Сучасний стан контролювання і регулювання економічного розвитку підприємства

Браузер не показує формул?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Сучасний стан контролювання і регулювання на підприємствах”

За результатами проведених досліджень виявлено, що реалізація функції контролювання економічного розвитку підприємства можлива за умови взаємодії суб’єктів, об’єктів та методів контролювання в процесі послідовної реалізації організаційного, предметного і завершального етапів контролювання. Узагальнення літературних джерел і власні дослідження дозволяють стверджувати, що більшість проблем контролювання економічного розвитку підприємства є наслідком умов взаємодії складових контролювання і умов реалізації етапів контролювання. У другому розділі монографії буде проаналізовано фактори, під впливом яких формуються умови контролювання.

Проведені дослідження показали, що однією з найважливіших проблем контролювання є некомпетентність і недисциплінованість перевіряючих. Як відомо, перевірку можуть здійснювати керівники за власним рішенням або за дорученням керівника вищого рівня управління. Як у першому, так і у другому випадку якість перевірки залежатиме від рівня її типовості, від досвіду перевіряючого, його освіти, а також відчуття ним відповідальності за результати перевірки. Не володіючи достатніми знаннями про особливості об’єкту перевірки, а також навиками застосування певного методу контролювання, перевіряючий може отримати хибне уявлення про підконтрольний об’єкт, що проявлятиметься у невиявленні відхилень фактичних значень показників економічного розвитку від запланованих. Результатом цього є порушення принципів контролювання, зокрема принципу часового обмеження. Несвоєчасне виявлення проблеми зумовлює запізнілу реакцію або відсутність реакції керівництва на неї. Внаслідок цього можливим є порушення графіку виконання планів, неможливість виконання трудових, фінансових зобов’язань тощо. До таких же результатів може призвести недисциплінованість перевіряючого. Як вказувалось у попередньому параграфі, методи контролювання можуть реалізовуватись в процедурній або довільній формі. При застосуванні процедурної форми ризик неефективності контролювання є низьким, оскільки перевіряючий перед проведенням контрольних заходів отримує від керівництва чіткі інструкції щодо черговості етапів перевірки та їх змісту. Результати кожного з етапів перевірки повинні бути задокументованими. Своєю чергою, при застосуванні методів контролювання у довільній формі ризик неефективності контролювання зростає, оскільки ретельність перевірки повністю залежить від фаховості працівника, його ставлення до виконуваної роботи, дисциплінованості.

Однією з проблем контролювання рівня економічного розвитку підприємства є ймовірність погіршення соціально-психологічного клімату в організації. За дослідженнями М.Мескона, М.Альберта і Ф.Хедоурі, “… керівництво не повинно перевантажувати підлеглих багаточисельними формами контролю, інакше це буде поглинати всю їхню увагу і призведе до повного безпорядку і краху…  Керівники-контролери не повинні перевіряти роботу частіше і ретельніше, ніж це необхідно, оскільки це із зрозумілих причин може просто дратувати…” [100, с.409]. З приводу цієї проблеми автори також зазначають, що працівники, зазвичай, знають, що конкретно перевіряється і коли. З огляду на це, завжди підконтрольному об’єкту приділяють більше уваги, працюють на виконання конкретних показників особливо в момент перевірки. Це призводить до того, що працівники турбуються про те, щоб добре виглядати при контролюванні, а не про досягнення цілей організації [100, с.407]. Таким чином, виникає проблема об’єктивності інформації, яку одержано в процесі перевірки. З одного боку вона може бути наслідком неусвідомлення працівниками підприємства власної зацікавленості у результатах досягнення його цілей, з іншого – нефаховістю і недисциплінованістю контролюючих-керівників.

Огляд літературних джерел і ознайомлення із матеріалами діючих підприємств показав, що умовами покращання соціально-психологічного клімату в організації і підвищення об’єктивності результатів перевірки при застосуванні контрольних заходів є:

- проведення роз’яснювальної роботи між працівниками підприємства про необхідність досягнення необхідних значень показників економічного розвитку і важливість дотримання встановлених стандартів і процедур;

- організація  публічного звітування керівників різного рівня про результати діяльності за повний період, оголошення планів на майбутнє і обґрунтувань щодо необхідності їх виконання;

- формування системи публічної та індивідуальної нагороди за дотримання виконання планів, стандартів, процедур;

- доведення до працівників видів і змісту санкцій за порушення, виявлені під час контролювання відхилень фактичних значень показників економічного розвитку від очікуваних.

Щодо об’єктивності інформації, то в процесі контролювання цю проблему здебільшого розв’язують шляхом диверсифікування джерел інформації і методів її отримання. До джерел отримання інформації належать:

- фінансова, управлінська і статистична звітність;

- облікові реєстри;

- поточна документація;

- установчі документи, договори, посадові інструкції, положення про підрозділи тощо;

- відповіді на запити;

- відповіді на усні та письмові опитування;

- результати перерахунків тощо.

Своєю чергою, до методів отримання інформації слід віднести:

- документальну перевірку;

- огляд об’єктів;           

- спостереження за процесами;

- проведення запитів;

- розрахунок коефіцієнтів;

- усне та письмове опитування тощо.

Підтвердження однієї і тієї ж інформації з різних джерел при застосуванні різних методів отримання інформації сприяє формуванню висновку про її об’єктивність.

Однією з проблем контролювання рівня економічного розвитку підприємства є неупорядкованість комунікаційних каналів. Вона проявляється у тому, що при застосуванні різних видів контролю, зокрема вертикального, горизонтального, повного і вибіркового тощо інформація про підконтрольні об’єкти, про предмет контролю, про виконавців контрольних заходів, про момент початку перевірки та її тривалість рухається випереджаючими темпами. Це зумовлює низку проблем, про які йшлося раніше, зокрема необ’єктивність інформації, нетиповість представлення процесів і явищ, психологічну напругу тощо. Крім того, стандартні контрольні процедури, зокрема між особами та підрозділами одного ієрархічного рівня, які призначені для взаємної вивірки без періодичного їх коригування керівниками вищого рівня, можуть стати предметом зловживань або недбальства. Так, прихідний касовий ордер, прийнятий касиром, повинен візуватись контролером тільки після його вивірки, а не автоматично. Перевірку повинен здійснити також бухгалтер підприємства при формуванні аналітичного журналу обліку прихідних і розхідних ордерів.

Невпорядкованість комунікаційних каналів може бути зумовлена встановленням надмірної кількості дублювань інформації, що розширює коло підконтрольних об’єктів, а також нечіткістю визначення мети, завдання, об’єкта і предмету перевірки. Наприклад, відповідальним виконавцям доручено перевірити правильність і своєчасність оформлення касової документації без конкретизації завдань контролювання. У результаті такої перевірки є висока ймовірність отримання керівником підприємства необ’єктивної інформації про підконтрольний об’єкт через неспівпадіння періоду, за який слід було здійснювати перевірку, і періоду, за який вона фактично здійснена. З метою уникнення подібних проблем структура комунікаційних каналів повинна бути інтегрованою і має сприяти легкому доступу до інформації, на підставі якої ухвалюються рішення про проведення перевірки.

У практиці діючих підприємств має місце проблема невизначеності або нелегітимності постановки мети, завдання, об’єкту і предмету перевірки. Вона виникає внаслідок недотримання принципів контролювання (ієрархічність цілей, часове обмеження, адресність, економічна ефективність), непослідовності у реалізації стратегії розвитку підприємства і неретельності аналізу розвитку підприємства. Наслідком цієї проблеми є необ’єктивність результатів контролювання. З метою її розв’язання необхідно дослідити, на якому етапі реалізації стратегії розвитку знаходиться підприємство; оцінити, наскільки відповідають досягнуті параметри очікуваним; виявити причини відхилень і побудувати нову модель контролювання економічного розвитку підприємства із врахуванням принципів контролювання.

Щодо проблем регулювання економічного розвитку підприємства, то до них належать:

- недостовірність результатів контролювання;

- несвоєчасність розробки і реалізації заходів щодо регулювання економічного розвитку підприємства;

- необ’єктивність вибору заходів щодо регулювання економічного розвитку підприємства з низки альтернативних;

- незабезпечення належних юридичних підстав і повноважень для реалізації регулюючих заходів.

Проведені дослідження показують, що несвоєчасність виявлення проблем економічного розвитку підприємства, неповнота встановлених фактів порушень реалізації планів підприємства, неточність ідентифікованих відхилень значень показників економічного розвитку, значною мірою, зумовлюють неефективність реалізації функції регулювання економічного розвитку підприємства. Прикладом виникнення такої проблеми є: керівництво підприємства доручило керівнику економічного відділу провести перевірку стану погашення дебіторської заборгованості за останніх півроку. Керівник у результаті перевірки відзвітував про те, що серед заборгованостей за контрактами на продаж готової продукції немає порушень, графіки погашення боргів виконуються в передбачені терміни. Насправді ж, за окремими контрактами була прострочена заборгованість покупців готової продукції на суму, яка близька до тої, яку керівництво підприємства змушене залучати через банківський кредит на умовах сплати відсотків і передачі частини майна у заставу. Внаслідок недостовірності результатів проведеної перевірки керівництво підприємства не відреагувало на фактичне порушення стану погашення заборгованості покупцями, що зумовило ріст витрат на залучення банківського кредиту і негативно позначилось на розрахунковій дисципліні. В подальшому, за умови виявлення керівництвом порушення порядку розрахунків покупців за готову продукцію, розроблення і застосування регулюючих рішень носитиме запізнілий характер, окремі заходи, зокрема інформування клієнта про санкції за подальші порушення, на даному етапі є вже неприйнятними. Керівництво підприємства з метою виправлення ситуації змушене жорстко реагувати на факти порушень, що може негативно позначитись на обсягах збуту продукції підприємством у майбутньому, тобто на показниках його економічного розвитку.

Несвоєчасність розроблення регулюючих заходів і їх впровадження на практиці засвідчує нездатність керівництва використовувати сприятливі ринкові можливості для економічного розвитку підприємства та послідовно реалізувати обрану стратегію розвитку. Своєю чергою, своєчасність розробки регулюючих рішень є свідченням ефективності системи внутрішнього контролю підприємства, здатності відслідковувати керівництвом підприємства стан реалізації поточних і стратегічних планів тощо. Проблема своєчасності розроблення регулюючих рішень полягає у розробленні заходу, адекватного виявленій управлінській проблемі. Адекватність, як відомо, забезпечується шляхом розгляду альтернативних варіантів розв’язання проблеми, їх аналізу і вибору одного рішення із ряду альтернативних. Своєю чергою, проблема своєчасності реалізації регулюючого рішення полягає у необхідності застосування регулюючих заходів до того моменту, доки проблема не зумовила виникнення інших (похідних) управлінських проблем. Своєчасність реалізації регулюючих заходів, як правило, забезпечується посиленням відповідальності виконавців за виконання рішення,  розподілом обов’язків щодо реалізації рішення між виконавцями і встановленням оперативного порядку звітності виконавця заходів щодо регулювання економічного розвитку підприємства.

Причинами виникнення проблеми несвоєчасності розробки і реалізації заходів щодо регулювання економічного розвитку підприємства є: наявність у керівництва підприємства суперечливої інформації щодо об’єкту перевірки або недостатність інформації для ухвалення конкретного обґрунтованого управлінського рішення. Як в першому, так і в другому випадку керівництву підприємства необхідним є додатковий час для спростування суперечливої інформації, її уточнення, або отримання нової інформації, достатньої для розробки і реалізації регулюючих заходів. До причин виникнення вказаної проблеми слід також віднести недостатність досвіду керівників в ухваленні певних управлінських рішень і неефективне організування процесу реалізації рішення. Ці причини, значною мірою, є пов’язаними, оскільки керівник, у якого вперше виникла потреба розробляти рішення стосовно розв’язання конкретної проблеми, не має досвіду і щодо реалізації цього рішення. Як відомо, ефективність організування реалізації рішення забезпечується його директивністю і конкретністю. Директивність – це обов’язковість виконання рішення підлеглими, а конкретність – документальне визначення виконавців рішення, термінів виконання рішення і змісту заходів, які слід виконати виконавцям. При відсутності вказаних умов у виконавців рішень може виявитись недостатньо повноважень для реалізації конкретних заходів, а відсутність конкретного терміну виконання рішення може зумовити “відтягування” реалізації рішення до моменту його неактуальності.

Некомпетентність керівників підприємства, брак досвіду у розв’язанні конкретних проблем, а також їх незацікавленість у економічному розвитку підприємства зумовлює проблему необ’єктивного вибору регулюючих заходів з низки альтернативних. З метою недопущення виникнення цієї проблеми у системі менеджменту підприємства доцільно: створити дієві стимули для керівництва підприємства у напрямку їх зацікавленості в результатах діяльності; сформувати постійно діючу систему атестації, підготовки і перепідготовки працівників, зокрема керівників усіх рівнів управління.

Для демонстрування негативного впливу вказаної проблеми на економічний розвиток підприємства наведемо умовний приклад. Між вітчизняним підприємством “А” і зарубіжним підприємством “Б” укладено зовнішньоекономічний контракт на предмет імпорту готової продукції на суму 100 тис. дол. США. За умовами угоди розрахунок за продукцію повинен бути здійсненим через 90 днів з дати підписання угоди. Підприємство-імпортер протягом 90 днів зазнає впливу ризику зміни (росту) курсу долара США. З метою страхування валютного ризику імпортеру доцільно сформувати прогнози щодо зміни валютного курсу протягом 90 днів, і у разі прогнозування росту курсу долара США укласти на початку договірного періоду один із строкових контрактів на купівлю доларів США за форвардним курсом або реалізувати свопову операцію. Припустимо, керівник, не проаналізувавши передумов зміни валютного курсу в момент підписання зовнішньоекономічної угоди, уклав форвардний контракт на придбання доларів США через 90 днів. Фактично ж фінансові аналітики протягом вказаного періоду очікують не ріст, а незначне зниження курсу долара США внаслідок інтервенцій на валютному ринку, про які оголосив НБУ.

У результаті вартість придбання доларів США підприємством “А” через форвард буде вищою за їх придбання за спот-курсом на дату виконання контракту. Тобто, внаслідок некомпетентності керівництва щодо регулювання валютної позиції підприємство понесло перевитрати при конвертуванні гривень у долари для оплати імпортованої продукції. Об’єктивним слід було би вважати рішення щодо укладання опціонного контракту на купівлю доларів США (опціон – це строкова угода на предмет купівлі або продажу однієї валюти в обмін на іншу валюту на умовах сплати емітенту угоди премії за ризик). Опціон є зобов’язанням для продавця (емітента) і правом для покупця (інвестора). Володіючи опціоном керівництво підприємства при виявленні непрогнозованої неприйнятної ринкової кон’юнктури могло б відмовитись від його виконання і цим обмежити перевитрати на придбання іноземної валюти величиною, сплаченою в момент укладання угоди премії.

Окрім вказаних проблем регулювання економічного розвитку підприємства, слід виділити також проблему незабезпечення належних юридичних підстав і повноважень для реалізації регулюючих заходів. Як вказувалось вище, один із принципів формування і реалізації регулюючих рішень, є їх директивність, тобто обов’язковість виконання. Дотримання цього принципу є можливим за таких умов:

- рішення не суперечить діючому законодавству, установчим документам підприємства, обраній стратегії розвитку;

- рішення ухвалюється керівником, який відповідно до засновницьких документів, положень про структурні підрозділи і посадових інструкцій уповноважений його формувати;

- рішення є належним чином задокументованим і доведеним до виконавців визначеним порядком;

- виконавці рішення наділені повноваженнями і за ними закріплені конкретні обов’язки щодо виконання рішення.

Дотримання керівництвом підприємства вищевказаних умов значно знижує ризик неефективності регулювання економічного розвитку підприємства.

Браузер не показує формул?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Сучасний стан контролювання і регулювання на підприємствах”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>