для забезпечення ефективного управління цим об’єктом, керівники машинобудівних підприємств повинні володіти інформацією про його рівень. Огляд та аналіз літературних джерел показав, що більшість авторів, які опублікували праці щодо інноваційної діяльності машинобудівних підприємств наводять методики оцінювання: інноваційного потенціалу підприємств; рівня ефективності інноваційних проектів; рівня техніко-технологічної бази машинобудівних підприємств тощо. Критичний аналіз існуючих підходів дозволяє стверджувати, що фактично жодна з них всесторонньо і комплексно не відображає рівня ІРМП. Проведені узагальнення відомих досліджень у сфері інноваційного менеджменту, а також результати власних досліджень показали, що методичні рекомендації з оцінювання ІРМП повинні характеризуватись комплексністю та універсальністю. У цьому випадку під комплексністю слід розуміти відображення у методичних рекомендаціях таких характеристик ІРМП, як кількість і рівень економічної ефективності реалізації інновацій, потенціал машинобудівних підприємств щодо розробки і впровадження інновацій, готовність персоналу машинобудівних підприємств до змін (інновацій). Щодо універсальності, то під нею маємо на увазі придатність методичних рекомендацій з оцінювання рівня інноваційного розвитку будь-якого машинобудівного підприємства (великого, малого, існуючого певний час, новоствореного тощо).

Базуючись на процесійному науковому підході, загальновідомих принципах логіки, загальноприйнятій послідовності етапів наукового дослідження у дисертації уточнено етапи оцінювання ІРМП. До них віднесено:

·                   визначення кількості реалізованих машинобудівним підприємством інновацій;

·                   оцінювання рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій;

·                   розрахунок узагальненого показника кількості та рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій;

·                   оцінювання інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства;

·                   оцінювання готовності працівників машинобудівних підприємств до змін;

·                   розрахунок комплексного показника ІРМП.

Вказана послідовність відображає з позиції процесійного підходу сутність запропонованих методичних рекомендацій з оцінювання ІРМП. Вона полягає у інтегруванні часткових показників ІРМП в комплексний показник шляхом застосування коефіцієнтів вагомості часткових показників, значення яких встановлено шляхом проведення експертного опитування керівників десяти провідних машинобудівних підприємств.

Вищевказані методичні рекомендації варто використовувати під час аналізування доцільності реалізації регулюючих рішень у сфері ІРМП, а також при виборі напрямів удосконалення оцінювання і регулювання ІРМП.

3. У дисертації серед об’єктів удосконалення регулювання ІРМП виділено:

·                   систему показників оцінювання ІРМП (аналіз проблеми інноваційного розвитку на предмет виявлення того чи можна було її своєчасно виявити на підставі показників, що використовуються на машинобудівному підприємстві; корегування існуючих або введення нових показників; визначення місця скоригованих або введених у використання показників у діючій на підприємстві системі показників інноваційного розвитку; автоматизацію процесу розрахунку показників);

·                   процес оцінювання ІРМП (упорядкування системи документообігу, зокрема документації за реалізовуваним інноваційним проектом; впровадження або посилення рівня автоматизації обробки інформації, що стосується інноваційної діяльності машинобудівного підприємства; введення заходів із посилення дисципліни щодо документоутворення і документообігу на підприємстві);

·                   систему трактування показників (формування нової або корегування існуючої системи планування на машинобудівному підприємстві; розробка нового або корегування існуючого механізму встановлення значень планових показників; автоматизація системи отримання інформації про показники із зовнішнього середовища машинобудівного підприємства; автоматизація порівняння значень планових показників із середньо галузевими показниками, показниками провідних машинобудівних підприємств тощо; корегування значень показників за планом відносно виявлених на попередньому етапі негативних відхилень; автоматизація порівняння фактичних значень показників ІРМП із значеннями показників за планом);

·                   часові параметри формування і реалізації регулюючих рішень (типізація і систематизація відхилень фактичних значень показників ІРМП від очікуваних значень, а також факторів, що їх зумовили; формування типових алгоритмів усунення виявлених відхилень; формування моделей виявлення проблем ІРМП і їх розв’язання);

·                   систему заходів із організування процесу виконання регулюючих рішень (впровадження функції моніторингу за відповідністю та ефективністю роботи підрозділів машинобудівних підприємств і окремих осіб визначеним положенням і посадовим інструкціям, а також діючим розпорядженням та наказам; закріплення за конкретним працівником або групою керівників вищого рівня управління вище вказаної функції; формалізація алгоритмів реалізації регулюючих рішень та інформування розробників рішень про стан їх виконання; впровадження заходів щодо посилення трудової дисципліни осіб, відповідальних за реалізацію рішень).

У практиці машинобудівних підприємств, на базі яких реалізовуються інновації організування виконання функції контролювання і, в його межах, оцінювання інноваційного розвитку здійснюють у формі створення системи моніторингу. Огляд та аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що система моніторингу будь-якого об’єкту є сукупністю таких взаємодіючих елементів як цілі моніторингу, функції і методи моніторингу, суб’єкти і об’єкти моніторингу, комунікації.

         Цілі моніторингу формуються з його мети і завдань. Метою моніторингу ефективності реалізації заходів щодо удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку є забезпечення керівників машинобудівних підприємств інформацією про відповідність фактичного стану реалізації розроблених заходів очікуваному стану. Для реалізації вказаної мети система моніторингу має володіти засобами для виконання низки завдань, які фактично деталізують мету моніторингу. До них належать: вибір об’єктів моніторингу та уточнення показників, які їх характеризують його об’єкти; забезпечення легітимності контролюючих і в їх межах оцінкових заходів; збереження належного комунікаційного зв’язку між об’єктами і суб’єктами моніторингу.

Серед завдань моніторингу, які необхідно виконати для досягнення мети поточного контролювання ефективності заходів щодо удосконалення контролювання і регулювання ІРМП виділено також забезпечення легітимності контрольованих заходів і забезпечення належного комунікаційного зв’язку між об’єктами і суб’єктами моніторингу.

Об’єктами моніторингу слід розглядати як ефективність оцінювання і регулювання ІРМП, так і процес реалізації заходів, у розрізі обраних напрямів, що націлені на підвищення ефективності оцінювання і регулювання ІРМП. Очевидним є те, що повнота і черговість реалізації заходів також є об’єктом моніторингу. До об’єктів моніторингу належать також діяльність суб’єктів, яка безпосередньо стосується реалізації розроблених заходів, а також самі суб’єкти, зокрема їх емоційно-психологічний стан, зацікавленість у результатах роботи, рівень трудової дисципліни тощо.

Специфіка таких елементів системи моніторингу як суб’єкти та об’єкти полягає у тому, що суб’єктами моніторингу виступають як працівники, що здійснюють контролюючі заходи, так і працівники, діяльність і стан яких контролюють. З огляду на це, суб’єкти моніторингу частково виступають об’єктами моніторингу. Загалом, слід зазначити, що об’єктами моніторингу доцільно обирати ті елементи системи управління, стан яких характеризує рівень ІРМП. Тобто, крім вказаних, об’єктами моніторингу слід розглядати основні характеристики ІРМП, а саме: кількість і рівень економічної ефективності реалізації інновацій; інноваційний потенціал; готовність працівників машинобудівних підприємств до змін.

Щодо методів, як елементу системи моніторингу ефективності реалізації заходів із удосконалення контролювання та регулювання ІРМП, то вони випливають із функцій моніторингу. Функціями моніторингу ІРМП є: ідентифікація поточного рівня інноваційного розвитку і його порівняння із очікуваним рівнем; виявлення та аналізування факторів, які впливають на рівень інноваційного розвитку; ідентифікація стану і тенденцій зміни зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, їх аналіз. Реалізація цих функцій, як правило, здійснюється за допомогою статистичних і експертних методів, комплексу методів оцінювання і вибору варіантів інноваційного розвитку у ринковому середовищі. Проведені дослідження показали, що результативність виконання моніторингом покладених на нього функцій значною мірою залежить від дотримання суб’єктами управління принципів оцінювання і регулювання ІРМП, а саме: цілеспрямованості, визначеності (критеріальності), комплексності, систематичності, взаємозалежності (причинності), послідовності, оперативності, регулярності. Наприклад, виконання моніторингом функції ідентифікації поточного рівня ІРМП та його порівняння із очікуваним безпосередньо залежить від дотримання суб’єктами управління принципу цілеспрямованості. Сутність цього принципу полягає у тому, що заходи керівників машинобудівних підприємств, які реалізовуються при оцінюванні та регулюванні ІРМП мають бути узгодженими із системою цілей машинобудівних підприємств і цілями реалізації інновацій зокрема. Тобто, тільки володіючи інформацією про цілі машинобудівних підприємств, про сутність реалізовуваних управлінських заходів і їх вплив на систему цілей ІРМП можливо адекватно оцінити поточний рівень ІРМП і порівняти його з очікуваним. Від принципу цілеспрямованості також залежать виконання моніторингом інших функцій. Так, неможливо своєчасно виявити та проаналізувати фактори які вплинули на досягнутий рівень ІРМП не відслідковуючи відповідності фактичного рівня ІРМП очікуваному. Це відслідковування полягає в узгодженні цілей машинобудівних підприємств із цілями інноваційного розвитку, порівнянні фактичних показників ІРМП з очікуваними, виділенні факторів прямої, опосередкованої, постійної, тимчасової дії тощо.

 

Скачати реферат “Регулювання інноваційного розвитку підприємств”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>