Рівень інноваційного розвитку машинобудівних підприємств

Скачати реферат “Рівень інноваційного розвитку машинобудівних підприємств”

 Ознайомлення із працями вітчизняних і зарубіжних науковців [13; 14; 16; 17; 23-25; 46; 51; 52; 60; 71; 73; 74; 129], а також матеріалами машинобудівних підприємств (ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», ВАТ «Бородянський екскаваторний завод «Борекс», ВАТ «Кранобудівна фірма «Стріла», ТОВ «НВП БілоцерківМАЗ», ВАТ «Чернігівавтодеталь», ВАТ «Чернігівський інструментальний завод», ВАТ «Ямпільський приладобудівний завод», ВАТ «Промінь», ВАТ «Ірпіньмаш», ВАТ «Миронівський автоагрегатний завод», ВАТ «Гідросила», ТОВ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів», ТОВ «Українська компанія «Фотон», ВАТ «Сокирянський машинобудівний завод», ВАТ «Олександрівська фірма «Віра-сервіс», ВАТ «Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса», ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод», ТзОВ УН «Вебасто-Електрон», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту», ВАТ «Львівсільмаш», ДП «НВКГ «Зоря-машпроект» та інших) дозволило побудувати класифікацію факторів, які діють на ІРМП (рис. 2.1).

         У результаті проведених досліджень є підстави стверджувати, що фактично усі фактори, які діють на машинобудівні підприємства, впливають також на їх інноваційний розвиток. Так, факторами внутрішнього середовища машинобудівних підприємств є: ресурси, організаційна структура управління, стиль керівництва, цілі, види діяльності, використовувані технології, морально-етичний рівень працівників і соціально-психологічний клімат в організації. Ці фактори за різних умов можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на ІРМП. Проаналізуємо їх з позиції вказаних вище класифікаційних ознак факторів.

         Однією з характеристик ІРМП є їх інноваційний потенціал. Інноваційний потенціал машинобудівних підприємств – це фактична наявність інноваційних ресурсів (сукупність інтелектуальних, фінансових, матеріальних та інших видів ресурсів, які можуть бути використані для розробки нових ідей, підготовки ідей до впровадження і реалізації інновацій). Очевидним є те, що наявність інноваційних ресурсів, тобто розвинутість інноваційного потенціалу є фактором позитивної дії, який прямо впливає на ІРМП. Слід зауважити, що ресурси машинобудівного підприємства, зокрема інноваційні ресурси слід охарактеризувати як постійно діючий фактор, характер якого можна регулювати. Адже, від того наявні чи відсутні інноваційні ресурси, достатньо їх чи бракує залежить своєчасність і повнота виконання роботи за реалізовуваними на машинобудівному підприємстві інноваційними проектами. Фахівці стверджують, що проблеми ресурсного забезпечення, як і їх розв’язання практично миттєво позначаються на темпах реалізації робіт за реалізовуваними проектами. Керівники діючих машинобудівних підприємств засвідчують те, що ресурсне забезпечення виробничо-господарських процесів прямо залежить від ринкової кон’юнктури, зокрема вартості ресурсів, професійної здатності керівників ефективно планувати і раціонально використовувати ресурси, а також від вміння своєчасно реагувати на результати моніторингу внутрішнього і зовнішнього середовища організації. Наявність суб’єктивних чинників, які впливають на ресурсне забезпечення ІРМП засвідчує можливості регулювати дію цього фактору на інноваційний розвиток шляхом підвищення професійності керівників, які формують інноваційні ресурси, посилення їх зацікавленості у ефективному використанні ресурсів.

         Одним із внутрішніх факторів який діє на результативність діяльності машинобудівних підприємств і на інноваційний розвиток є використовувана організаційна структура управління. У параграфі 1.3. вказувалось, що більшість вітчизняних машинобудівних підприємств, які реалізовують інновації мають проблему невідповідності використовуваної організаційної структури управління системі цілей машинобудівних підприємств і завданням щодо забезпечення інноваційного розвитку. На підприємствах, де ця проблема існує використовувана організаційна структура управління є фактором негативної дії, проте, як відомо, з теорії менеджменту і практики багатьох машинобудівних підприємств дія цього фактору піддається регулюванню. Як вже зазначалось, організаційну структуру управління підприємством можна удосконалити шляхом реалізацій організаційних змін. До них можуть належати заходи щодо створення нових підрозділів, ліквідації машинобудівних підприємств шляхом їх об’єднання з іншими створення або ліквідація посад, перерозподіл функцій повноважень тощо.

         Використовувана організаційна структура управління підприємством      є фактором опосередкованої дії на процес і результати інноваційного розвитку, він лише є однією з умов, в яких працівники машинобудівних підприємств реалізовують заходи щодо інноваційного розвитку. Завданням керівників машинобудівних підприємств є ведення безперервного моніторингу відповідності використовуваної організаційної структури управління організацією її потребам і при необхідності реалізовувати організаційні зміни для її удосконалення.

         На ІРМП значною мірою впливає також використовуваний в організації стиль керівництва. Стиль керівництва – це вияв певних особистих якостей керівника у його стосунках із підлеглими, способах розв’язання виробничих та інших проблем. Вибір стилю керівництва залежить від знань, досвіду, культури, характеру, узвичаєних в організації правових та морально-етичних норм і правил та ін.[44, с. 472-473]. Важливість даної вимоги до вибору стилю керівництва відзначають такі відомі вчені як В.Гончаров, М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоурі, А. Казанцев, С.Ілляшенко та інші [38; 51; 56; 57; 90].

         Ознайомлення із досвідом машинобудівних підприємств, на базі яких реалізовувались інноваційні проекти дозволяє стверджувати, що незважаючи на те, що стиль керівництва є фактором непрямої дії на інноваційний розвиток, який в цілому піддається регулюванню, він, за твердженням працівників машинобудівних підприємств є однією з основних причин успіху та невдач реалізації інновацій. Використовуваний стиль керівництва тісно пов’язаний із соціально-психологічним кліматом в організації, а також з морально-етичними засадами діяльності керівників. З огляду на це, у практиці машинобудівних підприємств часто персональна поведінка керівника організації, сповідуванні ним на практиці морально-етичні норми стають причиною спротиву працівників до змін, їх незацікавленості в результатах діяльності, небажання саморозвиватись і удосконалювати методи роботи. Тобто стиль керівництва фактично визначає соціально-психологічний клімат в організації.

         Теоретики менеджменту стверджують, що в „чистому” вигляді стилі керівництва практично не застосовуються. У більшості випадків використовувані стилі поєднують елементи авторитарного і демократичного стилю керівництва [76-78; 90]. За дослідженнями А.Казанцева в практиці керівництва інноваційними підприємствами у вертикальних комунікаціях використовується автократичний стиль керівництва, який, як правило, носить формальний характер, оскільки керівники у відносинах з підлеглими використовують владу, як засіб впливу на підлеглих. Своєю чергою, у горизонтальних комунікаціях переважає демократичний стиль керівництва, який носить неформальний характер. Це, з одного боку, сприяє покращенню соціально-психологічного клімату між працівниками одного рівня управління, орієнтує працівників на розвиток взаємоприйнятих норм поведінки. З іншого боку, дозволяє робити постійний наголос на пріоритетності цілей організації, на відповідальності керівників та їх підлеглих за своєчасне і ефективне виконання поставлених перед ними завданнями [51].

         Як вже зазначалось, використовуваний стиль керівництва значною мірою визначає соціально-психологічний клімат в організації, і утверджує морально-етичні норми. Своєю чергою, вибір стилю керівництва і здатність його видозмінювати в залежності до ситуації залежить від особистих якостей керівника машинобудівного підприємства. З огляду на це, досліджуючи стиль керівництва, соціально-психологічний клімат і морально-етичні норми в організації як фактори, що впливають на ІРМП доходимо до таких висновків:

-         дію вказаних факторів на інноваційний розвиток можуть регулювати власники машинобудівних підприємств або самі керівники;

-         регулювання з боку власників машинобудівних підприємств можливе в разі їх інформованості про фактичний характер дії факторів на інноваційний розвиток та усвідомлення потреби застосування регулюючих заходів. З боку керівника машинобудівних підприємств регулювання можливе у випадку усвідомлення ним наслідків реалізації застосовуваної практики керівництва організацією для інноваційного розвитку, а також за умови його особистої зацікавленості у інноваційному розвитку. За інших умов становище керівника в організації, його амбіції ймовірно будуть причиною зниження морально-етичних стандартів, погіршення соціально-психологічного клімату, а отже і зниження темпів ІРМП.

Узагальнення літературних джерел показали, що факторами, які впливають на інноваційний розвиток є також використовувані технології і цілі машинобудівного підприємства, зокрема цілі інноваційного розвитку. А.Казанцев справедливо стверджує, що технологія і методи інноваційного менеджменту відображають найбільш загальні елементи управління, які не залежать від характеру реалізовуваних інновацій, масштабів інноваційної діяльності або галузі національної економіки [51, с.61].

Управлінські технології включають: методи і засоби збору і обробки інформації; прийоми ефективного впливу на персонал; принципи, закони і закономірності управління; системи контролювання. Розрізняють цільові (ініціативно-цільова, програмно цільова, регламентна) і процесорні (управління за результатами, управління на основі потреб та інтересів, управління шляхом постійних перевірок і вказівок тощо) технології розробки управлінських рішень [119, с.269-280].

Слід зауважити що використовувані в управлінні ІРМП технології є факторами позитивної дії тільки в тому випадку коли технологія дозволяє реалізовувати цілі машинобудівного підприємства, зокрема цілі інноваційного розвитку. Дію цього фактору на ІРМП можна регулювати шляхом зміни використовуваних технологій. Слід зауважити, застосування регулюючих заходів залежить від усвідомлення цієї потреби керівником машинобудівного підприємства, а отже від рівня професійних і особистих якостей керівників вищого рівня управління. Однією з важливих передумов забезпечення позитивного впливу вказаних факторів на ІРМП є:

·                   побудова чіткої ієрархії цілей підприємства;

·                   узгодження цілей інноваційного розвитку із цілями машинобудівних підприємств загалом;

·                   конкретизація цілей у часі;

·                   формування системи кількісних і якісних показників, які характеризують стан реалізації цілей;

·                   формування системи відповідності цілей машинобудівного підприємства, зокрема цілей інноваційного розвитку способам, алгоритмам їх досягнення.

З приводу формування цілей розвитку інноваційної діяльності машинобудівних підприємств А.Казанцев зазначає „…менеджмент призначений для забезпечення і узгодження функціонування всіх зовнішніх і внутрішніх елементів інноваційного підприємства…Такий стан інноваційної системи прийнято називати гармонією. Саме гармонізація ….є головним цільовим завданням інноваційного менеджменту. Завдання гармонізації відносно інноваційного підприємства має ендогенний і екзогенний аспекти. Ендогенна гармонізація означає узгодження всіх внутрішніх структурних елементів інноваційного підприємства, його субсистем ….. Екзогенна гармонізація передбачає узгодження інноваційного підприємства із субсистемами зовнішнього середовища і реалізовуються через спеціальні процедури цільової орієнтації діяльності і обліку обмежень зовнішнього середовища….” [51, с. 40].

Проведені нами дослідження показали, що факторами опосередкованої дії на ІРМП є також розвинутість видів діяльності машинобудівного підприємства. Фахівці стверджують, що розвиненість різних видів діяльності машинобудівних підприємств характеризується усталеними правилами їх реалізації, розробленими і використовуваними інструктивними матеріалами, чітко формалізованими первинними і вторинними документами, які оформляються при реалізації операцій у межах кожної з діяльностей тощо. Розвинутість різних видів діяльностей характеризується також наявністю розроблених алгоритмів виконання завдань, які є типовими для кожного з видів діяльності. Чим більше розроблено на підприємстві цих алгоритмів і чим більш позитивним є досвід їх використання, тим більше полегшується завдання керівників, щодо ІРМП. Дія цього фактору, як показали проведені дослідження, може піддаватись регулюванню, проте її регульованість значною мірою залежить від характеру інновацій, які реалізовують машинобудівні підприємства, від „гостроти” виникнення проблеми, яка стримує інноваційний розвиток, від кваліфікованості управлінського персоналу тощо.

         Щодо зовнішніх факторів, то їх сутність характеризує умови, в яких суб’єкти інноваційної діяльності змушені формувати, ухвалювати і реалізовувати управлінські рішення. Фактори зовнішнього середовища є також факторами, які впливають на процес і ефективність оцінювання і регулювання ІРМП. Їх, як і фактори внутрішнього середовища машинобудівних підприємств доцільно розглядати з позицій: прямого і опосередкованого впливу; позитивної і негативної, постійної і періодичної дії на об’єкт дослідження.

         Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що усі зовнішні фактори постійно впливають як на ІРМП загалом, так і на процес та ефективність його оцінювання і регулювання. Змінним є лише характер впливу того чи іншого фактору. Так, в умовах достатності інноваційних ресурсів машинобудівного підприємства, при розвинутій інфраструктурі ринку, при сприянні органів державної влади загострення конкуренції може бути важливим зовнішнім фактором позитивної дії на ІРМП. Ріст числа конкурентів і активізування їх діяльності, як відомо, до певного часу стимулює учасників ринку до інтенсифікації розвитку шляхом зниження витрат, розширення номенклатури і асортименту продукції, підвищення якості виробництва. Своєю чергою, з економічної історії ринків багатьох країн, а також міжнародного ринку відомим є, що у випадку затяжного загострення конкурентної боротьби учасники ринку часто вдаються до її послаблення шляхом формування домовленостей про спільну цінову політику, про розподіл ринків тощо. Внаслідок цього конкуренція на певному етапі її загострення, із фактору позитивної дії перетворюється на фактор негативної дії.

         Узагальнення огляду літературних джерел і власні дослідження дозволяють стверджувати, що більшість факторів зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, незалежно від того належать вони до групи прямих чи непрямих, є фактично нерегульованими. Зокрема, до таких факторів належать: законодавчі акти, органи державної влади, система економічних відносин у державі, інфраструктура ринку, стан економіки, особливості економічних відносин, стан техніки і технології, соціально-культурні обставини, політичні обставини, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, міжнародні події, рівень інформованості суспільства. Вищезазначені фактори формують фактичні умови, до яких керівники машинобудівних підприємств змушені пристосовуватись формуючи і організовуючи стратегію інноваційного розвитку.

         Щодо інших факторів зовнішнього середовища, а саме: профспілок, партій та інших громадських організацій, постачальників, споживачів, конкурентів тощо, то рівень регульованості їх дії на ІРМП, зокрема процес управління інноваційним розвитком, значною мірою залежить від розміру конкретно машинобудівного підприємства, його місця у галузі, його стратегічної важливості для національної економіки чи економіки конкретного регіону. Загальновідомим є те, що керівники крупних машинобудівних підприємств, які забезпечують тисячі або й десятки тисяч робочих місць, які суттєво поповняють доходну частину бюджету країни здатні лобіювати інтереси машинобудівних підприємств на найвищому державному рівні, можуть впливати через засоби масової інформації на громадську думку, формувати імідж держави на міжнародному ринку.

         З метою розробки обґрунтованих практичних рекомендацій з врахування вищевказаних факторів при управлінні інноваційним розвитком фактори слід дослідити на предмет сили і характеру їх впливу на ІРМП.

2.2. Аналізування впливу факторів на інноваційний розвиток

підприємств

         Одним із завдань даного дослідження є удосконалення існуючих або розробка власних методичних рекомендацій з оцінювання рівня ІРМП. З метою виконання цього завдання слід проаналізувати існуючі підходи до оцінювання рівня інноваційного розвитку і дослідити рівень впливу факторів на ІРМП шляхом проведення експертного дослідження. Протягом 2007 р. було проведене експертне опитування керівників провідних машинобудівних підприємств Західного регіону України (ВАТ «Луцький підшипниковий завод», ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Мукачівський верстатозавод», ЗАТ «Єврокар», ТОВ «Ядзакі Україна», ЗАТ «Львівський завод автонавантажувачів», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту», ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури», ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», ВАТ «Чернівцісільмаш») методом анкетування. Зразок анкети наведено у додатку А, а відповіді респондентів у додатку до анкети.

На 144-х машинобудівних підприємствах було опитано 112 можливих експертів. Враховуючи їх зацікавленість в експертному дослідженні, а також відповідність експертів встановленим нами критеріям (стаж роботи на керівній посаді не менше 5 років, наявність досвіду у розробленні і реалізації інноваційних проектів) було сформовано робочу групу, у яку увійшли керівники з 11 підприємств. З метою визначення обсягу простої безповторної вибірки, щоб з ймовірністю 0,990 гранична похибка частки не перевищувала 10%, нами використано формулу:

де W – вибіркова частка (частка елементів вибіркової сукупності, що відповідає досліджуваній ознаці);

 – коефіцієнт довіри для заданого значення ймовірності;

N – чисельність генеральної сукупності

 – гранична похибка.

         Для імовірності р=0,990 з таблиці нормального розподілу знаходимо =2,58. Оскільки дисперсія часки невідома, то приймаємо =0,25, тому

         Таким чином, обсяг простої безповторної вибірки з ймовірністю 0,990 та граничною похибкою частки не більше 10% повинен становити 10 підприємств. У додатку Б наведено перелік машинобудівних підприємств, керівники, яких виступали експертами у проведеному нами дослідженні.

Обробка результатів експертного опитування здійснювалась загальновідомим методом частинних попарних порівнянь за формулами, що наведено у табл. 2.1. Узагальнені результати експертного дослідження факторів, які впливають на ІРМП представлено у табл. 2.2. Результати обчислення коефіцієнтів значимості факторів, що впливають на інноваційний розвиток машинобудівних підприємств наведено у додатку В.

З метою виділення із загальної сукупності факторів, тих, яким експерти присвоїли найвищі бали, тобто визнали найбільш значущими, слід бали за кожним фактором у розрізі кожного експерта виразити у формі коефіцієнтів. При цьому варто використати формулу:

                                            (2.1) 

де Кb – коефіцієнт впливу фактору n на ІРМП;

 bn – фактичне значення балу присвоєного експертом фактору;

 bm – максимальне значення балу, який експерт міг присвоїти одному фактору.

                З метою узагальнення значень розрахованих за формулою (2.1) коефіцієнтів слід розрахувати їх середнє значення

                                      (2.2) 

де  – середньоарифметичне значення коефіцієнтів впливу фактору n на інноваційний розвиток підприємства;

 n – кількість експертів, які брали участь у дослідженні.

Таблиця 2.1

Послідовність розрахунків при застосуванні методу попарних порівнянь [108]

№ з/п

Етапи використання методу

Способи розрахунків

1

Розрахунок частоти переваг і-го показника, визначена j-м експертом

де частота переваг і-го показника в і-му рядку;

частота переваг к-го показника в к-му стовпці над рештою показників.

2

Розрахунок середньої для усіх експертів частоти переваг і-го показника

де  – середня для усіх експертів частота переваг і-го показника;

n – кількість експертів.

3

Розрахунок загальної кількості співставлень N, виконаних кожним експертом при одноразовому частинному попарному порівнянні

4

Розрахунок коефіцієнта значимості Кі показника

 

Результати розрахунків, які проведено за формулами (2.1)-(2.2) наведено у табл. 2.2. Метод попарних порівнянь передбачає також розрахунок коефіцієнтів значимості (Ki) кожного з факторів. Значення цих коефіцієнтів не характеризує вагу фактору у досліджуваному об’єкті, а відображає значимість факторів у порівнянні один з одним. Розрахунок вказаних коефіцієнтів за даними табл. 2.2 наведено у додатку В.

Таблиця 2.2

Результати експертного дослідження факторів,

які впливають на ІРМП

Фактори

Експерти

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Інноваційні ресурси машинобудівного підприємства

 

16

 

16

 

15

 

15

 

19

 

16

 

17

 

14

 

11

 

17

Організаційна структура управління машинобудівним підприємством

 

 

12

 

 

17

 

 

18

 

 

16

 

 

15

 

 

18

 

 

15

 

 

18

 

 

11

 

 

16

Використовуваний стиль керівництва

 

15

 

15

 

14

 

13

 

16

 

17

 

15

 

13

 

13

 

9

Цілі машинобудівного підприємства

 

16

 

14

 

16

 

13

 

17

 

17

 

16

 

16

 

9

 

15

Використовувані технології

15

16

14

14

3

7

15

15

10

1

Розвиненість видів діяльностей машинобудівного підприємства

 

0

 

0

 

1

 

7

 

8

 

7

 

6

 

1

 

9

 

7

Морально-етичні норми, що діють на машинобудівному підприємстві

 

 

3

 

 

3

 

 

1

 

 

6

 

 

8

 

 

6

 

 

6

 

 

2

 

 

14

 

 

10

Соціально-психологічний клімат на машинобудівному підприємстві

 

 

6

 

 

4

 

 

3

 

 

6

 

 

8

 

 

11

 

 

7

 

 

4

 

 

13

 

 

7

Профспілки

4

5

3

9

7

7

7

5

12

9

Використовувані технології

15

16

14

14

3

7

15

15

10

1

Партії та інші громадські організації

 

6

 

5

 

6

 

16

 

6

 

6

 

8

 

6

 

15

 

9

Постачальники сировини і матеріалів для машинобудівних підприємств

 

 

15

 

 

17

 

 

17

 

 

16

 

 

17

 

 

14

 

 

16

 

 

15

 

 

16

 

 

15

Законодавчі акти

9

8

6

2

8

9

8

6

13

8

Органи державної влади

7

8

8

3

11

7

11

9

16

9

Споживачі продукції машинобудування

 

18

 

15

 

17

 

10

 

16

 

16

 

13

 

16

 

16

 

16

Система економічних відносин у державі

 

10

 

11

 

10

 

5

 

8

 

11

 

13

 

11

 

18

 

12

 

Продовження табл. 2.2

Конкуренти машинобудівних підприємств

 

10

 

10

 

13

 

8

 

10

 

12

 

10

 

9

 

12

 

9

Інфраструктура ринку

18

21

17

16

17

16

14

18

15

16

Стан економіки

12

11

12

15

12

11

11

12

13

16

Особливості економічних відносин

 

17

 

16

 

18

 

20

 

15

 

15

 

16

 

19

 

14

 

19

Стан техніки і технології

15

18

20

18

19

17

11

20

17

16

Соціально-культурні обставини

15

12

12

15

13

17

14

14

11

14

Міжнародне оточення

16

15

13

15

13

13

17

15

8

14

Науково-технічний прогрес

20

16

18

23

17

15

17

16

16

17

Міжнародні події

14

19

15

31

15

13

13

17

10

13

Рівень інформованості суспільства

 

20

 

11

 

16

 

15

 

15

 

17

 

15

 

16

 

7

 

17

Політичні обставини

16

18

19

18

13

13

14

5

8

13

 

Як бачимо, найбільші значення коефіцієнтів вагомості належать таким факторам, як інноваційні ресурси машинобудівних підприємств, використовувані організаційні структури управління машинобудівними  підприємствами, постачальники, споживачі, інфраструктура ринку, особливості економічних відносин, стан техніки і технології, соціально-культурні обставини, науково-технічний прогрес, міжнародні події, рівень інформованості суспільства.

Одним з важливих завдань, яке слід виконати для інформаційного забезпечення процесу оцінювання і регулювання ІРМП є групування факторів, які впливають на інноваційний розвиток і їх дослідження на предмет виявлення закономірностей зміни їх ознак в різних економіко-соціальних умовах. Це завдання доцільно виконати за допомогою інструментарію кластерного аналізу. Дані табл. 2.3 є фактично вихідною матрицею, на основі якої слід будувати матрицю ізоморфних відстаней (додаток Г) між досліджуваними об’єктами.

Застосування кластерного аналізу за допомогою пакету прикладних програм Excel дозволило виділити первинні ланцюжки відстаней між досліджуваними об’єктами (факторами, що впливають на інноваційний розвиток підприємства) і здійснити розрахунок відстаней між ланцюжками (табл. 2.4).

Таблиця 2.3

Значення коефіцієнтів, які характеризують силу впливу факторів на інноваційний розвиток машинобудівних підприємств

Фактори

Експерти

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Інноваційні ресурси машинобудівного підприємства

0,62

0,64

0,64

0,6

0,6

0,76

0,64

0,68

0,56

0,44

0,68

Організаційна структура управління машинобудівним підприємством

0,62

0,48

0,68

0,72

0,64

0,6

0,72

0,6

0,72

0,44

0,64

Використовуваний стиль керівництва

0,56

0,6

0,6

0,56

0,52

0,64

0,68

0,6

0,52

0,52

0,36

Цілі машинобудівного підприємства

0,59

0,64

0,56

0,64

0,52

0,68

0,68

0,64

0,64

0,36

0,6

Використовувані технології

0,44

0,6

0,64

0,56

0,56

0,12

0,28

0,6

0,6

0,4

0,04

Розвиненість видів діяльностей машинобудівного підприємства

0,18

0

0

0,04

0,28

0,32

0,28

0,24

0,04

0,36

0,28

Морально-етичні норми, що діють на машинобудівному підприємстві

0,23

0,12

0,12

0,04

0,24

0,32

0,24

0,24

0,08

0,56

0,4

Соціально-психологічний клімат на машинобудівному підприємстві

0,27

0,24

0,16

0,12

0,24

0,32

0,44

0,28

0,16

0,52

0,28

Профспілки

0,27

0,16

0,2

0,12

0,36

0,28

0,28

0,28

0,2

0,48

0,36

Партії та інші громадські організації

0,33

0,24

0,2

0,24

0,64

0,24

0,24

0,32

0,24

0,6

0,36

Постачальники сировини і матеріалів для машинобудівних підприємств

0,63

0,6

0,68

0,68

0,64

0,68

0,56

0,64

0,6

0,64

0,6

Законодавчі акти

0,30

0,36

0,32

0,24

0,08

0,32

0,36

0,32

0,24

0,52

0,32

Органи державної влади

0,35

0,28

0,32

0,32

0,12

0,44

0,28

0,44

0,36

0,64

0,36

Споживачі продукції машинобудування

0,61

0,72

0,6

0,68

0,4

0,64

0,64

0,52

0,64

0,64

0,64

Система економічних відносин у державі

0,43

0,4

0,44

0,4

0,2

0,32

0,44

0,52

0,44

0,72

0,48

Конкуренти машинобудівних

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Продовження табл. 2.3

підприємств

0,41

0,4

0,4

0,52

0,32

0,4

0,48

0,4

0,36

0,48

0,36

Інфраструктура ринку

0,67

0,72

0,84

0,68

0,64

0,68

0,64

0,56

0,72

0,6

0,64

Стан економіки

0,5

0,48

0,44

0,48

0,6

0,48

0,44

0,44

0,48

0,52

0,64

Особливості економічних відносин

0,67

0,68

0,64

0,72

0,8

0,6

0,6

0,64

0,76

0,56

0,76

Стан техніки і технології

0,68

0,6

0,72

0,8

0,72

0,76

0,68

0,44

0,8

0,68

0,64

Соціально-культурні обставини

0,54

0,6

0,48

0,48

0,6

0,52

0,68

0,56

0,56

0,44

0,56

Міжнародне оточення

0,55

0,64

0,6

0,52

0,6

0,52

0,52

0,68

0,6

0,32

0,56

Науково-технічний прогрес

0,7

0,8

0,64

0,72

0,92

0,68

0,6

0,68

0,64

0,64

0,68

Міжнародні події

0,64

0,56

0,76

0,6

1,24

0,6

0,52

0,52

0,68

0,4

0,52

Рівень інформованості суспільства

0,59

0,8

0,44

0,64

0,6

0,6

0,68

0,6

0,64

0,28

0,68

Політичні обставини

0,54

0,64

0,72

0,76

0,72

0,52

0,52

0,56

0,2

0,32

0,52

 

          Застосування засобів кластерного аналізу досліджуваних об’єктів привела до їх розподілу на вісім груп (ланцюжків), а саме:

1)

1

0,03158

4

0,04532

2

0,05251

21

0,05175

25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2)

3

0,04931

11

0,03525

17

0,04248

20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)

5

0,13873

22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4)

6

0,12159

7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5)

8

0,08718

9

0,08375

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6)

12

0,05668

15

0,06095

13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7)

14

0,04347

16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8)

18

0,03553

19

0,03521

23

0,08183

24

0,11297

26

 

На основі визначених з табл. 2.4 мінімальних відстаней між ланцюжками (1;2) – 0,043098; (2;8) – 0,041574; (3;1) – 0,043612; (4;5) – 0,100592; (5;4) – 0,100592; (6;7) – 0,080435; (7;2) – 0,046578; (8;2) – 0,041574 можливим є побудувати кластери. Побудова кластерів вимагає порівняння відстаней між досліджуваними об’єктами із критичною відстанню (визначається шляхом вибору максимальної відстані серед мінімальних відстаней до найближчого об’єкта).

Таблиця 2.4

Матриця міжланцюжкових відстаней

 

Ланцюжки

1

2

3

4

5

6

7

8

1

0

0,043098

0,043612

0,215842

0,129477

0,111943

0,056483

0,045637

(0; 0)

(1; 11)

(4; 22)

(21; 7)

(21; 9)

(21; 15)

(4; 14)

(2; 19)

2

0,043098

0

0,056336

0,207296

0,123786

0,094543

0,046578

0,041574

(1; 11)

(0; 0)

(17; 22)

(11; 7)

(11; 9)

(11; 15)

(17; 14)

(11; 23)

3

0,043612

0,056336

0

0,24275

0,156189

0,126579

0,076632

0,047561

(4; 22)

(17; 22)

(0; 0)

(22; 7)

(22; 9)

(22; 15)

(22; 14)

(22; 19)

4

0,215842

0,207296

0,24275

0

0,100592

0,161842

0,208566

0,18961

(21; 7)

(11; 7)

(22; 7)

(0; 0)

(7; 9)

(7; 13)

(7; 16)

(7; 18)

5

0,129477

0,123786

0,156189

0,100592

0

0,101832

0,131464

0,10409

(21; 9)

(11; 9)

(22; 9)

(7; 9)

(0; 0)

(8; 12)

(8; 16)

(9; 18)

6

0,111943

0,094543

0,126579

0,161842

0,101832

0

0,080435

0,103672

(21; 15)

(11; 15)

(22; 15)

(7; 13)

(8; 12)

(0; 0)

(15; 16)

(15; 18)

7

0,056483

0,046578

0,076632

0,208566

0,131464

0,080435

0

0,063216

(4; 14)

(17; 14)

(22; 14)

(7; 16)

(8; 16)

(15; 16)

(0; 0)

(14; 19)

8

0,045637

0,041574

0,047561

0,18961

0,10409

0,103672

0,063216

0

(2; 19)

(11; 23)

(22; 19)

(7; 18)

(9; 18)

(15; 18)

(14; 19)

(0; 0)

                   

 

Як видно з матриці ізоморфних відстаней (див. додаток Г) мінімальними значеннями ізоморфних відстаней для кожного із 26-ти об’єктів відповідно є: 0,031584; 0,04532; 0,049319; 0,042404; 0,138732; 0,12159; 0,100592; 0,087184; 0,083754; 0,083754; 0,035252; 0,056686; 0,06059; 0,046578; 0,056686; 0,04347; 0,035252; 0,035533; 0,035215; 0,042486; 0,042404; 0,043612; 0,041574; 0,081833; 0,051753; 0,08653. З числа мінімальних значень ізоморфних відстаней критичною є відстань між двадцять другим і п’ятим об’єктом – 0,138732.

Як бачимо, п’ятий об’єкт є критичною точкою, яка розділила загальну сукупність об’єктів на три кластери: перший (1, 2, 3 і 4 об’єкти), другий (п’ятий об’єкт), третій (6-26 об’єкти). Побудовані кластери дозволяють наочно побачити відстані між досліджуваними об’єктами, але не дозволяють відстежити взаємозв’язки між ними. Логічним продовженням кластерного аналізу є побудова дендриту шляхом використання наведених вище ланцюжків і міжланцюжкових відстаней (рис. 2.3).

Об’єкти, відстань між якими менша критичної, об’єднують в один кластер. На рис. 2.2 показано побудовані кластери.

Побудовані дендрити відображають зв’язки між досліджуваними об’єктами. Як видно з табл. 2.4 перший ланцюжок пов'язаний із другим, другий із восьмим, третій із першим, четвертий із п’ятим, п’ятий із четвертим, шостий із сьомим, сьомий із другим, восьмий із другим. У цій же ж таблиці конкретизовано об’єкти, які пов’язують ланцюжки між собою.

Таким чином, за результатами проведених досліджень, бачимо, що утворилось два дендрити. Тобто дві сукупності об’єктів, відстань між якими є більшою за критичну. Результати проведених досліджень слід використовувати при формуванні рішень щодо обмеження або стимулювання дії тих чи інших факторів, що впливають на ІРМП.

Для використання результатів проведеного дослідження на практиці аналітику слід ідентифікувати фактори, оцінити їх дію на результативну ознаку, вибрати шляхи впливу на фактор, сформувати і реалізувати управлінське рішення. Подальші дослідження доцільно проводити у напрямку формування економіко-математичних моделей оптимізації управління ІРМП із врахуванням факторів, які на нього діють.

2.3. Оцінювання рівня інноваційного розвитку підприємств

         Інноваційний розвиток машинобудівних підприємств є одним з основних об’єктів управління в системі інноваційного менеджменту. Дослідження матеріалів машинобудівних підприємств (ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту», ВАТ «Львівсільмаш», ВАТ «Первомайський завод «Фрегат», ВАТ «Одеський завод радіальносвердлильних верстатів», ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ВАТ «Сокирянський машинобудівний завод», ВАТ «Чернівецький ремонтно-механічний завод») показало, що для забезпечення ефективного управління цим об’єктом, керівники машинобудівних підприємств повинні володіти інформацією про його рівень. Огляд та аналіз літературних джерел показав, що автори, які опублікували праці щодо інноваційної діяльності машинобудівних підприємств наводять методики оцінювання: інноваційного потенціалу підприємств; рівня ефективності інноваційних проектів; рівня техніко-технологічної бази машинобудівних підприємств тощо [16; 23; 24; 45; 51; 52; 56; 57; 60; 71; 73 та інші]. Критичний аналіз існуючих підходів дозволяє стверджувати, що фактично жодна з них всесторонньо і комплексно не відображає рівня ІРМП.

         Проведені узагальнення відомих досліджень у сфері інноваційного менеджменту, а також результати власних досліджень показали, що методичні рекомендації з оцінювання ІРМП повинні характеризуватись комплексністю та універсальністю. У цьому випадку під комплексністю слід розуміти відображення у методичних рекомендаціях таких характеристик ІРМП, як  кількість і рівень економічної ефективності реалізації інновацій, потенціал машинобудівних підприємств щодо розроблення і впровадження інновацій, готовність персоналу машинобудівних підприємств до змін (інновацій). Щодо універсальності, то під нею маємо на увазі придатність методичних рекомендацій з оцінювання рівня інноваційного розвитку будь-якого машинобудівних підприємств.

Базуючись на процесійному науковому підході (передбачає розгляд досліджуваного об’єкта з позиції уточнення послідовності взаємодії його складових елементів), загальноприйнятій послідовності етапів наукового дослідження у дисертації уточнено етапи оцінювання ІРМП. До них віднесено: дослідження кількості та рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій; оцінювання ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій; розрахунок узагальненого показника кількості та рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій; оцінювання інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства; оцінювання готовності працівників машинобудівних підприємств до змін; розрахунок комплексного показника ІРМП.

Вказана послідовність відображає з позиції процесійного підходу сутність запропонованих методичних рекомендацій з оцінювання ІРМП. Вона полягає в інтегруванні часткових показників ІРМП у комплексний показник шляхом застосування коефіцієнтів вагомості часткових показників. З метою визначення значення коефіцієнтів вагомості використовуваних показників протягом 2005 року серед фінансових аналітиків машинобудівних підприємств було проведено анкетне опитування. Його результати представлені у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Результати експертного дослідження

Назви показників

Середні значення коефіцієнтів вагомості*

Коефіцієнт вагомості показника кількості реалізованих машинобудівним підприємством інновацій

 

 

0,3

Коефіцієнти вагомості інновацій якісно нового характеру, покращеного та інновацій, застосованих підприємством у новій сфері

 

 

по 0,33 кожен

 Коефіцієнт вагомості показника рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій

 

 

0,7

Узагальнюючий показник кількості та рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій

 

 

0,6210

Плинність працівників високої кваліфікації

0,22

Питома вага інженерно-технічного персоналу і науковців

0,15

Показник винахідницької активності

0,07

Показник освітнього рівня

0,23

Коефіцієнт фізичного старіння кадрів

0,33

Узагальнюючий показник інтелектуального і кадрового потенціалу машинобудівного підприємства

 

 

0,42

Коефіцієнт прогресивності технологій

0,02

Коефіцієнт прогресивності продукції

0,24

Коефіцієнт технологічного потенціалу

0,74

Узагальнюючий показник технологічного потенціалу машинобудівного підприємства

 

0,22

Частка витрат на НДДКР в обсязі товарної продукції

0,31

Частка наукових, інженерних і технічних кадрів у загальній чисельності зайнятих

 

0,69

Рівень адаптаційних можливостей

0,07

Рівень росту конкурентного потенціалу

0,12

Рівень можливостей з розширення ринку

0,22

Рівень можливостей із зростання прибутку

0,3

Рівень можливостей із підвищення економічної

 

 

 

Продовження табл. 2.5

безпеки

0,17

Рівень можливостей підвищення іміджу

0,12

Узагальнюючий показник інтерфейсного потенціалу

0,07

Коефіцієнт повноти інформації

0,4

Коефіцієнт точності інформації

0,21

Коефіцієнт суперечливості інформації

0,39

Узагальнюючий показник інформаційного потенціалу підприємства

 

0,13

Частка ринку, яку займає машинобудівне підприємство

 

0,31

Рівень конкурентної позиції машинобудівних підприємств і здатності протидіяти конкурентному тиску

 

 

0,44

Рівень адаптаційних можливостей машинобудівних підприємств до змін ситуації на ринку

 

0,25

Узагальнюючий показник ринкового потенціалу

0,16

Узагальнюючий показник інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства

 

0,1318

Коефіцієнт вагомості показника відповідності цілей реалізації інновації цілям машинобудівних підприємств і цілям працівників

 

 

0,9

Коефіцієнт вагомості узагальнюючого коефіцієнта інформованості працівників щодо особливостей реалізації інновацій

 

 

0,1

Показник готовності працівників машинобудівних підприємств до змін

 

0,2472

Примітки: середні значення коефіцієнтів вагомості досліджуваних показників у комплексному показнику ІРМП

 

Першим етапом оцінювання рівня інноваційного розвитку є аналізування кількості реалізації машинобудівним підприємством інновацій. Вагомість значення даного показника залежить від машинобудівного підприємства, інноваційний розвиток якого оцінюється. Об’єктивним є те, що новостворене підприємство на момент його формування може застосовувати або не застосовувати продуктові чи технологічні інновації. Слід враховувати також те, що новостворені машинобудівні підприємства можуть відрізнятись один від одного рівнем застосовуваних нововведень, тобто можуть використовувати якісно нові продукти і технології, дещо покращенні чи видозмінені продукти і технології або застосовувати їх у новій сфері.

Вказані параметри є тим нівелюючим фактором, який забезпечує у процесі аналізу кількості реалізації підприємством інновацій співмірність показників новостворених машинобудівних підприємств, які реалізовують інновації, і показників машинобудівних підприємств, що тривалий час займаються господарською діяльністю і мають досвід у реалізації інновацій.

З огляду на вищевказане, новостворені машинобудівні підприємства, як і діючі, доцільно аналізувати на предмет кількості та рівня економічної ефективності реалізації інновацій, якщо вони створені на основі застосування нових технологій чи випуску нових продуктів. Проте, слід враховувати, що машинобудівні підприємства, які існують на ринку тривалий час, піддаються аналізу на предмет кількості реалізації інновацій у статиці і динаміці. Своєю чергою, новостворені машинобудівні підприємства можуть аналізуватись лише на предмет кількості реалізації інновацій у статиці.

Першим етапом оцінювання рівня ІРМП є дослідження інновацій, реалізованих машинобудівним підприємством у статиці і динаміці із врахуванням їх характеру. Виконання цього завдання передбачає:

1)          розрахунок кількості інновацій, реалізованих машинобудівним підприємством у статиці:

Cp = Cr +Can + Cv + Cz + Cu ,                                     (2.4)

де Cr – кількість інновацій, реалізованих щодо постачання машинобудівного підприємства сировиною, матеріалами та іншими видами ресурсів;

Can – кількість інновацій, реалізованих у сфері формування асортименту і номенклатури продукції машинобудівного підприємства;

 Cv – кількість інновацій, реалізованих щодо технічних і технологічних умов виробництва продукції;

 Cz – кількість інновацій, реалізованих у збутовій і маркетинговій діяльності машинобудівного підприємства;

 Cu – кількість інновацій, реалізованих у сфері управління машинобудівним підприємством;

2)          розрахунок кількості інновацій, реалізованих машинобудівним підприємством у динаміці:

,                                      (2.5)

де – кількість інновацій, що реалізовані машинобудівним підприємством у і-му періоді;

n – кількість періодів;

і – порядковий номер періоду;

3)    ідентифікація характеру реалізованих інновацій (якісно нові, покращені, застосовані у новій сфері);

4)    розрахунок коефіцієнта врахування характеру інновацій, реалізованих машинобудівним підприємством:

                                      (2.6)

де Ij – кількість якісно нових інновацій;

Ip – кількість покращених інновацій;

Iz –кількість інновацій, застосованих підприємством у новій сфері;

kj, kp, kz – коефіцієнти вагомості інновацій певного характеру.

Другим етапом оцінювання рівня ІРМП є аналізування рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій. Огляд та аналіз літературних джерел показав, що при оцінюванні ефективності реалізації інновацій найбільш часто використовують такі методи: окупності капіталовкладень, індексу доходності, поточної вартості, розрахунку внутрішньої норми доходності тощо (табл. 2.6). На підставі врахування недоліків вищенаведених методів оцінювання ефективності інноваційної діяльності у дисертації розроблено власний методичний підхід до оцінювання ефективності інноваційної діяльності, який базується на залежності:

                               (2.7)

де      E – показник оцінювання рівня економічної ефективності інноваційної діяльності машинобудівного підприємства;

R – величина чистого прибутку підприємства за сприятливих умов;

Ri – значення можливих варіантів очікуваного прибутку підприємства;

 – середнє очікуване значення прибутку підприємства;

Рi – можлива відносна частота отримання окремих варіантів очікуваного прибутку;

m – кількість варіантів значень очікуваного прибутку підприємства;

О – обсяг інвестицій, здійснених у інноваційну діяльність машинобудівного підприємства.

Таблиця 2.6

Методи для оцінювання ефективності реалізації інновацій [42, с.512; 48, с.68; 51, с.440-442; 55, с.230-232; 64, с.59-60; 65, с.465; 71, с.129; 121, с.199; 133, с.381-383]

Назви методів і їх сутність

Недоліки методів

Метод окупності капіталовкладень. Окупність капіталовкладень розраховується як співвідношення обсягу здійснених інвестицій до річного обсягу позитивного (додаткового) грошового потоку або чистого річного прибутку

Не враховує майбутню вартість грошей в умовах підвищеної інфляції, різких коливань відсоткової ставки і низької норми внутрішніх нагромаджень. Цей метод є не достатньо точним. Він не враховує структуру і розподіл у часі інвестицій, які залучаються для реалізації інноваційного проекту, а також інші фактори, окремі з яких піддаються тільки змістовному, а не формальному врахуванню

Метод індексу доходності. Індекс доходності розраховується як відношення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків до початкових інвестицій

Використання методу індексу доходності не забезпечує точності оцінювання ефективності проекту. Відсотки за кредит і величина амортизаційних відрахувань прямо впливають на величину чистого прибутку машинобудівного підприємства.

 

 

Продовження табл. 2.6

 

Амортизаційні відрахування і відсотки за кредит відносяться на собівартість готової продукції. Використання у розрахунку індексу доходності величини чистого прибутку, амортизаційних відрахувань і сплаченого відсотка за кредит означає подвійний рахунок, завищення

результативності реалізації проекту

Метод поточної вартості. Розрахунок ефективності інновацій за цим методом здійснюється за допомогою формули:

С0 = Sn : (1+K)n,

де Sn – сума грошових надходжень;

К – процентна ставка за період n;

n – кількість періодів.

Недоліками цього методу є:

- дисконтна ставка враховує ризик зниження вартості грошей у часі, але не враховує інші види ризиків;

- у розрахунку не враховано коефіцієнт сплати податку з прибутку.

Метод розрахунку внутрішньої норми доходності (IRR). Сутність цього методу полягає у виявленні норми дисконту, при якій величина приведених доходів дорівнює величині приведених інвестицій. Внутрішня ставка дисконту повинна дорівнювати необхідній для інвестора нормі доходу

Недоліками цього методу є:

-         ставка дисконту є незмінною, що ускладнює розрахунок і не забезпечує його точності;

-         значення внутрішньої ставки доходності не характеризується адитивністю, тобто, якщо проект реалізації інновацій передбачатиме різні джерела фінансування і отримання доходів, то для кожного окремого випадку необхідно розраховувати IRR. Кожне з розрахованих значень частково характеризують проект.

Метод розрахунку середньої ставки доходу. Цей метод передбачає оцінювання ефективності вкладання коштів шляхом співвідношення середніх чистих доходів до середнього обсягу здійснених інвестицій

Недоліками цього методу є:

-               у розрахунку використовується середнє значення чистого прибутку, а не прибутку до оподаткування, що також зумовлює ймовірність завищених або занижених результатів оцінювання;

-               при розрахунку середньої ставки доходу не враховується NPV здійснених інвестицій.

Метод розрахунку економічної ефективності НТП. В основу методу покладено показник річного

Незважаючи на економічну значимість цього показника його слід розраховувати у комплексі з відносними показниками,

Продовження табл. 2.6

економічного ефекту, який розраховують  шляхом співставлення приведених витрат на замінюване та нове обладнання

які відображають рівень ефективності застосування нових предметів і засобів праці

Метод розрахунку інтегрального показника ефективності інвестицій. Цей метод базується на обчисленні співвідношення сукупної величини витрат на виробництво готової продукції до обсягу витрат, пов’язаних із застосуванням інновацій при виробництві інноваційної продукції, виробництво якої було розпочато і завершено у аналізованому періоді.

Недоліками цього методу є те, що він не враховує вартість грошей у часі, величини прибутку, його

рівня, а також ймовірності реалізації різного роду ризиків у інноваційній діяльності

 

 

Даний підхід дозволяє максимально врахувати понесені машинобудівним підприємством витрати, що пов’язані з інноваційною діяльністю, тобто дає можливість визначення об’єктивної величини отримуваного прибутку.

Третім етапом оцінювання ІРМП є розрахунок узагальнюючого показника кількості та рівня економічної ефективності реалізації підприємством інновацій:

                                           (2.7)

де K1 – коефіцієнт вагомості показника кількості реалізації машинобудівним підприємством інновацій;

  K2 – коефіцієнт вагомості показника рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій.

Значення коефіцієнтів вагомості (К1 і К2), які отримано методом експертних оцінок, наведено у табл. 2.5.

 

Четвертим етапом оцінювання рівня ІРМП є аналізування його інноваційного потенціалу. Огляд та аналіз літературних джерел, зокрема праць Н.Чухрай, І.Циглика, К.Янковського, С.Ілляшенка, О.Василенка, О.Волкова, М.Денисенка та ін. дозволяє стверджувати, що більшість методик оцінювання інноваційного потенціалу за змістом відповідають сутності уточненого нами поняття “інноваційний потенціал”. Щоправда, проаналізовані методичні рекомендації дещо однобоко висвітлюють сутність даного поняття. Так, О.Василенко інноваційний потенціал оцінює лише з позиції технічного рівня виробництва і нововведень [23-24]. Подібну позицію займають також О.Волков та І.Циглик з групою співавторів. Дослідники пропонують оцінювати інноваційний потенціал з позицій техніко-технологічної бази машинобудівного підприємства. При цьому наводять показники стану, руху, вартості основних фондів, коефіцієнти фондомісткості і фондовіддачі тощо [135, с. 205-216]. К.Янковський та І.Мухарь, розкриваючи сутність інноваційного потенціалу і ефективності інновацій, а також наводячи методичні рекомендації з оцінювання, більш комплексно врахували його складові. Виконати це завдання вдалося шляхом уточнення критеріїв, які визначають рівень інноваційного потенціалу. До них дослідники віднесли: цілі, стратегію, політику і вартість підприємства; відповідність інноваційного проекту поточній стратегії; часовий аспект ризику; вартість науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; очікувана норма прибутку тощо. Загалом авторами виділено 36 критеріїв, які характеризують інноваційний потенціал [150, с. 48-54]. Одним із суттєвих недоліків запропонованого підходу є те, що дослідники не систематизували критерії, які характеризують потенціал і ефективність реалізації інновацій, а також не уточнили математичної залежності між наведеними критеріями.

Один із методичних підходів до оцінювання інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства, що заслуговує на увагу, запропонував С.Ілляшенко [56-57]. Автор пропонує оцінювати інноваційний потенціал машинобудівних підприємств як узагальнюючий показник, що відображає інтелектуальний, кадровий, технологічний, науково-дослідний, інтерфейсний, інформаційний та ринковий потенціал машинобудівного підприємства. Дослідник розробив механізм оцінювання інноваційного потенціалу і вказав межі коливань показників, за якими слід здійснювати інтегральну оцінку потенціалу [56, с.226-236; 57, с. 68-91].

У табл. 2.7 наведено показники, які слід розраховувати під час оцінювання інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств.

Таблиця 2.7

Показники, які слід розрахувати в процесі оцінювання інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств

№ з/п

Назви показників

Способи розрахунку

1. Показники, які характеризують інтелектуальний і кадровий потенціал (інтелектуальні і кадрові ресурси)

1.1.

Плинність працівників високої кваліфікації

де Рz – кількість працівників, що звільнились;

Рzagзагальна кількість працівників даної кваліфікації.

1.2.

Питома вага інженерно-технічного персоналу і науковців

де Pn – кількість інженерно-технічного

персоналу і науковців;

Pzkp – загальна кількість працюючих.

1.3.

Показник винахідницької (раціоналізаторської) активності

де V – кількість винаходів.

1.4.

Показник освітнього рівня

де Ov – кількість осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності машинобудівного підприємства.

1.5.

Коефіцієнт фізичного старіння кадрів

де Рр – кількість працівників пенсійного віку.

1.6.

Частка витрат на НДДКР в обсязі товарної продукції

де Vn – обсяг витрат на НДДКР;

 

 

Продовження табл. 2.7

 

 

То – обсяг товарної продукції.

1.7.

Частка витрат на використання науково-технічних досягнень в обсязі товарної продукції

де Vnd – обсяг витрат на використання науково-технічних досягнень.

1.8.

Частка наукових, інженерних і технічних кадрів у загальній чисельності зайнятих

де Np – кількість наукових, інженерних і технічних кадрів.

2. Показники, які характеризують технологічний потенціал (техніко-технологічні ресурси)

2.1.

Коефіцієнт прогресивності технологій

де Ts – кількість використовуваних прогресивних сучасних технологій;

Tzag – загальна кількість використовуваних технологій.

2.2.

Коефіцієнт прогресивності продукції

де Np – кількість найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції;

Zp – загальна кількість найменувань виробленої продукції.

2.3.

Коефіцієнт технологічного потенціалу

де Tt – кількість технічних і технологічних рішень на рівні винаходів;

Rzag – загальна кількість нових рішень, використовуваних у виробничому процесі.

3. Показники, які характеризують інтерфейсний потенціал (характеризують можливість приведення у відповідність різнонаправлених інтересів суб’єктів інноваційного процесу)

3.1.

Рівень адаптаційних можливостей

 

 

 

 

 

Визначаються у балах методом експертних оцінок і бали переводяться у коефіцієнти

3.2.

Рівень росту конкурентного потенціалу

3.3.

Рівень можливостей з розширення ринку

3.4.

Рівень можливостей із зростання прибутку

3.5.

Рівень можливостей із підвищення економічної безпеки

3.6.

Рівень можливостей підвищення іміджу

4. Показники, які характеризують інформаційний потенціал (інформаційні ресурси)

 

Продовження табл. 2.7

4.1.

Коефіцієнт повноти інформації

де Ifобсяг інформації, що є в розпорядженні особи, що приймає рішення;

In – обсяг інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення.

4.2.

Коефіцієнт точності інформації

де Ir – обсяг релевантної інформації;

Izag – загальний обсяг наявної інформації.

4.3.

Коефіцієнт суперечливості інформації

де Sn – кількість незалежних свідчень на користь ухвалення рішення;

Szag – загальна кількість незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.

5. Показники, які характеризують ринковий потенціал (характеризують ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку машинобудівних підприємств зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем)

5.1.

Частка ринку, яку займає підприємство

де Rp – обсяг ринку, який обслуговує підприємство;

Mr – загальна місткість ринку.

5.2.

Рівень конкурентної позиції машинобудівних підприємств і здатності протидіяти конкурентному тиску

 

 

 

Визначаються у балах методом експертних оцінок і бали переводяться у коефіцієнти

5.3.

Рівень адаптаційних можливостей машинобудівних підприємств до змін ситуації на ринку

Примітки: таблицю сформовано на основі праць [56; 57].

 

У результаті розрахунку показників, що наведені у табл. 2.7, а також їх коефіцієнтів вагомості (див. табл. 2.5) можливим є розрахувати комплексний показник інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства:

де  – комплексний показник інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства;

 – узагальнюючий показник інтелектуального і кадрового потенціалу машинобудівного підприємства;

 – узагальнюючий показник технологічного потенціалу машинобудівного підприємства;

 – узагальнюючий показник інтерфейсного потенціалу машинобудівного підприємства;

 – узагальнюючий показник інформаційного потенціалу;

 – узагальнюючий показник ринкового потенціалу;

 – коефіцієнти вагомості узагальнюючих показників.

П’ятий етап запропонованого методичного підходу щодо оцінювання рівня інноваційного розвитку передбачає аналіз готовності працівників машинобудівних підприємств до змін. Під готовністю у даному випадку розуміється позитивне психологічне, емоційне сприйняття рішень керівників машинобудівних підприємств щодо реалізації нововведень.

 

Готовність працівників машинобудівних підприємств до змін (інновацій) залежить від їх інформованості про вид інновацій, їх характер, наслідки реалізації, а також від зацікавленості працівників у їх реалізації. З огляду на це, оцінювання рівня готовності працівників до змін слід здійснювати з позицій аналізування відповідності цілей організації цілям реалізації інновацій і цілям працівників, а також з позицій визначення рівня інформованості працівників щодо інновацій, які планують реалізувати керівники машинобудівного підприємства. Проведені дослідження показали, що для оцінювання відповідності цілей інноваційної діяльності цілям організації та цілям працівників машинобудівних підприємств доцільно використовувати коефіцієнт Фехнера (І). Його визначають як відношення різниці числа знаків лінійних відхилень факторної та результативної ознак, що збігаються, та числа знаків, що не збігаються, до загального числа відхилень ознак від середніх [86, с. 93-94]. Для застосування даного методу на практиці керівникам машинобудівних підприємств доцільно провести серед працівників анкетне опитування, у якому працівникам пропонується проставити бали відповідності цілей інноваційної діяльності цілям машинобудівних підприємств і цілям працівників. При цьому кількість представлених у анкеті цілей у розрізі кожної із груп має бути однаковою.

Отримавши бали, їх слід сумувати у розрізі кожної порівнюваної пари цілей, а після цього визначити відхилення суми балів по кожній цілі від середньої величини балів по всіх цілях. Тільки після виконання вказаних операцій можливим є розрахувати коефіцієнт Фехнера:

,                                                (2.8)

де A – кількість знаків, які збіглись при порівнянні балів присвоєних експертами цілям;

B – кількість знаків, які не збіглись при порівнянні балів присвоєних експертами цілям;

C – загальна кількість відхилень ознак від середніх.

Значення коефіцієнта “І” змінюється від “-1” до “+1”, і чим воно ближче до одиниці, тим зв’язок між цілями тісніший.

Щодо рівня інформованості працівників машинобудівних підприємств про особливості нововведень та наслідки їх реалізації, то в результаті проведених досліджень його пропонується визначити шляхом усного або письмового опитування працівників машинобудівних підприємств. Перелік питань для працівників керуючої та керованої підсистем управління повинен дещо відрізняється. Це пов’язано з тим, що керівники машинобудівних підприємств мають володіти ширшою інформацією про інновації, які реалізовуватимуться на підприємстві, ніж робітники і службовці. Окрім загальних, спільних для усіх питань, вони повинні включати питання про вид і характер інновації, про стратегію реалізації інновації та відповідальність за її успішність.

Бали, проставлені працівниками, слід обробити за допомогою розрахунку індивідуальних та узагальнюючого коефіцієнта інформованості. При розрахунку варто використовувати формулу:

,                                                (2.9)

де Kin – індивідуальний коефіцієнт інформованості працівників щодо особливостей реалізації інновацій;

- сума фактично присвоєних конкретним працівником балів кожному і-тому поставленому йому питанню;

- максимальна сума балів, які працівник міг присвоїти кожному і-тому поставленому йому питанню;

n – кількість питань;

         При цьому діє умова Kin = 1.

         Своєю чергою узагальнюючий коефіцієнт інформованості працівників можна розрахувати за формулою:

,                                      (2.10)

де Kinu – узагальнюючий коефіцієнт інформованості працівників щодо особливостей реалізації інновацій;

t – кількість коефіцієнтів поінформованості;

m – порядковий номер коефіцієнта поінформованості

Використовуючи дані табл. 2.5, а також значення вищенаведених формул можливим є оцінити готовність працівників машинобудівних підприємств до змін:

                                          (2.11)

де Gp – показник готовності працівників машинобудівних підприємств до змін;

K8 – коефіцієнт вагомості показника відповідності цілей реалізації інновації цілям машинобудівних підприємств і цілям працівників;

K9 – коефіцієнт вагомості узагальнюючого коефіцієнта інформованості працівників щодо особливостей реалізації інновацій.

Завершальним етапом оцінювання рівня ІРМП є розрахунок комплексного показника ІРМП як суми усіх вище розрахованим показників із врахуванням їх коефіцієнтів вагомості (див. табл. 2.5)

                             (2.12)

де K10 – коефіцієнт вагомості узагальненого показника кількості та рівня економічної ефективності реалізації підприємством інновацій

K11 – коефіцієнт вагомості показника, який характеризує інноваційний потенціал підприємства;

K12 – коефіцієнт вагомості показника готовності працівників машинобудівних підприємств до змін.

Чим ближче значення PIRP до одиниці тим вищим є ІРМП. З метою більш конкретного трактування значень PIRP результати його розрахунку слід оцінювати за вербально-числовою шкалою, яка побудована на принципі загальновідомої шкали Харінгтона (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Вербально-числова шкала трактування значень PIRP

Градація інтенсивності якості

Числові інтервали

Найвища

1,0 – 0,81

Висока

0,8 – 0,631

Середня

0,63 – 0,371

Низька

0,37 – 0,21

Надзвичайно низька

0,2 – 0

 

На рис. 2.4 показано етапи оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств. Як бачимо, у результаті ідентифікування ІРМП на рівні 1 відбувається прийняття рішення про завершення процедури оцінювання. Якщо ж значення PIRP не дорівнює 1, то для його трактування необхідно використати вербально-числову шкалу, що наведена у табл. 2.8. Коли встановлено, що значення PIRP є вищим за середній рівень, то потреби у продовженні оцінювання рівня ІРМП немає. Якщо ж фактичний рівень PIRP нижчий середнього, то слід проаналізувати фактори, які вплинули на значення PIRP, розробити заходи щодо підвищення його рівня і здійснити прогноз зміни значення PIRP під впливом розроблених заходів.

         Розглянемо умовний приклад оцінювання рівня ІРМП на основі вищенаведених методичних рекомендацій. У табл. 2.9 наведено вихідні дані для розрахунку кількості та рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій.

Використовуючи формули (2.3) – (2.5) і дані табл. 2.9 показник кількості реалізації інновацій у статиці (Ср) становитиме

Ср = 2+1+1 =4.

         З огляду на те, що у даному прикладі об’єктом виступає машинобудівне підприємство, на якому інновації реалізовані лише в одному з періодів, то показник кількості реалізації інновацій у динаміці (Сt) дорівнюватиме значенню Ср.

Рівень частоти реалізації підприємством інновацій (Сі) із врахуванням їх характеру становить

          Щодо рівня економічної ефективності реалізованих машинобудівним підприємством інновацій, її, як вже зазначалось, доцільно оцінювати за формулою (2.6). Використовуючи вищенаведену формулу і дані табл. 2.9 економічна ефективність реалізації машинобудівним підприємством інновацій становитиме

         Як бачимо, відповідно до наведених у джерелах [56; 57] умов рівень економічної ефективності реалізованих інновацій є надзвичайно низьким.

 

На підставі проведених розрахунків, використовуючи формулу (2.7) можливим є оцінити значення узагальнюючого показника кількості і рівня економічно ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій

 

 

Наступним етапом оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств є розрахунок показників, що характеризують інноваційний потенціал (табл. 2.10). Показники розраховані на основі даних табл. 2.5.

Таблиця 2.9

Вихідні дані для розрахунку кількості та рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій

з/п

Назви показників

Значення

показників

1

Інновації реалізовані у сфері формування асортименту і номенклатури продукції машинобудівного підприємства

 

 

2

2

Інновації, реалізовані щодо збуту продукції машинобудівного підприємства

 

1

3

Інновації, реалізовані у сфері управління  машинобудівним підприємством

1

4

Кількість інновацій, реалізованих машинобудівним підприємством протягом n періодів

 

4

5

Кількість періодів, протягом яких машинобудівне підприємство реалізовувало інновації, роки

 

1

6

Кількість якісно нових інновацій

2

7

Кількість покращених інновацій

0

8

Кількість фактів застосування машинобудівним підприємством інновацій у новій сфері

 

2

9

Величина отриманого чистого прибутку від реалізації інновацій, грн.

 

15000

10

Коефіцієнт варіації величини отриманого прибутку від реалізації інновацій, частки одиниці

 

0,24

11

Обсяг коштів, які інвестовано у розвиток інноваційної діяльності машинобудівного підприємства, грн.

 

212740

 

         На основі проведених розрахунків, а також вагових значень вищенаведених показників розрахуємо узагальнюючий показник інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства

 

Таблиця 2.10

Розрахунок показників, що характеризують інноваційний потенціал машинобудівного підприємства

 

Наступний етап запропонованого методичного підходу передбачає аналіз готовності працівників машинобудівних підприємств до змін. Використовуючи вихідні дані табл. 2.11, а також формули (2.8)-(2.11) значення узагальнюючого коефіцієнта інформованості працівників становитиме 2.

Таблиця 2.11

Вихідні дані для розрахунку показників готовності працівників машинобудівних підприємств до змін

Терміни реалізації цілей, місяці

Цілі організації

Цілі інноваційної діяльності

Цілі працівників

1

5

2

7

-

-

+

3

4

3

2

-

-

-

6

9

4

1

+

+

-

9

8

5

7

+

+

+

12

2

5

9

-

+

+

 

Примітки: у колонках 2-4 вказано бальну оцінку реалізації цілей. Максимальна сума балів, яка могла бути присвоєною конкретній цілі становить 10.

 

Результати розрахунку наведено у табл. 2.12

Таблиця 2.12

Результати розрахунку показників готовності працівників машинобудівного підприємства до змін

Часткові показники готовності працівників машинобудівного підприємства до змін

Узагальнюючий показник готовності працівників машинобудівного підприємства до змін

 

 

Використовуючи дані вищенаведених розрахунків, зокрема узагальнюючі показники (кількості та рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій, величини інноваційного потенціалу, готовності працівників машинобудівного підприємства до змін) їх вагові значення (див. табл. 2.5) і формулу (2.12) розрахуємо комплексний показник ІРМП:

Як бачимо, відповідно до вербально-числової шкали трактування значень PIRP (див. табл. 2.8) рівень ІРМП є низьким. Серед резервів, які можна використати для підвищення рівня ІРМП є інноваційний потенціал машинобудівного підприємства. У попередніх параграфах вказувалось, що його характеризують інноваційні ресурси машинобудівного підприємства, тобто ресурси, які можуть бути використаними для розробки нових ідей, підготовки їх до впровадження, а також для реалізації інновацій. З табл. 2.9 видно, що значення практично усіх узагальнюючих показників, які характеризують окремі складові інноваційного потенціалу є низькими, проте найнижчими є ті, які стосуються технологічних та інформаційних ресурсів. За результатами проведених досліджень до методів покращання технологічного та інформаційного забезпечення машинобудівних підприємств слід віднести:

·                   модернізацію використовуваного виробничого обладнання у напрямку досягнення економії на втратах від браку, нераціонального використання матеріалів і сировини, ліквідації простоїв від обслуговування механізмів, пристроїв тощо;

·                   раціоналізацію технологічних процесів у напрямку досягнення економії на витратах часу;

·                   розширення джерел отримання інформації про нові ідеї сформовані в колах науковців і підприємців та реалізовані інноваційні проекти іншими підприємствами;

·                   впровадження практики експериментального використання нових розробок у постачанні, виробництві, збуті та інших складових господарської діяльності машинобудівних підприємств з метою перевірки доцільності або непридатності ідей для підвищення результативності діяльності організації;

·                   формування моделі активного стимулювання ініціаторів інноваційних ідей як з числа працівників машинобудівних підприємств, так і сторонніх розробників;

·                   алгоритмізацію процесів отримання, обробки, зберігання і передачі інформації тощо.

         Організування процесу підвищення рівня ІРМП, виходячи із загальновідомих положень теорії менеджменту, слід здійснювати шляхом реалізації організаційних змін, а саме перерозподілу функцій і повноважень управлінських працівників у відповідності до сформованих цілей і заходів щодо їх досягнення. Організаційні зміни можуть полягати також у реорганізації використовуваної організаційної структури управління підприємством у напрямку створення нових підрозділів, наприклад відділу конструкторських розробок, лабораторії або цеху випробування експериментальних розробок, робочої групи з аналізу та удосконалення технологічних процесів тощо. Більшість організаційних змін, пов’язаних як з підвищенням рівня ІРМП, так і досягненням інших цілей вимагають розробки інструктивної і методичної документації, яка призначена регламентувати дії суб’єктів, у зв’язку із перерозподілом функцій та обов’язків та реорганізацією організаційної структури управління підприємством. Наявність вказаної документації сприятиме підвищенню відповідально працівників за ухвалення рішень і виконання робіт, налагодженню комунікаційних зв’язків між працівниками, стабілізації емоційно-психологічного клімату в колективі тощо.

 

Висновки до другого розділу

 

 

 

1. Одним з важливих елементів управління ІРМП є аналізування факторів, які на нього впливають. Дослідження показали, що сукупність факторів, які діють на ІРМП слід класифікувати на внутрішні і зовнішні, позитивні і негативні, прямі та непрямі, постійно діючі та тимчасово діючі, фактори які можна регулювати та фактори, які регулюванню не піддаються. У результаті проведених досліджень є підстави стверджувати, що фактично усі фактори, які діють на машинобудівні підприємства, впливають також на їх інноваційний розвиток. Так, факторами внутрішнього середовища машинобудівних підприємств є: ресурси, організаційна структура управління, стиль керівництва, цілі, види діяльності, використовувані технології, морально-етичний рівень працівників і соціально-психологічний клімат в організації. Ці фактори за різних умов можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на ІРМП.

Щодо зовнішніх факторів, то їх сутність характеризує умови, в яких суб’єкти інноваційної діяльності змушені формувати, ухвалювати і реалізовувати управлінські рішення. Фактори зовнішнього середовища є також факторами, які впливають на процес і ефективність оцінювання і регулювання ІРМП. Їх, як і фактори внутрішнього середовища доцільно розглядати з позицій: прямого і опосередкованого впливу; позитивної і негативної дії; постійної і періодичної дії на об’єкт дослідження. Усі зовнішні фактори постійно діють як на ІРМП загалом, так і на процес та ефективність оцінювання і регулювання ІРМП. Змінним є лише характер впливу того чи іншого фактору.

         Більшість факторів зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, незалежно від того належать вони до групи прямих чи непрямих, є фактично нерегульованими. Зокрема, до таких факторів належать: законодавчі акти, органи державної влади, система економічних відносин у державі, інфраструктура ринку, стан економіки, особливості економічних відносин, стан техніки і технології, соціально-культурні обставини, політичні обставини, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, міжнародні події, рівень інформованості суспільства. Вищезазначені фактори формують фактичні умови, до яких керівники машинобудівних підприємств змушені пристосовуватись формуючи і організовуючи стратегію інноваційного розвитку.

         Щодо інших факторів зовнішнього середовища машинобудівних підприємств, а саме: профспілок, партій та інших громадських організацій, постачальників, споживачів, конкурентів тощо, то рівень регульованості їх дії на ІРМП зокрема на процес управління інноваційним розвитком значною мірою залежить від розміру конкретно машинобудівного підприємства, його місця у галузі, стратегічної важливості машинобудівних підприємств для національної економіки чи економіки конкретного регіону.

2. З метою розроблення обґрунтованих практичних рекомендацій до врахування вищевказаних факторів при управлінні ІРМП виділені фактори досліджено на предмет тісноти зв’язку між ними і рівня їх впливу на ІРМП. Це завдання виконано шляхом проведення експертного дослідження протягом 2006 р. серед керівників провідних машинобудівних підприємств методом анкетування. Результати дослідження показали, що найбільш суттєво на ІРМП впливають такі фактори: інноваційні ресурси, організаційна структура управління, постачальники, споживачі, інфраструктура ринку, особливості економічних відносин, стан техніки і технології, соціально-культурні обставини, науково-технічний прогрес, міжнародні події, рівень інформованості суспільства.

3. Інноваційний розвиток машинобудівних підприємств є одним з основних об’єктів управління в системі інноваційного менеджменту. Для забезпечення ефективного управління цим об’єктом, керівники машинобудівних підприємств повинні володіти інформацією про його рівень. Огляд та аналіз літературних джерел показав, що більшість авторів, які опублікували праці щодо інноваційної діяльності машинобудівних підприємств наводять методики оцінювання: інноваційного потенціалу підприємств; рівня ефективності інноваційних проектів; рівня техніко-технологічної бази підприємств тощо. Критичний аналіз існуючих підходів дозволяє стверджувати, що фактично жоден з них всесторонньо і комплексно не відображає рівня ІРМП. Проведені узагальнення відомих досліджень у сфері інноваційного менеджменту, а також результати власних досліджень показали, що методичні рекомендації з оцінювання ІРМП повинні характеризуватись комплексністю та універсальністю. У цьому випадку під комплексністю слід розуміти відображення у методичних рекомендаціях таких характеристик ІРМП, як  кількість і рівень економічної ефективності реалізації інновацій, потенціал машинобудівних підприємств щодо розроблення і впровадження інновацій, готовність персоналу машинобудівних підприємств до змін (інновацій). Щодо універсальності, то під нею маємо на увазі придатність методичних рекомендацій до оцінювання рівня інноваційного розвитку будь-якого машинобудівного підприємства (великого і малого, існуючого певний час і новоствореного тощо).

Базуючись на процесійному науковому підході, принципах логіки, загальноприйнятій послідовності етапів наукового дослідження у дисертації уточнено сутність та етапи оцінювання ІРМП. До них віднесено:

·                   аналізування кількості реалізації машинобудівним підприємством інновацій;

·                   оцінювання рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій;

·                   розрахунок узагальненого показника кількості та рівня економічної ефективності реалізації машинобудівним підприємством інновацій;

·                   оцінювання інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства;

·                   оцінювання готовності працівників машинобудівних підприємств до змін;

·                   розрахунок комплексного показника ІРМП.

Вказана послідовність відображає з позиції процесійного підходу сутність запропонованих методичних рекомендацій до оцінювання ІРМП. Вона полягає у інтегруванні часткових показників ІРМП в комплексний показник шляхом застосування коефіцієнтів вагомості часткових показників, значення яких встановлено шляхом проведення експертного опитування керівників машинобудівних підприємств. Запропоновані методичні рекомендації можуть бути використаними для оцінювання рівня інноваційного розвитку будь-яких машинобудівних підприємств незалежно від їх розміру, спеціалізації, а також від того чи вони новостворені, чи функціонують тривалий час. Їх застосування доцільне в умовах формування управлінських рішень щодо прийнятності рівня ризику, який виникає при виборі машинобудівних підприємств для реалізації інноваційних проектів.

 

 

 

Скачати реферат “Рівень інноваційного розвитку машинобудівних підприємств”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>