Вдосконалення інформаційного забезпечення субєктів інвестиційної діяльності

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Вдосконалення інформаційного забезпечення суб інвестиційної діяльності”

Огляд та аналіз літературних джерел, зокрема праць М.Кагаловського, С.Лазарєвої, А.Кострова, Р.Костяєва, М.Желени, В.Пономаренка та інших, а також власні дослідження показали, що результатом реалізації принципу системності при формуванні інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності має бути розробка системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності [11111]. Як відомо, будь яка система є сукупністю взаємопов’язаних елементів, які формуються і взаємодіють під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Сукупність факторів, що діють на систему, та інтенсивність їх дії прямо впливають на результати функціонування системи. З метою дослідження та удосконалення систем та умов їх функціонування, як правило, використовують метод моделювання. З точки зору пізнання, моделювання – це метод опосередкованого пізнання за допомогою штучних або природних систем, які зберігають деякі особливості об’єкта дослідження і таким чином заміщають його, що дає можливість отримати нове знання про об’єкт-оригінал. Модель – це заміщував об’єкта дослідження, що знаходиться з ним в такій відповідності, яка дозволяє отримати нове знання про цей об’єкт [71, с. 77-76].

Подібність моделі до оригіналу завжди неповна, тобто модель лише приблизно відображає деякі властивості оригіналу [71, с. 74]. З огляду на це, досліджуючи особливості інформаційного забезпечення, актуальним завданням є виділити і обґрунтувати напрями удосконалення моделі інформаційного забезпечення.

На підставі проведених у попередніх параграфах досліджень виявлено, що серед напрямків удосконалення системи інформаційного забезпечення слід виділити: автоматизацію процесу акумулювання, обробки, зберіганні і передачі інформації; розширення інформаційної бази суб’єктів інвестиційної діяльності та розробку стратегії запобігання банкрутству ВГС в умовах часткової інформаційної невизначеності результатів їх діяльності; покращення рівня інформаційної освіти суб’єктів інвестиційної діяльності.

Автоматизація є засобом формалізації операцій із акумулювання, обробки, зберігання і передачі інформації за допомогою технічних засобів і програмних продуктів. Проведені дослідження показали, що внаслідок автоматизації вказаних операцій знижуються витрати часу на формування і реалізацію управлінських рішень суб’єктами інвестиційної діяльності, знижується вплив суб’єктивного фактору на процес трактування результатів аналізу, підвищується рівень інформованості користувачів системи інформаційного забезпечення про стан досліджуваного об’єкта і перспективи його розвитку.

Огляд літературних джерел показав, що в теорії і практиці формування і використання інформаційного забезпечення ВГС автоматизація зазвичай охоплює систему документообігу, систему класифікації та ідентифікації інформації, систему пошуку і передачі даних.

Сьогодні функціонує уніфікована система документації, що включає 16 уніфікованих систем документації з 4500 уніфікованих форм документів (планової, звітно-статистичної, первинно-облікової, організаційно-розпорядчої, розрахунково-грошової документації та інше). Призначення уніфікованої системи документації полягає у сприянні виконанню основних функцій управління економікою. Уніфікована система документації – це комплекс взаємозв’язаних документів, кожному з яких присвоєно код відповідно до класифікатора управлінської документації [99, с. 40-41].

Автоматизація систем документообігу, класифікування та ідентифікації інформації в основному призначена для полегшення процесу формування і реалізації управлінських рішень. З огляду на це, у системі інформаційного забезпечення логічним є автоматизувати також процес передачі інформації по вертикалі і горизонталі в системі управління ВГС, а також передачі інформації іншим суб’єктами інвестиційної діяльності.

Одним з головних аспектів автоматизації операцій із інформацією суб’єктами інвестиційної діяльності є налагодження електронних, платіжних, комунікаційних каналів. Найбільш часто використовуваними є такі платіжні системи: системи, які зберігають цифрову готівку в електронному гаманці, розміщеному на комп’ютері клієнта; системи в яких інформація про стан електронних рахунків клієнтів зберігається на серверах платіжної системи; системи в яких зберігання цифрових грошей та інформації про рахунки клієнта здійснюється на старт картах [54, c. 120-122].

За дослідженнями І.Вовчака типовими перешкодами на шляху ефективних комунікацій є [14, с. 167-169]: конкуренція між повідомленнями; сприйняття повідомлення адресатом; мова, логіка, абстракції; статус особи, яка надсилає повідомлення; опір змінам; сфера компетенції; географічна віддаленість; самозахист ініціатора інформації; тиск іншої роботи; спеціальне обмеження інформації.

Таким чином, одним з найважливіших шляхів покращання моделі інформаційного забезпечення є автоматизація операцій із акумулювання, обробки, зберігання і передачі інформації. За результатами проведеного аналізу у попередніх параграфах доходимо висновку про те, що незалежно від рівня автоматизації вказаних операцій покращання системи інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності вимагає розширення інформаційної бази та розробки стратегії запобігання банкрутству ВГС в умовах часткової інформаційної невизначеності результатів їх діяльності.

Переважна більшість ВГС працює в умовах інформаційної невизначеності фінансових результатів їх діяльності. Рівень такої невизначеності може бути різним для різних ВГС залежно від виду їх діяльності та ступеня її ризикованості. Для деяких особливо ризикових видів діяльності важко спрогнозувати не лише середній розмір сподіваного прибутку, але й навіть межі його коливання. Але для більшості видів економічної діяльності, у принципі, можливо здійснити песимістичну та оптимістичну оцінку сподіваного прибутку від неї. Сама процедура здійснення є широко описаною у науковій і навчально-методичній літературі [48; 69]. Однак, значно менш розглянуто механізм впливу інформації щодо таких оцінок на раціональну поведінку ВГС стосовно регулювання структури джерел їх фінансових ресурсів.

При формуванні стратегії запобігання банкрутству ВГС важливим є врахування прогнозної інформації про нижню межу коливання сподіваного прибутку підприємства, тобто песимістичну оцінку розміру його прибутку. Завдання розробки такої стратегії полягає у тому, щоб забезпечити повну гарантію ВГС щодо виконання ними своїх кредитних зобов’язань. Це завдання, як правило, виконують шляхом визначення позичкових та власних коштів у структурі фінансових ресурсів ВГС.

У результаті проведених досліджень у дисертації розроблено методичні рекомендації щодо формування стратегії запобігання банкрутству ВГС. Їх сутність полягає у визначенні таких граничних (максимальних) обсягів залучення кредитних ресурсів, перевищення яких може призвести до неможливості ВГС виконувати свої кредитні зобов’язання, зокрема сплачувати у повному розмірі відсотки за користування банківськими кредитами. Гранична величина позики, яку може залучити підприємство, щоб гарантовано виконувати свої кредитні зобов’язання, у дисертації запропоновано визначати з такого рівняння:

в + Кпг) * Еmin = Еп * Кпг,                                 (3.1)

де Кпг – гранична величина позики, яку може залучити підприємство, щоб гарантовано виконувати свої кредитні зобов΄язання;

Кв – власний капітал ВГС на певну дату;

Кп – позичковий капітал ВГС на певну дату;

Еmin – мінімально можлива прибутковість активів підприємства;

Еп – ставка банківського відсотка за користування позикою.

З рівняння (3.43) отримуємо Кпг:

= .                                                 (3.2)

Слід зазначити, що стратегія запобігання банкрутству ВГС за своєю суттю є безризиковою стратегією, тобто при її розробці слід орієнтуватись на найгірші (найбільш несприятливі) умови інвестиційної діяльності (найнижчу прибутковість активів). Якщо на даний момент часу прибутковість активів ВГС є значно вищою від мінімально можливої, то її спадання до мінімальної (якщо діяльності ВГС не притаманні стрибкоподібна процеси) буде тривати певний проміжок часу. У зв΄язку з цим гранична величина кредиту буде більшою від тієї його величини, яка обраховується за формулою (3.2).

Тоді час, за який фактична прибутковість активі знизиться до мінімально можливої, буде визначатися за такою запропонованою нами формулою:

 = ,                                                  (3.3)

де Еф – фактична у даний проміжок часу прибутковість активів підприємства;

ΔЕ – максимально можливе зниження прибутковості активів у кожен проміжок часу.

Граничний обсяг кредитних ресурсів, як показали дослідження, можна визначити з такого рівняння:

,                                (3.4)

де К΄пг – гранична величина обсягів залучення кредитних ресурсів, за якої ВГС зможе виконувати свої кредитні зобов΄язання, якщо прибутковість активів спадає не більше ніж на ΔЕ у кожний проміжок часу;

 е – основа натуральних логарифмів.

Таким чином, при визначенні граничного обсягу кредитних ресурсів, які може залучити ВГС гарантовано позбавляючись при цьому можливості банкрутства, слід враховувати припущення про найбільші можливі темпи падіння прибутку. Таким чином, щоб визначити безризиковий обсяг кредитних ресурсів на певну дату необхідно володіти інформацією про значення таких показників:

1.     Детерміновані (обсяг власного та позикового капіталу ВГС на певну дату, прибутковість активів ВГС за попередній звітний період).

2.     Прогнозні (мінімально можлива прибутковість активів підприємства, максимально можливе зниження прибутковості активів за певний проміжок часу).

Якщо припустити, що перелічені вище прогнозні показники не змінюють свого значення протягом певного достатньо великого проміжку часу. Тоді, поділивши цей проміжок часу на кілька менших рівних проміжків, можна визначити розмір безризикового обсягу кредитних ресурсів, які можна утримувати на балансі ВГС на початок (або кінець) кожного з цих проміжків. При цьому розрахунок такого обсягу кредитних ресурсів здійснюється на момент початку кожного проміжку часу на підставі інформації про значення перелічених вище детермінованих показників.

За такого підходу ВГС повинна на кожному етапі обрахунку (тобто на початок кожного проміжку часу) прийняти рішення про те, чи можливо йому залучити ще додатково певний розмір позики, або, навпаки, відмовитись від кредиту. Таке рішення , як показали проведені дослідження, слід приймати на підставі інформації про поточні значення перелічених вище детермінованих показників (рис.3.1).

Отже, запропонований підхід до розробки стратегії запобігання банкрутству ВГС базується на їх оперативному реагуванні на поточну інформацію про фінансові результати діяльності та склад і структуру джерел утворення його господарських засобів.

Зауважимо, що розв’язання рівняння (3.4) дозволяє визначити граничну величину обсягу залучення кредитних ресурсів, за якої ВГС зможе виконувати свої кредитні зобов’язання, якщо прибутковість активів спадає не більше ніж на Δ Е у кожний проміжок часу.

У лівій частині рівняння (3.4) знаходиться дисконтована за ставкою Еп величина потоку прибутку ВГС за проміжок часу від О до Т. При цьому для полегшення розв’язку рівняння (3.4) дисконтування варто здійснювати методом інтегрування. З рівняння (3.46) отримуємо:

                                        (3.5)

де

                         (3.6)

Розглянемо запропонований підхід до розробки стратегії запобігання банкрутства ВГС на прикладі розробки такої стратегії для Корпорація “РСТ”. При цьому, в якості проміжку часу, протягом якої здійснюється така розробка, оберемо перші дев’ять місяців 2003 р.

Як випливає з даних табл. 3.1 за попередні два роки прибутковість активів Корпорація “РСТ” була не меншою 0,61%, щомісяця, а місячне оподаткування прибутку не перевищило 0,4% в місяць. Тобто у даному випадку можна прийняти, що Еmin = 0,61, а ΔЕ = 0,4. Припустимо, що відсоткова ставка за банківським кредитом Еп дорівнює на рівні 2% в місяць або 24% річних. На підставі цих даних та формул (3.4 – 3.6) розрахуємо показники стратегії запобігання банкрутства Корпорація “РСТ”. Результати розрахунків наведено у табл. 3.2.

За даними на кінець 2002р. розмір власного та позичкового капіталу корпорації дорівнювали відповідно 1002 тис. грн. та 238,6 тис. грн. Прибутковість активів у грудні 2002 р. становила 2,48 %. Отже, її мінімально можливе значення у січні 2003 р. дорівнювало 2,48 – 0,4 = 2,08 %.

Величина відсотків за користування банківським кредитом, що знаходиться на балансі корпорації на кінець 2002 р., становила 238,6*0,02 = 4,77 тис. грн.

 

 

Таблиця 3.1

Показники прибутковості активів Корпорація «РСТ» за 2001 – 2002 рр.

 
 

Звітні періоди

Показники

 

Роки

Місяці

Прибуток, тис. грн.

Рентабельність активів

Приріст рентабельності порівняно

із попереднім роком, %

 

1

2

3

4

5

 

2000

1

9,3

0,61

 

 

2

18,6

1,22

0,61

 

3

18,2

1,2

0,02

 

4

19,3

1,26

0,06

 

5

18,2

1,19

0,07

 

6

20

1,28

0,09

 

7

24,6

1,56

0,28

 

8

28,7

1,81

0,25

 

9

30,1

1,89

0,08

 

10

29,3

1,83

0,06

 

11

27,9

1,71

0,12

 

12

23,1

1,31

0,4

 

2002

1

23,9

1,45

0,14

 

2

28,4

1,71

0,26

 

3

33,2

1,99

0,28

 

4

38,6

2,31

0,32

 

5

41,9

2,51

0,2

 

6

40,6

2,43

0,08

 

7

48

2,86

0,43

 

8

47,3

2,81

0,05

 

9

46,1

2,73

0,08

 

10

44,7

2,64

0,09

 

11

43,3

2,56

0,08

 

12

42,1

2,48

0,08

 

 

Тоді, використовуючи  (див. формулу (3.2)) показник КПГ буде дорівнювати:

КПГ = 1002*0,61:(2-0,61) – 238,6 – 4,8 = 196,33 тис. грн., а фактична прибутковість активів Т (див. формулу (3.45)) становитиме:

Т= (2,08 – 0,61): 0,4 = 3,675.

На підставі інформації про значення показників КПГ та Т, а також формул (3.5) та (3.6) обчислимо показники V та :

,

КПГ= (1002*0,047+196,33) : (1- 0,047) = 255,4 тис. грн.

Таким чином, сумарна величина активів ВГС на кінець січня 2003 р. становитиме 1002 + 238,6 +255,4 = 1496 тис. грн.

У табл. 3.2 показано, як відбуватиметься процес повернення позики у випадку, коли прибутковість активів Корпорація “РСТ” буде спадати з максимально можливими темпами.

Таким чином, починаючи з травня 2003 р. за найбільш несприятливих для ВГС умов місячна сума відсотків за користування кредитом буде становити 443*0,02 = 8,86 тис. грн., а прибуток ВГС буде складати 1496*0,0061 = 9,13 тис. грн., тобто ВГС зможе сплачувати відсотки за користування позикою у повному обсязі.

Слід відзначити, що фактична рентабельність активів Корпорації «ВГС»  у січні 2003 р. склала 2,2 %. Тому, у випадку використання усього прибутку для повернення позики та відсотків за її користування, позичковий капітал ВГС на кінець січня 2003 р. становитиме 494 + 9,9 – 1496*0,022 = 471 тис. грн., а власний капітал буде складати 1496 – 471 = 1025 тис. грн.

 

Таблиця 3.2

Показники, які характеризують повернення банківського кредиту Корпорацією «РСТ»

Звітні періоди, місяці

Заборгованість на початок місяця,

тис. грн..

Мінімально можливий прибуток,

тис. грн.

Проценти за користування позикою,

тис. грн.

Заборгованість на кінець місяця,

тис. грн.

1

494,0

31,1

9,9

472,8

2

472,8

25,1

9,5

457,2

3

457,2

19,1

9,1

447,2

4

447,2

13,1

8,9

443,0

Примітки: за даними січня 2003 року

Враховуючи дані, отримані на попередньому етапі розрахунку, та інформацію про фактичну прибутковість ВГС у попередньому місяці можливо визначити обсяг додаткового залучення (повернення) банківського кредиту, за якого гарантується запобігання банкрутству підприємства. У випадку, коли показник КПГ є від’ємним, то додаткових кредитних ресурсів у даному місяці залучати не варто.

Резюмуючи викладене, можна констатувати, що запропонована стратегія запобігання банкрутству підприємства, яка базується на регулюванні структури та обсягу фінансування активів підприємства, дозволяє, з одного боку, обґрунтувати можливість збільшення величини активів ВГС (за 7 місяців 2003 р. це збільшення згідно запропонованих рекомендацій становить 5% і за незмінної оборотності активів на таку саму величину зросте і обсяг виробництва продукції), з іншого боку, забезпечити належний рівень фінансової надійності підприємства, зробити його більш привабливим з позиції потенційних кредиторів та інвесторів.

Як зазначалось вище одним із напрямів удосконалення системи інформаційного забезпечення є підвищення рівня інформаційної освіти (компетентності) суб’єктів інвестиційної діяльності, зокрема користувачів інформаційного забезпечення та його розробників. За дослідженнями О.Матвієнко і М.Цивіна інформаційна компетентність – це здатність людини до розв’язання певного класу завдань і наявність необхідних особистісних якостей у поєднанні із запасом знань і умінь [86, c.147-148].

А.Костров стверджує, що саме якість людського ресурсу, зокрема рівень його інформаційної компетентності дозволили протягом останніх десятиліть підвищити ефективність функціонування багатьох організацій. Загально відомим вже стало те, що недооцінка ролі управління персоналом при реалізації заходів інформатизації приводить до зниження ефективності використовуваних систем інформаційного забезпечення [56, c.200-207].

Значний досвід у покращенні системи інформаційного забезпечення ВГС шляхом підвищення рівня інформаційної освіти набуто в практиці управління японськими підприємствами. У японських компаніях програми підвищення кваліфікації працівників реалізовуються на передодні впровадження нових технологій. Значною мірою заходи щодо підвищення рівня освіти і кваліфікації працівників націлені на заохочення їх до саморозвитку. Компанії сприяють саморозвитку працівників шляхом розповсюдження друкованих матеріалів, списків рекомендованої літератури, а також субсидуючи купівлю професійної літератури [16, с. 474-475].

За дослідженнями Л.Мельника, С.Ілляшенка, В.Касьяненка при формуванні інформаційного суспільства виникає поняття «інформаційна еліта», тобто та частина суспільства, яка має високу інформаційну освіту і здатна розробляти і реалізовувати рішення щодо формування і використання різного роду ресурсів. Автори стверджують, що саме ставлення до засобів виробництва було вирішальним у формуванні класової структури суспільства. Доступність засобів інформації для всіх членів суспільства стає важливою передумовою формування безкласового суспільства. Проте, сказане не означає, що  інформаційні ресурси будуть однаково доступними всім з точки зору можливості їх освоєння, оскільки рівень доступності визначатиметься не формальною ієрархією а бажанням кожної людини, її освітнім рівнем, особистісними характеристиками. Мотиви формування інтелектуальної (інформаційної) еліти повинні визначатися не доступністю до отримання благ, а готовністю і вмінням взяти на себе відповідальність за рішення, що приймаються [84, с.74].

В Україні на державному рівні розроблено національну програму інформатизації. Слід зазначити, що у програмі під інформатизацією розуміється сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки [5, с.36]. Реалізація заходів інформатизації націлена на забезпечення національних інтересів, поліпшення керованості економікою, розвиток наукоємних виробництв та високих технологій, зростання продуктивності праці, вдосконалення соціально-економічних відносин, збагачення духовного життя та подальшу демократизацію суспільства [5, с.36].

На рівні підприємства, як показали проведені дослідження, підвищення рівня інформатизації, зокрема рівня інформаційної освіти суб’єктів інвестиційної діяльності має полягати у набутті досвіду в роботі: з різними програмами; базами даних; користувачами у діалоговому режимі тощо. Набуття цього досвіду є можливим за умови наявності стимулів у працівників опановувати сучасні технічні засоби і програмні продукти щодо отримання, обробки, зберігання і передачі інформації, а також за умов розширення рівня автоматизації діяльності суб’єктів інвестиційної діяльності.

Проведені дослідження показали, що очікуваними результатами реалізації заходів щодо підвищення рівня інформаційної освіти суб’єктів інвестиційної діяльності є:

·                   підвищення якості виконання аналітичних операцій;

·                   прискорення обробки інформації;

·                   збільшення частки раціональних управлінських рішень з числа ухвалених і реалізованих;

·                   зниження рівня інформаційних шумів;

·                   підвищення інформаційної визначеності результатів реалізації інвестиційних проектів;

·                   зниження ризиковості реалізації інвестицій тощо.

Браузер не бачить рисунок або формулу?! Скачайте реферат:
Скачати реферат “Вдосконалення інформаційного забезпечення суб інвестиційної діяльності”


Publisher: Team EPMPD  

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Обовязкові поля відмічені *

Можна використовувати наступні HTML-теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>